Чи Туреччина буде підтримувати свободу поклоніння?
24-го січня 1973 р., військовий суд в Ескісегір, Туреччина, зробив рішення, що бути християнським свідком Єгови є незаконно. Чотири Свідки мусіли заплатити великі кари з ТЛ 5.000 000 (357 доларів) кожен. А чому?
Суд твердив, що цих чотири Свідки нарушили статтю 143 Кримінального Кодексу (Закона). Цей закон забороняє турецьким горожанам бути членами чужих міжнародних корпорацій або товариств без урядового дозволу. Таким чином суд, застосовуючи цей закон до свідків Єгови, заперечує, що вони є релігійною групою. Даючи причини чому він накинув найбільшу кару під законом, суд каже, що свідки Єгови є дуже небезпечне товариство, тому що вони не салютують народному прапорові та іншим національним емблемам, вимагають звільнення від військової служби, як сумлінні заперечники. Суд твердив, що цим свідки Єгови ослабляють національний дух у Туреччині.
Судове рішення віддали до апеляційного суду. Це підносить питання: Чи є яка основа завернути це рішення на ласку свободи поклоніння?
Так, стаття 19 Конституції Турецької Республіки запевняє свободу думки, сумління і практикування релігії. Але свідкам Єгови ніколи не дали цього права до повної міри, хоч вони вже кілька разів удавалися до апеляційного суду. Їм не дозволяють сходитися на біблійні студії, але вони мусять жити постійно під загрозою примхливих поліцейських вчинків. Застановіться над тим, що вони вже зазнали:
29-го жовтня 1968 р., часопис “Cumhuriyet” рапортував, що в Анкарі 18-го жовтня заарештували п’ятнадцятьох миролюбних Свідків, які були зійшлися студіювати Біблію, обвинувачуючи їх у руїнницьких вчинках і зусиллях, повалити уряд. Справа ще є перед Апеляційним Судом.
20-го травня 1971 р., в Істанбулі заарештували вісімнадцять Свідків, коли вони студіювали Біблію і взяли їх на два дні до в’язниці. Досі справу ще не прийняли в суд.
Часопис “Milliyet” з 4-го травня 1972 р. писав про суд десятьох свідків Єгови перед військовим судом в Анкарі. Цих Свідків заарештували 9-го червня 1971 р., коли вони зійшлися в приватному домі студіювати Біблію. Їх тримали сім днів у військовій в’язниці. Справа ще тепер продовжується перед військовим судом під обвинувачуванням нарушення Статті 143.
Згідно з часописом “Tercuman” з 24-го лютого 1972 р„ заарештували п’ятнадцять Свідків в Анкарі 23-го лютого 1972 р. Шістьох, троє чоловіків і троє жінок, включаючи матір із шестимісячною дитиною, що залишилася вдома, тримали у в’язниці дев’ять тижнів, обвинувачуючи їх у проти-державній руїнницькій активності. Досі рішення ще не було видано.
У всіх вищезгаданих випадках Біблії й біблійна література були відібрані та знищені.
Чи таке трактування християнських свідків Єгови можна оправдати? Факти говорять самі собою. Свідки Єгови є горожани, що дотримують закон. Вони наслідують наказ у Біблії: “Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога”. (Рим. 13:1) Свідки Єгови не коряться державним владам тільки тоді коли їхній закон противиться Божому законові. (Дії 5:29) Але в Туреччині, так як всюди, вони жодним способом не стараються перешкоджати людям вписуватися до військової служби і вони не заохочують непошани до прапора якого-небудь народа.
Хоч вони не мішаються в політичні справи, то свідки Єгови не виступають проти жодного світського уряду. Вони слухають надхненого нагадування: “Не водися з тими, що прагнуть зміни”. (Прип. 24:21, НС) Отже, жодний уряд не має причини боятися християнських свідків Єгови. У добі збільшаючої буйности, їхня покора Божому Слову заохочує закон і порядок.
Отже в Туреччині, суди і сам уряд зустрічають рішення, що покаже як вони чуються відносно свободи поклоніння. Чи вони будуть признавати свідків Єгови тим чим вони є — засноване релігійне товариство замість “членське товариство”? Чи Туреччина буде дотримувати честь і заяву своєї Конституції? Надії є, що Туреччина виступить по стороні свободи поклоніння в гармонії з її бажанням бути між свобідними народами у світі.