Я врятувалась від релігійного обману

Я ПАМ’ЯТАЮ перше «чудо» якого бачила. У той час мені було шість років з половиною. Матір і я прибули на зібрання п’ятидесятників у одному домі. Проповідник співав, і сповнився духом, так як буває у п’ятидесятників, під час співу. Була зима, і посередині кімнати стояла велика кругла піч. Я дивилась як він встромив руку в піч, співаючи маленькими вигуками, і витяг з гарячої печі червонопалаюче вугілля. Він узяв вугілля в руки, носив його по кімнаті під супроводом тріумфальних вигуків і співав. Увесь цей час присутні теж співали, вигукували й танцювали навколо нього. По закінченні зібрання, ми оглядали його руки чи були на них опіки. На руках не було ані знака!

Це була тільки одна з ознак у цій церкві в Кентуккі до якої мати ходила. П’ятидесятники вірять в 16 розділ Євангеліє Марка, починаючись із 17 віршом, в якому говорить про говоріння чужими мовами, зцілення хворих, піднімання гадюк, і пиття отрути. (Це підроблені вірші, тобто, вони не знаходяться в найдавніших рукописах Біблії.) Не всі п’ятидесятницькі церкви вірять у все це. Але коли бачите ці події, відбуваючіся саме перед вашими очима, то виходить, що Бог мусить схвалювати релігію, яка виконує ці ознаки без шкоди присутнім.

Ми вибрались до Індіани. Я охрестилась у 1953 р., у 12 році віку. Я навчилась грати на гітарі й супроводила співаків по наших зібраннях, вірячи, що цим способом служила Богові — цими співами п’ятидесятники сповнюються духом. Коли я сповнилась духом і говорила чужими мовами, то не знала що говорила, однак дуже добре почувала себе.

Я ніколи не брала гадюк у руки, але не забуду одної неділі, коли я відвідала нашу колишню церкву в Кентуккі. Відвідуючий проповідник сповнився духом і витяг велику гримучу змію з коробки. Він обвив її навколо руки й вигукував. Я була з співаками на платформі позаді нього й пам’ятаю що бачила кров, яка просочувалась між пальцями його руки. Тоді той проповідник, який я бачила виймав з розпаленої печі вугілля роки раніше, сповнився духом, приступив до нього, взяв гадюку з його руки й поставив її назад у коробку. Проповідник якого змія покусала не захворів. Але я пригадую собі трьох знайомих мені людей, покусаних гадюками, які вмерли. Мій тесть був один з тих.

Мені сповнилось 19 років і я вийшла заміж за молодого чоловіка який, так як заявляв, був спасений. Але він не був вірним п’ятидесятником. Я бачила як він одного разу брав гадюки в руки, однак у нього не було такого духу як у мене. На якийсь час він був добрим п’ятидесятником, тоді ослаб вірою, узявся курити, і робити інше в якого ми не вірили. Проте, мене турбувало сповнення духом. Коли п’ятидесятники сповняються духом, то духи не все такі самі. Декотрі були сильніші, інші не сумісні з ними, тоді як декотрі навіть розходились у поглядах.

Я ніколи не могла зрозуміти цього. Я дуже бажала знати чому було так багато різних духів. Я завжди молилась під час мого п’ятидесятництва: «Боже це єдина релігія яку я знаю, що є правдива. Якщо я не служу Тобі до вподоби, то прошу вияви мені. Якщо це не є правдива релігія, то прошу вияви мені її». Я багато разів так молилась.

Коли я ще була віддана за першого чоловіка, то перший раз читала журнали Вартову Башту і Пробудись! У 1962 р., ми вибрались до Цінціннаті, і там нас відвідали Свідки Єгови. Чоловік любив говорити з ними, а я ні. Під час їхніх відвідин я ховалась у кухні. Чоловік узяв передплату на їхні журнали, але ніколи не читав їх. Я читала ті журнали. Я знала, що не повинна читати їх, але не могла стерпіти, щоб мати щось не читаного в хаті. Я навіть викидала ті журнали на сміття, але пізніше вибирала й читала їх!

