Чи Туреччина далі буде топтати свободу поклоніння?

ОДНА дійсна проба уряду в часі кризи є чи він буде виступати нерозбірливо проти невинних людей подібно як до дійсних ворогів держави. Чи уряд дозволить, щоб на нього впливало неправильне представлення панікерів, які можуть пробувати використовувати цю нагоду викорінити меншість, яка не є популярна в них?

Туреччина тепер змагається відвернути анархію і тероризм. У листі до редактора Нью-Йорк Таймс, турецький загальний директор Інформації, Алтемур Кіліс, каже:

“Туреччина тепер переходить через трудний час, коли президент, уряд і військо дуже змагаються побороти анархію і тероризм по одній стороні і по другій стараючись поправки та забезпечити демократію”.

Але, чи Туреччині справді вдається забезпечити демократичну свободу? Її конституція з 1961 р. є “найбільш поступова в мусульманському світі”, згідно деякими звітами. Вона також підписала Всесвітню Декларацію Людських Прав в Організації Об’єднаних Націй, яка забезпечує “свободу думки, сумління і релігії”. Однак, у Туреччині, тепер топчуть релігійну свободу невинних осіб, свідків Єгови. А чому?

Найвищий військовий суд не дозволяє апелювати

24-го січня 1973 р., військовий суд в Ескісегір, Туреччина, засудив чотирьох християнських свідків Єгови і кожний мусів заплатити 5.000 турецьких лір (коло 357 доларів) кари. Суд каже, що вони нарушили Статтю 143/3 турецького кримінального закону. 17-го квітня 1973 р. Військовий Найвищий Суд підтримав рішення нижчого суду.

Рішення Військового Найвищого Суду твердило, що їхній злочин був “прилучитися без дозволу до міжнародного товариства, що називається Свідки Єгови, а саме, стати Свідками Єгови”. Рішення наводить доказ проти них, що коли вони говорять іншим “про свідків Єгови, а особливо про Біблію, то цим засновується, що обвинувачувані приймають ідеї Єгови”. Бути свідком Єгови в Туреччині тепер є злочин, і коли хтось визнає ту віру, то його можуть покарати на 5.000 лір. Для пересічної особи в Туреччині, це представляє більшу частину річного заробітку. Крім того, так довго як хтось буде триматися цієї віри, то його можуть покарати коли-небудь!

Досі коло сімдесят осіб було заарештовано, які вже або є засуджені або ще чекають на суд — і арештовування далі збільшуються!

Докази неправильного представлення

Найвищий Військовий Суд старався доказати, що “крім релігійних поглядів”, свідки Єгови розвивають погляди з яких “дуже небезпечний рух може повстати проти нашої країни”. Щоб підтримати це твердження суд представив слідуюче: (Курсивний друк наш, щоб показати те, що є фальшиве.)

”Товариство свідків Єгови, що стоїть на цьому суді, в своїх видавництвах, як і промовах виставляє погляди, якими не шанується або не показується любови до прапора, або емблеми, не виконується військової служби і дається дозвіл брати більше як одну дружину, щоб вкорінити в них принципи Єгови, . . . вибирає спосіб послабнути або знищити народну єдність, народну традицію, народне почуття і віру, наостанку вірячи, що Ізраїль, себто жиди, запанують над усіма народами, воно навмисно діє розвивати співчуття до жидів і таким чином нищить народне почуття і служить Сіонізмові. . . нагадуючи людям жити у братерстві і не брати участь у війні, не обходити народні й релігійні свята, і дружитися з більше як одною жінкою, щоб вкорінювати в своїх дружинах віру Єгови і розводитися з тими, які не хочуть прийняти їхньої віри, які то погляди противляться публічному порядкові і національному почуттю”.

Ті, що хоч трохи є свідомі з вірою свідків Єгови зараз пізнають, що всі заяви написані тут курсивним друком є цілком фальшиві. На користь тих, що не є добре ознайомлені з їхньою вірою, ми наводимо наступні короткі заяви:

Чи Свідки Єгови ‘не шанують прапора’? Найвищий Суд у Вашінґтоні, С.Ш.А. каже, ‘Свідки Єгови. . . не салютують прапорові не тому, що вони не шанують його, але через їхнє чесне переконання засноване на їхньому тлумаченні Біблії”:—Stone v. Stone.

