Погляд Біблії

Чи всі релігійні свята задовольняють Бога?

На міській площі зібралося 20 000 правовірних, щоб святкувати особливу месу. Після служби почалася процесія. Тепер натовп поклонників зріс до 60 000 чоловік, які почали марширувати по вулицях; усі йшли за образом Носа Сеньора Апарасіда — «святої» заступниці Бразілії. Опівдні з околиць святині доносились звуки вибухів чаруючих фейєрверків, запущених паломниками.

ТАКІ релігійні свята зі своїми процесіями відомі у багатьох країнах. Але що спонукує людей брати участь у процесіях? Для католиків, буддистів та представників інших релігійних віросповідань основними спонуками є традиція та відданість. Крім того, як і в минулому, розваги можуть бути важливим елементом свят. «Уорлд бук енсайклопідія» заявляє, що у середньовіччя «багато релігійних свят наголошували на відпочинок. Вони давали можливість людям розвіятись від буденних справ». Сьогодні ситуація подібна в багатьох випадках. Наприклад, у Салвадорі (Бразілія), відомому своїми релігійними і традиційними святами, карнавали стали апогеєм суміші містицизму та веселощів з приводу різноманітних свят. Однак тоді як деякі процесії веселі, інші похмурі.

«У супроводі образа та священиків і декількох осіб, які співали гімн, люди йшли мовчки»,— розповідає один турист про типову процесію в Бразілії. «Проте вся ця сцена вражала своєю серйозністю, навіть можна сказати, смутністю, наче цей натовп ішов на похорони». А Люсіо з північної частини Бразілії говорить: «Люди розпачливо шукають лікування або розв’язання родинних чи фінансових проблем, так само як колись було зі мною. Вони часто присвячують себе «святій» заступниці, в обряд шанування якої входить цілування її образа, піднімання по сходах на своїх колінах або ходьба на великі відстані з каменем на голові».

Для невіруючих така саможертовність може виглядати дивною. Однак учасники процесій вважають, що догоджають Богові. Але чи це так? Біблія нам допоможе розібратися в тому, чи такі релігійні свята і процесії догоджають Богові, чи ні.

Чи участь у них приносить Боже схвалення?

З історії ми довідуємося, що стародавні ізраїльтяни з радістю святкували щорічні і періодичні свята. Такі свята прославляли Бога Єгову (Повторення Закону 16:14, 15). «Ілюстрований біблійний словник» (англ.) говорить стосовно біблійних свят: «Радість в ізраїльтян виходила від щирого серця. Відданість своїй релігії була несумісною із тимчасовими задоволеннями, яких вважали за дар від Бога». Усупереч релігійним святкуванням, священики і люди Ізраїлю нехтували своєю духовністю (Ісаї 1:15​-17; Матвія 23:23). Проте виникає питання, чи були релігійні процесії в християн першого століття?

Хоча Ісус Христос відзначав певні єврейські свята, ні він, ні його апостоли не організували жодної релігійної процесії. В «Британській енциклопедії» (англ.) говориться: «Здається, що процесії здобули популярність у IV столітті, незабаром після схвалення Константином християнства як релігії своєї імперії». А «Уорлд бук енсайклопідія» твердить: «Церковні свята [і їхні процесії] перейняли багато язичеських звичаїв, придаючи їм нового значення».

Християни не підлягають жодному обов’язку брати участь у таких релігійних святах та процесіях. Апостол Павло писав відносно свят, відзначання яких вимагав Божий закон у стародавньому Ізраїлі: «Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи,— бо це — тінь майбутнього, а [дійсність належить Христу, НС]» (Колосян 2:16, 17). Ніхто не повинен був оцінювати становище колоських християн перед Богом на основі їхнього дотримування свят Мойсеєвого закону.

Щось краще, ніж процесії

Віра колосян слабшала б, якби мірилом християнського віросповідання були ритуали. Павло мав на це причину: чому сповідувати тільки тінь правди? У Христі є справжня правда. Отже, додержування пророчої тіні означає неусвідомлення духовної дійсності, на котру вказували ті пророчі тіні. Чому? Тому що, як сказав Павло, «дійсність належить Христу» (НС). Отже, сьогодні такі релігійні обряди не стосуються правдивого християнського поклоніння.

Від християн уже не вимагається додержування цих звичаїв божественного походження і, звичайно, вони мусять уникати свят язичеського походження, пов’язаних з образами та гуляннями (Псалом 113:12​-16). Апостол Павло застерігав: «До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром?» (2 Коринтян 6:14, 15). Іншими словами, якщо ми хочемо подобатися Богові, то не можемо змішувати правдиве поклоніння з фальшивим. Хіба можливо, щоб ми не слухались Божого слова і подобалися йому? (Матвія 7:21).

Ні, Бог не схвалює язичеських свят та їхніх процесій. Насправді вони зникнуть разом зі всіма звичаями, що знеславляють Єгову, як передвіщає Боже Слово. В Об’явленні 18:21, 22 фальшиве поклоніння зі своїми обрядами поєднується з язичеським містом Вавілоном. Там ми читаємо: «І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: «З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике,— і вже він не знайдеться! І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі!» Що ви будете робити, збагнувши, що вавілонські релігійні свята неприємні Богові?

Уявіть собі, що ви їдете в якесь дуже важливе місце і раптом збилися з дороги. Якщо хтось вам ввічливо пояснить, як туди найпростіше добратися, то чи ви не були б вдячні за те, що вас направили на правильний шлях? У цьому випадку подібно: якщо ви вже знаєте Боже ставлення до релігійних процесій, то чому б далі не навчатися з його Слова про те, що задовольняє Бога? Застосовування на ділі всього того, що ви дізналися з Біблії, покращить ваші взаємини з Богом, що значно необхідніше, ніж відзначання релігійних свят та участь у процесіях (Івана 17:3).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

Dutch Easter procession, Harper’s, 19th century