Панамські індійці — проблиск минувшини

Від “Пробудись!” кореспондента в Панама

ВЖЕ МИНУЛО 450 років від того часу, коли Кристофер Колумб, Васко де Балбоа та інші білі люди перше ступили на цю вузьку землю, що межує з Південною Америкою. Тут вони зустріли смуглявих тубільців живучих серед мальовничого тропічного оточення.

З самого початку індійці в Панамі відпирали правління білої людини, високо оцінюючи їхню незалежність і просте життя, Віддалені і часто майже непроникні джунглі Панами постачили індійцям відокремлення, якого вони бажають. Але тепер, замість бути єдиними жителями цієї землі, їхнє число є багато менше від новоприбулих. З майже півтора мільйона населення в Панамі, то індійці складають не більше як 5 процентів, або приблизно шістдесят тисяч.

Щоб дійсно познайомитися з цими індійцями нам треба відвідати їх у їхньому природному оточенні. Я вже мав кілька нагод зробити це, коли служив як вісник Свідків Єгови. Дозвольте мені розповісти дещо про ці відвідини.

Чоко індійці

Довгий час Чоко індійці мешкали в лісах південної області Дарієн. В 1510 р. у Дарієн, на Атлантичному боці, заснували колонію, і дослідник Балбоа став її губернатором. Почувши від індійців про “море” на другому боці цієї вузької землі, він і близько двіста помічників прорубали шлях через густий ліс у цій території, і 25-го вересня 1513 р. побачили Тихий океан.

Головне поселення Чоко індійців тепер є місто Гарачін на березі Тихого океану. Моя дружина і я подорожували до того села кілька років тому, щоб відвідати вісника Свідків Єгови. Ми були з ним кілька днів і брали участь проповідувати Чоко індійцям у тій і в недалекій території. Це був незабутній досвід. Це є дивно, що хоч ми були лише коло 150 миль від сучасної столиці Панами Міста, ми могли зустріти людей, які жили так само, як за часу Балбоа.

Чоко індійці не є великий народ, але мужчини є дуже здорові і на вигляд можуть здаватися дещо неприязні. Хоч індійці живучи далеко внутрі відпирали вторгнення нахабних осіб, уживаючи отруйні стріли, то ті, яких ми зустрічали не приймали нас у такий спосіб. Ми навіть доручали біблійну літературу деяким.

Переважно доми Чоко індійців є побудовані на жердинах чотири або п’ять футів вище землі. Часто їх будують біля берега, дах є покритий пальмовим листям, а підлоги очеретом. Боки є відкриті навколо. Кілька низьких лавок становлять їхні єдині меблі. Обіди вони варять у чорних залізних горщиках влаштованих на камінні верх огню. Ми зауважили, що риба, риж і пізані (банани) є головна їжа Чоко індійців.

Їхній одяг є дуже звичайний — дещо збентежуючий, коли хтось не є призвичаєний до нього. Чоко індійські жінки нічого не носять на собі крім кількох ярдів тканини, якою вони обвивають нижчу частину свого тіла, сягаючи трошки нижче пупця до колін. Чоловічий одяг є ще менший — лише просту пов’язку на стегнах.

Вони купаються в океані або в річці так, як вони все робили. Коли жінки входять у воду, то їхня полотняна спідниця поступово підноситься вгору і коли вода досягає до пояса, вони цілком знімають її. Вони звивають спідницю і кладуть на голову аж поки не закінчать купатися. Тоді, виходячи з води, цей процес завертається, аж нарешті жінки виходять, скупані і вбрані, на білий пісок!

Куна індійці

Також у південній Панамі, але на Атлантичному боці, живуть Куна індійці. Хоч деякі з них живуть на континенті, то більшість мешкають на групі островів Сан Блас. Ці острови тягнуться близько сто миль при березі, майже до самої Колумбії. Місцеві мешканці кажуть, що “їх є більше, як днів у році”. І це правда, бо там є приблизно чотириста островів.

Багато островів є лише близько милю від континенту. Вони всі мають однакову височину, і ледве зносяться з сильно-зеленого океану лише досить, щоб не бути захоплені хвилями. Їхні білі береги прикрашені гарними кокосовими пальмами направду можуть бути приваблюючими! Деякі острови є дуже маленькі, не більші від сто квадратових ярдів. Але навіть на таких маленьких островах живуть сотки індійців.

Куна індійці ще є нація сама в собі, що суворо тримається своєї незалежности та расової чистоти. Жінки дуже рідко коли подорожують до міст на континенті, і то завжди під опікою батька або свого чоловіка. У них є звичай не дозволяти чужинцям залишатися на островах по заході сонця. Проте, Куна Свідок проповідував мешканцям по островах і деякі індійці прийняли правду з Біблії.

Один джентльмен, що жив недалеко на континенті, який знає начальників деяких сел, погодився піти зі мною до тих островів. Воно справді було дуже цікаво побачити як ці люди живуть.

Куна індійці є малі, мужчини дуже рідко коли є вищі від п’ять футів і чотирьох дюймів, а жінки ще менші. Здається, що їхня величина сходиться з обмеженим місцем в якому вони мають жити на острові. Багато з свого харчу вони дістають із моря. Але головне джерело є кокосові пальми. Пальма не лише постачає гроші від торгівлі, але також їжу, напиток, сховок, паливо й інші потреби. Не диво, що її вважають деревом життя!

Куна мужчини носять простий одяг, переважно штани із темного кольору і коротенькі білі або жовті сорочки. Жінки носять більше кольоровий одяг. Їхні спідниці є веселого кольору, яких вони завивають навколо себе і підгинають навколо пояса. Але їхні блюзки, що називаються молас, головно захопили нашу увагу. Вони вживають усякий можливий взірець і колір. Жінки також носять великі круглі сережки, та золоті перстні в носі.

