Одна дружина чи багато — чи це є важливим?

Від нашого кореспондента в Нігерії

КОНВЕНЦІЯ у Ібадані, Нігерії, закінчилась, і веселі — однак утомлені делегати вертались до своїх домів. Проте, один чоловік на ім’я Джонсон, залишився в будці споруджені з бамбуки з його трьома дружинами й десятьма дітьми. Він робив розпорядок анулювати його багатошлюбне подружжя.

Те що Джонсон і багато інших чули на тій конвенції Свідків Єгови так глибоко вплинуло на них, що вони вирішили зректись вікодавнього звичаю африканського життя: багатошлюбність. Але що ж вони чули на тій конвенції? Чи вони вирішували тільки тому, що так робити було практично? Або чи вони якось переконались, що багатошлюбність не був правильний розпорядок?

Багатошлюбність проти одношлюбності

Декотрі щирі люди сумнівалися б рішенню Джонсона, правдоподібно, тому що багатошлюбність практикується у багатьох культурах Африки, а також інших країн. Багато людей кажуть, що в цьому розпорядку є практичні користі. Наприклад, по тих місцевостях по яких багатошлюбність не є законною, то перелюб дуже зростає. В дійсності люди беруть собі додаткових подружжів — процесом розводу й знову одружуються. Кажуть, що багатошлюбність усуває такі безладні позашлюбні стосунки. Дехто навіть каже, що багатошлюбність є охороною проти проституції й венеричних хвороб.

Проте, головні причини на багатошлюбність — суспільні, а не моральні. У багатошлюбній родині є багато синів і це дає чоловікові престиж та безпечність. Зрештою, він віддає свої дочки за чимале віно. По сільських місцевостях діти й дружини працюють на фермі, і збільшують багатство родини. Тому то африканські чоловіки є під тиском брати собі багато дружин. Наприклад, один африканський чоловік на ім’я Мойсей, сказав: „Спершу я вирішив одружитись тільки з одною дружиною. Але побачивши, що вона народила мені тільки дочку, батько став вимагати, щоб я взяв собі ще одну дружину, кажучи: ,Як же тобі мати тільки одну дитину? І ще до того дочку!’”

Незважаючи на такі позірні переконливі доводи, в багатошлюбності є серйозні природні проблеми. Багато дружин не припиняють неморальних чоловіків від любовних позаподружніх інтриг. І жінки не завжди є щасливі, коли мусять поділятись одним чоловіком! Декотрі звернулись до проституції. Отже, багатошлюбність не все охороняє від венеричної хвороби.

І є ще інші недоліки. Мойсей пригадує: „У мого батька було п’ять дружин і дуже багато клопоту, тому що дружини завжди сварились і старались пошкодити одна одній”. Тому Мойсей спершу хотів тільки одної дружини. Відносно Джонсона, спочатку згаданого, його син Руфес каже: „Батькові дружини сварились над куховарством та іншою роботою. Вони теж не могли погодитись як дисциплінувати дітей. Вони були заздрісні. Вони не любили поділятись одним чоловіком. Життя було нещасне для нас усіх”.

У багатошлюбних родинах немає близьких стосунків. У такій родині мужчина є паном а не чоловіком і батьком. Привчати й дисциплінувати багатьох дітей залишається для дружин з їхніми суперницькими способами та нормами дисципліни. Діти виростають розпущені, а навіть у замішанні, під інституційним розпорядком, замість під дружнім і інтимним.

Важливіша підстава

Багато людей сперечаються, що Бог схвалює такий розпорядок, тому що Він дозволив багатошлюбність між стародавніми ізраїльтянами. Правда, в Біблії читаємо, що декотрі видатні слуги Божі мали багато дружин. Проте, багатошлюбність не почалась між Божими людьми. Пам’ятайте, Бог створив першому чоловікові, Адамові, тільки одну дружину, „поміч, подібну до нього”. (1 Мойсеєва 2:18—24) Це насильний Ламех розпочав багатошлюбність. Він узяв собі дві дружини. Але тому що Біблія точно згадує цей випадок, то це подає думку, що навіть у той час такий розпорядок не був нормою між людьми.— 1 Мойсеєва 4:19—24.