Чи вони ‘дозволяють брати собі більше як одну дружину’? Видавництво, яке свідки Єгови вживають під назвою “Живучи в Надії Праведного Нового Світу” (анг. мові), каже:

“Через Ісуса Христа [Бог] відновив основний принцип подружжя, щоб чоловік мав лише одну дружину. . . . В країнах де є звичай для чоловіків брати більше як одну дружину. . . вони мусять зробити велику зміну в свойому житті, відпустити всі другорядні дружини, . . . але вони мусять зробити таку зміну”.— Ст. 41, 42.

Чи вони “ослаблюють або нищать національну єдність”, коли разом з тим нагадують і заохочують, щоб люди жили разом у братерстві і не воювали”, так як сам Найвищий Військовий Суд пізніше сказав? Свідки Єгови заохочують людей любити один одного; і немає нічого більшого, щоб так об’єднувало, як любов.— Кол. 3:14.

Чи вони ‘вірять, що Ізраїль, а саме, жиди запанують над усіма народами, і вони навмисно діють, щоб розвивати співчуття до жидів?’ Вартова Башта, яку свідки Єгови вживають, каже: “Він [Бог] немає нічого до діла з жодним народом, і це включає тілесний Ізраїль. . . Бог покинув національний Ізраїль”. (1958 р., ст. 156) А що сказати про Його володіння над усіма народами? Свідки Єгови вірять, що це Боже Небесне Царство буде володіти землею.

Чи свідки Єгови ‘служать Сіонізмові’? Шановний Річард Гіт, американський амбасадор до Лівану у 1956 р., сказав: “Начальники Служби [Ліванської Служби Інформації] були запевнені, що Вартова Башта не виступає за Сіонізмом. . . вона не є політична”.

Чи вони “розводяться з тими чоловіками чи дружинами, які не приймають їхньої віри”? Енциклопедія Британіка (анг. мові), під заголовком “Свідки Єгови” у виданні з 1959 р., каже, “Розвід не похвалюється”. Свідок є вільний знову дружитися лише тоді, коли розвід можна заснувати на статевій неморальності з особою, що не є законна подруга. А що коли б дружина не погоджувалася з його релігією? Видавництво Свідків Живучи в Надії Праведного Нового Світу (анг. мові) радить: “Християнська дружина або чоловік, який признає серйозність подружжя. . . не буде шукати розводу з невіруючою дружиною”.— Ст. 48.

Чи така віра, заснована на Біблії, справді “розбиває публічний порядок?” Розсудіть самі.

Ці фальшиві і зводячі обвинувачування складають більшість доводу Найвищого Військового Суду, щоб доказати, що свідки Єгови є “дуже небезпечний рух”. Припустім, що ми відібрали б ці фальшиві обвинувачування. Які “небезпечні” ці люди дійсно доказуються бути? Ось які обвинувачування ще лишаються:

“Не хочуть служити при війську. . . підкреслюючи, щоб люди жили в братерстві і не провадили війни, не обходили народні й релігійні свята”.

Чи ви думаєте, що такі справи становлять злочини за які від особи повинні відбирати свободу вірування і заробіток на життя? Воно цікаво зауважити, що нижчий військовий суд признає, що ці практики не є злочином. Він каже:

“У науці свідків Єгови не відкрилося ніякого доказу показати, що вони стараються змінювати політичний або суспільний порядок держави. . . . Суд рішив, що обвинувачувані не поширювали пропаганди, щоб впливати на людей не приймати або виконувати народних обов’язків, і вони не старалися набувати осіб для цієї цілі, щоб ослабнути національне почуття. Факт, що вони не приймають усі державні обов’язки, сам по собі, не є злочин. І в їхній науці або літературі не знайшлося ніякого доказу, що вони заохочують непошану до прапора, або перешкоджають людям служити при війську”.

Однак Найвищий Військовий Суд вернувся назад до цих самих обвинувачень і додав фальшиві. Чи судді (Полковники Н. Алкан, Й. Еруілмаз, А. Ц. Акґюн, Ф. Марсан і Н. Тюраней) не мали докладної інформації над якою вони могли застановитися, коли робили своє рішення? Так, вони мали під руками видавництва, яких свідки Єгови вживають у турецькій мові, як і багато законного доводу.

