Непохитно вирішуючи відносно життя і крови

1, 2. В який спосіб деколи виринають питання про кров?

,СУДДЯ уповноважує переливання крові’, недавно оголосив заголовок у газеті в Віргінії, С.Ш.А. Стаття почала:

„У четвер рано федеральний суддя уповноважив Портсмут військово-морську лікарню, щоб зробити переливання крові дуже хворій жінці, яка на протязі чотирьох днів відмовлялась переливання, нібито рискувала своїм життям, . . .”

² Подібні рапорти деколи являються і звертають багато уваги на цінність життя та крови. Перш ніж довідаємось про те, що сталося у вищезгаданій справі, то було б добре подумати про кілька основних запитань: Яке глибоке переконання доводить таких осіб, як вищезгадана жінка відмовлятись переливання крові? Чи Боже Слово справді вимагає цього від усіх християн? Якщо так, то яке непохитне було б наше релігійне переконання, коли б лікар сказав, що нам потрібно переливання крові? Також, чи є якісь інші важливі погляди, крім медичних про вживання крови та про життя, які навіть можуть впливати на нашу майбутність?

ЖИТТЯ ВІД КРОВИ

3. Засновано на Об’явленні 7:14, то з якої причини ми дуже шануємо кров?

³ Біблійна книга Об’явлення показує, яке оцінення крови сьогодні мають сотки тисяч людей. Побачивши 144.000 майбутніх спадкоємців Месіянського царства у видінні, апостол Іван тоді бачив „натовп великий, . . . з усякого люду”, які мають надію жити вічно у відновленому земному раю. Але, як можуть люди жити вічно, і ще без гріха та недосконалости? З оціненням той „великий натовп” викрикує: „Спасінням ми зобов’язані Богові нашому, . . . і Агнцеві”, Ісусові Христу. Ці знають, що це спасіння стається можливе лише тому, що вони „випрали свою одежу і вибілили її в крові Агнця”, Ісуса.— Об. 7:9, 10, 14, НС (анг.)

4, 5. (а) Чому правильне відношення про життя і крови включає щось більшого від вірування? (б) Як Біблія подтверджує це?

⁴ Так як ми вже згадали у попередній статті, від першої книги в Біблії, Бог показував, що Ісус проллє Свою кров на жертву, щоб люди могли отримати вічне життя. (1 Мойс. 3:15; 22:2—10; Іс. 53:10—12) Коли та жертва ще була в майбутності, то Єгова дуже дакладно показав, що Його поклонники мусять уважати життя та кров бути святими. Але Він також вимагав, щоб їхні вчинки сходились з тим божественним поглядом. Чи ж Бог не натякнув про поведінку у тому, що сказав Ноєві та його родині, коли дав їм перший дозвіл споживати тваринне м’ясо? Бог сказав: „Усе, що плазує, що живе воно,— буде вам на їжу. Як зелену ярину — Я віддав вам усе. Тільки м’яса з душею його, цебто з кров’ю його, не будете ви споживати”. (1 Мойс. 9:3, 4) Отже, коли вони забивали якусь тварину на поживу, то мусіли спустити з неї кров, щоб не їсти її.

⁵ Це не був лише якийсь діетичний закон, ані недоцільний релігійний обряд. Така поведінка включала дуже важливий моральний принцип: кров представляла життя, яке було від Бога. Гідно зауважити, що хоч Він дозволив забивати тварини на поживу, то людину не вільно було вбивати. Отже, коли тваринну кров, представляючу життя, мало вважатись, як святу і не дозволялося споживати її, щоб підтримувати життя, то очевидно, що людське життя та кров треба вважати та поводитись з нею, як ще більш святою.— Матвія 6:26.

6, 7. (а) До кого стосується 1 Мойсея 9:3, 4? (б) Як Закон-Угода підтримувала вимогу в 1 Мойсея 9?

⁶ Тому що Ной був предок усього людства, то від усіх людей сподівалось поведінки, яка буде відбивати святість життя і крови. Багато дослідників Біблії зрозуміли цей зв’язок. Наприклад:

„Кров визнавали бути джерелом життя, і таким чином щось святе. . . . Заборона, щоб не їсти крови, сталась одна з діетичних законів Мойсейового закону, але тому, що вона була поміщена в Угоді з Ноєм, то пізніше євреї вважали її бути обов’язком для всього людства”.— Новий Католицький Коментар Про Святі Писання, ст. 187, (анг.).