Пізніше, такі чоловіки як Ной, його три сини й Лот практикували одношлюбність. Але, що ж сказати про Авраама? Принаймні аж до 85-го року свого життя, Авраам не мав статевих стосунків з жодною жінкою тільки з його дружиною, Саррою. Але через безплідність Сарри, вона звернулась до стародавнього звичаю й порадила Авраама мати зносини з Агарою. Служниця Агара породить йому дитину. (1 Мойсеєва 16:1—11) У Біблії немає доказу, що Авраам продовжував статеві зносини з Агарою після того, як вона породила йому сина Ізмаїла. Єгова завжди казав, що Сарра була „дружиною” Авраама, але Агар його „невільниця”. Крім того, пізніше Авраам відпустив Агару.— 1 Мойсеєва 17:19; 21:8—16.

Проте, багатошлюбність уже практикувалась у багатьох племінних суспільствах. Отже, коли Закон, пізніше даний Мойсеєві, обговорював багатошлюбність, то не представляв нічого нового. Закон тільки регулював існуючий розпорядок і запобігав зловживання тим розпорядком. Це було зроблене законами й обмеженнями, які знеохочували багатошлюбні подружжя. (2 Мойсеєва 21:9—11; 5 Мойсеєва 21:15—17; 1 Самуїлова 21:3—5; 2 Самуїлова 11:11) Отже, більшість ізраїльтян не були багатошлюбні. Багатошлюбність практикували головно заможні й правлючий клас. Єгова був дав пересторогу, щоб цар „не примножував собі дружин, щоб не відступило його серце”. (5 Мойсеєва 17:17, НС) І в зразкових подружжях, згаданих Єговою, завжди була тільки одна дружина.— Псалом 128:3; Приповістей 5:18; 31:10—31.

Ні, Єгова не заснував багатошлюбність. Він не схвалював цього розпорядку, так як Він не схвалював розводу, якого Його люди теж практикували.— Малахії 2:14—16.

Багатошлюбність і Християнство

Ісус був сказав: „То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було”. (Матвія 19:8) Те саме можна сказати про багатошлюбність. „Спочатку ж так не було”. „Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, ,створив їх чоловіком і жінкою?’ І сказав: ,Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї,— і стануть обоє вони одним тілом’, тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував,— людина нехай не розлучує!” — Матвія 19:4—6.

Таким то чином Ісус затвердив оригінальну норму для подружжя. (Матвія 19:3—8) Біблія показує, що надзиратель у християнському зборі мусить, якщо одружений, бути „мужем однієї дружини”. Так само, „вдовиця” мала бути „дружиною одному чоловікові”. Це є додатковим доказом, що одношлюбність була нормою для всіх християн. Надзирателі, як „приклади отарі”, не можуть заявляти, що їхнє надзирательство дає їм привілей практикувати норму для подружжя, інакшу від норми для інших у зборі. (1 Тимофія 3:2; 5:9; 1 Петра 5:3) Отже, ясно, що християни мусять вибирати — або не одружуватись, або одношлюбність. Котре-небудь з цих є Богові до вподоби. (1 Коринтян 7:8, 9) Багатошлюбність зовсім не личить християнам.

Божественна норма дає чоловікам, а також жінкам повагу. Одружені жінки не журяться, що їхні чоловіки будуть брати собі інших дружин. І неодружена християнка навіть не подумає стати комусь другою дружиною, навіть якщо у суспільстві є мало неодружених мужчин. Вона чекає аж поки не зможе мати „свого чоловіка”. (1 Коринтян 7:2) Так, подружжя дійсно належать одні до одних. Разом вони можуть постачати своїм дітям здорове й зрівноважене родинне життя.— 1 Петра 3:7; Ефесян 5:21—31; 6:1—4.

Християнська норма

Ці основні факти спонукали Джонсона, ще в 1947 році, дуже змінити своє життя. І його син Руфес пригадує собі це й каже: „Батько відпустив двоє своїх дружин назад до їхніх батьків. Він постарався їм матеріального, але не дав їм нагоди вернутись назад, і знову жити з ним. Він хотів слухатись Божих вимог”.

