Книга “Вічної Доброї Новини” є корисна

“Все Писання є Богом натхненне й корисне”.— 2 Тим. 3:16.

1. Ради якої причини вживають Біблію в судах по багатьох частинах світу?

ЧИ ВИ колись займали місце для свідків у суді, скажім у Шотландії, Канаді або в Сполучених Штатах? Заки вас покликали свідчити, то ви присягали казати правду, тільки правду. Але чому, коли ви присягали говорити чисту правду, ви мусіли класти вашу праву руку на Святе Писання або Святу Біблію? Це, тому що цю книгу уважають бути Божою Книгою, написаним Словом Божим й вона репрезентує Бога. Отже, коли хто присягає казати правду, положивши праву руку на Святу Біблію, то він дійсно присягає перед Богом, Автором Біблії й тоді стається відповідальним до Нього за те, що він говорить під присягою.

2. Якщо Бог не може обманювати, то що можна сказати про Його Слово, Біблію?

² Автор Біблії є “Бог правди”, й “Бог не може обманювати”, отже коли ми присягаємо перед Ним, то Він сподівається, що ми будемо говорити урочисту правду й суд також сподівається, що ми будемо говорити правду. (Пс. 31:5; Жид. 6:18; Тита 1:2) Він, бувши “Богом правди” не може ніколи бути Автором книги неправди. Якщо Його Книга, Свята Біблія є книгою ложу, міф (вигадок) і “байок”, то як ми могли б щиро присягати говорити правду з нашою правою рукою, спочиваючи на такій книзі? Ми не можемо так робити й це не буде заохочувати нас говорити правду. Відносно Святих Писань, Ісус Христос сказав у молитві до Бога: “Слово Твоє правда”. Коли ми дійсно є його послідовниками, то ми богомільно будемо те саме казати про Святу Біблію. Ми будемо розрізняти між нею, а вигадками й байками.— Йоан 17:17.

3. Як Біблія величає Творця неба й землі, що все людство повинно робити сьогодні?

³ Чому Святе Писання, Свята Біблія, мусить бути єдиною книгою того єдиного правдивого Бога? Правдивий Бог не є сотворіння, Він не був сотворений. Він повіки існував перед початком сотворення. Так як повинно бути, Біблія, бувши Його Книгою, починається, оповідаючи історію про Нього як Творця. “У початку сотворив Бог небо та землю”, є її початкові слова. (1 Мойс. 1:1) До самої останньої книги в Біблії цей самий Творець затримує своє правдиве визначне становище і повагу, хоч ця остання книга була написана тисячу шістсот років після першої книги. В цій останній книзі є ці слова промовлені до Нього на Його небеснім престолі: “Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу і честь і силу: Ти бо створив все, і волею існує та сотворене все”. І Йоан бачив ангела, що “поклявся живучим по вічні віки, котрий створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім”. (Одк. 4:11; 10:5, 6, АП) А інший ангел говорить про мешканців на землі: “Бійтеся Бога . . . покланяйтеся Тому, що створив небо, і землю, і море, і джерела вод”. (Одк. 14:6, 7) Це є правильний висновок, якого Божа Книга повинна мати.

4. (а) Що робить Біблію відмінною від всіх інших книг? (б) Чи факт, що Бог є автором Біблії є щось дивного?

⁴ Критикам Біблії не треба доказувати, що звичайні люди написали цю книгу. Біблія сама щиро признає цей факт. Але те, що робить цю книгу відмінною від усіх інших книг написані людьми є те, що Свята Біблія є “натхненна Богом”. Цебто сказати написана “диханням Божим”, як сказав один писатель Біблії. Це є неначе б Бог, невидимим диханням, положив у розум тридцятьох дев’ять Бога-боячись людей, які написали Біблію, що писати. Цей факт робить Бога, Творця дійсним Автором цієї Книги. Це не є дивно. Йому так же само легко сотворити книгу, як Йому було легко сотворити небо й землю й розум у голові людини.

