Звідки ми дістаємо нашу силу

ТРУДНО повірити скільки електрики родини вживають сьогодні. Наприклад, щоб оперувати електричною сковородою і телевізією треба сили двох тягнучих коней! А в них є багато сили. Бо пересічний робочий кінь може тягнути силою 180 фунтів.

Електричну силу міряється ватами і кіловатами. Телевізія вживає 300 ватів сили, а електрична сковородка 1.200 ватів. Інші домашні прилади потребують ще більшої сили — сушарка білизни майже 5.000 ватів, а електрична кухня більше як 12.000.

Кількість електрики міряється кіловат-годинами. Таким способом кіловат година представляє роботу, яку виконує один кіловат електрики на протязі одної години. Але, скільки роботи один кіловат може зробити за годину?

Він може зробити вражаючу кількість роботи. Вираховано, що за одну годину один робочий кінь може виконати працю, дорівнюючися до підіймання 1.980.000 фунтів тягару на один фут від землі. Кіловат сили на протязі одної години виконує роботу більше на одну третю частини від цього.

Вживання і кошт

У середньому одна родина в одній околиці міста Нью-Йорку вживає 17 кіловат-годин електрики, або майже 23 кінських сил-годин. Це значить, що пересічна родина вживає майже так багато електричної сили, яку кінь може видати коли б працював день і ніч кожного дня.

У деяких околицях міста Нью-Йорку ця сила коштує менше від 3 центи за кіловат-годину, або майже 50 центів на день за 17 кіловат-годин. У деяких інших околицях, та сама електрична сила коштує багато менше — лише приблизно одного цента з кіловат-години. Також чим більше вживається електрики, то тим більше зменшується кошт. Тому то великі фабрики платять лише частину того, що малі вживачі.

Попит на цю недорогу, легко-досяжну силу був неймовірно великий. У 1970 р. Сполучені Штати вжили коло 1.550.000.000.000 кіловат-годин електрики — майже п’ять разів більше від 1950 р. Від 1969 до 1970 р. попит на електрику піднісся 9.2 процентів. Сполучені Штати продукують близько 35 процентів світової електричної сили, а Радянський Союз 15 процентів.

У Сполучених Штатах, індустрія вживає найбільше електрики. Так як показує Едисон Електричний Інститут, індустрія вживає коло 41 процент усієї електрики. А 32 проценти вживається в житлових будинках, а 23 проценти по крамницях, бюрах, лікарнях і для інших цілей. А 4 проценти для освітлення вулиць, підземок і тому подібне.

А звідки так фантастично багато електричної сили походить?

Як продукується електрику

Більшість електрики продукується при допомозі так званого “підземного палива”— олії, вугілля і природних газів. Ці палива спалюються у великих пічках на електричних станціях. Пічки гріють воду аж поки вона не переміниться в пару. Пара, під тиском, витворює швидкість 1.000 миль на годину, і крутить великі турбіни. По деяких станціях замість пари падаюча вода крутить турбіни. Турбіна тоді крутить генератор, який продукує електрику.

Більше як 80 процентів електрики в Сполучених Штатах продукується паровими станціями, а решта водяними турбінами. Перша парова турбіна виробляти електрику почала діяти дев’ятдесят років тому в місті Нью-Йорку. Сьогодні у цій країні є коло 3.400 таких станцій.

В дійсності процес виробляти електрику при допомозі парових турбін не є продуктивний. А це тому, що лише одна третя частина енергії з вугілля, олії, або газу перемінюється в електрику. Других дві третіх частин енергії перемінюється в тепло і інші забрудняючі частини. Також, аж до 20 процентів електрики тратиться у передачі від станції до місця де вона вживається.

Тяжко уявити собі скільки палива така станція вживає. Велика вуглева піч може спалювати 600 тонн вугілля на годину! Вугілля вживається, щоб виробляти майже половину електричної сили в Сполучених Штатах, а падаюча вода, природні гази й олія виробляє решту.

Певно, що електрика є лише одна форма сили. Є ще збільшаючий попит за силою порушувати автомобілі, літаки, огрівати доми і так далі. Для цих цілей олія і природні гази постачають енергію.

Шкода оточенню

Зі всіх цих палив вугілля найбільше шкодить оточенню. Наприклад, Вірджінія Компанія Електричної Сили, спалює 10.000 тонн вугілля на день, видаючи коло 60 тонн попілу й близько 20 тонн їдкого сірчастого двоокису кожної години, і більшість із них випускається в повітря! На початку цього року заскаржили Делмарва Компанію Світла і Сили в місті Делевер, тому що вона випускала в повітря 74.000 тонн сірчастого двоокису кожного року.

Говорячи про клопоти з забрудненням повітря, Яків Р. Шлесіньґер, предсідник Комісії Атомної Енергії, недавно зауважив: “Електричні станції, вживаючи скам’яніле паливо видають найбільше сірчастого двоокису в атмосферу і велику частину окис азоту — нічого вже не згадуючи про тверді частини”.

Також спосіб, яким добувається вугілля шкодить оточенню. Минулого року коло 44 проценти вугілля добулося лише під верхом землі і цим знищилося десятки тисяч акрів гарної гористої місцевости в Сполучених Штатах. Показуючи недавнє спротивлення цій практиці маємо слова члена конгресу Кена Гечлера, який сказав у лютому:

“Вуглеві та Силові барони і деякі Західні законодавці стараються придушити людей Аппалачіян штатів і порозривати наші пагорки та забруднити наші річки лише, щоб задоволити жадібним потребам великих міст. Ми вже приступили до точки де нам треба вставати і противитися цій політиці”.

Однак, не вживання вугілля по станціях, так як зробило місто Нью-Йорк цього року з великим коштом, не розв’язує клопоту. Олія та газ також забрудняють. Сульфат із олії також випускається в повітря і природний газ видає окиси азоту коли його спалюється.

І також марнується тепло по електричних станціях, яке випускається в близькі річки та озера, і часами в них дуже підноситься температура води.

Чи силова криза походить від цієї загрози оточенню? Або, чи є ще інші і більш серйозні фактори?