Наш таємничий всесвіт

КІЛЬКА років тому, астрономи думали, що вже багато знали про небо. Земні фізичні закони здавалися вистачали, щоб пояснювати далекі явища. Але сьогодні вони не є такі певні. Вони все більше і більше говорять про ‘нові закони фізики’. А чому?

Перед ними появилися перешкоджаючі нові таємниці. А їх не можна розв’язати лише тому, що бракує інформацій. В дійсності, вони вже нагромадили дуже багато астрономічних фактів. Але однак вони не є дуже певні про їхнє значення. Однак це не повинно дивувати нас, коли подумаємо про величезний розмір всесвіту.

Сонце, центральна частина нашої сонячної системи, є більше як дев’ятдесят мільйонів миль від землі. Але ця сонячна система становить лише дуже маленьку частину Галактики Молочного Шляху, що є коло 100.000 світильних років ширини. (Один світильний рік є майже шість трильйонів миль!) Ця ціла галактика може поміщати в собі ще інших 100 більйонів сонців. А однак цілий всесвіт може містити в собі багато галактик. Так, “край” всесвіту може бути дванадцять більйон світильних років далеко!

Астрономи знаходять, що цілий всесвіт представляє багато утруднення для них. Наприклад, подумайте про наш маленький куточок цього всесвіту, нашу сонячну систему.

Таємниці нашої сонячної системи

Сонячна система, якої наша земля є частиною завжди була таємницею. Хоч багато стародавніх вчених мали трохи знання про рух небесних тіл, то багато теорій вже змінилися. Птоломей, коло 150 років по народженню Ісуса, навчав, що нерухома земля була центром всесвіту. До часу польського астронома Миколи Коперніка (1473 до 1543 р.) ніхто не мав сумніву, що він помилявся. Сонце, Копернік твердив, а не земля, є центром сонячної системи.

Але треба було ще багато навчитися. У 1781 р., коли віднайшли планету Уран, то аж тоді зрозуміли, що в нашій сонячній системі було більше як шість планет. Планету Нептун віднайшли аж в 1846 р. А Плутон перший раз побачили в 1930 р. Але, чи люди сьогодні дійсно розуміють нашу сонячну систему? Чи тепер уже немає таємниць?

Деякі авторитети твердять, що може бути ще одна, десята, планета в нашій сонячній системі. Один астроном передрікає її існування на підставі Комети Галлілея. Він вірить, що ця незнана планета має притяження до комети, а тому її орбіта навколо сонця завжди поширюється цим пояснюючи чому вона “запізняється” шість днів у кожних сімдесят шістьох роках.

Тоді маємо ще астероїди (малі планети). Вони є сотки маленьких тіл, або менші планети, які носяться між планетами Марс, а Юпітер. А звідки вони появилися? Ніхто не є певний. Сучасні теорії кажуть, що вони є матерія для планети, яка ніколи не сформувалася. Астероїди, вони кажуть, є ще одна “небесна таємниця”.

Навіть тепер не мають певного знання нашої сонячної системи. Зрозуміло, Зденек Копал у Сонячна Система (1973 р.) признає: “Більшість нашого знання про сонячну систему є таке нове, що книжка на цю тему написана десять років тому була б така, як латинська або грецька мова у порівнянні”.

Але є ще навіть більші таємниці, що потрясають деякі любовно плекані теорії.

Квазарі, пулсарі і “чорні ями”

Книжка Світи Поза Нашим каже: “Зі всіх небесних речей жодні не доказалися бути такі ускладнені та клопотні, як таємничі джерела енергії, що називаються “квазарі”. А що це є ті квазарі?

“Квазарі” це скорочення на квазістелар радіо джерела. (Квазістелар, походить від латини, що значить ‘ніби зоря’.) Коли їх перше спостерегли в 1960 р., то їм дали цю назву думаючи, що вони були далекі зірки. Проте, скоро стало ясно, що вони були щось цілком іншого. Тепер часто думають, що вони є маленькі галактики. Багато книжок лише називають їх “предмети”. Але, що робить їх такими визначними?

