Карнавал і його початки

РІЧНИЙ карнавал в Ніцці щойно закінчився. На протязі більше як тиждень місто святкувало; флоти (кораблі на колесах) зроблені для цієї цілі стояли рядами по головних вулицях, штучно-зроблені з картонів чоловіки з величезними головами та червоними обличчями прогулювалися по вулицях, за якими їхали дюжини прикрашених квітами вантажних авт повних танцюючими і співаючими молодими чоловіками та дівчатами.

Вулиці лунали криками дівчат та жінок на яких несподівано кидали конфетті (паперові кусочки різного кольору). Багато людей надівали страшні маски або іншими способами змінювали свій вигляд. “Його Величність Карнавал”, величезна подоба чоловіка з картону з короною на голові, був предсідником карнавалу. Тоді, останнього дня цього святкування, це зображення брали до берега і спалювали з великою церемонією.

Церемонія вже закінчилася. Вулиця Вікторі вернулася назад до нормального стану. Рух автомобілів повільно почав плисти, а по пішоходах шумлива товпа метушилася так, як звичайно. Ідучи вулицею я думав собі про це святкування, яке щойно закінчилося. Недавно я провів деяке дослідження про карнавал, і не міг забути про поширення цього святкування та його надзвичайні початки.

Галасливе свято

Карнавал святкують по багатьох містах кругом світу де практикується римо-католицьку релігію. Під час свята переважно носять маски, відбувають процесії, співають пісні і забавляються прилюдно.

Карнавал припадає саме перед першим днем сорок-денного посту Римо-Католицької Церкви. Під час цієї пори католики традиційно постять, і їдять лише один великий обід на день. День перед початком цього посту, що називається Масничий вівторок (по-французьки, Марді ґрас), є останній день карнавалу. По багатьох місцях карнавал розвивається в буйне святкування, часто триває кілька днів, а часами кілька тижнів. Журнал Нюзвік репортував:

“У Райнленд, раптом терпимі поліцаї піднімали пияків по пішоходах і підпирали їх до стовпів з світлами, що освітлюють вулиці. ‘Es ist ja Karneval (Це час карнавалу), вони казали. . . .

“Легковажно (що доводить до вищого народження дітей в жовтні і листопаді), західні німці обходять своє річне перед-постом свято до останньої хвилини Масничого вівторка у Райнланді і південній Німеччині. . . .

“У Райнланді, . . . Karnevalfreiheit (карнавальська свобода) є законно признана оправдуючи майже всі вчинки, крім душогубства або коли хтось їде автом п’яний. . . . Мюнхен, також, законно оправдує Fasching [час карнавалу] . . . ‘Ідіть додому разом і забудьте про те, що сталося’, радять багато суддів тим, що шукають розводу. ‘Це був лише час Fasching’ ”.

Цей звіт про карнавал у Німеччині був написаний кілька років тому. Про святкування минулого року, журнал Тайм сказав: “Це мав бути найбільш крикливий, найбрудніший Fasching. Усе було готове для Мünchner занедбати себе, так як вони завжди робили, віддаючи себе місяць п’янству, роздратованню — судді не вважають перелюб за підставу на розвід під час Fasching,— а як жарти. . . Але цього року забава не була дуже добра”.

А чому ні? Що придушило бенкетування в Мюнхені? Місцевий лікар, Еміл Вієрлінґер, пояснює: “Сьогоднішня молодь святкує Fasching цілий рік. Яка-небудь крамниця з модерними вбраннями продає більше химерний одяг і вони можуть дико танцювати до голосної музики в якому-небудь клубі”. Отже в цій добі бенкетування та неморальности людям уже не треба карнавалу, щоб оправдувати розпусне життя, розсуджував лікар.

Але здається, що по багатьох інших місцях бенкетування і дике занедбання не було придушене. Журнал Тайм з 14-го лютого 1969 р., звістив: “Карнавал, так як кожний знає, є час коли Бразілія занурюється в найбільше бенкетування у світі, дике чотириденне шаленство, яке гонить биття самби”.

Журнал National Geographic із листопада 1971 р. сказав про святкування в Тринідаді: “Карнавал починається досвіту в понеділок. Бенкетуючі, які ‘скакали’ цілу ніч, товпляться парадою в іспанський порт — потоком людини і музики. Деякі вимахують зеленими віттями, вікодавні символи плодючости. Всі танцюють до ритмічного биття музики”.

