Успішна програма реабілітації

ЛІТАК сів у Бейтон Руж, Луїзіані, у четвер вечером. Мій приятель зустрів мене і ми поїхали до його дому в сусідньому місті Нью Роудс. Того вечора ми довгий час розмовляли про те, що відбувалося в Анґола тюрмі.

Мій друг є один із шістьох християнських чоловіків, які регулярно провадять програми інструкцій в тюрмі. По черзі один із них іде кожного тижня провадити зібрання з в’язнями. Пересічно коло сорок в’язнів приходить на ці зібрання.

“В дійсності, цю програму розпочали в самій тюрмі”, мій друг пояснював. На початку 1973 р. два в’язня, які читали літературу Свідків Єгови, написали листа і попросили, щоб хтось відвідав їх. Тим часом ці в’язні розказували іншим співв’язням про те, що читали і зацікавили їх цією наукою.

У жовтні 1973 р. відбулося перше зібрання в тюрмі на яке прийшло вісімнадцять в’язнів. З часом, зібрання провадили кожної середи і неділі. Число в’язнів збільшалося, і часами приходило так багато, як шістдесят або більше осіб. А що це так зацікавило їх?

Програма інструкцій

Мій друг пояснив, що ці зібрання дальше провадяться основно в такий самий спосіб, як у якій-небудь Залі Царства Свідків Єгови. У неділю є Біблійний виклад на одну годину, якого переважно дає гість з сусіднього збору. Після цього студіюють Біблію при допомозі статті з сучасного числа Вартової Башти.

У середу вечером мають Теократичну Школу, курс Біблійних інструкцій пристосований збільшити знання студента, як і поліпшити його здібність говорити. Також, на Службовому Зібранні поміщають дискусії показати, якнайкраще можна розказувати Біблійну вістку іншим в’язням Анґола тюрми.

На мене зробило велике враження взнати, як ревно ці в’язні розказували іншим про їхню нову християнську віру. Деякими місяцями вони провадили тижневі Біблійні студії з більше, як п’ятдесятьма в’язнями. І лише минулого року, в тюрмі доручили майже 5.000 копій журналів Вартової Башти і Пробудись! і книжок, які пояснюють Божі наміри.

Захоплення цих перших в’язнів передавалося їхнім студентам, і це додало до успіху програми.

Виконуючи вимоги

Зібрання відбуваються в кімнаті тюремного Будинка Освіти, яка, мені сказали, є дуже подібна до шкільної кімнати. Але, щоб в’язень міг прийти на зібрання, то його ім’я перше мусить бути записане на ‘⁠списку відвідин⁠’. Таким способом дозволяється йому виходити з його місця самоти в величезній тюрмі і приходити до цього центрального місця у групі з якою його ‘⁠викликають⁠’.

Я здивувався, коли почув, що Свідки мають контролю над тим, хто буде приходити на ці зібрання в тюрмі. Хто-небудь собі не може прийти, і на це є добрі причини. Звичайно в’язні прилучуються до якої-небудь групи у надії, що цим способом вийдуть скорше з тюрми. Отже, як Свідки Єгови вирішують, який в’язень є щирий, щоб міг приходити на зібрання?

По-перше, з ним студіюють Біблію особисто. Тільки тоді, коли він щиро зацікавиться, то лише тоді його ім’я записують на ‘⁠списку⁠’. Але, коли він пропустить більше, як чотири зібрань в місяці, без доброї причини, як-от, коли захворіє, начальників тюрми повідомляється і його ім’я викреслюють із ‘⁠списку відвідин⁠’. Він може знову приходити на зібрання лише тоді, коли через якийсь час докаже своє правдиве зацікавлення.

Ранні успіхи

Я був свідомий про ранній успіх цієї програми, тому що читав рапорт про обласні конвенції у Вартовій Башті (англійське число) з 15-го жовтня, 1974 р. Там було сказано:

“Зворушлива сцена відбулася на конвенції в Бейтон Руж, Луїзіані. На протязі кількох місяців Свідки Єгови провадили Біблійні студії з в’язнями Луїзіана Штатської Тюрми в Анґолі. Багато з цих мужчин робили гарний поступ у Біблійному знанні і здивували начальників тюрми своєю величезною зміною в поводженні. Тому вісьмом з них дали дозвіл піти до Бейтон Руж на конвенцію. Це торкало за серце, коли ці чоловіки з путами на ногах і руках, виходили з авт і були проваджені до середини сідати разом із іншими, щоб охреститися того дня”.