Величезна енергія, яку квазарі видають з свого маленького розміру. Деякі випромінюють 100.000 більйон разів так само світла й енергії від нашого власного сонця. Це є немов ручний електричний ліхтар, який світить так ясно, як у велике столичне місто!

І маємо швидкі квазарі. Вірять, що всі галактики відбігають одна від одної з неймовірною швидкістю. І думають, що деякі квазарі рухаються ще з більшою швидкістю. Переважно вірять, що вони є найдальший матеріял від нашої землі, можливо навіть дванадцять більйонів світильних років далеко, А як роблять таке обчислення?

На підставі того, що називають “червона зміна”. Виглядає, що світло подорожує на подобу хвиль. Коли воно переходить через призму, то воно видає довші хвилі темно-червонішого кольору; короткі є синяві. Процес “червоної зміни”, можна пояснити свистом локомотива. Коли потяг наближається (і звукові хвилі вкорочуються), то здається, що тон звуку стає вищий. Проте, коли поїзд перейде (і звукові хвилі довжіють), то тон падає. Світильні хвилі поводяться в подібний спосіб. За правилом “червоної зміни” речі, які віддалюються від землі мають коротші хвилі, тому видають більше червоної зміни. На цій підставі, вірять, що квазарі є найдальші речі у всесвіті. Але є ще більше до цієї таємниці квазарів.

Деякі знавці кажуть, що вони противляться теорії Айнстайна, на якій більшість поглядів всесвіту стоять засновані. Його теорія каже, що нічого у всесвіті не подорожує швидше від світла. Однак, деякі науковці твердять, що частинки одного квазаря відходять одні від одних десять разів швидше від світла!

Замість казати, що Айнстайн зробив помилку, багато твердять що це правило червоної зміни є помилкове. Деякі доказують, що квазарі знаходяться ближче ніж вони виглядають бути й що їхня червона зміна походить від ‘спектальної омани’. Інші заявляють, що вага матеріялу квазарів змінилася із бігом мільйонів років, даючи зводяче червоне-змінене враження. Одначе, кілька астрономів є готові прийняти погляд, що теорія Айнстайна, якщо не помиляється, не є довершена, або недокінчена.

Дебати продовжаються. Що є ті таємничі квазарі? Немає ніяких здорових відповідей. Таємниці лише збільшаються. Але є ще інші небесні явища, які бентежать науковців.

Наприклад, маємо пулсарі. Загальна думка є, що вони є нютронні зірки, які періодично видають вибухи радіо “шуму”. Їх віднайшли так несподівано в 1968 р., що навіть найбільш досвідчені астрономи на початку думали, що сигнали цих пулсарів могли походити від людей, які живуть в іншому світі, що стараються скомунікуватися з нами.

До цього ще виринає питання про таємничі джерела ікс-проміння і так званну “загублену матерію” у просторі. Можливо, за сучасними здогадами, хмари матеріялу в просторі є всмоктані “чорними ямами”. А що це значить?

Вірять,— але пам’ятайте, що це є переважно здогад,— що коли дуже велика зірка “згорить”, то її внутрішні атоми розпадаються під величезною вагою, перемінюються в густу речовину. Однак, теорія продовжує, що вона затримує таку силу тяжіння (притяження), що світло не може втекти. Теорія каже, що матерія з сусідніх зірок всмоктується в цю “чорну яму”. Чи ця матерія тоді йде ‘десь інше’, в якусь систему анти-матерії, запитують науковці? Навіть саме питання виглядає таємниче. І люди не мають відповіді.

Чи справді треба “нових законів фізики,” щоб відповісти на питання, які виринули за минулих кілька років? Деякі кажуть, що так. Але Д. В. Сціяма з Оксфорд каже, що нове відкриття не завжди вимагає “нового закону”, але “переважно показує, що ми ще не зрозуміли деяких наслідків уже знаних законів. Несподіване відкриття радіо галактик, і квазі-стелар речей. . . правдоподібно є приклад таких невдач. Цим вони дуже пригадують нам величезну прогалину, яка ще існує в нашому розумінні поводження масової матерії [як-от зірки, галактики, і подібні небесні матерії]”.— Modern Cosmology (Сучасна Космологія), 1971 р.

