Чи надійний провідник існує?
ЩОБ провідник був надійний і справді помагав людству, то він мусить зустріти деякі вимоги: Він мусить бути простий, щирий і легкозрозумілий. Він мусить піднести рівень людського мислення і дати йому заохочення та надію. Він мусить бути практичний, застосовуватися до всякого віку людей та суспільства і бути досяжний всім людям.
Біблія є книга, що претендує на всі ці вимоги. Вона виставляє себе за сполучення від Творця. Вона заявляє бути світильником, щоб освічувати чиюсь стежку.— Пс. 119:105.
Дехто критикує Біблію, тому що вона є дуже стара, кажучи, що в цих сучасних часах людина вже пішла вперед поза розмір Біблії. Чи така критика є правильна? Правда, від свого початку, людське суспільство переходило різні зміни, і сьогодні ми знаходимо себе в технологічній добі. Але, як людство, в дійсності, чи ж ми не є такі самі, як завжди були? Чи ж любов, надії і основні бажання людства не були такі самі від самого початку?
Крім цього, де ми знаходимо більшість сьогоднішніх проблем? У родині й в спорідненню між людьми. Технологія лише погіршила ці проблеми і скорше виявила їх. Мати намір у житті, втішатися безпечністю і щастям далі є так само важні, і потреби людства дійсно не змінилися від потреб тисячі років тому.
Тому що основні людські потреби не змінилися з бігом століть, то чи старший досвідчений провідник не буде корисніший від сучасного, що не є випробований довгим часом? Чи ж провідник, що має досвіди багатьох поколінь замість лише одного не дасть докладніший образ справ над якими він застановляється? Отже, замість бути слабою, чи ж стародавність Біблії не буде підтримувати її заяву бути вірогідним провідником?
Правда, є багато інших дуже стародавніх писань. Але жодні з них не є такі старі, як Біблія. Хоч писання Біблії почалося коло 3.500 років тому, то як Боже промовлене слово вона мала багато раніший початок, тому що її історія показує, що Бог говорив до першого чоловіка Адама. Після того, Він мав зв’язок із людиною до потопу за Ноєвого дня, так, що люди, які вживали Його слово за провідника могли ‘ходити з Богом’ і Він вважав їх бути праведними.— 1 Мойс. 1:28; 6:9; 7:1.
Чи Біблія є лише Писання людини?
‘Але Біблію написала людина’, дехто може казати. Чи ж це робить її менш владною або корисною? Бог міг би передати людям цілу книгу, так як Він написав Десять Заповідей на кам’яних таблицях і дав їх Мойсейові. Чи ж через це люди скорше прийняли б таку книгу ніж книгу написану людьми, які признавали надхненість Богом? Як хтось сьогодні міг би доказати, що та книга прийшла просто від Творця людства тисячі років тому? Чи ж така недоказана заява, не перешкоджала б людям приймати її за вірогідного провідника? З другого боку, ніхто не може заперечити її заяву, що Біблію написали люди. І читач Біблії може сам бачити чи те, що вона містить годиться з такою заявою: “Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова”.— 2 Тим. 3:16, 17.
Крім цього, коли вірні і Бого-боязливі люди писали з глибини серця те, що Бог відкривав їм, то така записана історія поміщала сердечність і теплоту, якої бракувало б коли б вона лише поміщала історію без такого людського почуття. Так, вирази, яких записували люди з такими самими почуттями, досвідами, проблемами і пробами, як вони притягають наші серця!
Найбільший доказ, що Біблію написали люди надхнені Богом постачають численні пророцтва, яких вона поміщає. Вона передсказала вічне спустошення таких могутніх міст, як стародавня Ніневія і Вавилон. (Іс. 13:19, 20; Соф. 2:13, 14) Навіть ім’я завойовника Вавилону, Кір, було передсказане роки перед його народженням. (Іс. 45:1, 2) Обставини, які зазначили теперішнє століття є ясно передсказані. Наприклад, у 2 Тимофія 3:1—5, ми читаємо: “Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили Його відреклися”. Але Біблія не перестає тут. Вона говорить про час поза цими “останніми днями”, коли земля стане безпечним домом для людини і показує, що ми повинні робити, щоб втішатися ним. (Об. 21:3, 4) Чи ви знаєте якусь іншу книгу, щоб її зміст мав таку докладну і заохочуючу інформацію?
Тривала цінність
Цінність Біблії також відкривається в її витривалості через найбільшу опозицію і замахи знищити її. Так як зауважив один автор:
“Жодного людського посідання не любили і не осуджували так, як Біблію. З неї насміхалися, накладали заборони і спалювали її. Але її також дуже оціняли і зберігали. І вона витримала.
“Багато померли в її обороні. Інші ховали її від поліції. Людей вбивали за те, що вони перекладали її на загальні мови. . . .
“Близько двоє століть тому Волтейр сказав, що ‘12 осіб заснували Християнство. Я покажу світові, що одна людина може розбити його на кусочки. До сто років, Біблія буде невживана книга, яку поставлять на запорошеній полиці старовини’”.— Юрій В. Корнел. АП дописувач до журнала Монтреал Стар, 22-го грудня 1973 р.
Твердження Волтейра, як й інших подібних доказалися без основи. Історія вже добре доказала правду Біблії, що “кожне тіло — немов та трава, і всяка слава людини — як цвіт трав’яний: засохне трава, то й цвіт опаде, а слово Господнє [Єгови] повік пробуває”. (1 Пет. 1:24, 25) Так, Боже “слово”, як воно знаходиться в Біблії залишилося живим і свіжим в той час, як ті, що нападали на нього вже давно вернулися в безжиттєвий порох.
Отже, чи ви не будете погоджуватися, що було б добре переглянути і застановитися над Біблією? Таке зусилля, ми віримо, переконає вас, що: “Усе Писання Богом надхнене, і корисне”.— 2 Тим. 3:16.