5. (а) Чому воно потрібно знати ім’я Бога, що є автором Біблії? (б) Яке є Його ім’я й як часто воно знаходиться в Біблії?

⁵ Сьогодні мешканці землі почитають багато богів. Ради цієї причини ми наполягаємося знати, котрий з цих богів написав Святу Біблію. Яке є ім’я цього божественного Автора Біблії? В так званому Християнстві є релігійні священики й також перекладачі Біблії, які кажуть, що Богові не треба ім’я, щоб ототожнити Його, бо Він є всесвітній Бог і це вистачить Йому бути собі Богом без імені. Але Бог, Творець не погоджується з такими священиками й перекладачами Біблії й Він натхнув своїх первісних писателів Біблії вживати Його ім’я тисячі разів. Він не хотів, щоб Його ім’я було закрите й, щоб Він стався безіменним Богом. Вигідно, Свята Біблія подає ім’я свого Автора около сім тисяч разів, від другого розділу її першої книги аж до радісного викрику Алилуя в її останній книзі, в четвертім розділі від кінця, а саме в Одкриттю 19:1, 3, 4, 6. Викрик Алилуя значить “Хваліть Яг”, а ім’я Яг є скорочення ім’я Єгова, або Ягве, як це декотрі критичні священики воліють вимовляти його сьогодні. Він натхнув свого пророка Ісаїю написати: “Я Єгова; це ім’я моє”. (Іса. 42:8) Він величає себе ім’ям своїм.

6. (а) Що є унікальне про вироки, закони, пророки й пророцтва в Біблії? (б) Бувши живим Богом, що Єгова зробив, як автор Біблії, що робить цю книгу відмінною від всякої іншої книги?

⁶ Свята Біблія є написана в ім’я Бога, Єгова. Її вироки й закони є висказані в Його ім’я. Біблійні пророки є післані в Його ім’я й вони висказували їхні пророцтва в Його ім’я й підписували Його ім’я як гарантію. Біблія приносить честь Божому імені. Яка інша книга каже нам так багато про цього Бога, Творця? Яка інша книга оповідає нам так багато про Нього або представляє Його так яскраво? Він не є богом, створений неісторичними міфологіями й нерозсудливими релігійними традиціями, які є продуктом людської уяви. Він є Бог, що є прямо сполучений з людською історією від самого початку людства до тепер, бо Він є Творцем усього людства. Він не має нічого до діла з байками або релігійними міфологіями. Бувши живучим Богом, він сплітає свої промови, свої пророцтва, свої діла й поступки з правдивою історією людства й дає свою увагу не лише своїм вибраним слугам або людям, але також і всім народам не виключаючи ані одної нації сьогодні.

7. Чому Біблія не є собі лише Книга з стародавньої минувшини, й про що ми можемо бути певні сьогодні?

⁷ Божі вчинки з людством не закінчилися дев’ятнадцять століть тому з писанням останньої книги Біблії. Тому що та остання книга є пророча, разом з іншими пророчими книгами й висловами цілої Біблії перенесли Бога Єгову в далеку майбутність аж до нашого власного дня. В світлі цих пророцтв можна бачити, що Бог Єгова є відповідальний за багато гарних речей, які відбуваються сьогодні. Деякі майже неймовірні речі за нашого часу можна пояснити тим, що Він є відповідальний за них. Про одну річ ми можемо бути абсолютно певні: Всемогучий Бог Єгова діє сьогодні. Сповнення біблійного пророцтва доказує той факт. Властиво це є той факт, який доказує, що Біблія є натхненна й, що вона є Божа Книга.— 2 Пет. 1:20, 21.

8. Для кого Бог намірив цю “вічну добру новину”, і яку цінність та новина має сьогодні?

