Чи людина може розв’язати цю проблему?
ЗНАТИ про проблему і як вона появилася є одна річ. Але розв’язати її є щось цілком іншого.
Чи це можливо зробити? Здорове тіло може загоїти рану якщо йому є дано відповідне піклування. Так і земля може вигоїти свої рани якщо б дати їй правильний догляд.
Але людина мусить працювати в гармонії з законами природи, які були призначені для цієї землі. Ті закони не змінюються. Людина мусить змінитися. Іншого вибору немає.
Отже, які є надії, що людина сама вернеться назад до гармонії з землею?
Надії
Кілька річок, озер, повітря над кількома містами — це є розмір у якому людина має деякий успіх стараючись завернути цей шкідливий напрям. Але, що сказати про всесвітній стан?
Коли подивимося на всесвітній стан, то бачимо дуже мало основи на оптимізм. Наприклад, подивіться, що сталося з містом Нью-Йорком. Ще в 1955 р. його комісар від забруднення повітря передрік: “За 10 років, наше місто буде мати достатню кількість чистого повітря”. Один дослідник також передрік: “До 1965 р. повітря, яке можна буде вдихати проходжуючись 42-ою вулицею буде таке свіже, як повітря у швейцарських горах”.
Мешканці міста Нью-Йорку сьогодні будуть насміхатися з таких передсказувань. Повітря у Нью-Йорку тепер є таке забруднене, що більшість часу є або ‘незадовільне’ або ‘нездорове’. Ті оптимістичні передсказування не були засновані на дійсності.
Яків Скеган, урядник Бостонського університету, дав слідуюче реалістичне розцінювання: “Щоб привести землю назад до прийнятного рівня забруднення буде так трудно спинити як всі війни, теперішні і майбутні”. Чи людина припинила війни? Ні. У 1969 р. Норвезька Академія Наук вирахувала, що від 3600 р. перед З.Д. світ мав лише 292 років миру, а 14.531 війн в яких було забито сотні мільйонів людей. І наше століття бачило найгірші війни за всіх віків.
Чи закони розв’яжуть проблему?
Чи нові закони, або кращий примус законів, зможуть припинити забрудення? Без сумніву, що це може дещо помогти. Але при кінці 1970 р. U.S. News & World Report зауважив, що забруднення повітря і води в Сполучених Штатах збільшалося “незважаючи на суворі закони і видатки великих сум грошей урядами та індустріями.”
У Сполучених Штатах є широко-розголошений новий закон, що відноситься до автомобілів. Після 1-го січня 1975 р., виділення газів вуглеця одноокису і водневугляні гази з нових автомобілів мусять зменшитися на принаймні 90 процентів у порівнянні з моделями 1970. Також, після 1-го січня 1976 р., азотний окис мусить зменшитися на принаймні 90 процентів.
Хоч такий напрям є сприятливий, то зауважте, що Расел Трейн, дорадник президента в справах громадського оточення, каже: “Ми не сподіваємося зменшення забруднення від автомобілів аж до 1985 р. Після того, коли й будуть уживати найчистіші двигуни, яких ми тепер можемо передбачити, то велике збільшення числа автомобілів далі буде збільшати забруднення.”
Знов уживати той самий матеріял?
Добра порада, щоб зменшити забрудення землі є знову вживати той самий матеріял, замість викидати його. Тепер у Сполучених Штатах менше як 10 процентів тканини, ґуми і скла знову вживається. Лише 20 процентів паперу і цинку, 30 процентів алюмінію і приблизно половина міді, свинця і заліза знов уживається. Отже, збільшаюче фабрикування всіх тих речей походить головно з нового матеріялу, нової бавовни, дерева і руди. А чому більше матеріялу не перетоплюється? Одну причину подає компанія, яка відокремлює сміття і продає матеріял. Часопис The Wall Street Journal каже про власника: “Він тратить 2 долари на кожній тонні сміття тому, що не може продати більшість матеріялу, якого він перероблює”. Наприклад: з 1.200 тонн паперу він міг продати лише 200 тонн. Ніхто не хотів решти.
Чи люди будуть робити щось відносно цього?
Без різниці, які засоби будуть пропоновувати, то це все вертається до одної основної причини: щоб мати успіх, то більшість людей мусять пристосовувати їх. Чи це є правдоподібно, що так станеться?
