Плодючі християни виявляють побожне задоволення
“А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того”.— 1 Тим. 6:8.
1. (а) Як бути християнином повинно впливати на наше відношення до матеріяльних речей? (б) Яка проста порада в цих справах є записана до Євреїв 13:5?
ПРАВДИВІ біблійні християни не є особи, які лише на якийсь час ходять до місця поклоніння, а тоді живуть так як решта людей світу. Факт, що вони є послідовниками Ісуса Христа дуже глибоко впливає на ціле їхнє життя; тому вони приймають до серця те, що він і його апостоли навчали та робили. Так як Ісус сказав, вони “не є частиною світу”, і тому то, якщо вони є дозрілі християни, вони не приймають матеріялістичного погляду світу навколо них. (Ів. 17:16) Вони не кладуть матеріяльні речі вище духовних цінностей. Чи це можна сказати про вас? Якщо ви визнаєте себе бути християнином, то чи ви прийняли до серця пораду записана в Біблії до Євреїв 13:5, де є сказано: “Нехай ваше життя буде вільне від грошолюбства, бувши задоволені теперішніми речами”? — НС; Юл; Ро; ЕД.
2. (а) Перед Потопом, як люди показували свою байдужість до вістки, яку Ной проповідував, і чи це саме відношення можна бачити сьогодні? (б) Чи бути “задоволені теперішніми речами” значить показувати таку байдужість?
2 Бувши “задоволені теперішніми речами” не значить бути байдужими до нашого стану в житті. І безперечно, що це не значить бути байдужими до духовних справ. Ми не повинні бути такими як ті люди перед потопом, що байдужо “не звертали уваги” на пересторогу, яку Бог дав через Ноя і які далі ‘їли та пили, женилися й заміж виходили’ показуючи, що вони не застановлялися над проповідуванням Ноя. (Мат. 24:38, 39) Цим чином вони показували, що вони не вірили в близькість того потопного знищення. Ісус сказав, що люди будуть мати таке саме відношення в нашому часі, й це справді так є. Таку непобожну байдужість у духовних справах не треба мішати з побожним задоволенням.— Луки 17:26—30.
3. Чому жоден правдивий християнин не може бути задоволений теперішньою лукавою системою?
3 Надхнена порада апостола Павла бути “задоволеними теперішніми речами” не значить, що ми мусимо бути задоволені теперішньою лукавою системою. Ця система є пересичена гріхом, забруднена хворобами, стражданнями та смертю, які є овочі гріху. Вона є характерезована особами, що є “грошолюбці”, беручи участь у нечесностях, яких така любов плекає. Ця система є повна осіб, що є “любимцями розкошів замість любимцями Бога”. (2 Тим. 3:1—5) Як правдивому християнинові бути задоволеним таким станом речей? — Гал. 1:4.
4. (а) Отже, яке задоволення Біблія заохочує нас набувати? (б) У цьому відношенні, яке питання ми всі повинні запитати себе?
4 Тож, яке задоволення Біблія заохочує нас розвивати? Це є задоволення з матеріяльними потребами в житті. Це не значить, що тут заохочується когось бути лінивим, сподіваючись, щоб інші постачали для нього, а він буде собі байдикувати. (2 Сол. 3:10, 12; Дії 20:33, 34) Це значить, що нас заохочується проти захоплення матеріялістичного напряму світського життя, все стараючись збільшати наше матеріяльне майно, нібито саме життя залежало від нього, або немов таке майно було джерелом правдивого щастя. З цієї причини Павло дуже ясно сказав своєму співхристиянинові Тимотейові: “Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того”. (1 Тим. 6:7, 8; Еккл. 5:15) Чи ви можете сказати цілком щиро, що це є правда про вас?
ЖИТТЯ НЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД МАТЕРІЯЛЬНИХ РЕЧЕЙ
5. Який стан постачив Ісусові гарну нагоду пояснити властиве відношення до матеріяльного майна, і що основно було неправильно про погляд життя цього дослідника?