⁷ Так як цей коментар зауважив, коли Бог пізніше дав Ізраїлеві закон, Він також заборонив їм споживати кров. Він наказав: „Тільки будь обережним, щоб не їсти крови, бо кров — вона душа, і ти не будеш їсти душі разом з м’ясом. . . . На землю виллєш її”. (5 Мойс. 12:23, 24; 3 Мойс. 17:10, 13) У тому часі Бог не накладав на решту людства Свій закон, щоб не споживати крови, так само, як Він не накладав на них закон проти ідолопоклонства. (Дії 17:30, 31; 14:16) Отже, поганин міг купувати і, коли бажав, їсти м’ясо з кров’ю. (5 Мойс. 14:21) Але, поклонник Творця не міг робити цього. По суті, коли б ізраїльтянин, очевидно не знаючи, що в м’ясі була кров, з’їв його з кров’ю, то мусів брати кроки, щоб очистити себе від своєї ненавмисної помилки.— 3 Мойс. 17:15, 16.

8. Чи заборонено споживати тваринну кров, чи людську? (2 Сам. 23:14—17)

⁸ Якщо було заборонено споживати тваринну кров, яка представляла життя, то тим більше було заборонено споживати людську кров. Це легко бачити з того, що сталося, коли Ісус говорив символічно про споживання Його тіла та пиття Його крови. Деякі жидівські учні, які не розуміли, що Він уживав тіло та кров лише за символи, дуже спротивились і покинули Його. (Ів. 6:60—66) Так, думка, щоб споживати кров, без різниці чи тваринну чи людську, була огидною для тих, що тримались Божого погляду.

ХРИСТИЯНСЬКА ВИМОГА

9. Як можна доказати, що цей принцип також стосується до християнів?

⁹ Можливо ви вже чули, як хтось казав, що ця біблійна заборона, щоб не їсти крови, не стосується до християн. Але, що факти показують? Ця справа була вирішена ще у 49 р. З.Д. на зборі апостолів та інших християнських старших в Єрусалимі. Під упевненим проводом Божого святого духа та рада зробила висновок, що християнам не потрібно дотримувати Мойсеїв закон. Але, що сказати про справи, яких не було правильно чинити ще перш ніж закон був даний Ізраїлеві? Нарада написала до християнських зборів:

„Бо зволилось духові святому і нам,— тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: Стримуватись від ідольських жертов та крови, і задушенини [в якій залишалась кров] та від блуду”.— Дії 15:19, 20, 28, 29.

10-12. Який доказ показує, що Дії 15:28, 29 не була лише тимчасова вимога?

¹⁰ У творі „Джерело та Початки Християнства” (анг.), професор Едвард Меєр сказав, що „кров” у Діях 15:29 означає „споживання крови, яку заборонено законом (1 Мойс. 9:4) даний Ноєві і всьому людству”. І хоч багато священиків кажуть, що вимога у Діях 15:28, 29 була лише тимчасовий засіб, щоб не образити жидів, то професор Меєр каже, що більше, як одно і чверть століття пізніше, християни назагал дотримували заборону, щоб не споживати крови’. На доказ цього він посилається на те, що сталось у 177 р. З.Д., коли релігійні вороги обвинувачували християнів в Європі тим, що вони їли своїх дітей. Одна молода жінка відповіла: „Як ми можемо їсти немовлятка — ми, яким заборонено їсти кров тварин?”

¹¹ Багато записів з другого і третього століття показують, що християни тієї доби розуміли, що ця заборона не належала до минувшини; вона стосувалась до них. По суті, у книжці Твори Священика Йосипа Біньґгама, є сказано:

„У католицькій церкві був звичай майже до часу святого Августина, не споживати крови, згідно з правилом переданого апостолами поганським нововірцям: Отже, під найдавнішими церковними законами, всі священики були під обов’язком стримуватись від крови під страхом пониження [усунення з посади]”.

А чому ж церкви так званого Християнства сьогодні не дотримують цього закону? Вислови Мартина Лутера дають нам відповідь на це питання. Хоч особисто Лутер відкидав всякі ради, то сказав про 15-ий розділ Дій:

„Якщо ми бажаємо розвити церкву, яка пристосовується до цієї ради (так як є правильно) тому що це є перша і найголовніша рада, яку апостоли самі дотримували), то мусимо навчати і вимагати, щоб відтепер жодний князь, пан, мешканець міста чи села, не споживав гуску, оленя, вола, або свинину зварену в крові, . . . [і] мусить особливо стримуватись від червоної і кров’яної ковбаси, . . . То починайте ж, коли хтось бажає або може, привернути так зване Християнство у згоду з цією радою; тоді я був би радий наслідувати її”.

Він відчував, що тому що було трудно коритись рішенню апостолів у Діях 15:28, 29, і тому, що дуже багато людей не корились йому, то було неможливо вимагати, щоб усі люди, які ходять до церкви наслідували його. Отже, він сам не буде коритись йому.