Не забувайте, щоб охреститися на Свідка Єгови, то особа мусить зустріти високі Біблійні вимоги. І кандидатів добре перевіряють, щоб упевнитися, що вони зустрічають ці вимоги. Особа мусить відповісти на принаймні вісімдесят основних Біблійних питань, між якими, наприклад, є слідуючі:

“Що це є царство Боже?” “Який є Божий намір для землі?” “Яка є єдина Біблійна основа на розвід звільняючи когось знову дружитися?” “Чому не можна говорити неправди?” “Який є погляд християнина відносно п’янства?” “Що Біблія каже про розпусту, перелюб, статеві зносини між особами однакової статі, та інше погане поводження? Чи особа, що бере участь у таких практиках може охреститися?”

Відповідь на те останнє питання є, Ні. Але, так як ви добре знаєте, навіть особи, які не є в тюрмах беруть участь у таких злочинах і вірять, що так робити є правильно. Але цих вісім в’язнів прийняли вищий рівень моральности, і дотримували його. Незабаром інші також зустрічали ці самі вимоги.

На початку осени 1974 р., вісім інших в’язнів зустріли вимоги для хрещення, Мій друг сказав: “Ми подумали, як гарно було б якби хрещення відбулося саме в тюрмі, на яке гостям дозволили б прийти”. Начальники тюрми, бувши вражені наслідками цієї програми, дали дозвіл. 5-го жовтня 1974 р., відбулася ця спеціальна конвенція. Зауважте, що журнал “Awake!” сказав про це:

“Гості з-поза тюрми витворили надзвичайний вид. Всіх разом прибуло 337 осіб до брам тюрми. Це були добре вбрані чоловіки, жінки і діти, як білі так і чорні. Деякі подорожували так далеко, як 700 миль.

“Перевіряючи їхні імена в списках, їх впускали через брами. Автобусами їх везли коло дві милі назад цієї величезної тюрми. З автобуса вони входили через стальові брами у велику авдиторію”.

Я читав цей рапорт в Awake! і він дуже зацікавив мене. Але я дуже мало чув про дальші наслідки цієї програми реабілітації. Отже, по обіді я добре слухав, як мій господар розказував мені про те, що сталося.

Чудовий ріст

“Ця конвенція в жовтні дала нашій програмі дійсний імпульс”, мій друг пояснив. “Майже сто присутніх в’язнів стали дуже вражені любов’ю і теплим духом, якого показували сотки гостей”.

Наслідком цього, багато в’язнів почали ще більше студіювати Біблію і робили гарний поступ. “Незабаром”, мій друг продовжував, “інші в’язні зробили потрібні зміни в свойому житті, щоб могли охреститися. Отже, почали вкладати плани на іншу конвенцію, навіть ще більшу. Тюремна влада знову дала дозвіл, але цей раз нам дали тюремний Родіо Стадіон. Отже, у суботу рано, 26-го квітня, 1975 р., сотки авт повні Свідків почали з’їжджатися до Анґоли”.

Цей раз автами заїжджали саме в тюрму. При інспекційних брамах їх лише питали: “Чи маєте револьвери?” Тоді дозволяли автам заїжджати саме до стадіону. Всіх разом зійшлося 2.602 гостей! Висока точка цього зібрання було хрещення дванадцятьох інших в’язнів, між якими був засуджений душогуб, якого привели на хрещення закованого в ланцюгах. Він уже студіював один рік із Свідками.

Начальники тюрми були задоволені цією конвенцією, і з її гарним впливом на в’язнів. Отже, вони привітали плани на ще одну одно-денну конвенцію в осени. Цей раз, у суботу, 29-го листопада, 1975 р., зійшлося 3.200 гостей! І вісім інших в’язнів охрестилося.

“У суботу відбудеться ще одна спеціальна конвенція у тюрмі”, мій друг сказав. “І ми дуже раді, що ти міг приїхати на цю оказію”.

Тепер я ще більше прагнув відвідати тюрму. Це було чудово — вже охрестилося тридцять шість в’язнів, а шість інших мають хреститися в суботу! Наступного дня, у п’ятницю, мій друг мав намір повезти мене до Анґоли, щоб я познайомився з деякими начальниками.