⁸ А чому ми особливо цікавимося сьогодні знати, що Свята Біблія є Божою Книгою, що вона є “натхненна Богом”? Ми хочемо це знати, щоб упевнитися чи її чудова вістка є правдива. Вона є книгою “вічної доброї новини” для всіх народів, племен і людей не робить різниці якої мови. (Одк. 14:6) Те, що Біблія проголошує було “доброю новиною” дев’ятнадцять століть тому, коли писання Святої Біблії закінчилося. З переходом цих століть ця добра новина в Біблії не затхліла й не згубила своє зацікавлення або заклик. Її новина є така сама добра сьогодні як колись, бо вона є “вічна добра новина”. Вона ніколи не тратить своєї цінности. По суті, та новина, яку вона містить, є більше жива й цікава сьогодні ніж вона колись була! А чому? Це, тому що натхненне біблійне пророцтво сповняється сьогодні та доказують, що ми вже досягнули кінця цієї старої системи речей з її поганими новинами сьогодні.

9. Які божественні обітниці приносять нам багато радощів тепер?

⁹ Отже ми маємо доказ, що ми живемо в часі, коли Бог заведе свій новий порядок праведности, якого Він обіцяв у своїм Слові. Всі здорового розуму чоловіки й жінки, всі любимці правди й справедливости прагнуть цього нового ладу, такого якого Бог обіцяв у Біблії. Лише Він є досить могутній знищити цей старий лад і замінити його досконалим праведним новим ладом. Ми хочемо спасіння через Ісуса Христа від цього зіпсованого, смертельного ладу. О, що за добра новина знати, що тепер є час для Всемогучого Бога Єгови зберегти нас від цього порядку й завести нас у Його новий порядок з Його благословествами свободи від війн, добробуту й достатку, правди, чистого почитання Бога й здорового життя, не вмирати, так, і воскресіння наших любимих померших.

“МУДРІ НА СПАСІННЯ”

10, 11. (а) Як Павло показав цінність Божої Книги, коли він писав до Тимотея? (б) З чого складалося “святе Писання” тоді?

¹⁰ Щоб нам бути на стільки мудрими та отримати те спасіння, то нам треба тієї єдиної книги, Божої Книги, Святого Писання, яка говорить про спасіння. Про таку потребу християнський апостол Павло напоминав молодому християнському надзирателеві, Тимотейові, коли він писав: “Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчився єси, і що з малку святе писання знаєш, котре може тебе вмудрути на спасення вірою в Христа Ісуса”. (2 Тим. 3:14, 15) Між тими від котрих Тимотей навчився цих речей були його баба Лоїда й його єврейська матір Євніка. Від самого дитинства Євніка особливо могла навчати його “святих писань”, бо його батько був грек. Нема сумніву, що вона брала його зі собою до єврейського синагога.

¹¹ Святі писання з яких Тимотей міг навчатися були Єврейські Писання від першої книги Мойсея до останньої тридцять дев’ятої книги, Малахії, написані кілька століть перед народженням Тимотея. До тих натхненних писань не було додано ніякого “святого письма”, аж поки християнський апостол Маттей почав писати свою Євангелію про життя Ісуса Христа, насамперед по-єврейські около 41 р., нашої Звичайної Доби або так званої Християнської доби. Кілька років після писання Євангелії Маттея, апостол Павло почав свої місіонерські подорожі, відвідуючи село в якому жили Євніка із Тимотейом і став проповідувати добру новину, коли без сумніву Євника й Лоїда повірили й сталися християнами.

12. Які “святі писання” Павло вживав тоді?

¹² Проповідуючи добру новину про Ісуса Христа, як той котрого Бог Єгова післав у світ, щоб спасти людство, апостол Павло вживав єврейські “святі писання” від Мойсея до Малахії. Чи він мав Євангелію Маттея чи ні не є певно, але Маттей все наводив Єврейські Писання доказувати, що Ісус був обітованим Христом, сином живучого Бога. (Діян. 13:1 до 14:21; 16:1—3) Від часу їхнього навернення, Тимотейова матір Євніка й його баба Лоїда могли навчати його з Єврейського Писання з точки, що це “умудрить його на спасіння вірою в Христа Ісуса”. Вони навчали його аж до часу Павлових відвідин на його другій подорожі кілька років пізніше.