Проте, в той самий час, вони мусіли мати під руками фальшиву інформацію з інших джерел. А звідки походила та інформація?

Джерело фальшивої інформації

Подумайте про це: Одно заскарження було, що свідки Єгови не “дотримують народні і релігійні свята”. Включено також була довідка до “відповіді Бюра для Релігійних Справ [бюро мусульманського уряду] у відповіді до написаного запитання Числа 119 647 з 7-го грудня 1957 р.”

Частина з цього мусульманського доводу, каже, між іншими речами: “Поширюючи пропаганду по нашій країні різними способами можна пошкодити Ісламові”. Чи суд має це на думці, коли каже, що свідки Єгови є “дуже небезпечний рух проти нашої країни”? Чи може бути, що хтось, щоб набути релігійних користей, використовує цей критичний час, щоб викорінити меншу релігію?

Якщо так, то таке поводження було б не в згоді з наукою Ісламу. Коран, у Сура 60. 8 каже:

“Щодо тих, які не носили зброї проти вас через релігію, і не виганяли вас із ваших домів, Бог забороняє вам поводитися жорстоко до них, але бути справедливими з ними: бо Бог любить тих, що діють справедливо”.

Чи воно ‘справедливо’ або ‘добре’ неправильно представляти людей, які, суд сам каже, “нагадують людям жити разом у братерстві і не робити війни”?

“Злочин” Свідків Єгови

Закон, якого вживали проти свідків Єгови показує як трудно є обвинувачам знайти відповідний привід проти них. Стаття 143/3 турецького кримінального закону каже, що особу, яка “в цій країні без дозволу прилучується до існуючого міжнародного товариства або до товариства, яке має свій центр поза країною або має інституції або відділи”, треба покарати. Ясно є, що намір цього закону є контролювати організації, які можуть бути руїнницькі. Його намір не є відбирати від людей свободу вірування. Стаття 19 турецької Конституції з 1961 р. каже:

“Кожна особа має право йти за покликом свого сумління, вибирати свою власну релігію і триматися своїх власних поглядів. Форми вірування і релігійні церемонії та обряди є свобідні, коли вони не будуть противитися публічному порядкові або моралям або законам, яких намір є підтримувати це”.

Отже, як суд може оправдати свої вчинки проти тих спокійних християнів? Головно довід суду є ось який: Окрім їхньої релігійної віри, свідки Єгови є членами товариства або корпорації, якої центр є поза країною. Це товариство, нижчий військовий суд робить припущення, “може колись в майбутності ставити небезпеку турецькому суспільству”. Отже суд каже, що дозвіл залишатися свідком Єгови є лише “запобіжний спосіб”. Вони кажуть, що Стаття 143/3 відноситься до свідків Єгови.

Але коли цей закон можна пристосувати до свідків Єгови, то як це, що він не відноситься до членів всіх церков у Туреччині, яких центри є поза країною? Член Католицької Церкви не є менше зв’язаний з Ватиканом у Римі. Армейська Церква має свого “Всевишнього патріарха” в Ехміадзін, Радянської Арменії. Інші признані протестантські організації мають свої церковні центри по різних країнах.

Суд зробив законну помилку коли сказав, що свідки Єгови є члени корпорації, яка діє поза країною, Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур. Ця корпорація, безперечно, є потрібне законне знаряддя, яке вживається тримати майно й друкувати матеріял. Одначе, свідки Єгови в Туреччині не є членами цієї корпорації. Членство Корпорації є обмежене до не більше як 500, і жодні з них не живуть у Туреччині.

Свідки Єгови в Туреччині є членами релігії, так само, як мусульмани, вірмени, католики та інші. Казати інакше значить нарушувати намір закону і показує, що тут роблять натиск викорінити меншу релігію. Такий вчинок у будь якій правдиво “вільній” країні уважався б за ‘релігійну нетерпимість’. Чи це є репутація, яку Туреччина хоче мати перед світом?

