Світові зусилля на кращі часи

ОСТАННІ часи були дуже бурхливі. Але чи не правда, що перед бурею є тихий та приємний час? Те, що буває з погодою часами можна порівнювати до людських справ.

Наприклад, в Європі після французької революції і доби Наполеона прийшов довгий період відносного спокою. За депресією, яка почалася в Сполучених Штатах у 1929 р. і мала вплив на цілий світ, прийшли порівняльно заможні часи для багатьох країн. Виглядає, що світові події часто діють циклами. Отже, чи ж і в нашому часі ці буйні обставини є вступ до доби миру, миру і безпечности в цілому світі? Докази показують, що народи світу будуть робити великі зусилля, щоб створити мир і безпечність. Прийде час — і ознаки вказують, що це скоро, коли світові провідники будуть упевнено запевняти людство, що воно вже вступає у ‘найкращі часи’, що вони вже усунули великі перепони, що стояли на дорозі до кращого життя. Навіть біблійне пророцтво показує, що світ буде проголошувати “мир і безпечність”.

Але питання повстає, чи таке зусилля створить цілком нову добу кращих часів, що будуть дійсно тривати? Або, чи є якесь інше, краще джерело до якого нам треба звернутися? Куди Біблія провадить нас дивитися?

Чи система зміниться?

Щоб прийшли дійсно кращі часи, то світові провідники будуть змушені зробити ґрунтовні зміни у всіх полях людського зусилля. Вони б мусіли змінити цілий напрям цієї системи. Крім цього, вони мусіли б змінити основну натуру людей. Чи ви думаєте, що їм удасться зробити це все?

Між великими зусиллями завести цю нову добу, є краща співпраця між світовими “великими силами”. Відвідуючи Західну Німеччину, радянський провідник комуністичної партії Леонід Брежньов сказав про поліпшене споріднення між Росією, а Америкою:

“Взагалі можна сказати, що наша планета сьогодні є ближче до тривалого миру, ніж раніше. І Радянський Союз дуже старається підтримувати цей корисний напрям”.

Немає жодного сумніву, що сьогодні політики напружено ведуть дуже важні дипломатичні маневри,— а особливо в часі миру. Багато спостерігачів будуть погоджуватися з Спартак Беглов, який сказав до Радянського журнала Новості, що “новий політичний клімат витворюється” по цілому світі. Вони передбачують величезні користі, якщо б великі світові сили могли досягнути правдиву співпрацю між собою, включаючи й Китай.

Надії також висловлюють, що країнам удасться стабілізувати стійкість економічної системи, щоб завести потрібні зміни або поправки, що такі нові джерела енергії, як сонячна, будуть розвинені або старі джерела будуть краще використовувати, і наслідком цього, знову появиться нова хвиля добробуту та достачі.

Так, ви можете бути певні, що у 1974 р. будуть робити великі зусилля, щоб дати нове життя світовим системам. І поверхово може виглядати, що все буде гаразд. Але, чи ви можете мати довір’я цим розвиттям, що вони заведуть тривалі наслідки?

Певно, що оптимізм є краще від песимізму. Ще важнішим, проте, є реалізм, бо без нього оптимізм стається лише мрійним бажанням, що доводить до розчаровання. Отже, які реалістичні є світові зусилля створити нову добу тривалого миру і безпечности?

Зустрічаючи факти так, як вони є

З бігом років народи підписували дуже багато договорів та угод відносно миру, і в той час вірили, що вони запевнять ‘тривалий мир’. Але кожну коротку спокійну добу розбивали війни, які ставали все більш і більш коштовні та огидні. Не робить різниці, які урочисті та щирі ці договори між народами були, вони ніколи не принесли правдивого, тривалого миру і безпечности. Самолюбство завжди роз’їдало єдність і співпрацю. Чи ж ви б сказали, що народи сьогодні є менш самолюбні, ніж у минувшині?

Також, запитайте себе: Якщо народи і провідники в різних галузях справді можуть завести великі зміни для кращих часів, то чому ж вони вже не зробили цього? Або, принаймні чому не можна бачити якогось постійного і поступового поліпшення? Певно, що це не тому, що вони не мали досить часу, зусилля або грошей. Однак, що ми бачимо?

