Чому багатошлюбність була дозволена?
КОЛИ Ісус Христос був на землі Він виголосив Божий рівень для подружжя. Коли Його запитали чи це правильно чоловікові розводитися з його дружиною ‘з всякої причини’, Ісус відповів: “Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? І сказав: ‘Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї. І стануть обоє вони одним тілом’.— Мат. 19:3—6.
Отже, правдивий християнин не може бути багатошлюбник. Апостол Павло, наслідуючи провід Ісуса, писав: “Нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка”. (1 Кор. 7:2) Він також радив: “Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком! А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини”. (1 Кор. 7:10, 11) Павло також писав про себе і своїх співхристиянів, які ставили гарні приклади: “Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину [не сестри за дружини], як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа? — 1 Кор. 9:5
Отже, тому що Божий рівень вимагає, щоб християни мали лише одну дружину або одного чоловіка, то чому Бог дозволив Його стародавньому Ізраїлеві мати більше як одну дружину?
Короткий перегляд багатошлюбности
Багатошюбність не почалася між правдивими поклонниками Бога Єгови. Історія показує, що перше багатошлюбність почалася з Ламехом, нащадком невірного Каїна. (1 Мойс. 4:19) Але Божий слуга Ной мав лише одну дружину так, як і кожний з його трьох синів. (1 Мойс. 7:13; 1 Пет. 3:20) Божий друг Авраам мав лише одну дружину, Сару. Але, Сара, бувши неплідна, і знаючи, що Бог обіцяв Авраамові “насіння” впросила його мати зносини з її єгипетською служницею Аґарою, яка сталася Авраамові наложниця. (1 Мойс. 16:1—4) Авраамів син Ісаак, що чудодійно народився Сарі, і був те обіцяне “насіння”, мав лише одну дружину. (1 Мойс. 21:2, 12; 24:67) Але Яків, син Ісаака, мав двоє дружин: тому що тесть, Лаван, перехитрив його. В Якова також були наложниці.— 1 Мойс. 29:21—29; 30:1—13.
Отже, коли Бог дав Закон, то ним не було заведено багатошлюбність або брати наложниці, і Він не заохочував такі практики. По суті, більшість стародавніх ізраїльтянів не практикували багатошлюбности; переважно його практикували славні та заможні, хоч не все. (Суд. 8:30; Хрон. 11:21) Для царів мати багато дружин було немов ‘символ становища’ між народами.— 2 Сам. 16:20—22.
Псалми, Приповісті й книга Екклезіястова, коли говорять про щасливі подружжя, згадують про одношлюбність. “Радій через жінку твоїх юних літ”, каже Приповісті 5:18. І Екклезіястова 9:9 радить: “Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем”. (Порівняйте Псалом 128; Приповісті 18:22; 31:10—31.) Крім цього, у Божій пораді царям нагадується про небезпеку багатошлюбности: “І хай не примножить він собі жінок, щоб не відступило його серце”. (5 Мойс. 17:17) Цар Соломон не послухав тієї перестороги, на свій смуток,—1 Цар. 11:4—6.
Мойсеєвий Закон знеохочував багатошлюбність, охороняв жінок
Забезпечення в законі дійсно знеохочувало багатошлюбність. Кожний раз коли чоловік мав зносини з своєю дружиною то в релігійному сенсі він був нечистий цілий день. (3 Мойс. 15:16, 17) Отже, зносини з кількома дружинами були ще більше невигідні для єврея, тому що через нечистість чоловік не міг брати участи в різних справах. (3 Мойс. 7:20, 21; 1 Сам. 21:3—5; 2 Сам. 11:11) Також, закони про спадщину вимагали, щоб чоловік давав удвоє більше спадщини своєму первородженому синові, навіть коли той син і походив від менш любленої дружини. (5 Мойс. 21:15—17) Через такий стан, то багатошлюбність була небажана.
Хоч Бог терпів багатошлюбності, то Закон таки хоронив жінок, даючи їм багато вищий та шановний стан від жінок інших країн. Коли чоловік згвалтував незаручену дівчину, то він мусів одружитися з нею і не міг ніколи розвестися. (5 Мойс. 22:28, 29; 2 Мойс. 22:16, 17) Якщо чоловік фальшиво обвинувачував свою дружину, що вона не була дівою в часі одруження, то він ніколи не міг розвестися з нею. (5 Мойс. 22:13—21) Також, багатошлюбний чоловік мусів повністю давати забезпечення і шлюбні зобов’язання своїй менш-любленій дружині. (2 Мойс. 21:10, 11) Коли вояк захопив чужу дівчину у війні, то міг дружитися з нею. Але якщо він пізніше відсилав її, тому що вона не догоджала йому, то він не міг продати її комусь іншому. Він мусів відпустити її на волю. (5 Мойс. 21:10—14) Дозволяючи воякам дружитися з такими дівчатами було благословенство для них, бо інакше вони не мали б ні дому, ні друзів.