Журнал Audubon подає до відома, що одна компанія з Нью-Йорку продаючи безалькогольний напій, продала 600.000 скляних пляшок, яких можна було знову уживати. За кожну пляшку можна було дістати гроші. Але за шість місяців всі пляшки були викинені. Мешканці Нью-Йорку втратили 720.000 доларів! Вони не хотіли турбуватися пляшками.
Щоб відвернути забруднення повітря по містах від забагато автомобілів, пропонують будувати дуже швидкі системи перевозу такі, як швидкі поїзда для робітників до роботи так, щоб вони лишали свої авта вдома. Але про це, Мітчел Ґордон каже в його книжці Хворі Міста (в анг. мові): “Недавній перегляд у Чікаґо показав, що лише 18 процентів будуть лишати автомобілі вдома, навіть якби поїзда були безплатні”. Він додав: “Половина з них таки не подорожували б публічними переїзними засобами, якщо б їм платили 35 центів”.
Чи люди принаймні будуть співпрацювати і перестануть викидати сміття де не належиться? Тед Кітлі, урядник стейтового Товариства Риби та Дичини в Нью-Йорку, сказав втомлено: “Я вже не знаю, що робити, щоби знеохочувати розкидачів сміття. Наостанку я звертаюся до їхньої самопошани, але я не маю надії, що це буде мати якийсь успіх”.
Очевидно, що люди мусять змінити своє відношення. Однак у книжці The Unheavenly City, автор Едвард Банфілд каже: “Як можна завести таку зміну? Аж поки докладно не визначимо якогось способу, то розв’язання є відкинене як утопія. . . . Факт є, одначе, що ніхто не знає як змінити культуру якої-небудь частини населення”.
Щоб пояснити цю трудність, наводимо те, що сталося з репортером на телевізії у Флоріді, який виявив забруднення одної фабрики. Незабаром, до нього почали телефонувати робітники тієї компанії погрожуючи йому тілесною шкодою якщо б він не ‘покинув’ виявляти це. Вони боялися, що втратять свою працю якщо фабрика зачиниться.
Хоч багато людей говорять про припинення забруднення, то більшість цікавиться своїми самолюбними погонями, не бажаючи віддати ніяких з їхніх вигод на користь інших.
Отже, хоч говориться багато, то проблема таки гіршає, тому що промисловість зростає, а населення землі ‘вибухає.’ І ті, що вважають себе спеціялістами признають, що вони не мають відповідей! Наприклад, спеціалісти з Відділу Здоров’я на Гаваях кажуть: “Ми не бачимо легкої відповіді . . . тепер, нема іншого вибору”.
Що дійсно треба?
В дійсності, коли людина хоче розв’язати цю проблему, то до великої міри сучасний промисловий спосіб життя мусить бути змінений. Це значить, що напрям до дальшої індустріалізації мусить бути завернений назавжди.
Чи це є правдоподібно, що так станеться? Чи всі люди будуть співпрацювати і відмовляться від багатьох своїх вигод, товару, грошей та розкошів, якими вони тепер утішаються у промисловому суспільстві, замінюючи все це за чисте повітря, воду і землю? Чи вони колись співпрацювали, разом, щоб викорінити з землі війни, упередження, злочин, убогість і голод? Чи всі вже покинули курити цигарки, продавати їх, або вирощувати тютюн через доказ, що вони вбивають людей? Чи люди покинули чинити перелюб або розпусту тому, що через них поширюється венерична хвороба?
Чи ви дійсно думаєте, що уряд, промисловість і звичайна людина негайно зміняться серцем і на велику міру завернуть напрям від промислового способу життя? Д-р Рені Дубос, спеціалістка забруднення, каже: “На мою думку, ніякої нагоди немає, щоб розв’язати проблеми забруднення — або інші загрози для людського життя — якщо ми приймемо ідею, що технологія далі буде володіти нашою майбутністю”.
Направду, знавці вже не знають, що їм робити. Отже, що дійсно треба зробити? Видавництво Let’s Live, з березня 1970 р., пропонує: “Здається, що треба мудрости генія Соломона, щоб розв’язати всі проблеми забруднення нашого часу”.
Чи такий геній існує? Дійсно, яка є відповідь?