5 Одного разу коли Ісус проповідував в Юдеї, то він мав нагоду підкреслити властиве відношення до матеріяльного майна. Один із натовпу сказав до нього: “Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною”. Ісус не хотів залагоджувати тієї родинної сварки про спадщину, але пізнавши в чому була справа він відповів: “Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости”. Ісусова пересторога проти зажерливости натякала, що той чоловік шукав набути чогось, що йому не належалося; здається, що сварка зайшла тому, що вони не шанували вимоги Закона де дві частини всіх достатків мали піти до найстаршого сина. (5 Мойс. 21:17) Але цей чоловік не лише був зажерливий; але він думав, що матеріяльні достатки були дуже велика річ у житті, і Ісус пояснив, не лише на його користь, але й на нашу, що таке мислення не було розумне, кажучи: “Навіть коли особа має достаток маєтку, то її життя не залежить від того, що вона має”. (Луки 12:13—15, НС) Життя є від Бога, так як апостол Павло пояснив людям в Атенах, кажучи: “Бог, що створив світ і все, що в ньому. . . Сам дає всім і життя, і дихання, і все”.— Дії 17:24, 25.
6. (а) Яким зображенням Ісус розвив точку, яку він пояснював на цій оказії? (б) Чому шлях, який вибрав чоловік в Ісусовій притчі є даремний?
6 Пояснюючи дальше свою точку, Ісус ужив притчу: “В одного багача земля добре вродила. І міркував він про себе й сказав: ‘Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?’ І сказав: ‘Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: “Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!”’ ” Але хоч він й нагромадив так багато достатків, то чи це запевняло йому довге життя? Чи він дійсно знайшов безпечність? Ні, так як Ісус далі показав. “Бог же до нього прорік: ‘Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?’ ” (Луки 12:16—20) І чи не буває так у житті? Чоловік трудиться багато років, щоб коли закінчить працювати, мав трохи грошового забезпечення, але вмирає й не може втішатися тим, що він заощадив. О, що за марнота! — Еккл. 2:17—19.
7. Як люди сьогодні часто показують себе бути подібними до чоловіка про якого Ісус говорив?
7 Ісус не обвинувачував цього чоловіка про якого він говорив, бути нечесним у торгівлі, і він не сказав, що цей чоловік не цікавився Богом. Але його велика помилка була, що він мав неправильний погляд на життя. Він занадто займався набуванням матеріяльного майна і не “багатів в Бога”. (Луки 12:21) О, як це подібне до стану більшости людей сьогодні! Вони можливо “вірять у Бога”, так як вони кажуть, але відчувають, що гроші предбають їм більшого добра від віри. Отже вони віддають усе їхнє життя лише нагромаджувати й втішатися матеріяльними достатками, але щоб дещо забезпечити їхнє життя, вони включають трошки релігії. Це є особи, що “мають вигляд благочестя, але сили його відреклися”, і Писання заохочує нас “відвертайтесь від таких”. (2 Тим. 3:5) Не будьте такими як вони.
ЧИ ДУХОВНІ СПРАВИ Є ПЕРШИМИ В ВАШОМУ ЖИТТІ?
8. (а) Яким способом багато осіб показують, що духовні справи не займають першого місця в їхньому житті? (б) Чому вони не можуть статися плодючими християнами?
8 Який є ваш погляд на життя? Чи ви постановили собі нагромаджувати матеріяльних достатків або чи служіння Богові приходить першим? У цьому світі є безліч осіб подібні до того чоловіка про якого Ісус говорив у своїй притчі. У них перша журба є як набути матеріяльних достатків. Вони займаються зарібками на життя, купують доми або прикрашують їх, приймають гостей або подорожують сюди та туди. Вони можуть казати, що вони люблять вістку про Боже царство, але вона все займає друге місце. З ними стається так як Ісус сказав—”клопоти цієї системи”, “омана багатства” і “розкоші цього життя” запанували над їхнім життям і заглушують слово про Царство, так що воно не може рости й бути плодотворним. (Марка 4:18, 19, НС; Луки 8:14) Такий шлях не приносить Богові слави.
9. Про кого це є правда, що вони “родять багато плоду”, і з якими наслідками?
9 З другої сторони, маємо й тих, що прийняли до серця слова Господа Ісуса, який сказав: “Мій Отець прославляється в цьому, якщо будете родити багато плоду й докажетеся бути моїми учнями”. (Ів. 15:8, НС) Це можуть бути чоловіки працюючи постачати для своїх родин. Вони можуть бути й матері, що доглядають дітей. Це можуть бути студенти ходячі до школи. Але, перше вони всі є слугами Бога. Вони виявляють овочі Божого духа в їхньому житті, і приносять плід царства, беручи участь у проголошенні Божого царства. Вони не кладуть такі духовні справи на друге місце, але “завжди приносять Богові жертву хвали, а це плід уст, які славлять їм’я Його”. (Євр. 13:15, НС) Чи це є правда про вас? Ісус сказав, що так можна сказати про тих із “добрим серцем”, бо ці сприятливо приймають слово Боже, “бережуть його і плід приносять в терпеливості”. (Луки 8:11, 15) Їхній шлях прославляє Бога й веде до вічного життя.— Рим. 6:22.