Крім цього, чоловік не міг розводитися з своєю дружиною без поважної причини. Він мусів написати їй формального розводового листа. Це значило, що якась публічна влада мусіла посвідчити і правдоподібно справу брали перед старшими міста, щоб вони дали йому дозвіл. Це забезпечення, разом із законом, що чоловік не міг знову дружитися з його колишньою дружиною, якщо вона вийшла заміж, якої чоловік пізніше помер або розвівся з нею, знеохочувало поспішні або легковажні розводи. (5 Мойс. 24:1—4) Крім цього, розводовий лист був законний доказ, що жінка могла знову дружитися. Такі забезпечення охороняли її від обвинувачення, що вона була розпусниця або перелюбниця.— Порівняйте 5 Мойсея 22:13—21.
‘Призначений час усе направити’
Отже Бог, хоч регулював багатошлюбність, не скасував цього звичая серед Його людей в цей час, так як Він не скасував, але регулював рабство. Це не був час для Нього привертати все до Свого досконалого рівня. Писатель Біблійної книги до Євреїв наводить Ісуса, який сказав про різні тваринні жертви, що жиди мусіли приносити: “Жертви і приношення Ти [Бог] не схотів, але тіло Мені приготував”. (Євр. 10:5) Розпорядок Закону жертвувати тварини був лише тінь, а не дійсність. Ісус Христос приніс дійсно задовольняючу жертву, щоб відібрати наші гріхи. Письменник говорить про жертви та інші точки Закону, кажучи: “Вони були законні вимоги, що стосувалися до тіла і були установлені аж до призначеного часу все направити”.— Євр. 9:10, НС.
Отже, коли Ісус Христос появився на землі, то тоді був час випростувати всі справи. Він докладно пояснив Божі рівні про одношлюбність, і про Біблійний розвід лише коли буде поповнений перелюб. (Мат. 19:9) Коли фарисеї запитали Його чому Бог не присилував цього рівня на ізраїльтянів, Ісус відповів: “То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було”.— Мат. 19:7, 8.
У згоді з тим, що Ісус сказав, пророк Єремія передсказав, що Бог змінить Свої вчинки, коли нова угода, заснована на Христовій жертві, прийде в силу. Єремія сказав: “ ‘Ось дні наступають’, говорить Господь [Єгова], ‘і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт; . . Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу’ ”.— Єрем. 31:31—33; Євр. 10:16—18.
Нова угода пом’ягшить тверді серця тих, що будуть забрані під нею. Віра в Христову жертву відбере свідомість гріхів, яку тваринні жертви ніколи не могли зробити. Закон цієї угоди не буде лише щось написане на камінних таблицях. Він буде написаний на серцях. Він дасть їм чисте сумління, чого Закон не міг зробити.— Євр. 9:13, 14.
Крім цього, можна бачити, що навіть з приходом Христа, то все не відразу випростувалося. Навчаючи Своїх учнів через три і пів року, Ісус сказав до них вночі перед Його смертю: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести”. (Ів. 16:12) Люди, стараючись зустріти Божий досконалий рівень, не можуть відразу змінитися. Наприклад, перші єврейські християни мусіли багато вчитися, щоб відірватися від жидівської традиції. Апостол Павло мусів спростовувати їх, коли вони обходили деякі дні тримаючи їх святішими за інших, про їжу, про обрізання, і так далі. Бог дуже любо і терпеливо не накладав увесь цей тягар на них відразу.— Рим. розд. 14; Дії 15:1—29.
І так було з багатошлюбністю. Через “жорстокосердя” євреїв Бог не силував зміни на них. Тоді багатошлюбність не була важна річ. Так як пояснює апостол Павло: “Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була”. “Але поки прийшла віра, під законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об’явитись. Тому то закон виховником був до Христа, . . . А як віра прийшла, то вже ми не під виховником”. (Гал. 3:19, 23—25) Коли Бог дав жидам Закон, то зробив їх відокремленим народом. Але хоч Він регулював багатошлюбність, то жиди таки були відокремлені, тому що жоден інший закон не мав подібних законів у таких справах.
Ласкавість Єгови і Його поступовий провід Своїх людей можна бачити в багатошлюбності. (Пс. 103:10, 14) Виводячи людство з принижаючого становища, Бог має Свій час в якому буде виконувати деякі точки Свого наміру. Таж це візьме тисячу років царювання Його Сина Ісуса Христа, щоб затерти всі наслідки гріха і привести людство до досконалого стану, де вже не буде більше перешкод через “жорстокосердя” і тоді буде можливо дотримувати Божі досконалі рівні. Які вдячні ми повинні бути за Його терпеливість і за Його незаслужену ласку! — Рим. 8:21; 11:33—36.