Зв’язок із постом

Вас можливо дивує, що таке карнавальське бенкетування є релігійне святкування, а особливо для релігії, що визнає бути християнська. ‘Який зв’язок карнавал має з практиками та науками Католицької Церкви?’ ви можливо будете питати. ‘Звідки походить слово “карнавал”?’

Популярний погляд є, що слово “карнавал” відноситься до стримування від м’яса в часі католицького посту. Кажуть, що це слово походить із латинського карне вейл, що значить “до побачення м’ясо”. Отже “карнавал є останнє свято перед початком суворого Посту сорок днів довгого під час якого не їдять м’яса”, пояснює Енциклопедія Британіка (анг. мові).

‘Але, що’, хтось може запитати, ‘п’янства, статева безладність і бенкетування, які так дуже шаліють у часі карнавала, мають до діла з початком римо-католицького Посту?’

Виглядає, що дуже мало зв’язку, так як щирі католики, які оплакують такі огидні безладні бенкетування, будуть зараз признавати. А де почалися такі карнавальські звичаї, як вбиратися в дивний одяг, “забивати на смерть” зображення карнавалу, п’янствувати, бенкетувати і мати паради з флотами, які часами є подібні до кораблів на колесах?

Німецька назва багатозначна

По німецьких країнах Fasching, також Fastnacht або Fasenacht, є назва, яку дають карнавалові, що починається перед Постом. Те слово що нібито походить від fasen або faseln, яке значить ‘говорити дурниці’, ‘розпускати слину’. Отже Карл Радемахер, як директор Передісторичного Музея в Кельн, зауважив, що німецька назва на це святкування “буде представляти свято безглуздя, бенкетування, розбещеність”. І так як Радемахер пояснив, ця назва “дуже гарно сходиться з багатьма звичаями Карнавала”.

П’єси, яких ставлять у часі Fastnacht нібито підтримують джерело з якого свято дістало свою назву, а це походить з слів, що значать “говорити дурниці” (нісенітниці). Фанк і Вагналс Стендард Словник Народної Творчости, Міфології і Легенди (анг. мові) каже: “Fastnacht п’єси розвилися з жартівливих пісень та кривлянь маскарадників, які наслідували стародавні германські процесії кораблів на колесах”. Карл Радемахер також зауважує: “Ми знаходимо багато доказів уживання таких кораблів на колесах по німецьких селах під час Середньовіччя”.

Кажуть, що ті процесії, які йшли за кораблем на колесах були дуже буйні. Один монах розказує про свято в 1133 р., коли взяли корабель-візок у Голландію з Аахен, Німеччини, великою процесією чоловіків і жінок. Нагі, крім коротеньких спідничок, жінки танцювали, каже монах, “диявольською розпустою” навколо корабля.

Чи такі процесії можуть мати зв’язок з сьогоднішніми карнавалами, які також виставляють замасковання, танцювання, розпусту, і часами так як сталося у карнавалі в Ніцці, флоти у формі кораблів? Відкіля такі процесії кораблів на колесах можуть мати своє джерело?

Ще одно значення “Карнавала”

Цікаво зауважити як кілька різних довідкових творів подають інше джерело слова “карнавал”. Наприклад, Фанк і Вагналс Стендард Словник Народної Творчости, Міфології й Легенди каже: “Пояснюють, що Карнавал . . . походить від каррус наваліс, морський візок, корабель на колесах, який вживався в процесіях Діонисуса (пізніше в інших святочних процесіях) з якого співали різні сатиричні (висміюючі) пісні”.

Чи таке джерело слова “карнавал” від каррус наваліс може бути докладніше? Після дослідження святкувань багатьох стародавніх людей, які мали корабель-вози, розпусне танцювання і маскаради, Карл Радемахер робить заключення, що таке походження “є більше правдоподібне”.

