“Добра новина” проповідується по в’язницях

ІСУС ХРИСТОС сказав своїм послідовникам: “Накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас . . . у в’язниці”. (Луки 21:12) Таке стається християнським свідкам Єгови сьогодні, а головно, по країнах де забороняють їм проповідувати. Але це не знеохочує їх. По в’язницях, вони мають нагоду говорити в’язням про Біблію. І багато з цих уже стали вірними слугами Бога Єгови.

Один молодий чоловік у Східній Німеччині почав оціняти правду з Біблії у в’язниці. Цей чоловік не був задоволений обставинами в Східній Німеччині. У листі до свого брата він натякнув, що хотів втікти з тієї країни. Він нічого не робив відносно того, але його лист потрапив в руки влади. Його взяли до суду і засудили на п’ятнадцять місяців примусової праці у робітничому таборі. Урядники старалися змінити його огірчене відношення, але без успіху. Цей молодий чоловік не хотів слухати їх. Але на одній оказії вони звернули йому увагу на гарне поводження свідків Єгови в тому таборі. Це збудило зацікавлення у цього молодого чоловіка. Але начальники нічого не відповідали на його питання про Свідків.

Пізніше цього молодого чоловіка призначили працювати з одним Свідком майже цілий рік. Те, що він навчився від того Свідка дуже вплинуло на його відношення. Коли начальники довідалися чому цей молодий чоловік так змінився, вони взяли Свідка від нього і дали йому іншу роботу. Але, вже було запізно. Цей молодий в’язень вирішив стати свідком Єгови. Після його звільнення він віднайшов свідків Єгови і робить гарний поступ.

Добрі наслідки, які можуть прийти з проповідування по в’язницях показує досвід одного Свідка в Малавії.

Першого дня, у в’язниці до нього приступив колишній член парламенту і попросив його проповідувати йому з Біблії. Після того цей Свідок дав шість біблійних викладів на яких пересічно було двадцять шість присутніх, більше як половина всіх в’язнів у в’язниці.

Пізніше, Свідка перевели до другої в’язниці. Там його поставили в “подвір’я затримки” (84 на 60 футів) з 98 іншими в’язнями. Під великим деревом посередині цього подвір’я, в’язні з різних релігій сходилися два рази на день на молитовні зібрання своєї “з’єднаної церкви”. Коли один із в’язнів довідався, що між ними був Свідок він запитав його чому він не ходить на їхні служби. Свідок пояснив йому чому він не міг брати участь у їхніх службах. Молодий чоловік тоді запитав: ‘Чи ти не погоджуєшся з тим, що коли ізраїльтяни були ув’язнені, то вони мусіли молитися?’ Свідок запросив цього молодого чоловіка дістати його Біблію, єдина книга, яка була в цій в’язниці й якою всі в’язні мусіли ділитися. Вона була подерта й бракувало багато листків. Однак, Свідок міг показати йому чому він не міг прилучитися до молитов їхньої “з’єднаної церкви”. Він також почав студіювати Біблію з цим молодим чоловіком, два рази на день продовж шістьох тижнів коли інші не вживали подерту Біблію.

Цей молодий чоловік пояснив Свідкові, на підставі того, що навчився, що він уже не хотів бути членом Англіканської Церкви. Коли він досить підкріпився, щоб боронити свою віру він почав говорити іншим в’язням.

Продовжуючи своє проповідування, Свідок міг розпочати студію з чоловіком, який два рази був присутнім на їхніх студіях. Незабаром цей чоловік разом із Свідком говорили іншим в’язням про Біблію. Місяць пізніше ще один в’язень почав студіювати Біблію. А другого місяця провідник в’язничної “з’єднаної церкви” приступив до Свідка і поставив йому багато питань. Він також почав студіювати Біблію з Свідком. Два місяці пізніше Свідка несподівано випустили. Хоч він терпів несправедливо, то дуже тішився, що мав нагоду помогти чотирьом в’язням набрати основного розуміння про правдиве поклоніння.

Таким чином, по країнах де законом забороняють проповідувати, люди таки чують “добру новину”, навіть по в’язницях. Є так, як сказав апостол Павло: “Слово Боже не є ув’язнене”.— 2 Тим. 2:9, НС.