Біблія й астрономія

Тому що є “величезна прогалина, яка ще існує в нашому розумінні про поводження масової матерії”, то чому ж люди не довіряють тому, що Біблія каже про деякі астрономічні події? Однак, багато таки сумніваються. Деякі особи навіть ставлять те, що Біблія каже на виклик, наприклад, коли сонце і місяць стали нерухомі за днів Ісуса Навина. Чи ви пригадуєте ту подію? Біблія каже:

“Тоді Ісус (Навин) говорив Господеві [Єгові] того дня, коли Господь [Єгова] дав амореянина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на очах Ізраїля: ‘Стань, сонце, в Ґів’оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині. І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам’. Чи це не написане в книзі Праведного? І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже цілий день. І не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь [Єгова] так слухав людського голосу,— бо Господь [Єгова] воював для Ізраїля”.— Іс. Нав. (Єг.) 10:12—14.

Навіть деякі релігійні особи сумніваються цій історії. Нова Католицька Енциклопедія каже: “Висловами сучасної науки і сучасної теології воно є таке неможливе для Бога слухати людину, як для сонця стояти нерухомо”. (1967; Том 13, ст. 795) Але на якій підставі можна сказати, що поводження сонячної системи є “неможливе”? Жодна людина безперечно, навіть людина, яка вірить у Біблію не може пояснити як сонце може стояти нерухомо. Але, чи це повинно потрясти нашу віру в Біблію? Ні. Так як ми вже бачили люди сьогодні ще не розуміють таємничих астрономічних подій, які відбуваються саме тепер. Але, хто може заперечити, що вони дійсно відбуваються? Ніхто.

Як Творець, Бог може, якщо б Він захотів, спинити рухи цілої сонячної системи. Або, Він може спинити рух лише землі, щоб виглядало, що сонце і місяць залишаються в тій самій позиції, коли на них дивиться із землі. З другого боку, може бути, що сонце, місяць і земля далі рухалися своїм регулярним шляхом і що лише світло безперестанку світило якоюсь формою заломлення, якої ми ще не розуміємо. У всякому разі, це справді була небувала подія, бо Біблія каже, що “не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь [Єгова] так слухав людського голосу”.

Здоровий розсудок Генрія Кука в останньому столітті далі стоїть правильний відносно цієї біблійної події:

“Коли б навіть самі філософи були краще познайомлені з причинами річних і денних ходів небесних тіл, тоді їм було б легше розсудити це чудо. Хоч усі чудеса є легкі для Всевишнього, то однак може бути факт, що якийсь дуже простий порядок впливав на те, що виглядає неймовірне перед нашими очима. Щось можливо простішого від припинення биття серця, . . . Коли б люди ніколи не спостерегли б непритомність крім одного випадку кілька тисяч років тому назад, то це виглядало б таке неймовірне сучасним физіологам, як нерухомість сонця для безвірних філософів”.

Покірна особа знає, що питання, яке Єгова Бог поставив перед Йовом далі стоїть: “Чи ти знаєш устави небес?” Відповідь ще досі є Ні! (Йова 38:33) Така особа бентежиться думкою, що Творець величезних небес навіть виявляє поблажливість до людей. Сказав Давид, писатель Біблії: “Коли бачу Твої небеса, діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї?”— Пс. 8:4, 5.

Такі покірні особи будуть відкладати час, щоб щось навчитися про цього чудового Бога. І замість виступати проти Нього або Його Слова, такі особи будуть покірно єднати своє власне життя з Божими незмінними рівнями.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Асторономи кажуть, що в нашій сонячній системі дев’ять планет. Чи є в ній також і десята?

[Ілюстрація на сторінці 10]

У всесвіті може бути 100 мільйонів галактик. Чи закони земної фізики так само пристосовуються до цих галактик?