Я був священиком П’ятдесятників

Я НАРОДИВСЯ в Сіцілії, Італії, 1932 р. Скоро після другої світової війни, я пішов на релігійну службу П’ятдесятників у приватному домі. Священик середнього віку почав проповідь дуже голосною молитвою. Це дуже дивувало мене, але я залишився.

Я кілька разів переривав його проповідь вимагаючи доказу, що Бог дійсно існував. Він показав мені Біблію за доказ Божого існування і подарував мені одну. Кожного дня я читав коло сім розділів Біблії. Але, відразу пізнав, що дуже мало розумів того, що читав. Отже вирішив шукати допомоги від П’ятдесятників.

Релігійне виховання

З самого дитинства я, так як мої родичі, дуже цікавився релігією. Так як більшість людей у Сіцілії, ми були досить ревні римо-католики.

Але, як я ставав старший, то зрозумів, що Католицька Церква не задовольняла моїм духовним потребам. Я не міг зрозуміти чому, наприклад, священики вбиралися в відмінний одяг, чому вони так цікавилися приватними справами людей, яких сповідали, і чому по церквах було так само багато ідолів, як у поганських храмах. Не мігши дістати задовольняючих відповідей на такі питання, моє зацікавлення Римо-Католицькою Церквою зменшилося.

У тих передвоєнних днях священик часто відвідував наш дім, якому ми завжди давали плоди з нашого виноградника. Він твердив, що фашизм був найкращий уряд для Італії тому, що він обороняв справи Католицької Церкви. Одначе, коли війна закінчилася, то багато людей залишили Католицьку Церкву, тому що люди могли бачити, що Церква була на стороні фашизму. Вони відчували огиду до способу, яким Церква підтримувала багатих за коштом бідних.

Тому то, по війні дуже багато людей стали безбожниками, і я також був прихильний до такого мислення. Отже ходив на релігійні служби лише, щоб побачитися з приятелями. Однак, я таки відчував духовну потребу.

Життя, як п’ятдесятник

Через відчуття цієї потреби я зацікавився Біблією. Отже почав ходити до П’ятдесятників.

Їхні релігійні служби дуже дивували мене. Священик починав молитвою, зажмурював очі і простягав руки до неба. Тоді він запрошував присутніх співати разом із ним. Потім деяким особам була дана нагода “свідчити”, тобто, розказувати свої життєві труднощі перед тим ніж вони стали П’ятдесятниками, і про їхнє теперішнє поводження.

Після цього переважно була проповідь заснована на біблійному вірші. Я не розумів, що священик говорив, але я думав собі, що це було тому що в мене було обмежене знання Біблії. Закінчивши проповідь священик тоді переходив поміж присутніх і клав руки на них і кричав: “Кричіть, кричіть голосніше! Господь близько!” Тоді люди кричали: “Алілуя! Господи, почуй нас!” або щось подібного.

У 1950 р. я охрестився на члена Церкви П’ятдесятників. Я думав, що Бог покликав мене, і з цієї причини зробив багато змін. Я перестав курити, ходити до театру або танцювати. Я перестав слухати радіо, тому що церква до якої я тепер належав вчила, що то було не по-християнськи.

Люди в мойому маленькому місті С. Каталдо Сіцільської провінції Калтаніссетта дуже дивувалися моїми змінами. Я розказував всім про мою нову віру і запрошував їх спасатися, іначе вони були мучені в пеклі. Багато слухали і стали п’ятдесятниками.

Одного разу коли нас відвідував славний американський священик, мене призначили на начальника недільної школи. Це значило, що я мусів провадити зібрання собору п’ятдесятників де студіювали брошуру “Недільна Школа”. Через мою незвичайну ревність, якою я провадив недільну школу, мене призначили на священика в червні 1952 р., навіть хоч я ніколи не ходив до теологічної школи. Продовж наступніх чотири роки я служив по церквах п’ятдесятників у провінції Калтаніссетта, включаючи містечко Калтаніссетта.

Дістаючи дар говорити різними мовами

Хоч я дуже тішився своїм поступом, то таки був розчарований, що не мав спеціальних дарів, які Церква вірить є виявлення Божого духа, як-от говорити різними мовами. Але одного дня моє бажання здійснилося.

Одного дня, коли я провадив релігійну службу і молився, голос наказав мені положити руки на одну жінку в соборі. З зажмуреними очима я знайшов жінку між присутніми і положив руки на неї. Зараз зчинився великий крик і вона почала, разом зі мною говорити різними мовами. Це значить вимовляти слова без волі промовця. Я дуже тішився таким досвідом.