З Вартової Башти і Пробудись! я навчилась, що земля буде навіки існувати, як земний рай наповнений праведними людьми. Я ще ніколи не чула такого. Це зробило на мене велике враження, тому що ми, п’ятидесятники, не вірили цього про землю. Я пам’ятаю що читала про цей вічний Рай на землі, і міркувала, «Це неправильно!» Все ж таки я дуже любила читати про той рай. У серці бушувала боротьба. Я помолилась до Бога й попросила чоловіка більше не брати тих журналів. Він послухав мене.

Чоловік почав залицятись до інших жінок, і після сімох років подружнього життя, ми розлучились. Я з моїми двома синами вибрались мешкати з Оленою, давньою приятелькою, яка вийшла заміж за мого дядька. Вона була гарною співачкою. Разом ми ходили на зібрання п’ятидесятників і співали в різних церквах. Олена, була дочкою того проповідника який виймав вугілля з печі.

Двічі я була «зцілена». Перший раз, на викидень під час внутрішньої кровотечі. Незважаючи на моє становище, я таки пішла на зібрання п’ятидесятників. Я так ослабла, що здавалось буду мусила вернутись до дому. Тоді я вчула спів Олени з її батьком. Вони сповнились духом і схопились за плечі, приступили до мене й положили на мене свої руки. Я відразу непритомніла. Вернувшись до пам’яті я дуже добре почувала себе. Уже не кровоточила!

Другий раз мене зцілено, на хворобу ясен. Ще від 15 року мого життя в мене були вставні зуби. Тепер, роки пізніше, спухали ясна під верхніми зубами. Я три місяці не носила ті зуби й споживала тільки рідку їжу. У розпачі я пішла до лікаря. Він подивився мені в рот і сказав: «Вам не потрібно мене. Підіть до стоматолога». Лікар виявив мені хворобу — папілома (вид ракових захворювань) і запропонував мені дантиста.

Я не ходила до дантиста. З Оленою ми пішли до церкви в Кентуккі. Пізніше того вечора, я співала й дуже сповнилась духом. Олена положила на мене свої руки, я непритомніла, і впала на підлогу. Притомнівши, я випльовувала щось подібного до кусочків сухого, прожуваного м’яса. Вернувшись до дому я знову могла закласти в рот уставні зуби й ясна вже більше не спухали.

Я з Оленою читали Біблію. Незабаром після того як я вибралась мешкати з нею, вона покликала мене до кімнати в якій читала Біблію. У неї було запитання. Вона читала Екклезіястова 1:4: «Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть». Тоді вона запитала: «Поясни мені цей вірш. Ми не віримо в це. Про що тут іде?» Я дуже розтривожилась.

«Я хочу знати»,— вона вимагала,— «чому цей вірш так дуже розтривожив тебе? Він знаходиться в Біблії й я хочу знати що це значить!» Я пояснила їй: «Я читала про це у Вартовій Башті і Пробудись!, але не хотіла признатись перед тобою, що читала журнали Свідків Єгови». Вона відразу хотіла поговорити із Свідками Єгови.

«Не турбуйся,— я відказала,​— якщо будемо тут жити, то вони відвідають нас. Вони нікого не пропускають». Два тижні пізніше, вернувшись з роботи, Олена чекала на мене, усміхаючись. «Хто ти думаєш сьогодні відвідав нас?» Я не знала. «Свідки Єгови! Я погодилась, щоб ми студіювали з ними Біблію». Я збентежилась і не хотіла студіювати з Свідками, тому що боялась їх.

Але ми таки продовжували студіювати. Вони запросили нас на свої зібрання. Олена не любила ходити на зібрання, але я ходила. З моїм трилітнім сином ми ходили до Залу Царства. Перестудіювавши книжку Правда, яка веде до вічного життя, ми переконалися, що п’ятидесятники помилялись. Усе ж таки, Олена перестала студіювати, а я теж.

Це сталось 1972 р. У 1974 р., Олена подзвонила до мене по телефону — ми вже не мешкали разом. Вона попросила мене вийти заміж за її батька — чоловіка, який виймав вугілля з гарячої печі коли мені було тільки шість років. Уже минуло сім років після розлучення з моїм першим чоловіком, і в січні 1975 р., я вийшла заміж за батька Олени.

