Голодна сарана

“ЗЕМЛЯ перед ним, як еденський садок, а за ним — опустіла пустиня, і рятунку від нього нема!” (Йоїла 2:3) Так писав стародавній єврейський пророк Йоїл, коли описував наслідки нападу сарани.

Великий рій пустинної сарани може перемінити ростючий урожай на дуже сумний вид, витворюючи голод. Одна сарана з’їдає кожного дня стільки зерна, що рівняється її вазі. Коли великий рій може поміщати більйони сарани, то кількість рослини, яку вона з’їдає є величезна. Обчисляють, що рій з 40 більйонів сарани, покриваючи коло 400 квадратових миль (1.036 квадратових кілометрів), може з’їдати коло 80.000 тонн харчів щодня.

У 1958 р. такий великий рій сарани появився в Самалії, східня країна Африки. Цей великий рій, проте, не є найбільший в історії. У 1889 р. рій в околиці Червоного Моря покрив коло 2.000 квадратових миль (5.280 квадратових кілометрів).

Слідуючий Біблійний опис про чуму сарани не є перебільшенням: “Як гуркіт військових возів, вони скачуть гірськими верхів’ями, як вереск огнистого полум’я, що солому жере, наче потужний народ, що до бою поставлений. Народи тремтять перед ним, всі обличчя поблідли. По місті хурчать, по мурі біжать, увіходять в доми, через вікна пролазять, як злодій. Трясеться земля перед ним, тремтить небо, сонце та місяць темніють, а зорі загублюють сяйво своє”.⁠— Йоїла 2:5, 6, 9, 10.

Звук зближаючої сарани можна чути на віддалі коло шість миль (10 кілометрів). Ніби добро-зорганізоване військо сарана поступає вперед, руйнуючи всю рослину по своїй дорозі. Пащі сарани не перебирають між полотном, вовною, шовком, ані шкірою. Коли вдираються в доми, то навіть з’їдають лак з меблів.

З розпачі, хлібороби можуть кидати каміння та консервні банки в сарану, бити її очеретом або ціпками. Але вкінці, нічого не помагає. Сарани є забагато. Рій іде вперед. Таке велике є їхнє число, що вони є подібні до хмари або до неба, яке стемніло від сніжної хуртовини.

На щастя, пустинна сарана не нападає щороку цілою силою, спустошати урожай. А чому це?

Погода є головний чинник. У часі посухи, коли немає багато рослини по пустинях, то сарана не дуже плодиться, отже не гуртується в рій. Вона є подібна до зелених коників. Але коли в пустині падає багато дощу, то сарана тоді дуже плодиться і гуртується в рої. Її колір змінюється від зеленого на жовтий, чорний і червоний.

Її поводження і колір міняється тому, що сарана дотикається одна до одної. Наукові дослідження доказують це. Коли сарану тримають у шклянній банці і дотикають маленькою крутячою ниткою, то вона починає змінювати свій колір.

Сучасні способи контролювати сарану, особливо кропленням з літаків, обмежує чуми сарани. Але ці способи не спиняють розмноження сарани. Лише одна річ, яка може дійсно відвернути чуму сарани є природне нещастя — посуха.

Чи це значить, що людина муситиме завжди боротися з голодною сараною? Ні. А чому ні? Тому що Творець, Бог Єгова, має намір перемінити цю землю в місце без проблем, які тепер перешкоджають людині втішатися життям. (Об. 21:3⁠—⁠5) Як частина Його творення, сарана має своє місце на землі, і в Його новій системі вона буде залишатися на свойому місці і не буде перемінюватися в спустошливу чуму.

Багато століть тому Бог Єгова показав Свою силу контролювати сарану. Він стягнув велику чуму сарани на єгиптян, які тримали ізраїльтянів у неволі, але також припинив ту чуму, коли загнав цілий рій у море.⁠— 2 Мойс. 10:12⁠—⁠19.

У свій власний спосіб, голодна сарана може допомогти нам оціняти незначність людини і Божу величність. Лише Творець може постаратися, щоб ця комаха колись служила людині на користь і не становила проблеми з якою вона мусить боротися.