10. Чому декотрі молоді особи, які служать Єгові шукають освіту по університетах, і які небезпеки є в такому шляху?
10 Але декотрі особи, що колись приносили побожний плід, відвертаються від такого правильного шляху, і це часто тому що вони вже не є “задоволені теперішніми речами”. Наприклад, матеріялістичні погляди світу дуже впливають на молодих людей, і це головно є правда якщо їхні родичі мають нахил дуже оціняти здібність заробляти багато грошей в торгівлі світу. Наслідком цього, вони можуть постановити собі здобути освіту, яку дають світові інституції “вищої науки”. Їхнє бажання не є лише навчитися якогось ремесла або професію так, щоб вони могли працювати своїми руками й не бути тягарем для інших; ні, вони хочуть заробляти більше грошей. (1 Сол. 4:10—12) Але хіба в цьому є щось злого? Ісус попросту сказав, що заможному чоловікові буде трудніше ввійти в Царство ніж верблюдові просунутися через вушко голки. (Луки 18:24, 25) Замість бути задоволеними “поживою та одягом”, ці, що віддають себе набувати “вищої освіти” переважно хочуть утішатися “іншими речами”, яких гроші можуть купити. (Марка 4:19) Якщо вони хочуть закінчити освіту, яку вони намагаються набути, тоді вони мусять тяжко працювати. Це придушує студіювання Біблії, товаришивання з християнським собором і учащання в християнській службі. Світове товаришування переважає; світова філософія наповнює їхні думки. І що тоді стається? Можливо не те, що вони сподівалися, хоч їм було б легко передбачити це якщо б вони серйозно прийняли те, що Біблія каже. (1 Кор. 15:33; Кол. 2:8) Це може бути щось великого для родичів їхніх. Таж недавно тому коли один чоловік відіслав свого хлопця набути “вищої освіти”, і поліпшити своє життя, довідався, що лише за один рік в університеті, хлопець стратив свою віру — а цього ніяка сума грошей не може купити.
11. Як декотрі інші, що колись були дуже дієві в службі Божій загубили їхню духовність?
11 Інші теж можливо колись оціняли правду з Божого Слова й відкладали час проповідувати її іншим. Вони прикладали те, що Біблія каже в Колосян 4:5: “Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час”. Але вони не стерегли своїх сердець. Вони знали правду у своїх думках, але з часом їхнє серце почало прагнути більших матеріяльних речей. Час, який вони відкупили від світу, вони знову почали вживати здобувати матеріяльних речей. На початку вони втратили лише кілька зібрань у соборі, тоді більше. Вони перестали проповідувати регулярно, і нарешті цілком покинули службу. Роблячи це, “дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання”. (1 Тим. 6:10) Вони не планували цього, але так сталося. Вони збагатіли матеріяльно, але духовно збідніли. (Об. 3:15—17) Це підкреслює правду Ісусових слів: “Не можете Богові служити й Мамоні”.— Мат. 6:24.
12. (а) Як шлях декотрих осіб показує, що вони не є “багаті в Бога”? (б) Чому це є справа над якою треба серйозно застановитися тепер?
12 Чимало є осіб, які лише шукали того, що вважається бути звичайними потребами життя, але дозволили, щоб плід хвали Бога стався придушений. Вони товаришують із людьми Єгови, але дійсно не є “багаті в Бога”. Часто вони працюють більш ніж потрібно і не ходять на зібрання, тому що їхній страх не задоволити роботодавця є більший від страху не задоволити Бога. Вони можуть брати участь у службі знаючи, що це вимагається від християнина, але головно вони цікавляться чимось іншим. А, що станеться з такими особами коли Армагеддон ударить? Чи Єгова, який переглядає серце, справді знайде їх бути особами, що любили Його цілим серцем своїм, розумом, душою й силою? (Луки 10:25—28) Чи Він збереже їх у Свою нову систему? Над цією справою треба серйозно застановитися. Не другого місяця або другого року, але сьогодні, коли ми ще є живі й можемо працювати, є час доказати, що ми хочемо хвалити Єгову цілим серцем “відтепер й аж навіки”.— Пс. 115:17, 18.
УПЕВНЕНІСТЬ, ЩО БОГ ПОСТАЧИТЬ
13. Яке відношення до набування потреб на життя Ісус заохочував своїх учнів мати, і як це є іншим від відношення світських людей?
