Епілепсія (падуча хвороба) — сьогоднішній погляд

ЦЕ БУЛА обідня пора у високій школі в Каліфорнії. Вродлива дівчина десятої класи сходила сходами разом із багатьма школярами. Раптом вона впала на землю. М’язи її тіла дуже натягнулися. На хвилину вона перестала дихати, і її м’язи раптом почали скорочуватися і тіло почало дуже конвульсійно дрижати. Студенти цілком здивовані дивилися із співчуттям. Це був приступ епілепсії.

Що б ви зробили коли б ця дівчина була вашою товаришкою або знайомою? Чи ви далі мали б її за свою товаришку? Або, чи ви б тепер уважали її не дуже бажану? Чи ви б боялися її і старалися б нічого не мати з нею, обминаючи її?

Ранішні погляди і теперішні відношення

На протязі тисячі років вірили, що падуча хвороба або епілепсія мала якусь стичність із демонами або чарівництвом. Страждаючих обвинувачували чарівництвом і виганяли з суспільства. В їхніх головах вертіли дірочки і їх клеймили гарячим залізом, щоб вигнати злих духів. Вірили, що їхня хвороба була спадкова “родинна пляма”, і психічно сповільняюча.

Такі погляди тягнулися аж до сучасних часів і були записані в державних законах. Так недавно як у 1950-их роках майже третя частина штатів в Америці мала закони забороняючи страждаючим на епілепсію дружитися. Багато штатів мали закони, щоб їх обезпліднювати. Їм не дозволяли керувати автомобілем. І дуже мало роботодавців давали їм працю.

Тому то колишній директор Народного Інституту для Нервологічних Хворіб і Сліпоти, д-р Пірс Бейлі, був спонуканий зауважити: “Падуча є єдина хвороба від якої хворий страждає більше від відношення суспільства, ніж від його недуги”.

Щасливо цей погляд поліпшився за кілька минулих років. Майже всі штати вже скасували закони про обезпліднення, які відносилися до хворих на падучу, як і закони, що забороняли їм дружитися. Тепер у Сполучених Штатах вони можуть керувати автомобілем; Данія ще в 1937 р. дозволяла їм це. І роботодавці тепер є більш охочі давати їм працю.

Разом із поліпшенням поглядів є зміна у відношенні загальної публіки, так як відбивають перегляди Американського Інституту Публичних Поглядів. У 1949 р. 57 процентів людей відповідали, що вони не будуть противитися коли б їхні діти бавилися з страждаючими на падучу, у порівнянні з 81 процентами у 1969 р. Коли їх запитали чи вони вірили, що падуча хвороба є форма божевілля, то в 1949 р., 59 процентів відповіли “Ні”, але в 1969 р., було 81 процентів. І в 1949 р. лише 45 процентів вірили, що страждаючим повинні дати роботу, але в 1969 р., 76 процентів були того погляду.

А що ви думаєте про такі справи? Чи ви стримувалися б від товаришування з епілептиком або забороняли б вашим дітям товаришувати з ним вірячи, що таку недугу спричиняють злі духи?

Біблія і епілепсія

Біблія не підтримує погляду, що демони спричиняють епілепсію. У Матвія 4:24 вона каже, що люди приносили до Ісуса “недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид (страждаючих від падучої), і розслаблених, і Він їх уздоровляв”. Зауважте, що там говориться, що Ісус сціляв осіб, які були ‘біснуваті і страждали від падучої’. Отже Біблія розрізняє між біснуватими та падучою.

Правда, Біблія показує, що демони можуть спричинити падучу. Маємо один приклад де демон час від часу кидав хлопцем до землі, який скажено качався, пінився і показував інші знаки падучої. (Марка 9:14-29) Однак Біблія також показує, що демони можуть зробити особу німою, кажучи: “Привели до нього [Ісуса] чоловіка німого, що був біснуватий. І як демон був вигнаний, німий заговорив”. Біблія також пояснює, що демони можуть осліпити когось.— Мат. 9:32, 33; 12:22.

Але, показуючи, що демони мають силу спричиняти фізичне безладдя, то однак жодним способом вона не каже, що злі демони взагалі спричиняють сліпоту, німоту або падучу. Позаді більшости цих безладь також є фізичні причини.