А діти, з другої сторони нічого не вдягають. Це є вигідно для них, тому що вони вживають більшість свого часу, щоб знайомитися з морем. Кажуть, що тут немає ані одного хлопчика чотири роки віку, який не вміє плавати. Молоді дівчата переходять правдоподібно тяжке випробовання. Нижче литки їм прив’язують нитку з намистом і час від часу стискують її. Це припиняє розвиток нижчої частини ноги, яку здається вони вважають красою жінки.

Коли ми прибули до одного острова, то дуже здивувалися побачити, що люди святкували. Це була галаслива, весела оказія. Ми довідалися, що це був обряд, якого справляли для молодої дівчини відзначуючи її статеву зрілість. На це свято запросили осіб із інших остров, і їжи не бракувало. Спеціальну подорож зробили на континент до міста Колон, більше як сімдесят п’ять миль далеко, щоб дістати досить рому.

Дівчину, сказав мені ватажок села, тримають у спеціальній кімнаті побудованій в домі родичів. Продовж кілька днів її формально купають поливаючи її водою. При кінці цього обряда обстригають її довге волосся. Тоді її представляють, як дівчину, яка може виходити заміж.

Я довідався, що дівчині дозволяють вибирати молодого чоловіка за якого вона хоче виходити заміж. Батько тоді повідомляє того чоловіка про бажання його дочки. Хоч він може згодитися одружитися з нею, то його однак випробовують.

Тесть тоді бере його до найбільшого острову, де він вибирає велике дерево. Тоді він вимагає, щоб цей молодий чоловік порубав його на куски і перевіз човном до дому родини. Коли він займається цією роботою, то молода іде до його дому і переносить усі його речі до свого дому. Закінчивши з дровами, молодого чоловіка тоді вітають в домі де він буде жити аж до смерті тестя, і аж тоді може заснувати свій власний дім.

Ґуаймі індійці

Коли Колумб прибув до Америки на початку шістнадцятого століття він зустрів і торгував із Ґуаймі індійцями. З початку вони були приязні, але, стали противитися коли білі не хотіли відходити. Тому то Колумб і його помічники взяли заложника, місцевого Ґуаймі ватажка, Ель Квібіян. Але він втік і провів своїх вояків у нападі, вбиваючи деяких із партії і змусив їх відійти в квітні 1503 р. У наступних роках Ґуаймі індійці все відпирали всіх тих, що хотіли їхню територію.

Тому то сучасна цивілізація майже не дотикнула Ґуаймі індійців, хоч кілька з них пішли шукати працю й стали менш-більш втягнені в Панамське суспільство. Їхня територія північної Панами має досить багато віддаленої гірської околиці, як і берегів понад Бокас дел Торо область. Цих індійців є найбільше зі всіх індійських груп, близько 35.000 і вони є більші ростом від Куна індійців.

Ґуаймі жінки носять довгі, повні спідниці, а мужчини взагалі носять такий самий одяг, як інші мешканці Панами. Але багато мужчин мають звичай спилювати свої передні зуби так, щоб вони були подібні до зубів пили.

Між індійцями в Панамі, то Ґуаймі найкраще віднеслися до проповідування Свідків Єгови. Лише минулого року я мав приємність відвідати один тиждень віддалене Ґуаймі село, в якому більшість родин є Свідки Єгови. Мій друг і я полетіли від Панама міста до Чанґвінола, а звідти ми поїхали поїздом до Алміранте. Решта дороги ми подорожували човном, до села Кайо де Палома.

Там на березі, на нас чекала група індійців, і вони дуже гарно привітали нас. Ціла родина вибралася з свого двох-поверхового дому і сказала, “Наш дім тепер є ваш дім”. Ще одна жінка гостинно приготовила їжу і принесла її нам. У часі наших відвідин новий будинок для християнських зібрань був посвячений, де відбувся шлюб і хрещення.

У суботу рано п’ять індійських мужчин, кожний з своєю дружиною та дітьми прийшли, щоб законно одружитися так, як Біблія вимагає. Вони вислухали біблійну промову пояснюючи ціль і обов’язки християнського подружжя. Але перед присягою, тих п’ятеро жінок нагло вийшли після короткої поради шептом. Але мої побоювання не тривали довго. Вони лише пішли вбратися на весілля! За десять хвилин усі вернулися назад, вбрані в білих довгих сукнях, хоч босоногі. Вони взяли своє місце і були з’єднані законним шлюбом.

Трохи пізніше, у водах океана, які постачають багато їхніх харчів, троє з цієї групи, разом із двома іншими, охрестилися, щоб стати учнями Ісуса Христа. Таким чином вони прилучилися до багатьох панамійських індійців у посвяченій службі Богові.

Після хрещення ми пообідали. Індійські мисливці постачили дику свиню, інші постаралися риби. Деякі родини принесли кури, а один домашню свиню. Ще інші, з свого господарства, принесли риж, банани і юку. Більшість присутніх сиділи на землі або в новому будинку й їли пальцями.

Тоді ми всі зійшлися на програму посвячення. Люди приходили зі всіх сторін, аж поки не прийшло 189, усі були Ґуаймі індійці крім мого подоржуючого друга і мене! Всі разом ми зложили подяку Єгові, Творцю людини, і за те, що “не дивиться Бог на обличчя, але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду”.— Дії 10:34, 35.

Відвідини індійців у Панамі справді були подібні до проблиску життя давно в минувшині. Але як ми почали нашу подорож до дому після відвідань Ґуаймі індійців, я думав про єдність та братерство, яке розуміння Слова Божого, Біблії, може витворити між людьми незважаючи на їхні різні історії та звичаї.