13. Що тепер було додано до “святих писань”?

¹³ Тепер сам Тимотей стався християнином і місцевий собор робив добре донесення про нього. Отже Павло взяв Тимотея зі собою й подорожував через Малу Азію до Греції, включаючи місто Солунь. (Діян. 16:4 до 17:14) Тепер друга натхненна книга з Грецьких Писань була додана до Єврейського “святого писання”, бо під натхненням Павло написав свій потішаючий й науковий лист до переслідуваного християнського собору в Солуні, в якому листі він три рази згадує про Тимотея. (1 Сол. 1:1; 3:2, 6) Після того апостол Павло був натхненний дальше дописувати до єврейського “святого писання”, включаючи перший лист до Тимотея.

14. (а) Хто був ужитий писати натхненні “святі писання”? (б) Коли Павло писав слова “Все Писання є Богом натхненне”, то скільки з “святого письма” вже було закінчено, і що ті слова включають сьогодні?

¹⁴ В цій роботі дописувати до натхненних Єврейських Писань інші вірні християнські євреї як от Лука, який був лікарем, Марк, Яків і Петро прилучилися до Павла. Коли Павло написав свій другий лист до Тимотея, який був його останній натхненний лист, він вже більше як п’ятнадцять років товаришував із Тимотейом у тій роботі. В тих роках інші Грецькі Писання, крім книги Юди, яку написав брат Якова, й п’ятьох книг написані апостолом Йоаном, що були написані при закінченню нашої Звичайної Доби були додані. Отже коли Павло написав свій останній лист до Тимотея й сказав: “Все писання є Богом натхненне й корисне до науки”, то нема сумніву, що вже двадцять одна натхненних книг були написані, всі до християн разом із тридцять дев’ятьма книг із Єврейського Писання. (2 Тим. 3:16) Сьогодні Павлові слова “Все Писання є Богом натхненне” включають писання Юди й Йоана, бо ці також були написані під натхненням Божого святого духа й були додані до натхненних Християнських Писань, щоб докінчити Святу Біблію.

15. Як ми можемо “помудріти на спасіння”?

¹⁵ Отже, сьогодні “все Писання” включає всіх шістдесят шість книг у Біблії за теперішнім порядком. Ті, що практикують Юдаїзм або єврейську релігію відкидають двадцять сім книг із Християнських Грецьких Писань. Але ми, коли хочемо “помудріти на спасіння вірою в Христа Ісуса”, мусимо прийняти ті натхненні Писання його апостолів і учеників. Ми мусимо прийняти “все Писання”, яке є натхненне Богом, Отцем Ісуса Христа. Лише цим способом ми можемо “помудріти на спасіння”. Ті, що відкидають частину натхненного “святого письма” не є мудрі й не отриматимуть спасіння до життя в Божому новому порядку.

ДЛЯ ЛЮДЕЙ БОЖИХ

16. Яку перепону треба зустрінути, щоб набути спасіння й що нам робити?

¹⁶ Ви маєте ворогів, які не хочуть, щоб ви набули “спасіння вірою в Христа”. Вони заздріють вам це спасіння, якого вони самі не хочуть. Апостол Павло вказував на цих, коли він писав про переслідування, яке він переносив і сказав: “Всі, що хочуть благочестиво жити в Христі Ісусі, гонені будуть. Лукаві ж люди та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити”. Тому то Павло далі каже Тимотейові: “Ти ж пробувай в тому, чого навчено тебе, й що звірено тобі, відаючи від кого навчився єси”.— 2 Тим. 3:12—14.

17. Що можна сказати про тих, що навчали Тимотея?

¹⁷ Ті, від котрих Тимотей набирав цієї науки не були лукавими обманниками, які себе зводили й пробували зводити інших. Павло, від котрого Тимотей так багато навчився через п’ятнадцять років не був ніяким обманником. Коли б Павло був обманником, то він не переносив би так багато труднощів “вірою в Христі”; Павло міг покинути цю роботу й робити щось інше за котре його не переслідували б. Також його мати Євніка й баба Лоїда ніколи не були обманницями. Вони всі навчали Тимотея правди на його власне спасіння й не пробували зводити його для якоїсь самолюбної користі.