Вкорінене в поганстві

Але без різниці звідки походить слово “карнавал”, доказ таки є ясний, що це святкування має поганське джерело. Енциклопедія Релігії і Етики (анг. мові), яку видав Яків Гейстінгс, пояснює:

“Афінські процесії з корабель-візками відбувалися на честь бога Діонисуса. Поклоніння богові Діонисусові знаходило свою римську подобу в Вакханалії, також у Сатурналії й Луперкалії — свята, які пізніше в римській добі були характерезовані розпустою та невгамованою свободою, і стали тимчасовим перекрученням цивільного порядку. Цей загальний дух, разом із деякими спеціальними рисами був передаваний особливо в карнавал, і це пояснює чому це свято набрало такий дивний характер по околицях де колись римська цивілізація пакувала”.— Том 3, ст. 226.

Що карнавал, який святкується по католицьких країнах дійсно походить від стародавніх поганських свят також зауважує Енциклопедія Британіка (анг. мові), в свойому одинадцятому виданні. Це джерело також пояснює відношення різних папів до цього свята, кажучи:

“Давно тому карнавал починався о дванадцятій годині вночі (6-го січня) і тривав до масничого вівторка. Є мало сумніву, що ця дозвільна доба представляє компроміс, який церкви завжди були схильні робити з поганськими святами і що карнавал дійсно представляє римську Сатурналію. Рим завжди був центром карнавалів, і хоч деякі папи, а головно Клемент IX. і XI. та Бенедикт XIII., старалися виступати проти Вакханального бенкетування, то однак багато папів були великими патронами і захисниками обходження карнавалів”.— Том 5, сторінка 366.

‘Але чому’, ви можливо будете питати, ‘релігійні провідники, які заявляли бути християнами, терпіли, а навіть просували свято, що має поганське джерело’?

Це тому, що такі поганські свята були дуже глибоко вкорінені між стародавніми людьми. Вони були такі популярні, що люди не хотіли лишити їх. Отже Церква пішла на компроміс, дозволяючи людям затримувати свої свята, але дала цим святам інше значення, єднаючи їх із церковними науками таким як Піст. Яків Гейстінґова Енциклопедія Релігії й Етики (анг. мові) пояснює:

“Щоб завести бажану зміну в характерові довго-заснованих та популярних свят, яких не було можливо довільно скасувати, Церква вложила план дати їм християнських намірів — процедура, яку вживалося у святкуванні карнавалів”.

Страта “Його величности карнавалу”

Як уже було згадано, тут у Ніцці при кінці карнавалу беруть велику подобу “Його величність карнавал” до моря і спалюють. Цим звичаєм кінчається багато карнавалів. Звідки почався цей звичай?

Цікаво, тут бачимо надзвичайне порівняння цієї риси карнавала з стародавніми поганськими святами. Про це Яків Ґ. Фрейзер, в його славнім творі Золота Галузка (анг. мові), зауважує:

“Про схожість Сатурналії стародавньої Італії з сучасним карнавалом часто згадується; але в світлі всіх фактів, яких ми маємо під руками, можна запитати чи ця схожість не значить тотожність. Ми бачили, що в Італії, Іспанії і в Франції, себто сказати, по країнах де римський вплив є найглибший і найсильніший, визначна риса Карнавалу є комічна фігура, що представляє святочну пору, яку після короткої слави й розпусти стріляють прилюдно, спалюють або нищать іншими способами, на смуток або велику потіху народу. Якщо цей погляд про Карнавал є правильний, то ця спотворена особа є ніхто інший як прямий наступник старого царя Сатурналії, пана бенкетування [якого при кінці стародавніх поганських свят, також забивали]”.

Свято для правдивих християнів?

Чи тому, що Римо-Католицька Церква прийняла карнавал і що різні папи похвалювали та підтримували його, робить це свято християнським?

Запитайте себе: Чи можемо уявити собі, щоб Ісус Христос або його апостоли брали участь у святах з якими карнавал почався, беручи участь у п’янстві, неморальності і дикому танцюванню тих стародавніх свят? Якщо ні, то як хтось, що вважає себе правдивим послідовником Христа може брати участь у сучасних карнавалах? Подумайте про пораду з Біблії:

“До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром? Або частка вірного з невірним? Або, яка згода поміж Божим храмом та ідолами? . . . ‘Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться’, каже Господь [Єгова], ‘і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму’ ”.— 2 Кор. 6:14—17.

Певно, що покірність такому біблійному нагадуванню буде вимагати, щоб ми стримувалися від будь якої участи в карнавалі, якого джерело є поганські свята, що Бог уважає бути нечистими.