Що стається з індійцями в Бразілії?

Від “Пробудись!” кореспондента в Бразілії

КОЛИ мережа доріг розкрила нутро Бразілії, то цим створили можливість індійському населенню вийти на світло. Живучи глибоко в джунґлях, більшість індійців, які ще пережили, якимось способом, старалися уникнути дотику з цивілізацією.

Проте, політика теперішнього уряду постановила вмістити їх у бразільську республіку. Тепер прикладають старання привабити племена індійців у приближні резерви. Надії є, що нові дороги поможуть у цій програмі. Разом із робітниками на нових автострадах працюють групи, що стараються завести дружбу з індійцями, щоб між ними не було ворожнечі.

Між бразільськими індійцями є чотири головних мовознавчих груп: Тупі, Аруак, Каріб і Дже. Про їхні мови, Еґон Шаден, славний бразільський антрополог, каже, що взагалі вони є дещо складні і висловлюють кожну людську думку.

Але, що стається з бразільськими індійцями?

На краю зникнення

“Страшна швидкість, якою наше тубільне населення зникає”, перестерігав щоденник O Estado de São Paulo, “повинно турбувати сумління нашого покоління”. Трошки менше як п’ятдесят років тому, індійське населення мало один мільйон людей. Урядова агентура FUNAI (Fundacao National do Indio, або Народна Фундація Індійців) каже, що там тепер є від 100.000 до 120.000 індійців. Інші джерела показують це число на 50.000.

З майже п’ятсот різних племен або груп у 1500 р. З.Д., тепер залишилося коло сто і сорок три. З цих п’ятдесят сім стоять на краю зникнення. Лише у минулих п’ятдесятьох роках, вимерло вісімдесят сім племен.

Прикладом цього великого зникнення маємо Кзетас індійців, у штаті Ріо Ґранде до Сул. Те плем’я тепер має лише четверо мужчин і двоє неплідних жінок. Акуаваасуріні індійці, на Токантінс річці, мають тридцять чотири членів.

А чому таке зменшення? Деякі покинули своє плем’я і одружилися з сільським населенням. Але найбільша причина була їхній дотик із цивілізованою людиною та її хворобами, які завели безладдя між індійцями. Туберкульоз (сухоти), скарлатина, параліч, кір, та грип усі взяли свою жертву.

Два роки тому провели дослідження цього зменшення. Там було показано, що жадоба білої людини є також головна причина. Наприклад, журнал O Estado каже, що Федеральний Уряд відкрив, що деякі незаконно відбирали та продавали індійські землі. Незаконні документи були дані незаконно землевласникам та скотарям і цим способом виганяли індійців. Хоч Федеральний Уряд старався вернути землі назад їхнім законним власникам, то цей звіт каже, що деяким індійцям у Бразілії лишається ще десять років існування.

Зусилля інтегрувати

Колишнє зусилля інтегрувати індійців мало ці наслідки: Лише коло 15 процентів поклясованих племен є з’єднані з іншим бразільським населенням. Багато інших мають дещо дотику з цивілізацією. Але відокремлених племен є приблизно 49 процентів.

Ясно є, що тут треба великого старання, щоб індійці були цілком змішані з бразільським населенням. Пропонований індійський Закон, якого запроектували в жовтні 1970 р., і який ще не має схвалення, може дещо помогти в цьому напрямку. Він буде охороняти індійців від вторгнення і втягне їх в головне державне населення. В цьому законі міститься деякі основні права, як-от, що індійця будуть вважати за горожанина.

А які є надії на з’єднання індійського населення в Бразілії? Так як каже Гумберто Коста Ферреіра, здається, що не буде багато успіху. Він пише: “Коли в 471 роках . . . ні португальці, єзуїти, піонери, імператори, ані наші президенти не мали успіху з’єднати індійця з іншими людьми, то це навіть смішно подумати, що тепер до кількох місяців буде можна відновити їх до цивілізації”. Він також наводить вигоди такого з’єднання. Наприклад, “цивілізовані” індійці скоро набираються хиб “цивілізації”: п’янство, розпусти, лінивства, і це доводить до знищення племінної будови.

Те, що деякі індійці думають про з’єднання, можна було бачити на початкових церемоніях відкриття нової дороги, яка буде перехрещувати Ксінгу Народний Парк. Деякі Тукаррамеї індійці слухали як Міністр Внутрішніх Справ вітав дорогу, яка має бути важною подією у з’єднанні народної території. Але вони гадали собі, що дорога змінить їхній спосіб життя, отже вибралися дальше в глибину, далеко від цивілізації.

Правда, що деякі колишні мандрівні племена оселилися по деяких околицях де вони жили з риболовства, доглядали шматки землі, плекали кукурудзу і маніок, робили дуки та стріли і намиста з кісточок овочів та продавали їх туристам. З цього вони могли жити.

