Верблюд — горбате чудо в пустині

ДЛЯ мільйонів людей живучи по сухих частинах Азії й Африки, верблюд є найважніша тварина. Він постачає їм харч, одяг і сховок, і є головним способом транспортування, а також його вживають для сільського господарства.

Можна бачити як верблюди тягнуть плуги, крутять вододіюче колесо підливати поля або як вони ледве йдуть з тяжким вантажом по пустині. Вони постачають молоко і сир, а жир з їхніх горбів уживають виробляти масло. Молодих верблюдів ріжуть на м’ясо, яке є подібне смаком до телятини. Шерст верблюда сплітають у тканину виробляти одяг, ковдри та намети. З шкіри виробляють різноманітні товари, включаючи черевики та сідла. Навіть уживають кості. З сухих костей виробляють мистецькі вироби. А кізяки тварини вживають за паливо.

З двох основних родів верблюдів, то двогорбий Бактріянський верблюд є сильніший. Маючи довшу і ряснішу шерст від одногорбого Арабського верблюда, Бактріянський може витерпіти більше холоду. Носячи коло чотириста фунтів (181 кілограм) вантажу, ця тварина може покривати віддаль тридцять миль (48 кілометрів) на день, швидкістю дві або три милі (від 3 до 5 кілометрів на годину.

Дромдері, одногорбий Арабський верблюд є розводжений для їзди і перегонів, і може бігти по пустині швидкістю десять миль (16 кілометрів) на годину і покрити так багато як сто миль (160 кілометрів) на день. Тому що верблюд посуває своїми обома правими ногами в той самий час, а тоді обома лівими ногами, то швидко їхати на ньому є досить невигідно. Через таке коливання їздець може “захворіти морською хворобою”. Отже з доброї причини, верблюдів називають “кораблі пустелі”.

Натура цих тварин не є приємна. Горе чоловікові, який зле поводиться з цією твариною! Хоч може минути багато днів, то він не повинен дивуватися, коли такий верблюд плюне йому в обличчя. Коли навантажиться верблюда, то він може жалібно вити, а тоді хрюкати і голосно стогнати, коли встає на ноги.

Добре-пристосований для пустинних околиць

Ці тварини є ідеально пристосовані для життя по пустинях. Груба шерсть постачає добру ізоляцію від гарячого сонця вдень і від холоду вночі. Від народження верблюд має голі груди та коліна, але за кілька місяців вони стають твердими шкіряними грубими набивками. Коли тварина спочиває на цих набивках, то вони охороняють коліна і груди від поранення. Підошви верблюда мають дуже широкі набивки з двома розширеними пальцями. Як верблюд ходить, то ці набивки розширяються і він не застрягає в м’якому піску пустині.

Літаючий пісок і порох не шкодить верблюдам. А чому ні? Тому що ця тварина може закрити свої довгі ніздра коли хоче. Довгі вії і тяжкі повіки охороняють його очі. А що сказати про вуха? Чи вони не можуть легко наповнитися піском? Ні. Вуха є малі, далеко на заді голови і покриті шерстю всередині і на зовні.

Харч також не ставить проблеми для верблюда. Його рот є покритий такою грубою шкірою, що він може їсти найколючішу рослину без пошкодження. А також своїми сильними зубами він може кусати майже все.

Горб верблюда важить коло вісімдесят фунтів (36 кілограм) або і більше, і головно складається з жиру. Він служить за зручну комору. Коли тварина мусить надіятись на цей збережений харчовий запас, то горб зменшується. Він може вкінці повалитися і висіти, як порожня торба при боці верблюда. Коли верблюд знову починає їсти та відпочивати, то горб знову наповнюється.

Коли є вода, то верблюд може випити п’ять до сім галонів (19 до 26 літрів) на день. Але його знаменита особливість є, що він може тривати довгий час без води. Навантажені, ці тварини можуть подорожувати вісім днів без пиття води. Найдовший час є тридцять чотири дні.

А як верблюд може так жити без води? Він не зберігає воду в горбі, ані в животі. Безперечно, він набирає трохи води, коли їсть рослину. Пояснення, що верблюд може так довго тривати без води, проте, є його здібність тримати воду в своїй системі і загубити досить води без поганих наслідків. Верблюдова температура може піднестися на 11 ступнів Фаренгайт (6 ступнів Цельсія) і однак не пошкодить йому. Людина коли загубить воду одну десяту частину її ваги буде в серйозному клопоті, але верблюд може загубити одну четверть частину його ваги. Це тому що тварина головно витрачує воду через тканини. Коли верблюд загубить воду з крові, то це не пошкодить йому. Але у людині вогкість виходить через тканину, як і через кров. Видатна різниця між людською кров’ю, а верблюдовою є форма червоних клітин. Кров’яні клітини в людині є подібні до круглих і плоских кружків, а верблюдові є овальні, подовгасті.

Коли верблюд був довгий час без води, то може випити так багато, як двадцять сім галонів (102 літрів) за десять хвилин. У короткому часі тварина перемінюється від виснаженої, змарнілої тварини до нормального вигляду. Це тому що вода заходить у тканину.

Справді, що верблюд є чудова тварина, ідеально пристосована для життя в пустині. Вона добре служила людині багато століть, і правдоподібно буде далі служити їй по сухих частинах світу.