Чи є якась правда в тому, що вони кажуть?

БУЛО б легко відкинути цей рух визволення жінки, як твір жінок, які люблять нарікати. І багато мужчин мають таке почуття до цього руху.

Однак, розумний чоловік писав: “Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому”.— Прип. 18:13.

Якщо б у вас щось боліло, то чи ви любили б лікаря, який не хотів вислухати вас вірячи, що ви є лише нарікач? Або, чи б ви хотіли, щоб він добре аналізував ваш клопіт, розказав вам про причину недуги, і порадив, що вам робити?

Інший біблійний принцип каже: “Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді”.— Прип. 21:13.

Отже розумна особа вислухає. Вона застановиться над фактами, щоб розпізнати чи тут дійсно є якась причина на нарікання чи ні. Тоді буде поступати згідно з цим.

Чи є причина нарікати?

Якщо б подивитися на історію без упередження, то ви будете змушені признати, що жінки мали багато причин нарікати.

Продовж цілої історії, політична, економічна і релігійна сила завжди була в руках мужчин. І в наслідок цього було огидне повторення брутальности. Лише про Другу Світову Війну World Book Encyclopedia говорить: “Підраховують, що 55 мільйонів цивільних і вояків було забито. . . . Цивільні потерпіли найбільшої втрати . . . від бомбардування, вирізування, примусового переселення, пошестей і голоду”.

Певна річ, що ніхто не може казати, що обставини були б кращі коли б жінки робили всі рішення. Коли жінки царювали в деяких країнах, то справи не були інші. Прочитайте історію про Клеопатру в Єгипті, Зенобію з Палмири, Марію 1-у (“Кровава Марія”) з Англії, або Марію, Царицю Шкотів. Ви знайдете, що їхнє царювання не було краще.

Однак факт є, що це мужчини головно були відповідальні за війни. Також, це мужчини головно винаходили воєнну зброю. Жінки бачили, як їхні доми були розбиті, як їхніх любих убивали або калічили. І коли війська займали великі околиці, то над мільйонами жінок брутально поводилися. Безчисленна кількість жінок була зґвалтована.

З другого боку, скільки жінок противляться по обох сторонах у часі війни? Наприклад, в обох світових війнах, чи німецькі жінки не працювали, щоб помагати у воєнному зусиллі, так, як американські або англійські? Коли був останній час, що ви чули як більшість жінок противилися війнам якого-небудь народу? Деякі найголосніші оборонці деякого воєнного зусилля були жінки.

Але це правда, що по різних країнах багато жінок терпіли немов тварини або невільники продовж цілої історії. Між іншим, їх навчали чинити самогубство коли їхній чоловік помре, зв’язували їм ноги і калічили їх, не дозволяли їм їсти при тому самому столі з чоловіками, або їх продавали, не зважаючи на їхні почуття. Навіть у мирному часі, ґвалтується тисячі жінок кожного року. Список гноблення жінок є довгий, і цього ніхто не може заперечити.

Навіть серед багатьох ‘поступових’ суспільств сьогодні, жінки зазнають різні форми дискримінації (неоднакове ставлення). Часопис Нью-Йорк Times сказав: “Американський закон, з його коріннями у середньовічнім суспільстві, що вважав жінок бути майном, і з прикрасами різних поколінь мужеських законодавців та суддів, має багато рис, які можна сказати заперечують жінкам рівної охорони під законами”.

У штаті Нью-Йорк, дівчат, яким кажуть “треба нагляду” беруть до тюрми аж до вісімнадцятого року віку. А хлопців відпускають в шістнадцятому році. Селі Ґолд, адвокат у Відділі Споживальних Справ, каже, що “дівчину 16 років віку можна . . . взяти до поправчої школи аж на чотири роки за безладні статеві зносини”. “Для хлопців немає такого закону”, вона сказала. Хлопця шістнадцять років віку, не карають за те саме правопорушення.

Що сказати про родинне життя?

Багато жінок нарікають про їхню ролю в родинному житті. Чи є якась правда в їхніх вимогах? Психолог Корнел університету Урій Бронфенбренер сказав:

“Я маю велике співчуття до гніву та розстроєння, яких відбиває рух Визволення Жінок. Від жінок не лише відбираються права в так званому мужеському світі, але тепер від них відібрали повагу до їхньої ролі яко жінки.

“Колись у сусідстві матір поважали за те, що вона добре виховала своїх дітей. Тепер мати далі має відповідальність за свої діти, але не дістає досить підтримки або поваги. Чоловік не є вдома більшість часу, а сусіди не є дійсними приятелями.

“Ми створюємо стан де жінки стають розстроєні в обох світах”.