Для Джонсона не було легко покинути своє багатошлюбне життя. До цього нового життя трудно пристосуватись морально, хвилюючо, і культурно. Тут було включено щось більше ніж тільки вибирати між двома суспільними розпорядками. Справа в тім, щоб слухатись Бога й бути вільним служити Йому. Тоді як Джонсон і його дружини користали матеріально з цього багатошлюбного розпорядку, то продовжувати під тим розпорядком вони усі загубили б Божу ласку.

Багато людей наслідували Джонсонів відважний приклад. Наприклад, Теодор каже: „Я приходив на зібрання Свідків Єгови й хотів охреститись. Але в мене було вісім дружин. Як же мені відпустити сім тих дружин? П’ять років я продовжував жити під таким розпорядком і молився до Єгови, щоб Він допоміг мені. Я продовжував студіювати Біблію й товаришувати з Свідками Єгови. Поступово збільшене знання Божого Слова й моє бажання задовольняти Йому підкріпило мене зробити правильне рішення. Я пояснив моїм дружинам, що згідно з Біблією моя перша дружина була ,дружиною юнацтва мого’, і що я повинен бути тільки з нею одружений. (Малахії 2:14—16) Потім я відпустив тих сім інших дружин і постарався їм приміщення, а також їхнім 12 дітям. Тепер моє життя вже було в гармонії з нормою для християн, і я здійснив своє бажання служити Єгові. Мої колишні дружини, теж, тепер були вільні служити Єгові, і якщо хотіли, знову виходити заміж”.

Наслідки незважаючи на опозицію

Родичі та сусіди часто дуже противились таким змінам. Досвід Варігбани є прикладом цього: „Я була другою з двох дружин мого чоловіка й породила йому двоє дітей. Коли я взнала, що перша дружина є правильною дружиною в очах Творця, то в мене тепер були ці запитання: Чи ж мені покинути свого чоловіка? Якщо покину його а він дозволить мені взяти дітей, то як же мені годувати їх і себе? Чи ж мені придушувати сумління й позбавити себе цієї великої радості, що знайшла правдиву релігію? Я студіювала Біблію з Свідками Єгови й молилась до Єгови, щоб Він допоміг мені.

„Коли я сказала чоловікові, що мусила покинути його й хотіла взяти з собою свої діти, то він дуже розлютився й не хотів слухати. Зрештою він відпустив мене з дітьми, але без фінансової допомоги — навіть не заплатив за нашу подорож.

„Потім родина дуже розгнівалась на мене. Вони казали, що я вже зійшла з розуму. Брат назвав мене ,блудною дочкою’ і насміхався з мене. Але я таки проповідувала їм, і після якогось часу, кілька членів моєї родини почали студіювати Біблію. Тепер п’ять цих членів служать Єгові разом зі мною. Правда, в мене тепер немає тих вигод, якими я колись утішалась. Я мушу трудитись, щоб заробляти на життя для себе й для моїх двоє дітей. Але радість знати правду й слухатись її перевершує матеріальні вигоди. Неможливо порівнювати багатство із задоволенням Єгові”.

Мойсей робить подібний висновок: „У мене тепер є радість і гармонійне родинне споріднення. Мої діти вже присвятили себе Єгові й вірно служать Йому. Цим я дуже задоволений”.

Вдумуючись у користі Джонсонового рішення, його син Руфес каже: „У родині вже не було сварок, і батько міг наглядати й виховувати нас згідно з біблійною нормою. Він став піонером [повночасним проповідником], і майже 20 років вірно служив Єгові аж до його смерті два роки тому”.

Чи ви хочете більше навчитись про Божі норми? Ми запрошуємо вас студіювати Біблію з Свідками Єгови. Вони були б раді розказати вам про прийдешню Райську Землю в якій переважатимуть Божі норми! — Ісаї 11:9.

[Вставка на сторінці 10]

У багатошлюбному спорідненні жінка мусить поділятись своїм чоловіком з іншими жінками

[Ілюстрація на сторінці 11]

Члени одношлюбних родин дійсно належать одні до одних і разом можуть виховувати своїх дітей під здоровим родинним розпорядком