18, 19. Чому нам сьогодні ще більше потрібно “святі писання”?

¹⁸ Сьогодні нам, так як Тимотейові треба Божої Книги, “святого писання”. Ми тепер живемо в тих останніх днях і під обставинами про які Павло перестерігав Тимотея в своїм листі, кажучи: “Це ж знай, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди самолюбні, сріблолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, родителям непокірні, невдячні, непобожні, нелюбовні, непримирливі, осудливі, нездержливі, люті, вороги добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, ніж Бога, мають вигляд побожности, але сили її відреклися. І ти від таких одвертайся. До них бо належать і ті, що пролазять до хат та зводять жінок, гріхами обтяжених, ведених усякими пожадливостями, що завжди вчаться, та ніколи не можуть прийти до розуміння правди”.— 2 Тим. 3:1—7.

¹⁹ Ми знаємо, що ті передсказані обставини вже є тут і зазначають ці критичні “останні дні”. Щоб зустрінути цю ситуацію, прийти до акуратного знання правди й встояти в правді, жити з її вимогами, то нам треба чогось більшого ніж людської книги. Нам треба Божої Книги, з її порадою й інстукціями. Всемогучий Бог постарав цю книгу для нас. Щоб нам набути того обітованого спасіння, то ми мусимо “пробувати в тому”, що є записано в тій книзі. Християнський надзиратель Тимотей був “чоловік Божий” й тому Павло писав йому в цей спосіб. (1 Тим. 6:11) І ми хочемо бути такими самими, людьми Божими.

20. Щоб статися людиною Божою, яку поміч Єгова дав нам?

²⁰ За стародавніх часів пророк Ілля й його наступник Єлисей були людьми Божими. (1 Цар. 17:18; 2 Цар. 4:9, 21—27) Утілені ангели й багато інших пророків також були людьми Божими. (Суд. 13:6—8; 1 Сам. 2:27; 1 Цар. 13:1—31; 2 Пар. 25:7—9) Пророк Мойсей був перший, якого Біблія називає бути чоловіком Божим, й він пророчо представляв Ісуса Христа, який був найбільшим чоловіком на землі й який є прикладом для його учеників. (5 Мойс. 33:1; Іс. Нав. 14:6) Щоб й ми, ученики Христа, могли бути людьми Божими, і бути “до всякого доброго діла готові” в цих критичних “останніх днях”, то Бог дав нам свою Книгу з натхненного “святого писання”. (2 Тим. 3:17) О які вдячні ми повинні бути Богові Давачеві!

21. (а) Чому ми називаємо Боже Слово “святе”? (б) Яку зміну воно може зробити в житті людини?

²¹ Свята Біблія має прикмети, що ніякі людиною написані книжки, яким нема кінця, не мають. (Еккл. 12:12) Писання в Біблії є “святі”. А це тому, що вони є “натхненні Богом” й були написані, щоб оправдити, виправдувати, прославити Бога й освятити Його людей, роблячи й їх святими. Ісус Христос звернув увагу до цього факту, коли він молився до Бога за своїх учеників й сказав: “Освяти їх правдою Твоєю; Слово Твоє правда. І за них я посвячую себе, щоб і вони були освячені правдою”. (Йоан 17:17, 19) Біблія має силу освячувати й може витворити цілком нову зміну в житті людини, щоб зробити її “людиною Божою”, людиною відокремленою від цього диявольського світу, людиною цілком посвяченою Богові та Його почитанню і службі. Таких людей Бог спасе на вічне життя під Його праведним новим порядком, який вже є дуже близько. Отже Біблія є дуже корисна для нас. Чому ж нам не воліти її над всіма іншими книгами? Ми воліємо мати її!