Проте, я далі не міг розуміти Біблії, і це дуже турбувало мене. Мені казали, що лише ті з спеціяльним даром тлумачити можуть розуміти її, і ця відповідь дещо задовольняла мене. Я був дуже вдячний, що хоч дістав дар говорити мовами.

Але після кількох місяців я стався переконаний, що щось було зле з цим так званим “даром”. Я почав мати страшні сни. Я відчував, що ніби був спаралізований і однак бачив темні форми, які тримали мене зі всіх боків. Я почав думати над тим чи ці докази нападу лукавих духів мали якусь спорідненість із моїм “даром”. Моє підозріння збільшилося, коли священик, з даром тлумачення, наказав одній особі маючи дар говорити мовами перестати говорити, тому що вислови, які він говорив, були ганебні і неповторні.

Нагорода за дальше дослідження

Я таки постановив віднайти пояснення цих речей. Я ходив до таких релігійних організацій, як Апостоліків і Баптистів, але без успіху. Коли я довідався, що в сусідньому селі Калтаніссетта було кілька повночасних вісників Свідків Єгови, то я пішов відвідати їх.

Я ставив їм багато питань. Свідки відповідали з Біблії на всі мої питання. Їхнє знання Біблії дуже дивувало мене. Я згодився, студіювати Біблію з ними. Нарешті я навчився правду про дар різних мов.

Біблія дуже ясно показує, що Всемогутній Бог дав першим християнам дар говорити чужими мовами, яких вони з роду не чули. Спочатком християнського збору цей дар помагав кільком учням вчити чужинців про “великі діла Божі”. (Дії 2:5—11) Також, дар говорити різними мовами був ознакою Божої ласки на цьому новому християнському зборі. (1 Кор. 14:22) Але, чи цей дар говорити різними мовами буде далі залишатися з дозрілою християнською організацією?

Ні, я навчився, що цей дар був тимчасовий, так як дар пророкування і спеціального знання. Біблія каже: “Ніколи любов не перестає. Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують,— замовкнуть хоч існує знання, то скасується”. Ці спеціальні дари Божі були ознакою Християнства, але так як дитина, коли виростає з дитинства, покидає дитячі риси, так Біблія показує, що ці спеціальні дари, також минуть.— 1 Кор. 13:8—11.

Тоді я зрозумів, що той нібито Богом-даний дар, якого я дістав коли був п’ятдесятником, дійсно був вчинок Сатани і його лукавих сил. Біблія перестерігає, що “Сатана прикидається ангелом світла”, щоб звести багатьох “усякою силою й знаками та з неправдивими чудами”.— 2 Кор. 11:14; 2 Сол. 2:9, 10.

Як я тішився, що зрозумів ці справи! Особливо це дало мені великий спокій і задоволення зрозуміти Божий намір заснувати Його праведний царський уряд над землею, на благословенство всіх, що будуть служити Йому правдою і духом. Біблія обіцяє, що незабаром, під володінням Царства, “Бог Сам буде з [людством]. І Він зітре кожну сльозу з очей їхніх, і смерти більше не буде, ні смутку, ні крику, ні болю вже не буде”.— Об. 21:3, 4, НС.

Інший вісник

Вже минуло п’ятнадцять років від того часу, як я посвятив своє життя служити правдивому Богові, Єгові і на символ цього охрестився у воді. Відтоді головна ціль мого життя є брати участь у сповненню пророцтва даного через Божого Сина, Ісуса Христа, тобто: “Ця добра новина про царство буде проповідувана по всій залюдненій землі на свідоцтво всім народам; а тоді прийде кінець [цієї системи]”.— Мат. 24:14, НС.

Я дуже тішився, що міг помогти багатьом людям у мойому селі С. Каталдо, де я колись служив за священика п’ятдесятників, пізнати правду про Боже царство і брати участь у проголошенню того Царства. Тепер я живу з моєю родиною в місті Торіно північної Італії. Я дуже радію тим, що моїх троє старших із сімох синів тепер ходять зі мною проповідувати людям цієї громади, що єдина правдива надія на мир й щастя є Боже царство.

Тому, ми разом з Божими слугами по цілому світі чекаємо цілковитого сповнення пророцтва в Біблії: “А за днів тих царів небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки”. (Дан. 2:44) — Додана стаття.