З бігом часу, проблеми, світові проблеми, розмножуються замість зменшуються. Все більше і більше авторитетів вірять, що ці проблеми—-зростаючий брак основних потреб, “вибух” світового населення, занепад моралів, забруднення — вже неможливо подолати. Таким чином, стаття в Індіяна Pharos-Tribune & Press сказала:

“Одно основне значення неймовірного 1973 р. є, що майже на кожному полі людського зусилля, ця країна і цілий світ бачить, що проблеми вже досягли небезпечної точки.

“Головне слово при корені цього явища є збільшення. Згадайте про проблему. Якщо колись можна її було подолати, або принаймні жити з нею, то здається, що сьогодні вона розвилася до такого стану, що нам уже неможливо подолати її. . . .

“Світовий ріст населення і його складність так збільшили клопіт, що небезпеки входять в наші кості”.

Проблема є багато глибша ніж багато людей думають. Вона дійсно сягає до основ людського суспільства. Бо головне джерело погіршаючих світових обставин знаходиться в людях, в їхньому способі життя, в їхніх рівнях — або брак рівнів — за якими вони живуть і які провадять їх, коли вони мають справи один з одним. Вказуючи в цей напрям автор Алвін Тофлер сказав у своїй книжці Future Shock:

“Те, що тепер відбувається не є криза капіталізму, але самого індустріального суспільства, незважаючи на його політичну форму.

“Одночасно ми зазнаємо революцію молоді, революцію статі, расову революцію, колоніальну революцію, економічну революцію і найшвидшу та глибшу технологічну революцію за цілу історію.

“Ми переживаємо загальну кризу індустріялізму. Можна сказати, що ми знаходимо себе серед величезної індустріальної революції”.

Проблеми є всесвітні тепер

Те, що відбувається в нашому поколінні є цілком відмінне від інших подій за всіх часів. Колись проблеми якоїсь одної країни або околиці затримувалися у ній. Роки, цілі генерації, а навіть століття минали перед тим ніж їхні наслідки досягали інших околиць.

Але тепер це не є так. Сьогодні світ є дуже близько зв’язаний швидким сполученням, “повітряним подорожуванням, економічними і політичними змінами. Тому то велику зміну одної околиці зараз відчувають в іншій. Тому то цілий світ постраждав від наслідків Першої Світової Війни, великої депресії, Другої Світової Війни, війни в В’єтнамі, а тепер від кризи з енергією.

Влади признають, що всесвітні проблеми цієї системи напевно будуть швидко зростати. Одна причина на це є швидкий ріст світового населення, а особливо по країнах, що не можуть помістити його. Так як показує Бюро Населення у Вашінгтоні, Д.К., при кінці 1973 р., світове населення було 3.900.000.000 осіб. І воно збільшується на 2 проценти кожного року. Це значить, що протягом 1974 р. у світі буде 78 мільйонів більше людей!

Таким способом, проблеми множаться швидкістю і розміром. Тому то не дивно, що все більше і більше людей стають “емоційно стривожені”. Через збільшаючі натиски зі всіх сторін, все більше і більше людей не можуть подолати їх. Тому то інституції для психічно хворих є переповнені, тому так багато поводяться нестійко, навіть божеволіють і поповняють масове душогубство. Те, що тепер відбувається великого масштабу можна порівняти до того, що стається в битві коли, під великим натиском, вояки дістають ‘контузії’.

Тому нам треба зробити заключення, що всі серйозні суспільні, моральні і економічні проблеми цього світу не розв’яжуться лише підписанням договорів, щоб завести мир і міжнародну співпрацю. Підписи на кавалку паперу, не робить різниці, які щирі, ніколи не відберуть пожадливість, буйність, неморальність або занепад родин. Вони не будуть мати впливу на зловживання наркотиками, венеричні хвороби, слабість або смерть. Чи ці договори змінять людей у вашому сусідстві, щоб вони ставали добросердечні, більш любовні до інших?

Якщо ми надіємося на теперішні системи, що вони створять кращі часи, то ми дивимося до неправильного джерела. А як це? Бо стається ясно, що яка-небудь ‘нова доба миру і безпечности’, яку світовим провідникам удасться завести не буде мати за основу дійсну праведність або любов до людей по цілому світі, але буде спочивати на страху всесвітнього самогубства атомною війною або економічного занепаду. Це не є основа на кращі часи. Зусилля світових провідників поправити проблеми людства не запевняють кращих обставин, подібно до розташовування меблів і прикрашення розпадаючого будинка або якого роз’їдають терміти.