Він мешкав у Кентуккі, недалеко тієї самої церкви п’ятидесятників до якої я ходила за дитинства. Коли я вийшла заміж за нього, то сказала йому, що ніколи не вернуся до п’ятидесятників, і якщо буду вибирати якусь релігію, то це буде релігія Свідків Єгови. Він погодився на це. Але після кількох місяців став вимагати, щоб я ходила з ним на зібрання п’ятидесятників. Я пішла раз, але не могла просидіти до кінця. Демони завалювали церкву!

Я вже навчилась, що Сатана, його демони, а також його служителі на землі, можуть виконувати ознаки й чудеса, і що християнин має боротьбу проти таких демонських сил у піднебесних місцях. (2 Мойсеєва 7:​11, 22; [8:7, 18, 19, НС; 2 Коринтян 11:13—15; Ефесян 6:​11, 12) Я теж навчилась, що чудесні дари ранньої християнської церкви були на те, щоб підкріпляти її членів, і що пізніше, по смерті апостолів, такі дари закінчуться. Наприклад, про дар говоріння чужими мовами є написано так: «Хоч мови існують — замовкнуть». Любов, віра, і надія тепер стали головною підпорою християнської церкви.— 1 Коринтян 13:8—13.

Чоловік хотів, щоб я знову ходила до п’ятидесятників, співала й грала на гітарі на їхніх зібраннях. Змість послухатись я почала ходити до Залу Царства. Чоловік вертався до дому після проповідування в суботу й неділю, і вимахував бумажником (кишеньковий портфельчик для паперових грошей) набитий грішми яких п’ятидесятники назбирали йому з колекцій. Він насміхався з них, тому що вони давали йому гроші, а він нічого не робив, щоб заслужити їх.

Зрештою, наймолодший син почав ходити зі мною на зібрання й став активним Свідком. Чоловік дуже сердився коли я приходила пізно до дому із зібрань. Одного вечора ми вернулись до дому десь о години десятої, а чоловік замкнув двері й не впустив нас до хати. Я з сином переспали ніч у автомашині. Нам кілька разів так трапилось. Він мав револьвер у автомашині. Заставши мене, що я читала або студіювала, то вистрілював чотири або п’ять разів під крісло. Коли я виносила пляшки з неалкогольного напою на веранду, то він вистрілював їх з картона. Він не мав наміру застрілити мене; тільки роздратовував. Я молилась до Єгови, не роздратовувалась і через це він дуже сердився.

Одного разу я приготовлялась піти на зібрання, а він запитав: «Чи ти дійсно хочеш стати свідком Єгови? Чи ти дійсно будеш ходити від дому до дому проповідувати людям?» «Так»,— я відповіла. «Якщо так, то до двох тижнів мусиш вибратись з мого дому». Я з сином вибрались до малої хатини, роки не мешканої — без водопровідної системи, мало умебльованої, і без грошей.

Було дуже приємно ходити на зібрання, служити Єгові проповідуванням від дому до дому й не журитись, що вам замкнуть двері й не впустять до хати, або що на вас будуть стріляти. (Дії 20:20) Коли п’ятидесятники відвідували нас, то я відчувала присутність демонів. Я казала: «Єгово, я знаю, що Ти сильніший за демони. Я знаю, що в Тебе є сила допомогти мені, і мені потрібна Твоя допомога. Мені потрібний Твій святий дух подолати цю ситуацію». Він завжди допомагав мені.

Я охрестилась у вересні 1976 р., а син у липні 1977 р. Рідна сестра вже є присвяченим Свідком. Мати студіювала й теж проповідує від дому до дому. Родина дуже підбадьорювала мене, а Єгова з Його слугами дуже допомогли. Єгова терпів мені. Нехай Він теж довго терпить ще мільйонам іншим людям, яких «Божа добрість провадить тебе до покаяння». (Римлян 2:4) — Так як розповіла Ірета Клемонс.

[Вставка на сторінці 11]

Я знаю троє людей, які померли від укусів гадюк.

[Вставка на сторінці 12]

Я вже навчилась, що Сатана, його демони, і його служителі на землі можуть виконувати ознаки й чудеса.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Ірета Клемонс, Свідок Єгови.