Багато батьків передають матері відповідальність вчити своїх дітей. В наслідок мати мусить рішати і пильнувати справ, які належать до чоловіка. Про це журнал Look сказав:

“Американську жінку обвинувачують, що вона заступила місце свого чоловіка, як голова родини. У своїм розумі, вона зустрічає це обвинувачування з своїм власним, що вона не знає ані одного дому в якому мати не мусить боротися — даремно, щоб батько робив важні рішення в житті дітей, дисциплінував їх, був прикладом мужності своїм синам. . .

“За своїм власним вибором, і в обличчі протестування його жінки, він лишає ці важні справи у житті своїх дітей — їхнє вишколення, їхню статеву науку, їхнє релігійне і моральне навчання — їхнім матер’ям. Він каже, що вона ‘більше знає про такі справи’, але кажучи це, він став цілком переконаний, що дружина загарбує його владу у домі”.

Тому, що так дуже багато мужчин зрікаються своїх родинних обов’язків, деякі у русі для визволення жінок кажуть, що родина вже є старомодна, отже її треба покинути. Але, чи це покращає справи? Д-р Павло Попіно з Американського Інституту Родинного Споріднення каже: “Жодне суспільство ще не пережило по розпаді його родинного життя”. Професор у Гарвард Університеті, Емерітус Карл Зіммерман сказав про розпад родинного життя в стародавній Греції і Римі: “У кожному випадку зміну віри у родинних системах сполучується . . . з величезними кризами в самих цивілізаціях”.

Покидаючи родинний розпорядок є те саме, як ‘викинути дитину з водою в якій її скупалося’. Факт, що багато родин є щасливі й розв’язують свої клопоти показує, що вада не лежить в родинному розпорядку. Вона знаходиться в людях, які є занадто самолюбні або які не хочуть виконувати своїх обов’язків.

Що сказати про “рівність”?

Майже на кожній ділянці праці, жінка, що виконує таку саму роботу, як чоловік, не дістає такої самої платні. Це кладе тягар на матері, які мусять працювати, як утримувачі родини.

Через такі нерівності, деякі жінки тепер вимагають цілковитої рівности з чоловіками на всіх ділянках людських справ. Однак, які були б наслідки якщо б було змушено встановити цілковиту рівність?

Якщо б жінки були цілком рівні з чоловіками, тоді уряди мусять брати їх до війська, щоб вони воювали по полях, лісах і окопах у часі війни. Одного разу кореспондентка часопису Нью-Йорк Times, Глорія Емерсон, була в Кесанг, Південному В’єтнамі, околиця на яку військо Північного В’єтнаму дуже нападало. Вона втекла в бункер повний американських вояків. Пізніше вона сказала: “У тому самотньому моменті я стала більш рівна з мужчинами, ніж я бажала. Я б радо поділилася з жахами тієї хвилини з яким-небудь ревним захисником руху визволення жінок”.

Рівність у кожному відношенні відбере здорові закони, які керують працею, яку жінки зможуть виконувати. Якщо ви є жінка, то чи ви справді хочете бути рівною з чоловіками і ходити до копальні копати вугілля тисячі футів під землею якщо б чоловіки виконували свою частину у домашній праці, яка виключно належить до жінок? Чи б ви дійсно хотіли вживати той самий час орати поле і кидати гній разом із вашим чоловіком якщо б він погодився помагати вам куховарити і чистити дім? Чи це є те, що ви хочете?

Далі, деякі жінки кажуть, що це не є справедливо, що їм є доручено виконувати ‘нудну’ домашню роботу. Але інші жінки знаходять це викликом розпоряджувати домом, приготовляти обіди, влаштовувати меблі й прикраси, і помагати формувати розуми своїх дітей. Для тих, що знаходять таку працю нецікавою, багато чоловіків будуть ставити питання: “Скільки праць “білих” чи “синіх” ковнірців є цікаві або ‘чарівні’ для чоловіків? Більшість їхньої праці є нудна, розстроююча і не задовольняюча. Переважно чоловіки є приковані до строгих годинних розпорядків і якщо вони не приходили на час то можуть загубити свою роботу. Багато з них заздрять їхнім дружинам, бо вони мають більше часу вдома.

Зі всіх працюючих дружин або матерів, яких ви особисто знаєте, скільки з них тримали б свою роботу, якби їм не було треба грошей? Дуже мало жінок вибрали б ходити до роботи ніж працювати вдома. Запитайте тих жінок, дружин і матерів, які мусять працювати і побачите чи це не правда.

Недавно, запитували жінок про ці самі справи. Наслідки показали, що голосуванням 71 до 16, жінки погоджувалися, що “доглядати дім і дітей має більшу нагороду ніж працювати”.

