Шануйте власність інших
“ЧОМУ злочин тепер став світовою пошестю?” Це було питання, яке поставив U.S. News & World Report у своїй редакторській статті з 1-го травня 1972 р. У Сполучених Штатах, було не лише коло шість мільйонів випадків буйного злочину в 1971 р., але також 10 процентове збільшення грабіжництва у порівнянні з 1970 р. Злочин в такій формі безперечно показує зменшення пошани до власности інших.
Направду, що це є передсказані “останні дні”, коли бачимо таке “збільшення в беззаконні”, коли зустрічаємо такі “тяжкі часи”. Більше як за всіх часів, тепер усі чесні особи мусять звернути більшу увагу на їхню пошану до власности чи майна інших. Занедбання такої справи може дуже легко довести до “насліджування за більшістю, щоб чинити зло”. Біблія перестерігає проти цього.— Мат. 24:12; 2 Тим. 3:1; 2 Мойс. 23:2.
Крім рапортованих випадків крадіжі, є дуже багато випадків дрібної крадіжі, яка навіть не доходить до уваги поліції. Таку крадіж чинять на роботах і в місцях де багато людей живуть разом в одному приміщенні. Нам було б добре запитати себе: “Чи я є також винен у цьому?” Коли щось виглядає дуже привабливим, але належить до когось іншого або до роботодавця, то чи ви є спокушені взяти це думаючи, що цього ніхто не буде бачити або не зауважить?
Чи ви оправдуєте своє зусилля, кажучи собі, що вам належиться багато більшої платні ніж роботодавець платить вам або, що він збиває великий прибуток із вашої праці?
Варварське нищення (вандалізм)
Ще один доказ на серйозність і поширення брак пошани до майна інших є варварське нищення майна. Англійське слово “вандалізм” походить від німецьких Вандалів, які обікрали Рим на початку п’ятого століття. Лише у Сполучених Штатах сучасні вандали нищать майже 100 мільйон доларів майна щороку; по автобусах і підземках у Нью-Йорку є 2.6 мільйон доларів крадіжі і шкоди щороку. Звичайна форма такого нищення є коли підлітки розбивають вікна по школах, поїздах і автах. Лише в Long Island залізниці (штат Нью-Йорк, С.Ш.А.) щороку розбивають більше вікон ніж у цілій Франції.
Переважно це молодь чинить таке нищення. Вони виявляють своє руїнництво головно по публічних парках. По таких місцях молодь часто перевертає фонтани для пиття води, розбиває туалети і забруднює воду. Їхнє нищення таблиць з правилами вуличного руху для автомобілів, що дають перестороги спричинило смерть багатьом. В одному гарному лісистому парку недалеко міста Нью-Йорку молодь робить 100.000 доларів шкоди річно його засобам. Крім цього, вони роблять багато шкоди, коли нищать дерева, кущі та інші рослини, розбивають пташині яйця і забивають молодих зайців. Що за брак пошани до публічного майна! Дуже обурений шкодами, які люди роблять по парках, професор Корнел Університету писав “Люди є — Свині. . . . Не всі люди, але більшість належить до цієї класи”.
До такої самої безумности відноситься і те, що називають “граффіті”. Це значить писати імена, гасла, безсоромні вислови по стінах підземної залізниці і на вагонах — всередині, як і надворі — і по пішоходах, сходах, публічних будинках, пам’ятниках і по інших кам’яних підвищеннях публічних парках. У місті Філадельфії, Пенсільвенії, щороку коштує 4 мільйон доларів лише, щоб змивати таке граффітне забруднення. У місті Нью-Йорку така непошана досягає “ступня епідемії”. Після багатьох місяців урядники міста Нью-Йорку нарешті перепустили закон карати за таке спотворювання публічного майна.
Звертаючи думку на це
Воно не є правдоподібно, що наші читачі є такі грабіжники, і вони правдоподібно не беруть участи в нищенню майна або в граффіті. Однак, нам усім треба пильнувати себе, щоб через необдуманість ми також не стали винні у непошані майна інших. А як це може бути?
Один робітник у публічному парку сказав, що це малі, але шкідливі вчинки, є найбільш серйозні, бо вони так часто відбуваються. Чи ви слухаєте написів “Не вступай”, і “Не ходи по траві”? Здається, що між людьми, які повинні бути дорослі в думках є напрям оправдуватися коли порушуються такі правила публічних місць чи парків, які служать їхнім користям, як то лишати сміття за собою, або мати пікнік на траві де є заборонено. Але, дійсно такі люди або не думають або стали зарозумілі коритися таким правилам чи законам.