13 Ясно є, що коли хтось кладе матеріяльні справи першими в житті, то його духовність страдає. Особа не може приносити плід, що дійсно буде хвалити Бога якщо вона не дивиться на справи у Божий спосіб. А, який є правильний погляд у цій справі? Ісус Христос коли був на землі пояснив, що він ніколи не говорив сам із себе, але що він об’являв волю Отця свого на небі. (Ів. 14:10) Отже це з великим зацікавленням ми читаємо його слова в цій справі. Зараз по Ісусовій притчі в якій він показав, що наше життя не залежить від достатків, він звернувся до своїх учнів й показав як цей принцип відносився до їхнього власного життя. Він говорив не про набування великих багатств, але як набути потреб на життя, кажучи: “Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся”. Чи Бог не постачає їжі для пташок? Чи Він не ‘вдягає рослину польову’? Тож скільки ж краще Він подбає про вас, що є Його слугами! “І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу цього шукають”. Християни не мають бути так як “люди світу”. Ціле їхнє життя не має бути лише боротьбою набувати матеріяльних потреб. (Еккл. 6:7) Це не значить, що їм ці речі є менш потрібні ніж невіруючим. Так як Ісус далі сказав: “Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться”.— Луки 12:22—31.
14. Для кого Ісус сказав таку провізію зробить Бог, і що вона буде включати?
14 Зауважте, Ісус не сказав, що ніхто не буде голодувати на землі. Він передсказував “голод” для нашого часу. (Марка 13:8) І тут не запевняється осіб визнаючи себе бути християнами, але які є ліниві працювати або приймати роботу, яку вони вважають бути за низькою для них, що Бог подбає про них. (2 Сол. 3:10) Маловіруючі не мають ніякої причини вірити, що вони, через брак їхньої віри, дістануть ласки від Бога. (Як. 1:6—8; Євр. 11:6) Замість цього, Бог зробив розпорядки для ‘робітників’, які найперш “шукають царства”. (Мат. 10:9, 10; 6:33) Він не обіцяв матеріяльних розкошів — лише “поживу та одяг”.— 1 Тим. 6:8; Луки 12:22, 31.
15. Як небесний Отець поблагословив багатьох християнських надзирателів, тому що вони ‘найперш шукали царства’, і хто може скористати з їхнього приклада віри?
15 По цілому світі є багато тисяч людей, які вже зазнали благословенства від небесного Отця над зусиллям постачити потреби на життя й однак, які тримали царські справи першими. Наприклад, маємо християнського надзирателя в Бразілії в якого є дружина й четверо діточок, який був запрошений до спеціяльної школи для надзирателів Товариства Вартової Башти. Він постійно працює, щоб дбати про свою родину, але не будучи дуже багатим з матеріяльного погляду, він не мав ніякого способу доглянути їх коли б він поїхав до школи. Перед своїм від’їздом він узяв цю справу в молитві до Бога. Бог відповів на його молитву коли кілька в соборі добровільно зголосилися подбати про його родину матеріяльно в той час як він мав набути знання як краще доглядати їх духовно. У багатьох випадках віра таких надзирателів була випробована. Багато роботодавців не хотіли давати відпустки декотрим піти до школи — але пізніше давали їм й часто з платнею, зрозумівши, що коли треба, то цей робітник буде шукати якоїсь іншої роботи, бувши чоловіком, що “шукав найперш царства”. Певно такі надзирателі мають віру, яку інші, які поклоняються Єгові можуть корисно наслідувати.— Євр. 13:7.
16. Яких досвідів мали піонери коли вони клали службу перед зусиллям задовольняти їхніх матеріяльних потреб?
16 А головно ті, що працюють як піонери зазнали сповнення цієї обітниці, що Бог постачить їм матеріяльних потреб на життя коли вони будуть класти службу Бога першим у їхньому житті. В одному випадкові, піонер вернувся назад до своєї призначеної території з християнської конвенції, маючи дуже мало грошей й без приміщення. Вирішуючи як вжити його перший день, він пригадав собі Ісусові слова в Матвія 6:33. Цілий день він працював у службі, і ходячи від дому до дому, згадував господарям, що він шукав приміщення, і ніхто не хотів примістити його. Але вечером, закінчивши проповідувати жінці, яка добре вислухала його, він знову згадав про його потребу приміщення. Один пансіонер у тому домі, який чув його з другої кімнати, покликав господиню дому, кажучи: “Подбай про цього чоловіка й дай йому місце для спання, запроси його їсти з нами. Якщо він не зможе заплатити, то я заплачу за нього. Він виконує Божу роботу”. Такий досвід не є собі винятком; так переважно трапляється з тими, що покинули доми та маєтки, віддати ціле їхнє життя до служби Божої.— Дії 16:14, 15; Марка 10:29, 30.