Що це є епілепсія

Епілепсія є слово, яке покриває різноманітність основних станів. Проте, всі вони мають один головний симптом: повторне падання. Також віднайшли, що деякі форми епілепсії спричиняє зіпсуття деяких мозкових клітин.

Від дослідження мозку, ми довідуємося, що його клітини видають електричні поштовхи. Звичайно ці електричні імпульси клітин мозку є ритмічні, витворюючи хвилясті взірці. Тепер виднайшли машину, яка може повторяти ці взірці і записувати їх на рухомому папері. Але в деяких особах ця електрична дієвість є тимчасово розбита і мозок видає хибні вістки іншим центрам тіла. В наслідок цього є приступ падучої. Але це порушення мозку, яке деколи називають “буря”, переходить, і приступ кінчається.

Тепер ми можемо розуміти чому д-р Луї Д. Бошес пояснює: Єпілепсія не є хвороба. Вона є знак, що з мозком є щось зле — так як гарячка не є хвороба, або недуга сама собою, але симптом, що в тілі десь є якась інфекція.

Випадків епілепсії є досить багато; вони не є рідкі винятки. Вірять, що одна з кожних сто осіб має епілепсію, а більшість із них є діти. Це значить, що в Сполучених Штатах є більше як два мільйони хворих на падучу! Крім цього, мільйони інших колись мали поодинчі приступи, але їх не зараховують до страждаючих на падучу тому, що приступи не повторюються.

Хоч приступи дуже різняться, то є троє головних форм, яких знавці часто наводять. Однак кожний має спільне з характерністю мозкових хвиль, відбиваючи тип електричної “бурі” в мозку. Найгірша форма є та від якої дівчина постраждала про яку ми згадали на початку цієї статі. Вона мала те, що називають grand mal, правдивий приступ падучої, як то більшість людей вважають його.

Хоч такий grand mal напад може бути дуже страшний для глядачів, то тому, що жертва не є притомна, вона не відчуває ніякої болі і дуже рідко коли може пошкодити собі. Сіпання та кидання тіла триває приблизно лише хвилину, хоч воно може здаватися довше для тих, що дивляться. Тоді особа відпочиває, і після кількох хвилин може продовжати свою активність немов нічого не сталося.

Друга головна форма є petit mal, яка переважно відбувається серед дітей від п’ятьох до дванадцяти років віку. Проте, ця форма дуже рідко коли тягнеться аж у доросле життя. Знак цього приступу є коротка втрата притомности, яка переважно триває лише від п’ять до десять секунд. Цей приступ може траплятися частіше, аж до сто або й більше разів на день. Жертва водить очима, сіпає головою або руками, але не падає до землі. Після того як приступ перейде, особа є розумово нормальна і може далі провадити свою справу.

Третя головна форма падучої хвороби є психомоторний приступ. Знаки цього приступу є автоматичний рух або дивне поводження. Жертва може раптом брати участь у якомусь недоречному ділі. Вона може сіпати одягом, переглядати деякі речі навколо неї або лише ходити. Одного разу бачили як пацієнт у залі для чекаючих пасажирів узяв попільничку і ходив від особи до особи даючи їм подарунок недокурених цигарок.

Такий психомоторний приступ падачки переважно триває дві або три хвилини. Коли приступ перейде, то жертва дуже мало або і нічого не пам’ятає, що сталося. Лише тоді коли фізично стараються стримати особу, то вона може розгніватися і стане криклива.

Хоч джерело клопоту є в мозку, то однак падуча не впливає на інтелігентність. Більшість епілептиків є середньої інтелігентности, декотрі є дуже видатні, і так як буває в якій-небудь частині загального населення, деякі є трохи нижче середньої інтелігентности.

Фізичні причини

А що це спричиняє в деяких осіб повторні електричні “бурі” на мозку, які доводять до епілепсії? Факт є, що у більшости випадках ще не знають причини падучої. Одначе, кажуть, що яке-небудь поденервовання або ушкодження нервних клітин може стати причиною.

Отже вдар мозку може спричинити падучу, або опух на мозку може бути причиною. Інфекція може також спричиняти падучу. Віруси, які спричиняють кір, запалення мозкових оболонок або якісь інші хвороби можуть розходитися хребетом і заразити мозок. Або розладдя може прийти через розбиття рівноваги тілесної хімії. Наприклад, тілу можливо бракує деякої ензими, що може довести до дратування мозкових клітин. Або брак pyridoxine, вітаміни В₆ (Б₆), може спонукати падучу.