¹² Мартин Лутер, а також багато людей за його дня, не хотіли коритись Божому законові і багато людей у так званому Християнстві не коряться йому. Але не так з християнськими Свідками Єгови!

КРОВ У МЕДИЦИНІ

13, 14. (а) Як можна помогти комусь бачити, що біблійна заборона також включає переливання людської крові? (б) Чому не приймати переливання крові, буде у гармонії з прикладами записаними в Біблії?

¹³ Так, як ми вже бачили, медична галузь є одно поле на якому коритись Божому законові про кров часами розвивається у спірне питання. Багато вірять, що мільйони переливань крові, яких роблять річно є потрібні, і зберігаючий засіб сучасної медицини. Проте, замість наслідувати поведінку, думки та сучасні медичні погляди, то правдивим християнам потрібно перше пам’ятати, що Бог наказує, щоб: ,Стримуватись від крови’.

¹⁴ Правда, коли писали Біблію, то в той час не переливали крови. Проте, те, що Боже Слово каже, справді включає практику переливання крові. Лікар, що забороняє пацієнтові брати деякий антибіотик тому, що він є надмірно вразливий для нього, не буде лише наказувати, щоб його не приймати через рот, але також буде забороняти впорскувати під шкіру. Подібно, Божий наказ, щоб ,стримуватись від крови’ забороняє пити кров ротом або запускати її в жили. Крім цього, Біблія дуже ясно показує, що цей божественний закон не повинно відкидати навіть у часі випадку, який може загрожувати життю. (1 Сам. 14:31—35) Багато Божих вірних слуг охочо зустрічали небезпеку, а навіть смерть, замість нарушувати біблійні принципи та їхню вірність, до Єгови. (Дан. 3:8—18; Євр. 11:35—38) Вони мали цілковите довір’я у Божу силу відновлювати життя і вірять словам Ісуса Христа: „Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити”.— Ів. 11:25; 5:28, 29.

15. Чому це розсудливо для когось відмовлятись від переливання крові на медичних основах?

¹⁵ Багато людей будуть дивуватись, коли довідаються, що не приймати переливання крові або просити якогось іншого лікування, може мати медичні користі. Це тому, що є збільшаючі докази про різний риск у переливанні крові.a Наприклад, зверніть увагу на те, що один лікар пише у відповідь жінці, яка після операції на відкрите серце, заразилась гепатитом (запалення печінки) хвороба від якої вмирає тисячі людей річно. Д-р Роберт Менделсон, медичний журналіст, сказав, що це не дивувало його, і додав:

„По деяких головних медичних центрах, [а] роблять досить багато операцій на відкрите серце вживаючи заступники крови і це з добрими наслідками пацієнтам Свідків Єгови, які не приймають переливання крові. . . . Можливо всі ми, яким потрібно операції, в якій виглядає потрібно переливання крові, повинні запитати наших хірургів, чи вони є обізнані з цими науковими рапортами. Може бути, що всі ми будемо менше заражатись гепатитом після переливання і користуватись іншими користями, якими тепер користуються лише Свідки”.— The Idaho Statesman, 15-го лютого, 1978 р., ст. 8Ц.

16. Що досвіди показують про операції без крови?

¹⁶ Хірургія на відкрите серце є лише одна з різних операцій, яку відважуються робити без крови. Наприклад, варто пригадати собі вищезгаданий випадок про 52-літню жінку Свідок, якій було потрібно черевної операції через внутрішню кровотечу, шлункової язви. Коли число кровних клітин знижилось критично до 4, то федеральний суддя наказав, щоб їй перелити кров. Але її чоловік перевів її до іншої лікарні в якій шанували пацієнтове бажання. З якими наслідками? Пізніше газетні заголовки оголосили: „Віра Перемагає Для Пари, Яка Відкинула Переливання Крові”. Та жінка видужала!

17. Які моральні точки про переливання крові нам слід обдумати?

¹⁷ Багато глибокодумаючих лікарів також починають оцінювати моральну точку цієї справи, роблячи висновок, що пацієнти мають право вирішувати чи будуть приймати деякі лікування. Д-р Д. Ґолдстайн написав: „Не робить різниці, який певний лікар може бути, що лише лікування, якого він пропонує, може зберегти життя, то жоден лікар не має морального права нехтувати пацієнтове релігійне сумління”. Декотрі лікарі, які лікували дітей Свідків, які мали рака, пояснюють:

„Наші рішення, щоб додержувати їхні прохання обмежувати наше лікування не переливати крові, засновуємо на двох чинниках. По-перше, кожна дитина була хвора на можливу смертельну хворобу, і ми не могли напевно передсказати успішних наслідків. По-друге, ми признавали, що під час життя-загрожуючої хвороби, то потреба на непохитну віру родичів збільшується”.— Pediatrics, грудня 1977 р., ст. 919.