Статеві символи

Чи мужчини поводяться з жінками немов вони були лише статеві символи? На нещастя, багато, дуже багато чоловіків роблять це. Такі чоловіки цікавляться жінками лише через статеве задоволення, якого вони можуть дістати від них.

Щоб підпалити такий напрям, кінофільми, журнали і оголошення є повні жінок у позах, що пригадують чоловікам статевий стан і розпалюють їхні статеві апетити. А хто є винен у цьому? У більшости випадків самі чоловіки, які контролюють вироби таких речей.

Однак, хто змушує жінок приймати такі пози або позувати у таких фільмах? Ви знайдете, що майже всі жінки роблять це добровільно.

Недавно в Сполучених Штатах виявилося, що студентки у Вейн Стейтовому Університеті позували наго для фотографій, які продавалися клієнтам мужчинам. Вони брали 15 доларів за тридцять хвилин, і дівчата розраховували, що цим способом будуть ‘оплачувати кошти своєї науки’. Але багато інших дівчат також закінчили освіту і не мусіли продавати своє тіло.

Отже, жінки дозволяють чоловікам уживати їх у цей спосіб. Вони добровільно стають розпусницями. Добровільно вони віддають себе неморальним цілям. І багато жінок носять одяг, що розпалює статеві бажання мужчин, включаючи дуже коротенькі спідниці. Отже багато жінок мусять прийняти вину за те, що вони заохочують мужчин ставати сексуалістами.

Споріднено з цим є факт, тому що операції на штучне припинення вагітности, так звані аборти, ще не є всюди законні, то багато жінок поранили або й забили себе незграбними операціями. Це є одна причина чому так багато жінок тепер вимагають право мати таку операцію законно згідно відповідного прохання. Але чия це вина? Чи це є зле, коли закон хоче дати ненародженій дитині нагоду жити? Пам’ятайте, що ви самі колись були в утробі вашої матері. Чи ваша мати повинна була мати законне право не донести вас?

Журнал Science News з 18-го грудня 1971 р., сказав: “Тепер можна докладно вирішити хто дістане дозвіл на аборти, . . . пересічний пацієнт є молода, невіддана біла жінка, що завагітніє перший раз”. Ці жінки відкинули Божі закони про розпусту і завагітніли. А кого треба обвинувачувати—ненароджену дитину? Чому карати невинних, чинити душогубство, а тоді вимагати, щоб те душогубство було законним?

Противляться, що Бога називають “Він”

Жінки також вимагають, щоб рівність навіть відносилася до Бога. Марія Дейлі, професорка теології в Бостонському Університеті, сказала: “Для нас жінок Бог є мертвий, так довго, як Його виключно представляється мужчиною”.

Але, Д-р, Маргарета Мід, славна американська професорка антропології не погоджується з цим. Часопис Нью-Йорк Times написав наступне:

“Д-р Маргарета Мід сказала вчора, що на протязі цілого своєго життя вона працювала для рівноправности жінки, але вона не має ‘жодного співчуття, як вчена, до дурниць, яких вона сказала, говорять деякі члени руху визволення жінок. . . .

“ ‘Що набудеться з того, що обернемо “Бог є Він” на “Бог є Вона”, крім дратування людей? вона запитала. ‘Це ніде не заведе нас’ ”.

Вимагання безглуздя лише викликає насміх і відвертає увагу від правдивих несправедливостей. Також, коли безглуздя вимагається, то це доводить спостерігачів думати, що решта вимог також можуть бути безглузді. Зауважте наступне, що його одна жінка написала до редактора Міямі Herald:

“До недавня я була горда, що я є жінка, тішилася тим, що жінка представляє, гордилася її ролею в суспільстві. Тепер я тривожуся і соромлюся коли бачу, як багато дорослих жінок підскакують вгору та в низ, немов діти за солодощами, кричать та вимагають деяких прав — багато з яких вони не заслужили і деякі з яких не будуть корисно вживати.

“Здається, що ‘жінки’ позаді цього руху визволення, стараються, ніби в драматичному цирку, говорити за жінок взагалі незвертаючи уваги на тих із нас, що є задоволені. . . .

“Я, так як багато інших жінок, протестую проти зневаги, яку накидають на нас розхвильовані та незадоволені жінки бажаючи мужеської тотожности, тому що особисто не сповняють своєї ролі жінки. Замінювати нагрудник на рушницю, вимагати права та обов’язків, яких жінка фізично і емоційно не може виконувати, не є гарний образ на майбутність”.

Проте, це не змінює факт, що жінки терпіли і далі переносять несправедливості. Отже, дійсно ми мусимо знати: Як мужчини повинні поводитися з жінками? Які можуть бути наслідки, коли мужчини будуть відповідно поводитися з ними?

Щоб дістати відповіді на ці питання треба перше переглянути як чоловіки і жінки є створені. Яка природна роля є для них?