17. (а) Яке відношення зі сторони апостола Павла уможливило його бути плодотворним під трудними обставинами? (б) Яке довір’я з нашої сторони уможливить нас приносити побожний плід навіть під час грошового труду?
17 Це не значить, що той, хто ‘найперш шукає царства’ завжди буде мати достаток, але він знайде задоволення. Про його власні досвіди апостол Павло, який тоді був ув’язнений в Римі, писав до собору в Філіпії в Маседонії: “Я навчився під різними обставинами бути задоволеним. Вмію бути у достатку, . . . Для всього я маю силу в тім, Хто підкріпляє мене”. (Фил. 4:11—13, НС) Павло не був той, який покидав роботу коли зустрінув труд. Навіть у тюрмі він далі шукав справ Божого царства. Він проповідував сторожам і іншим, які відвідували його. (Дії 28:16, 30, 31; Фил. 1:13) У часі його ув’язнення Павло написав шість листів повні чудової духовної поради, які сталися частиною Біблії. Так, навіть під ворожими обставинами спричинені, чи то переслідуванням чи грошовим трудом, ми далі можемо приносити побожний плід. Так як каже Єремія 17:7, 8, НС: “Благословенний той муж, що покладається на Єгову, що Єгова — то надія його. І він буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спекота, і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду!” Уповаючи цілком на Єгову, він далі кладе духовні справи першими.— Євр. 13:5, 6.
СЯГАЮЧИ ЧОГОСЬ КРАЩОГО?
18. Як ми сьогодні можемо показати, що ми маємо віру подібну до Авраамової, Ісакової та Якової, і чому ми повинні бажати робити це?
18 Коли вони беруть такий шлях, то сучасні християнські Свідки Єгови доказують, що вони мають віру подібну до тих мужів за стародавніх часів про яких так похвально згадується в Божому Слові. Під Божим наказом Авраам вибрався з матеріялістичного міста Ур у стародавній Халдеї й стався тимчасовим мешканцем у землі Канаан. “Вірою він перебував на землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець”. Так давно тому, як у двадцятому столітті перед З.Д., вони були охочі покинути багато вигод, яких тодішній світ давав їм, покладаючи надію на вічне місто, яке Сам Бог мав збудувати, небесний уряд під яким вони зможуть жити. Якщо б вони далі думали про те місце з якого вони вийшли, то правдоподібно вони вернулися б назад до нього. Але вони й не пригадували собі його. “Отже Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом”. (Євр. 11:8—16) Чи Бог є так само задоволений шляхом життя, якого ви вибрали?
19. (а) Чому наш є час великої нагальности? (б) Що може спричинити декотрих, які знають ці речі, втратити благословенства Божої нової системи, і яку вчасну пересторогу Ісус дав?
19 Ми живемо сьогодні в критичних часах. Це є “останні дні” цієї лукавої системи. Вже перейшло більше як п’ятдесят два роки від засновання царства на небі в 1914 р. Кінець шість тисяч років людської історії вже дуже близько. Фізичні факти, що зазначають наш час бути “кінець цієї системи” є дуже явні. (Мат. 24:3) Це є час великої негайности. Чи ви вірите це? Факт є, що декотрі, які визнають себе бути вірними можуть утратити благословенства під Божою новою системою, тому що вони не тримають їхні думки та серця на надії поставлена перед ними. Замість бути задоволеними з “поживою та одягом” разом із побожним посвяченням, вони далі стаються всмоктані світовою калюжою матеріялізму. Їхнє побивання розкошів цього світу є більше ревне ніж їхня служба Богові. Тому то Ісус перестерігає: “Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка: бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином людським”.— Луки 21:34—36.
20. Яким способом ми зможемо далі доказуватися бути плодючими християнами?
20 Якщо ми будемо багатіти любов’ю до Бога, і будемо мати акуратне знання Його Слова, то ми не дозволимо світським справам відвертати нас, але будемо застановлятися над “більше важними справами”. Цим чином ми докажемо себе бути плодючими християнами, “наповнені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та хвалу Божу”.— Фил. 1:9—11.