18. Що віра має до діла з переливанням крові?

¹⁸ Віра правдивих християнів, і в гармонії з якою вони постановили жити, включає віру у зберігаючу силу Христової крови. (Рим. 3:25; Євр. 13:12; 1 Ів. 5:5, 6) Жодної іншої крови не буде постачено через яку вони можуть набути вічного життя. (Євр. 10:29—31) Отже, їхня вічна доля є зв’язана з їхньою вірністю до Єгови. Це значить, що вони мусять коритись усьому, що Він каже про кров.

СТАРАЙТЕСЯ БУТИ ВІЛЬНІ ВІД ВИНИ КРОВНОЇ

19. Яке відношення християни повинні мати відносно вини кровної? (Пс. 26:9; 55:24)

¹⁹ Це цілком правильно для християнів старатись не порушувати Божий закон про кров, у медичний чи якийсь інший спосіб. Порушення того закону робить людину винною перед Богом. Цар Давид виявив відношення, якого нам слід розвивати. Він молився: „Визволь мене від переступу кровного Боже, Боже спасіння мого”.— Пс. 51:16.

20. Якими способами можна стягнути на себе вину кровну?

²⁰ Багато людей, коли думають про вину кровну, думають тільки про навмисне душогубство. Певно, що Бог ненавидить такого пролиття крови. (Пс. 5:6; Прип. 6:16, 17) Але Писання показують, що тому, що життя є святе, то можна стягнути на себе міру вини навіть, коли ненавмисно відберемо комусь життя. (5 Мойс. 22:8; 4 Мойс. 35:15—33; 2 Мойс. 21:29) Чи особисто у щоденних справах ми показуємо, що дуже шануємо життя та кров? Така пошана, наприклад, повинна спонукувати нас помірно й уважно керувати автом, коритися законам безпеки і тримати авта у доброму порядку. Подібно, треба дуже старатись, щоб ні вдома, ані в підприємстві не було небезпек через які можуть статись смертельні випадки нам самим або іншим. Чи такий є ваш погляд?

21. Як хтось сьогодні може непрямо статись винний в крові, і як потрібно перевірити себе?

²¹ Ще одна риса уникати переступу кровного споріднюється з організаціями або інституціями, які у Божих очах є винні у кровопролитті. Наприклад, Бог спеціально обвинувачує Вавилон Великий, світову імперію фальшивої релігії, винуючи її пролиттям крови правдивих поклонників. (Об. 17:6; 18:24; 19:2) Вона також похвалювала політичні та військові інституції, які на протязі століть проливали дуже багато крови. Коли щиро бажаємо бути невинні в кровопролиттю, то є необхідно відлучитись і не підтримувати теперішні організації, яких Бог осуджує. Чи ми відбиваємо такий погляд у всіх точках нашого життя?

22, 23. (а) Якою іншою точкою про вину кровну нам слід турбуватись? (Дії 18:6) (б) Отже, що нам слід постановити відносно життя і крови?

²² Ми також можемо виявити нашу постанову бути вільними від провини кровної дієвим та енергійним проповідуванням вістки про Царство. (Марка 13:10) У цьому змісті подумайте, що Бог сказав Єзекіїльові, перш ніж Єрусалим був знищений у 607 р. перед З.Д. Бог сказав Єзекіїльові, що коли він, як вартовий не буде проголошувати перестерігаючу вістку, то буде відповідальний за кров ізраїльтянів, які загинуть. (Єзек. 3:17—21; 33:2—16) Однак, яке задоволення приходить, коли виконуємо свою християнську відповідальність, щоб поширювати правду про надходячий кінець цього лукавого ладу і про рай, який заступить його? Роблячи це, будемо чутись так, як апостол Павло, який сказав християнським старшим: „Я чистий від крови всіх, бо я не вхилявсь об’являти вам усю волю Божу”. (Дії 20:26, 27) Що за привілей це є! Коли особисто вхиляемось від вини кровної, то можемо допомагати людям набувати вічне життя, коли вони будуть мати дійсну дієву віру в Христову кров.

²³ Отже, хоч більшість людей можливо не знають те, що Бог каже і можуть вважати, що кров є річ, яка лише тимчасово підтримує людське життя, то не так з правдивими християнами. Засновані на Божому Слові, ми оцінюємо погляди Єгови про життя і кров. Постановім же підтримувати той погляд і жити згідно з ним.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Стримуйтесь від вини кровної через (1) споживання крови, (2) бути частиною крововинних організацій, або (3) ухиляння від обов’язку перестерігати людей про день суду