Навчіться як жити зі собою
ЧИ Б ви старалися підняти великий валун десять тонн ваги своїми руками? Або чи б ви старалися вчити напам’ять тридцять томів енциклопедії? Будь-яке зусилля було б, безперечно, непрактичне. Ми зараз признаємо, що маємо фізичні та розумові обмеження — принаймні коли справа є з такими величезними задачами.
Але признавати обмеження в інших щоденних справах не завжди є легко. По суті, одна з найбільших проблем про яку багато людей мусять навчитися є признати їхні власні обмеження. Однак, якщо не зробимо так, то ми не зможемо зазнати правдивого задоволення і щастя.
Наприклад, ми повинні зрозуміти, що наші потреби відпочивати і спати можуть бути зовсім інші від потреб інших. Деяким дорослим вистачає шість годин спання, або й менше, а іншим треба дев’ять або й більше. Але, без різниці, які наші особисті вимоги є, то це є мудро мати досить відпочинку і спання. Іначе, ми виснажуємо енергію або розстроюємося нервово і тоді нормальні справи стають трудні та неприємні.
Подібно, не всі почуваються найкраще, коли їдять всю їжу, яку інші люблять. Кількість споживання харчів також різниться у кожній особі. Отже, в цих та інших справах, ми будемо розважними, якщо ми взнаємо наші власні потреби і доглянемо власних потреб, замість робити речі, тільки тому, що хтось інший робить. Тільки тоді будемо краще втішатися життям.
А відносно особистих здібностей, є багато нагод для розвивання і ми всі можемо навчатися від інших. Але факт лишається, що не всі відзначаються у кожному зусиллі. А як цей факт життя впливає на вас? Наприклад, хтось може бути завершений музикант, а ви ні. Чи ж не є приємно послухати, як він грає? Але чи це є причина знеохочуватися, коли ви не можете зрівнятися з ним своїми здібностями у музиці? Таж навіть під впливом Божого святого духа, не всі особи в ранньому християнському зборі могли виконувати однакові завдання.— 1 Кор. 12:27—31.
В дійсності, тому що не всі особи відзначаються однаковими завданнями, то ми можемо дуже оціняти наших співгромадянів. Ми можемо тішитися і бути вдячні за працю доброго тесляра або каменяра, швачки або кухарки, завершеного музиканта, навіть коли ми самі не можемо виконувати таких речей. Яке багате і задовольняюче життя є коли ми оціняємо гарні риси і здібності інших людей!
З другого боку, коли ми будемо завжди понад нашу силу змагатися, то можемо знищити собі здоров’я, і таким чином накинути ще більші обмеження на себе. Це можна зобразити тим, що часами стається з дуже честолюбними особами. Постановивши збагатіти, людина може роками дуже тяжко працювати, лише побачити, що зруйнувала своє здоров’я. Тепер вона може позволити купити досить доброго харчу. Але, так як Біблія каже: “Бог не дав влади їй те споживати. . . . Це марнота й недуга тяжка!” (Еккл. 6:1, 2) Яке дійсне задоволення і щастя може особа мати якщо вона загнала себе до хвороби лише за матеріальними речами?
Така особа, про яку ми вище згадали відкинула щось дуже важного. А саме, що людське життя повинно мати духовну сторону. Щоб мати правдиве щастя і задоволення, то люди повинні мати відповідне споріднення з Богом. Було сказано: “Факт, що людина, всюди і завжди, від початку до теперішнього дня, відчувала спонуку покликати на щось, що вона вірила було вище і сильніше від неї, показує, що релігія є природна річ і повинна бути признана науково. . . . Ми повинні шанувати і поважати людське шукання за вірою і всевишнім єством”. (Людина Не Стоїть Сама, автор А. Кресі Морісон) Отже, важна точка, щоб навчитися жити зі собою, повинна складатися з набирання і застосовання знання Бога в нашому житті. Ісус Христос поправді сказав: “Щасливі ті, що відчувають свою духовну потребу”.— Мат. 5:3, НС.
Особа, яка дійсно навчилася як жити зі собою, признає, що так як їй треба їжі і відпочинку, вона також має духовні потреби. Наслідком цього, вона не дозволяє матеріалістичному бажанню витискати духовні справи. Така особа погоджується з Христовими словами, що “життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його”. (Луки 12:15) І духовні особи можуть посвідчити про правду і розумність Павлових слів: “Великий же зиск — то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того”.— 1 Тим. 6:6—8.
Чи ви знайшли б задоволення в такому житті? Це правда, що різні особи мають різні особисті потреби, і Бог Єгова знає це. Він признає, що між тими, які поклоняються Йому є різниці. Бог не сподівається, щоб вони всі виконували однакову службу. Апостол Павло ‘працював більше від усіх апостолів’. (1 Кор. 15:9, 10) Очевидно, що він мав добру розумову здібність, мірку фізичної енергії і свободу від родинних відповідальностей. Інші не могли зробити так багато, як він, можливо через різні обов’язки, обмеження в здоров’ю, і тому подібне. А що Бог вимагає від кожного з нас? Щоб ми, як особи справді любили Його і вірно виконували волю Божу всією душею.— Ефес. 6:5, 6; Луки 10:26—28.
Отже, ми можемо служити Богові, незважаючи на наші обмеження. Але це не значить, що не треба класти надзвичайного зусилля часами, щоб досягнути і затримати задовольняюче споріднення з Богом Єговою. Тому один чоловік шістдесят років віку хотів охреститися на символ своєї посвяти Богові і його занурили у воду в кріслі для інвалідів. Інший свідок Єгови зустрічав багато проб через хвороби багато років перед його смертю від рака в 1974 р. Одначе, хоч він був частково калікою, то таки помагав будувати Залю Царства, дім поклоніння. Пізніше, коли він вже не міг виходити з свого дому через слабість, він брав участь у зборовій Теократичній Школі рекордуючи свої Біблійні промови на звукових стрічках, яких пізніше грали на зібраннях. Цей хворий християнин також вишукував різні способи проповідувати людям добру новину Божого царства, і його дух був такий, що відвідувачі дивувалися і говорили, що він підбудовував їх більше ніж вони надіялися підбудувати його.
Отже, щоб навчитися як жити зі собою, то включає значні чинники. Треба признати власні обмеження, як і добре доглядати себе. Головно важним є признавати свої духовні потреби, а навіть робити надзвичайне зусилля і це поможе нам утішатися властивим спорідненням з Творцем. Справді, такий шлях принесе найбільше задоволення і щастя.