Сміх чи сором?
ПРИПУСТІМ, що ваш дуже близький друг, у вашому товаристві зробив велику помилку або дав немудру відповідь, яку чули інші. Як би ви почували себе? Ваш приятель правдоподібно почувався б дуже зле. Але як би ви почували себе? Чи ви також засоромилися б разом із ним, або прилучилися б до інших насміхатися з нього?
Через свою недозрілість, діти, коли побачать якийсь випадок із сліпим або калікою, може думають, що це є з чого сміятися. Так як одного разу нерозважливий юнак почав сміятися, коли побачив як старша велика товста жінка впала на льодяній вулиці. Для нього це було смішне, але не для жінки, яка впала і мала біль і рука була серьозно поранена.
Біблія добре наводить принцип, який повинен провадити нас, коли вона каже: “Для всього свій час . . . кожній справі під небом: . . . час плакати і час реготати; час ридати і час танцювати”.— Еккл. 3:1-4.
А що поможе нам знати коли соромитися і плакати, а коли сміятися? Треба знати як поставити себе на місце іншої особи. Тоді ми не будемо робити так як одна недотепна нововіддана молода. Коли її чоловік розгнівався, бо зробив помилку, або коли щось не йшло йому добре, вона завжди починала сміятися з нього. Для неї це було смішне, але її відношення лише роздратовувало чоловіка ще більше і обернуло його проти неї. Ясно є, що в них не було щасливе життя. Але з досвідом вона навчилася як мати співчуття; і коли чоловік був роздратований, вона або нічого не казала, або старалася потішити його.
Коли якась особа близька вам зробить помилку, то як ви віднесетеся? А головно члени в родині повинні звернути увагу на цю справу. Співчуття, люб’язність і обдуманність повинні помогти нам дивитися співчутливо на помилки членів у родині, замість набирати вищого відношення і зараз сміятися. Чи Боже Слово не каже про людське тіло, що “коли терпить один член, то всі члени з ним терплять”. Чоловіки мають пораду любити своїх дружин “як власні тіла”. Коли вони справді так люблять своїх дружин, то вони не будуть насміхатися з них, навіть коли б вони і зробили помилку. І цей самий принцип можна корисно пристосувати до решта членів родини.— 1 Кор. 12:26; Ефес. 5:28.
На жаль, один спосіб, яким часто виявляється брак співчуття є через плітки, або коли говориться про помилки інших. Чи це корисно так робити? Біблія радить: “Не говоріть образливо про нікого”. Це значить, що ми не повинні розносити плітки про помилки інших. І любов навіть відбере бажання робити це, бо “любов покриває всі вини”.— Тита 3:2, НС; Прип. 10:12.
Нам усім треба пильнувати себе як ми дивимося на помилки інших, бо в нашому дні є напрям бути менш жалісним, мати менше співчуття. А чому? У деяких випадках це тому, що ми маємо дотик із багатьма особами. Чим більше людей зустрічаємо, то тим менш особисте буде наше споріднення з ними. Швидкість модерного суспільства також правдоподібно є чинником у цьому. Здається, що завжди є так багато роботи, але так мало часу для неї.
Чим ми набиваємо наш розум також буде впливати на наше почуття до інших. Як ми можемо читати або дивитися на кінофільми, які висвітлюють буйний злочин і самим не ставати твердими і безжалісними? Як ми можемо дивитися на кінофільми, які виставляють використовування інших без того, щоб самі не ставати нечутливими?
Як багато корисніше читати Боже Слово, Святу Біблію, щоденно! Вона поможе вам показувати співчуття, тому що вона є повна прикладів і нагадувань про цю потребу. Так як Римлян 12:15 радить нас: “Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче”. Щоб взяти приклад з того, хто досконало дотримав цю вимогу, прочитайте чотири Євангелії, які оповідають про життя Ісуса Христа, Сина Божого.
При могилі Лазаря, Він “почав плакати”. І Він ‘жалував’ бідних та пригноблюючих людей за його дня, “бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха”. До таких Він промовив слідуючі потішаючі слова: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм”.— Ів. 11:35; Мат. 9:36; 11:28, 29.
А чому нам старатися чинити правильне в таких справах? Тому, що так робити є правильно. Цим способом ми відбиваємо риси нашого небесного Отця і цим способом приносимо Йому честь. Крім цього, коли будемо виявляти співчуття, то будемо жати вдячність від тих, що почувають себе самітні через насмішки інших. Із цього усього ми самі будемо користати, бо “хто відсвіжає інших сам буде відсвіжений”.— Прип. 11:25, Новий Англійський Переклад; Марка 12:31; Луки 6:31, 36.