Репутація Туреччини є під сумнівом

Суд зробив ще іншу помилку, коли покладався на здогади і припущення, які противляться дійсностям. Чи військові судді справді вірять, що ця мала група, яка, як вони самі кажуть, “нагадує людям жити разом у братерстві і не робити війни”, може в якомусь “майбутньому часі ставити небезпеку турецькому суспільстві”?

Високошановний засновник сучасної Турецької Республіки, Кемал Ататюрк, сказав, що розум і наука повинні бути єдиним провідником для турків. Чи ж воно не було б краще для турецької судової системи виснажувати свою енергію вишукувати тих, що становлять дійсний клопіт Туреччині, замість викликати в пам’яті уявлених ворогів?

Ататюрк також висновував ідею “мир вдома і за кордоном”, також поміщено у передмові до Турецької Конституції, яку приготовили “з повним відданням принципові миру. . . Бажаючи заснувати демократичне правило, . . . яке запевнить людські права і свободу”. Цей намір не змінився так, як каже колишній прем’єр Нігат Ерім.

Чи Найвищий Військовий Суд погоджується з цією політикою миру? То пощо брати на суд тих, які, за признанням самого суду, провадять своє життя в гармонії з цим ідеалом?

Чи офіційні особи Туреччини і суд виправдають довір’я, яке засновники конституції поставили в їхні руки в її передмові?

“Турецький народ тут уводить. . . цю Конституцію. . . і доручає її пильности своїх синів і дочок, які є віддані поняттю свободи, правосуддю і вірності, з переконанням, що її основні запоруки лежать у серцях і розумах своїх горожанів”.

Як усе це може вийти на добро країни, коли вона придушує свободу групи, яка не бере участи в явних вчинках проти неї? В очах світу придушувати право менших груп справді не підкріпить заяви свободі тієї країни.

Як турецький суд тепер буде розсуджувати справи свідків Єгови покаже його правдивий стан щодо свободи. Стаття Середнього Сходу Журналу, яку написав пан Емір каже: “Демократичний режим у країні і посвята людей до цього уряду вже витримала кілька критичних проб”. Чи вони встоять проти цієї?

Християнський погляд неправильного представлення

Що ті, які вірно служать Богові будуть неправильно трактовані і представлені не дивує християнів.

Сам Ісус Христос, якого Іслам признає за пророка, переносив неправильне представлення з рук релігійних противників. Він ясно сказав: “Моє царство не є частиною світу цього”. (Ів. 18:36, НС) Однак жидівські релігійні противники неправильно представляли його, наводячи закон laesa majestas (“ображена величність”), якого намір був припинити політичну опозицію проти імператора. Вони обвинувачували: “Усякий, хто себе за царя видає противиться кесареві”. (Ів. 19:12) Безперечно, що цей закон не відносився до Ісуса, який відмовлявся політичної сили, і у кількох випадках не прийняв її. (Мат. 4:8—10; Ів. 6:15) Однак вони вживали релігійний натиск змусити суд накинути цей закон на Ісуса. Суддя Пилат, ‘не знайшов у цьому чоловікові жодної підстави на обвинувачування проти нього’; але наостанку він піддався релігійному натискові і засудив Ісуса під фальшивим обвинувачуванням. (Луки 23:14) Чи суди в Туреччині будуть піддаватися подібному натискові?

Якщо турецькі судові влади справді хочуть дати правосуддя всім своїм горожанам, то вони повинні поправити цей стан, засновуючи його на докладній інформації з неупереджених джерел, як і на свободах, яких конституція запевняє.

Нагода показати доброту

Чи ви можете зробити щось, щоб помогти турецьким владам у їхньому зусиллю дати людям правосуддя? Так. Хоч ви можливо не є свідком Єгови, то правдоподібно ви знаєте щось про їхнє християнське поводження. Якщо так, то ви маєте гарну нагоду показати де ви стоїте в цій справі, щодо свободи вірування для всіх осіб.

Принцип, що знаходиться в Біблії в Матвія 10:42 показує, що особи якої-небудь релігії можуть робити, коли бачать щирих християнів у потребі: “І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї”. Ви можете зробити багато, щоб відсвіжити цих учнів Христа розголошенням правди про свідків Єгови!