Але інші групи не цікавляться пристосовуватися до модерного життя. Писав журнал A Fôlha de São Paulo: “Багато ще живуть у кам’яній Добі”. Деякі вживають лише лук і стріли, кам’яну зброю й ножі, і простий глиняний посуд. Вони ходять нагі і малюють тіла для святкування та церемоній. Інші, як то Ботосудос, кружочками спотворюють собі губи та вуха. Ерігпактса індійці признаються, що їдять людське тіло, а Пурукото їдять своїх мертвих. Ясно є, що старатися інтегрувати їх створить багато клопотів.

Моральні і релігійні погляди

Між клопотами, які зустрічають інтеграцію (з’єднання) є багато індійських моральних і релігійних поглядів. Між багатьма племенами наприклад, практикується багатоженство, поклоніння предків, анімізм (віра, що всі речі мають живі душі) і різні практики спіритизму або демонізму. Шаман чи чарівник або paje є священиком, лікарем і порадником для плем’я.

Про моральні звичаї, O Glôbo сказав про плем’я в центральних і північних околицях: “Взагалі індієць є безладний”. Між Каяпос та іншими індійцями вірять, що пара дійсно стає одружена лише тоді, коли жінка породить дитину. Якщо, після одного року жінка не породить дитини, то під законом племені вони мусять розійтися. Може бути, одначе, що чоловік є безплідний. Тоді роблять розпорядки, щоб дружина могла мати статеві зносини з іншими чоловіками. Коли жінка завагітніє, то вона може жити з своїм чоловіком. Дітей, що родяться з фізичними вадами, або, що родяться від неодружених матерей і близнюків переважно забивають. Індійці також практикують аборти.

Проте, коли просувається зусилля інтегрувати їх, то чи цивілізація так званого Християнства, яка також терпить від неморальності та безладдя, дійсно зможе помогти індійцям розвити кращі моральні звичаї?

Щодо релігії, один дослідник сказав, що більшість індійців не можуть прийняти існування одного Всемогутнього Творця. Вони головно цікавляться постачанням харчів. Однак, вони вірять в існування великого числа надприродних духів, деякі з яких є добрі, а інші погані. Знахар або шаман заявляє мати сили вспокоювати ці духи.

Справді, що треба великого зусилля помогти індійцям подолати їхні фальшиві релігійні погляди та небіблійні моральні звичаї. Чи змішання з цивілізацією так званого Християнства справді поможе їм у цьому напрямку? Які були наслідки досі?

Дієвість місіонерів так званого Християнства

Різні авторитети коментували про наслідки місій так званого Християнства між індійцями. Каже В. Гогентал у його Notes on the Shucuru Indians: “Сучасні Шукуру індійці є так звані католики, але вони мають лише поверхове знання католицької віри”. Подібно, етнолог, Дарсі Рібейро пише, що зусилля католицьких і протестантських місій “ніколи не досягнули дійсного навернення. . . . Вони затримували, разом із деякими християнськими алегоріями, свою власну племінну віру”.

У промові на конвенції антропологів, Л. Б. Горта Барбоза говорив про зусилля єзуїтів: “Історія не має ніякого запису ім’я ні одного бразильського плем’я, що прийняло католицьку віру і через неї зайшло в серце цивілізації”.

Тепер урядова агентура FUNAI не дозволяє новим місіям працювати денебудь між індійцями. У Ксінґу Народному Парку, наприклад, дозволяється входити лише студентам, дослідникам, і малому числу журналістів. Ні бразільським, ні чужим місіонерам не дозволяють входити.

Проповідування доброї новини про Боже Царство

Повночасні вісники християнських Свідків Єгови провадили домашні студії Біблії з цивілізованими індійцями в Макапа, біля екватора, і по інших околицях. Деякі Ґуарані індійці, живучи серед цивілізації є посвячені християнські Свідки Єгови. В Атазус, Амазонка, кілька цивілізованих індійців прийняли біблійні правди і вибрали правдиве Християнство за свій спосіб життя.

Колись ці індійці належали до релігій так званого Християнства, але не змінювали своїх основних моральних звичаїв. Наприклад, вони не бачили серйозности бути чесними і моральними, так, як Біблія вимагає. “Але тепер коли вони студіюють Біблію”, каже один мер Свідкові, “ви можете лишити що-небудь на березі; і ніхто вже не вкраде”. Дальше ті, що колись жили лише за “згодою” тепер є законно одружені. Правда Біблії справді змінила їхні моралі та релігійні звичаї і привела їх у більшу гармонію з високими рівнями, яких правдивий Бог Єгова вимагає.

У їхньому проповідуванні, Свідки Єгови також старалися відвідувати індійців по джунглях. І добра новина Божого царства сягає глибоко внутро країни, як деякі з цих індійців, які вже навчилися Божої правди відвідують свої племена. Отже, надії є, що багато більше ще будуть відриватися від своїх забобонностей й приймуть правду Біблії, що веде до вічного життя в Божому новому порядку.