“Стримуйтеся від... крови”
“ПЕРЕЛИВАННЯ крови тепер убиває принаймні 3.500 американців кожного року і медично ушкоджує 50.000 інших”. Так сказав д-р Р. Ґ. Ален із Станфорд Університету, який, як багато дослідників кажуть, є найвищий авторитет в проблемах із кров’ю в Сполучених Штатах. Але, тому що лікарі не зголошують усі випадки, то правдиве число, так як показує Центр Для Контролі Хвороб, може бути таке високе, як 35.000 смертей і 500.000 заражених кожного року.— The National Observer, 29-го січня 1972 р.
Треба зауважити, що в цих статистиках немає християнських Свідків Єгови. А чому ні? Не лише тому, що вони не хочуть рискувати небезпеки від переливання крові, але головно тому, що не хочуть стягнути на себе Боже незадоволення. Бог забороняє переливання крові.
‘Де ж Біблія забороняє переливання крові?’ ви будете питати?
Тому що переливання крові ще не вживалося, коли Біблія була написана, то ми не повинні сподіватися, щоб вона згадувала слово переливання. Але ясно є, що Бог через Своє Слово забороняє вживання крові інших створінь, щоб підтримати своє власне життя, і Він зробив це під час трьох особливих оказій. Отже переливання крові підпадає під ту заборону.
Після потопу Бог Єгова сказав Ноєві та його синам, що “усе, що плазує, що живе воно,— буде вам на їжу”. З тим дозволом було дві заборони: “Тільки м’яса з душею його, цебто з кров’ю його, не будете ви споживати”, і “Хто виллє кров людську з людини, то вилята буде його кров”. Жодна з цих заборон ніколи не була скасована.— 1 Мойс. 9:3-6.
Близько вісім століть пізніше Бог знов заборонив їсти кров і це сильнішим висловом, бо кара їдження “якої-небудь крові” була смерть. Кров мала уживатися лише “для очищення за душі ваші” на жертівнику.— 3 Мойс. 17:10-14.
Хоч християни не є під Мойсейовим законом, то однак вони не є звільнені їсти кров. А чому ні? По-перше, тому що заборона їсти кров, яку Бог дав Ноєві і його синам давно перед Мойсейовим часом, далі стосується до всього людства, так як ми вже зауважили. А по-друге, Християнські Грецькі Писання спеціально показують, що та заборона далі відноситься до християн. Таким чином, християнська рада, яка тоді зійшлася в Єрусалимі, щоб розібрати питання про обрізання, вислала інструкції, щоб християни “стримувались від ідольських жертв та крови, і задушенини, та від блуду”.— Дії 15:20, 29.
Все більше і більше медичні авторитети перестерігають, щоб не вживати переливання крові. По суті, може бути, що з часом лікарі перестануть уживати переливання крові, так як давно тому вони перестали вживати кровопускання. Прикладом цього напряму маємо те, що шведські і німецькі влади сказали двадцять п’ятьом норвезьким професорам медицини і медичним директорам про перевагу вживати плазму (складник крови) замість повну кров:
“Ми не перебільшуємо справ, коли кажемо, що по лікарнях навколо світу витрачається багато крові. . . . Сьогодні можливо нейтральними засобами поширити ємність плазми — плин, що розносить кров’яні тільця по цілому тілі. . . . Кожна індівідуальна особа має свою власну ‘точку насичення’ у спорідненні між червоними кров’яними клітинами, а киснем. Якщо є забагато кров’яних клітин, то набір кисня зменшується, бо кров тоді робиться загуста”. Через це “у багатьох випадках було б краще для пацієнта мати менше кров’яних клітин, лише треба заступити загублену плазму. Найважнішим у цьому напрямку є, що цим зменшується риск від згущення крови. Кілька досліджень доказали, що декстран робить такий ефект. Щоб кров не згущувалася, можна сказати, що перша пляшка в переливанні повинна бути декстран”.
Зауважуючи інші користі в уживанні декстрану замість крові, ці авторитети далі кажуть: “Через кров можна передавати різні серйозні хвороби. Останній час було так багато випадків, що не повинні брати цей непотрібний риск. Крім цього, переливання крові треба вважати за таке саме, як яке-небудь інше пересадження, наприклад, нирок, або якоїсь іншої тканини. ‘Чужа’ кров також тривожить тілесні антитіла, хоч наслідки можуть бути не такі явні, як тоді коли тіло відкидає нирку”.— Dagbladet, 22-го квітня 1971 р.
Так, кров є тканина, так як серце або нирки є тканинами. Тому, що кров є “плинна тканина”, то цей факт не завжди оціняють. Імуннітетні (відпорні) сили, яких Творець поставив у тіло, щоб охороняти його, противляться всяким чужим тканинам і роблять антитіла, які нищать їх. Тому то популярність пересадження серця була така коротка.
Журнал Life, 17-го вересня 1971 р., помістив на передній сторінці фотографії шістьох осіб, яким пересадили серця й які здавалося були видужали. Але до вісімох місяців усі шестеро постраждали тому, що їхнє тіло відкидало чужу тканину. Стаття оповідала як “наркотичні ліки збудили у них божевільні вчинки”, і що “їхні спухлі обличчя переслідували одного лікаря”. Автор статті, який написав книжку на цю тему, Серця (анг. мові), також каже, що більше як 85 процентів умирало від пересадження серця. Один лікар, який зробив двадцять двоє пересаджень серця загубив усіх пацієнтів. І хоч він відкинув цю справу кажучи, що це “була процедура, яку ми випробовували і — тимчасово
— відкинули”, то пацієнти не приймали її так злегка. І тут знову, можна зауважити, що стан християнських Свідків Єгови, — що такі пересадження дійсно є форма людоїдства — доказалися забезпекою для них. А як це? Тому що це зберегло їх від розстроєння, смутку і напруг, яких зазнавали не лише пацієнти і родичі, але й ті, які помагали лікарям при операціях.
‘Якщо переливання крові також нарушує принцип імуннітету, то чому вони не є такі смертельні, як пересадження серця’? ви можливо будете питати. Це тому, що кров є тимчасова тканина. Тимчасова? Так, тому що кожної секунди вмирає мільйони червоних кров’яних тілець (клітин) і їх заступають нові. Отже ‘чужі’ кров’яні клітини не залишаються в тілі довгий час.
Справді, без жодного сумніву Біблія свідчить, що слуги Божі мусять “стримуватися від . . . крові”. Ті, що коряться цьому наказові не лише мають задоволення, що вони служать Богу і слухають Його, але можуть зберегти себе від великого горя через риск, який є у переливанні крові.