Хоч хвилюючі розстроєння не спричиняють падучої, то часто вони збуджують приступ у хворих особах. Грошові або домашні журби, страх приступ епілепсії або інші чинники також можуть почати приступ. У дівчат, падуча часто трапляється тільки з приходом менструації, переважно на початку.

Деякі особи мають схильність до падучої. І здається, що цей напрям переходить від покоління до покоління, так як схильність рака або серцевих хворіб здається передається по спадщині. Але падуча сама по собі не є успадкована. Тому багато законів, які не дозволяли епілептикам дружитися були скасовані. Загальний погляд тепер є, що в одному випадку з п’ятдесятьох епілептиків буде мати епілептичну дитину, а неепілептик один до двіста.

Підбадьорюючий погляд

Це є підбадьорювання, що епілептики часто видужують із старшим віком. Також, принаймні половину всіх епілептиків тепер можна звільнити від приступів. А в інших 35 процентів приступи можна дуже зменшити. А навіть є поміч тим залишаючим 15 процентам епілептикам. А як це можна зробити?

Головно через вживання ліків, які припиняють конвульсії. Тепер є двадцять або і більше таких ліків, a phenobarbital і diphenylhydantoin sodium вживаються найбільше. У лікуванні треба перше віднайти, які ліки або сполучення ліків найкраще можуть припинити падучу, стараючись відвернути поганих наслідків від їхнього вживання. Ці ліки підкріпляють хімічну рівновагу в тілі й припиняють ненормальні електричні дієвості в мозку. Але ці ліки нічого не лічать. Їх треба брати регулярно, щоб відвертати приступи падучої, так як на цукрову хворобу завжди треба брати інсулін.

Але, щоб мати найбільшу користь від такого лікування, то треба тримати здоровий розумовий погляд і спосіб життя. Страх, розстроєння і журби, які можуть спричиняти падучу треба позбутися. І найкращий лік є ЛЮБОВ. Епілептик мусить мати почуття, що інші дійсно дбають про нього і що він є потрібний.

Добре відживлення також є важне так, як відпочинок, активність і помірність у кожній ділянці його життя. Приступи в деяких можна контролювати вітаміном В₆ (Б₆) і магнійом.

Коли приступи контролюється, то епілептик поводиться так нормально, як інші особи. Отже, коли він уже не має приступів рік або два, то в Сполучених Штатах йому дозволяють керувати автомобілем. І також дуже важним є, щоб вони також мали відповідну працю. Після широкого досліджування, д-р Мелвін М. Удел сказав, що він не знайшов “ніякого доброго доказу на різницю в праці епілептиків та інших”.

Як їм можна помогти

Якщо ви є родич, друг або лише знайомий епілептика, то справді, що ви хочете помогти йому. І можливо найкращий спосіб, яким можна дати допомогу є коли будете обходитися з епілептиком так звичайно як можливо. Ніколи не уникайте його і не давайте йому відчути, що він є небажаний. Пам’ятайте, що епілептик так, як серцеві недуги й інші такі хвороби є спричинені фізичними причинами.

А щодо епілептичних дітей, то не старайтеся надто охороняти їх. Дозвольте їм брати участь у таких справах, якими інші діти займаються. В дійсності, приступи дуже рідко коли трапляються в часі фізичної дієвости, отже небезпека в часі забави є дуже мала. Певна річ, що діти, які мають часті атаки не повинні їздити на конях або драпатися по деревах.

А що робити, коли ви побачите як хтось має приступ падучої? Не падайте в розпач. Ви нічого не можете зробити їм. Уважайте, щоб він не вдарився об щось, але не перешкоджайте його рухам. Якщо рот є відкритий, то покладіть чисту складену хустинку між зуби, щоб він не вкусив язик. Але вважайте, щоб він не покусав ваші пальці. І коли падуча закінчиться, то ви можете потихо говорити і підкріпити його.

Ми не можемо нічого іншого зробити для них. Але на щастя є хтось, що може помогти їм. Дев’ятнадцять століть тому Ісус Христос показав Свою силу сціляти епілептиків, і як Цар Божого Царства Він незабаром знову вжиє її на користь усіх, включаючи й епілептиків.