Бачучи своїми очима

Виїхавши по обіді, ми подорожували коло півтора години драговиною і переїхали Міссісіпі ріку поромом. Переїхавши пагористий краєвид, ми нарешті приїхали до головної брами. Очевидно вартові були знайомі з моїм другом, і коротко говорили з ним. Нас впустили в тюрму.

Їдучи до Родіо Стадіону, околиця пригадувала мені велику плантацію. В більшости по боках дороги був дерев’яний паркан. Тут були поля, яких в’язні обробляли. Я довідався, що в’язні плекали більшість свого харчу. Нарешті ми приїхали до найбільше укріпленої околиці. Переїхавши через кілька брам ми в’їхали до Родіо Стадіону зі заду.

При одній стороні стадіону будували платформу. Кілька в’язнів-Свідків малювали і закладали килим на підлозі. Було дуже приємно познайомитися з ними. Цих чотирнадцять чоловіків були дуже приємні, дружні і сміливі. Я довідався, що в’язнична влада дала їм спеціального дозволу приготовляти місце для конвенції слідуючого дня.

Ервін Ст. Аманд, в’язень, що брав провід у тюремній навчальній програмі, зробив розпорядки для нас поговорити з начальниками тюрми. Отже, ми від’їхали зустріти начальників. Мені було дивно, що Ервін не міг поїхати з нами, але це був закон тюрми і ми радо дотримували його. Він швидко пішов пішки незважаючи на те, що мав штучну ногу (бо загубив свою ногу, коли роки раніше старався втекти з тюрми), і зустрів нас пізніше.

Лишивши авто на стоянці, ми обминали кілька інших в’язнів. Я відразу зауважив різницю між цими, а в’язнями, яких ми лишили позаді. Деякі лежали байдужо на землі, а інші лише витріщили очі. Здавалося, що вони лише корилися своїй долі, без надії на майбутність. Що за протилежність!

Похвала від в’язничної влади

Приїхавши до будинку відповідальних урядників нас повели до бюра майора Річарда А. Валла (який пізніше дістав чин підполковника). Бувши досить досвідченою особою у в’язничих справах, в розмові з ним можна було бачити, що він був задоволений нашою програмою освіти. Він уже багато років працював при тюрмах, і добре знав, які некорисні були різні зусилля реабілітації в’язнів. Однак, він дуже хвалив нашу програму.

Я був добре познайомлений з історією Ірвіна — він робив багато клопоту і був дуже підлий! Отже я запитав його: “Чи ви тепер довіряєте цьому чоловікові?”

“Я цілком довіряю Ст. Амандові”, він зараз відповів. А тоді він додав: “Я люблю вашу організацію тому, що ви доглядаєте ваших людей. Коли хтось зачинає поводитися неправильно, ви стараєтеся допомогти йому. А коли хтось таки не хоче поправитися, то ви виключаєте його з вашої організації. Ми довіряємо вам, тому що ви виконуєте те, що кажете”.

Було ясно, що Свідки в’язні зробили дуже велике враження на цього начальника. Але ми мусіли їхати дальше.

Тепер ми прибули до тюремної пральні і я познайомився з наглядачем пральні Лоренсом Ваттсом. Ще в 1973 він погодився допомогти нам розпочати цю програму в тюрмі. Він сказав мені: “Гарний приклад в’язнів, яким ви помогли стався трохи заохочуючий для інших. Я вірю, що це поліпшило поводження всіх в’язнів. Дійсно, я є переконаний, що це так!”

Він запевняв нас, що він оціняв нашу роботу в Анґолі. Після дуже приємної розмови, ми вернулися назад до Родіо Стадіону попрощатися з в’язнями. Ми сказали, що побачимося наступного дня, і рушили додому.

Конвенція

Наступний ранок був холодний. Ми прибули до Родіо Стадіону о годині пів на восьму рано, дві години перед початком програми. Я хотів познайомитися з шістьома чоловіками, які мали охреститися того ранку. Розмовляючи з ними, я став дуже вражений їхньою щирістю і оціненням Божого Слова.

Час дуже швидко минав, і програма почалася. О 10-ій” годині я дав промову на тему “Божа Воля, Чи Самовільність, Яке з Цих?” По цьому був виклад для хрещення і шість чоловіків охрестилися у великому баку перед сценою на яких дивилося 1.970 гостей. Коли занурювали кожного в’язня у воду, то присутні сильно оплескували, коли кожний виходив із води. Я ніколи не забуду обличчя одного чоловіка, мокре, але з великим усміхом, яке ясно говорило нам: “Це є найщасливіший день мого життя!”