Біблія передсказує, що у цьому поколінні можна сподіватися крик “мир й безпечність” світового масштабу, а через це багато відновляють довір’я у теперішні світові системи. Але вона показує, що такий крик дійсно буде обманний, і що така “нова доба” буде лише покривало, побілення системи, яку роз’їдає зіпсуття і пожадливість і яка ніколи не може придбати людству тривалого добра.

Що це дійсно значить

Біблійне пророцтво показує, що таке надходяче проголошення нової доби мирної безпеки буде значити щось цілком іншого для народів від того, що вони сподіваються. Замість завести нову добу кращих часів, вона докажеться бути передвісником кінця цілого зіпсутого ладу, який тепер панує над землею. Яке-небудь почуття безпечности та миру, яке світовим провідникам удасться завести, повалиться раптово.

Чи Боже Слово, Біблія, справді каже це? Так, бо Боже пророче Слово каже:

“Прийде день Господній [Єгови,] (знищити цей зіпсутий лад) так, як злодій вночі. Бо коли говоритимуть: ‘Мир і безпечність’, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть!”— 1 Сол. 5:2, 3.

Божий намір є знищити цей лад, а не поправляти його. А чому ні? Тому що його вже неможливо поправити. Він стоїть збудований на неправильній основі і тепер можна ясно бачити його вади. Таке є дійсне значення світових обставин, які почалися з цією бунтівничою добою у 1914 р. Той критичний час світової історії вніс те, що Біблія називає “останні дні”. (2 Тим. 3:1) Він зазначив покоління, що побачить кінець цього ладу з його проблемами.

Таким способом можна бачити чому народи з їхніми захисниками будуть такі дуже розчаровані раптовим заверненням надходячих подій. Коли вони нібито направлять цей розділений лад і проголосять, що вже завели “мир і безпечність”, то це дійсно буде знак на їхній смертельний удар. Приходячи так дуже несподівано на тих, що відкидають Божі наміри, він справді буде “так, як злодій вночі”.

З того занепаду прийде найгірший час клопоту, якого світ коли бачив. Ісус передсказав, що це буде “велике горе, якого не було з первопочину світу аж досі й не буде”.— Мат. 24:21.

Джерело справді кращих часів

А як же ми можемо говорити, що справді кращі часи є лише перед нами? Як ми можемо затримувати цю життєрадісну надію з знанням, “що раптове знищення” прийде на народи після того, як вони проголосять “мир і безпечність”?

Тому що ця система приближається до свого кінця, то ясно є, що вона не може бути джерелом кращих часів. То як ми знаємо, що вони прийдуть? Тому що це Бог виконує Свої засуди проти теперішньої системи, то чи Він буде джерелом того цілком нового порядку? Біблія відповідає, Так.

Тільки Творець людини може створити цілком нову добу, що постачить потреби і бажання осіб чесного серця. Людство не може витворити такого нового ладу. Так як біблійний писатель Єремія писав: “Не в силі людини, коли вона ходить кермувати своїм кроком. Поправ мене, о Єгово”. (Єрем. 10:23, 24, НС) Єремія добре знав, що це не людина, а Бог заведе кращі часи.

Так Бог пообіцяв, дійсно запевнив зробити то. Його Слово говорить про праведний новий порядок у якому Він обіцяє ‘задовольнити бажання кожного живого’. (Пс. 145:16) Але як Він зробить те? Що Він дійсно обіцяє? Чому Він так довго чекав, щоб здійснити Свою обітницю? Що ми повинні робити, щоб скористати?

[Ілюстрація на сторінці 5]

НАСЕЛЕННЯ СВІТУ ТЕПЕР ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ 78.000.000 НА РІК

НАСЕЛЕННЯ СВІТУ ТЕПЕР Є 3.900.000.000

[Ілюстрація на сторінці 6]

Майбутній світовий крик “мир і безпечність” буде обманом, бо проголошення “нова доба” буде тільки покриттям вапняним розчином над цим ладом основного занепаду і корупції