Який є погляд Біблії?

Сатана Диявол — уособлення, чи особа?

СВЯТА Біблія часто згадує про Сатану Диявола. Називаючи його головним противником Бога і людини. Єврейське Писання (Старий Заповіт) згадує про Сатану (що значить “противник”). Християнське Писання (Новий Заповіт) відноситься до нього тридцять чотири рази, як Сатана і більше як тридцять разів уживає слово Диявол (що значить “наклепник”).

Багато вірять, що Диявол є лукава духовна особа, яка може мати вплив над людиною робити зло. Інші заперечують цю думку. Вони кажуть, що Диявол не є особа, але лише уособлення абстрактного принципа лукавства. Так як сказав Нью-Йоркський Times Magazine з 4-го лютого 1973 р., наводячи католицького науковця, який недавно сказав: “Жоден сучасний теолог не вірить, що Сатана є особа”.

А яке з цих є правда? Чи Диявол є уособлення чи особа? Знання про біблійний погляд в цій справі буде дуже корисним. Науковець Біблії Луіс Матюс Світ пояснює чому: “Біблія не лише є цілком вільна від дивацтва популярної Сатанології, що є повна безглуздих оповідань про появи, фокуси і перетворення Сатани між людьми, але вона містить дуже переконливу певну точність та логічність заяв, які є дуже переконливі”.

Перші згадки про Сатану (буквально, “Сатана”) в Біблії знаходяться в Йова, в розділах першому і другому. Ці розділи представляють Сатану, коли він розмовляв із Богом Єговою. (Йова 1:6—12; 2:1—7) Цей сам факт ставить трудність тим, що заявляють вірити в Біблію, але кажуть, що Сатана є лише уособлення лукавства в когось. Якщо “Сатана” є лише лукавство в особі, то це значить, що лукавство мусіло бути і в Богові Єгові з яким Сатана розмовляв. Але Біблія каже, що у Бога “неправди немає”.— Пс. 92:15, [16].

Досвід, якого Ісус мав із Дияволом є подібний до цього. Матвія 4:1 розказує, що “Ісус був поведений духом у пустиню, щоб Диявол Його спокушав”. Чи Ісуса спокушало зло в Ньому самому? Такий погляд не сходиться з тим, що Біблія каже про Ісуса, “Праведного”, що “не вчинив Він гріха”. (1 Ів. 2:1; 1 Пет. 2:22) Ні, Сатана, який явився перед Богом Єговою і який спокушав Ісуса Христа був окремий від них.

Ви також зауважите, що в цьому змісті Біблія показує, що між Дияволом, а Богом і між Дияволом, а Ісусом Христом були розмови. Бог Єгова й Ісус Христос є особи. Чи ж неінтелігентна ‘сила’ може вести розмову з особою? Також, Біблія каже, що Сатана є душогуб, неправдомовець батько (у духовному змісті) і провідник. (Ів. 8:44; 14:30) Лише інтелігентна особа може зустріти ці вимоги. Тому то МеКлінток і Стронґ Циклопедія каже: “Святі писателі вживають різні форми особливих прикмет, щоб показати характер і поводження Сатани. . . . Кожну прикмету, кожний вчинок, що відбивають особистість, наводиться мовою, яку неможливо заперечити”.

Писання показують, що спочатку Диявол був досконалим, праведним, духовним створінням. Але він “в правді не встояв”. (Ів. 8:44) Лише коли він добровільно виступив проти Бога, його почалося називати Сатана.

Перед Адамом і Євою він, твердив, що Бог неправильно вживав Свій суверенітет коли забороняв їм їсти плід одного дерева. Він представив непослух до Бога, як шлях свободи. Проте, коли вони піддалися цьому самолюбному бажанню “бути як Бог” (або ‘бути своїми власними керівниками’), то це створило, не свободу, але смерть для них і їхніх нащадків. Тому то Ісус назвав Диявола “душогубець”. (Ів. 8:44) Пізніше Сатана старався змусити Йова та Ісуса Христа покинути Бога з самолюбних причин. Але йому не вдалося зробити цього.— Йов 1:9—11; 2:4; Луки 4:1—13.

Одначе, Сатана не обмежував своєї діяльности лише до поодинчих осіб. Ісус назвав його “князь світу цього”. (Ів. 14:30) Об’явлення 12:9 показує, що “Диявол і Сатана, що зводить усесвіт”. Чи в людській історії ми бачимо доказ впливу лукавої духовної особи з надлюдською інтелігентністю?

Андрій М. Ґрілі, римо-католицький священик із Університету Чікаґівського Центру для Дослідження Народних Опіній, сказав про зразок лукавства, якого можна бачити продовж цілої людської історії:

“Величність лукавства не є пропорціональне зі злобою людей. . . . Якщо є якась надзвичайна інтелігентність, що провадить сили лукавства, то треба сказати, що його стратегії (діяльність) є дуже видатні”.

Двадцяте століття є особливо значне в цьому відношенні. Професор історії Реней Албрехт Карієй писав: “Тепер кажуть, що дев’ятнадцяте століття було століття миру, коли порівняється його з нашою добою руйнуючої перворотної боротьби. Та доба раптово закінчилася в 1914 році. У тому році вибухнула Перша Світова Війна.

Д-р Скот Нірінґ із Університету Пенсільванія показує, що багато вірили, що Перша Світова Війна не могла вибухнути, “тому що люди були надто цивілізовані, війна є дуже коштовна, і було багато почуття проти війни”.

Одначе, світова війна прийшла в 1914 р. Це ввело генерацію в “тоталітарну (цілковиту) війну” в якій Друга Світова Війна і багато інших війн промочили землю наскрізь невинною кров’ю. Також, голод, чуми, буйність і злочин величезного масштабу разять теперішнє покоління. Але, якщо люди не хотіли таких обставин, то що створило їх?

Писання знову показують пальцем на Сатану Диявола. А як? Біблійна хронологія показує, що в 1914 р., Боже месіянське царство було засноване на небесах у руках Ісуса Христа. Це царство має закінчити володіння землі людськими урядами під невидимою контролею Сатани Диявола.

А як Божий головний противник віднісся до народження Божого царства в 1914 р.? Дванадцятий розділ Об’явлення пояснює: “І сталась на небі війна” між вкоронованим Христом Ісусом, а Сатаною. (Об. 12:7) І Сатана “скинений був він додолу, а з ним і його ангели були скинені”. Це завдасть “горе землі та морю”. Безприкладні горя в цьому поколінні свідчать про правдивість цього пророцтва.— Об. 12:9, 12.

Як могутня особа, Сатана Диявол ставить небезпеку всім живим сьогодні. Першого Петра 5:8 перестерігає: “Ваш супротивник — Диявол — ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого”. Чи він вас пожере? Як ви можете боронитися проти такого надлюдського ворога? Певно, що не запереченням існування Диявола, як дійсної особи. Але коли признаєте його існування і будете коритися біблійному наказові: “Противтесь йому, (станьте) тверді в вірі”. (1 Пет. 5:9) Щоб зробити це треба уважно студіювати Біблію.