Нам також годиться звернути увагу на право пошани до майна інших, коли перебуваємо в готелі. Чи ви шануєте меблі та простирла так як свої власні? Ви повинні шанувати їх. Власник одного з найбільших готелів у Бруклині скаржиться, що не може постачити більше коштовних меблів, бо гості дуже нищать їх.
Те саме пристосовується коли б ви були гостем у домі приятеля чи родича. Вам можливо дозволяють уживати ввесь дім, але вам було б добре звернути надзвичайну увагу на їхнє майно. Іначе, ви можете розбити щось, що не лише має грошову цінність, але також і сентиментальну вартість, і це може засоромити вас та вразити господаря. Але як би стався якийсь випадок, то майте досить моральної відваги сказати про нього і висловити ваш жаль, що так сталося. Не лишайте справ, щоб господар довідався про шкоду після вашого виїзду.
Чи ви збираєте пам’ятки (сувеніри)?
Якщо ви маєте звичай збирати пам’ятки, то через це можливо необдуманно зневажаєте майно інших. Одна група американських подорожуючих обідали в Лайонс Корнер Гавс у Лондоні. Один із цієї групи дуже полюбив маленькі срібні ложички і попросив офіціанта чи він міг би купити собі одну на пам’ятку. Це була їхня остання ніч у Лондоні, а крамниці продавали їх лише дюжинами, він пояснив офіціантові. А той відповів: “Коли б ви поклали одну з них в кишеню, то ніхто навіть на зауважив би”. Отже подорожуючий і зробив так. У цьому змісті офіціант не шанував майна свого роботодавця, так як і подорожуючий.
Але більшість туристів навіть не питають. Принаймні ті, що відвідують новий Джан Ф. Кеннеді Центр для Мистецтва у Вашінгтоні, Д.К., який, крім Капітолія (будинок конгресу) приваблює найбільше число туристів у місті. Кажуть, що туристи вже майже цілком обікрали все, що “ ‘можуть досягнути і що не є причіплене’ . . . Усі перші попільнички і сільнички зникли з трьох ресторанів у центрі, разом із . . . тарілками, склянками, ложками та скатертями. Збирачі пам’яток вирізали шматочки з килимів і фіранок — навіть крадуть призми з гарних Ватерфорд люстрів, що коштують 86 доларів кожна”. А що вони лишають позаді? Цигарками-випалені дірки в килимах, заплямовані напитками і жувальними гумами та цукорками. Чи це є пошана до майна інших? Не такі повинні бути збирачі пам’яток!— Newsweek 13-го грудня 1971 р.
Коли позичається
Вашу пошану (або брак пошани) до власности інших також відбивають ваші позичальні звичаї. Ви показуєте великий брак пошани, коли “позичаєте” щось без дозволу власника — лише тому, що ви добре знаєте його, маєте намір уживати річ лише на короткий час, або тому що його немає вдома, коли ви позичаєте її. Хоч ви маєте намір віддати річ, то вона таки не є ваша і власник не дав вам дозволу вживати її. Завжди пам’ятайте, що щось може статися з позиченим предметом, книжку можна загубити або забрудити, а машину або якісь інструменти можна поламати.
Шанування майна інших також вимагає, щоб ми негайно віддавали, що позичили, в згодженому часі. Ви ніколи не повинні чекати, щоб власник питав вас віддати якусь річ. Шанувати позичену річ також вимагає, щоб ви не позичали її комусь іншому. А чому ні? Тому, що вона не належить до вас, отже ви не маєте права позичати її. Крім цього, власник можливо не хоче позичати її комусь іншому. І що станеться, коли б він просив вас віддати її, але довідається, що ви позичили її комусь іншому? Воно також є важним віддати річ у такому самому, коли не в кращому стані, як ви позичили її.
А що поможе всім поліпшити пошану до майна інших? Регулярне читання Святої Біблії. Вона не лише забороняє потаємно брати щось, що не належить до вас — іншими словами, красти,— але навіть осуджує бажання, жадання таких речей.— 2 Мойс. 20:15, 17; Ефес. 4:28; Кол. 3:5.
Боже Слово наказує нам не лише, що ми не повинні робити, але також каже, що нам належить робити. Ми ніколи не можемо поліпшити “Золоте Правило”, якого лише Ісус дав в точній формі: “Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки”. Доречні також є слова апостола Павла: “Любов . . . не шукає тільки свого”. “Нехай не шукає ніхто власного, але кожен — для ближнього”. Приймаючи таке нагадування до серця поможе нам поборювати самолюбний напрям цього світу та викличе у нас назавжди бажання шанувати майно інших.— Мат. 7:12; 1 Кор. 13:4, 5; 10:24.