Коли хрещення закінчилося була перерва на дві години. Нью-Родс збір зробив розпорядок похарчувати всіх присутніх за дуже низьку ціну. Добровольці з-поміж присутніх помагали подавати їжу. В’язням не дозволяли їсти разом із присутніми гостями; їх обслуговували недалеко сцени.

Мені дозволили увійти в середину площі, де в’язні сходилися і я мав нагоду поговорити з деякими, що лише почали цікавитися роботою Свідків Єгови. Один сказав мені: “Вам не треба проповідувати принципи вашої релігії. Вам лише треба стати другом в’язня і з часом переконаєте його вашим гарним поводженням і дружністю”.

Дві години дуже швидко минули і прийшов час знову починати програму. Публічний виклад був на тему “Боже Царство, Жива Дійсність”. Після цього хрещені в’язні передали короткий підсумок статті Вартової Башти. І як гарно вони провели цю частину програми!

О четвертій годині прийшов час закінчити зібрання піснею і молитвою. Один мій приятель, який вже на протязі років був Свідком, висловив почуття, яке ми всі мали, коли сказав: “Ми відчували дружність і любов більшу від якої-небудь іншої конвенції”.

Журнал, Angolite, якого видають у Луїзіана Штатській Тюрмі, сказав: “Це вже була четверта конвенція Свідків в Анґолі, і планують ще більше конвенцій на майбутність, як Свідки стараються досягнути серця все більше і більше в’язнів. Їхнє є найбільше і найпослідовніше зусилля від якої-небудь іншої релігії, стараючись переконувати і допомагати в’язням поліпшатися і мати більш значне життя”.⁠— Листопад-грудень 1976 р.

Небувала програма?

Без перебільшення, я можу сказати, що був дуже вражений тим, що бачив і зазнав. Вернувшись до Нью-Йорку, я почав писати листи, щоб більше довідатися про подібні тюремні програми. Я поправді можу сказати, що програма реабілітації в Анґолі є небувала тільки своїм розміром і більшим успіхом. Нижче хочу навести лише кілька прикладів:

Кожної середи старший Свідків Єгови відвідує Чіллікот Поправну Інституцію в Огайо. Він провадить Біблійну студію на яку переважно приходить від вісім до чотирнадцять в’язнів. Два вже охрестилися, а два думають хреститися.

Свідки Єгови провадять чотири тижневих зібрань у Лондонській Поправній Інституції в Огайо, де є 1.700 в’язнів. Ці зібрання відбуваються вже майже два роки, і троє в’язнів уже охрестилися. Іншого, що вже є готовий хреститися, випускали на початку року.

Дуже успішну програму також ведуть у Південних Огайо Поправних Засобах у Лукасвил, Огайо. Цю програму почали восени 1972 р. На ці зібрання переважно приходить коло двадцять дві особи, а недавно на спеціальному зібранні було тридцять три. У квітні 1975 р. і в березні 1976 р., сім в’язнів охрестилися у кориті, якого купили для цих спеціальних оказій.

Дуже гарну програму почали пізно в 1973 р., в Меріленд Штатській Тюрмі. Незадовго з в’язнями розпочали багато студій Біблії, а пізніше, старші Свідки Єгови провадили регулярні зібрання. Досі, вісім чоловіків уже охрестилися (у тюремній лікарській ванні).

На Рікерс Острові, в місті Нью-Йорку, вісім старших тижнево відвідують тюрму, провадити Біблійні студії з в’язнями. Також, інші Свідки відвідують ще інші тюрми в місті.

Чи це значить, що відповідь до величезної тюремної проблеми з злочином знаходиться у програмі освіти, яку провадять Свідки Єгови? Аж ніяк! Треба признати, що їхній додаток до розв’язання цієї великої проблеми є малий. Однак, я є переконаний, що вони постачають ключ на дійсну відповідь.

[Вставка на сторінці 5]

“Зібрання відбуваються в кімнаті Тюремного Будинка Освіти”.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Шість кандидатів для хрещення стоять перед промовцем з присутніми позаді, саме перед хрещенням

[Ілюстрація на сторінці 7]

В’язень, з якого ще капає вода, відбиває радість після його хрещення