Коли катастрофа вдарить!
Від “Пробудись!” кореспондента в Австралії
ЧАС був 8:40 рано, вівторок, 18-го січня, 1977 р. Ми з дружиною були в дорозі до нашого наступного зборового обов’язку в Сиднеї, Австралії. Раптом, поліційний рятувальний загін, з голосними сиренами, дуже швидко обминув нас. За кілька хвилин пожежні машини та карети швидкої допомоги, виїжджаючи майже з кожної вулиці, спішилися до найгіршої залізничої катастрофи за історії Австралії.
Залізничий потяг наповнений 600 пасажирами, вилетів з рейок на великому закруті саме коли переїжджав по під міст у Ґренвил станції. Потяг ударив стальові стовпи на яких міст був влаштований. За кілька секунд, секція моста, важачи 200 тонн, впала на два переповнені вагони внизу. Міст повалився з огидним ревом і стиснув вагони з їхніми пасажирами до лише двох футів ширини (.6 метрів). Додаючи до цього замішання і кривавої сцени, з мостом впало ще три авта.
Місто зв’язане разом
Ця трагедія зв’язала місто разом безприкладним способом. Перелякані коментатори новин задихалися від хвилювання. Деякі плакали, як дивилися на нещастя. Д-р Луї Клайн з Роял Принс Генрі Лікарні в Сиднеї сказав: ‘Це був хаос . . . цілковитий хаос! Кожний працював несамовито. Ми пішли просто до місця аварії . . . внизу я ще з роду не бачив такого страшного виду”.
Пасажири драпалися руками стараючись помагати іншим заловленим і пораненим. Їм давали пілюлі заспокоїти біль, кисень і кров, і робили ампутації (відрізували руки або ноги) саме на місці. З великою відвагою рятувальники залазили під упавший бетон, щоб помагати де можливо і потішати тих, що вмирали. Для деяких, допомога прийшла; для інших, було запізно. Така швидка була їхня смерть, що вони ще тримали газети в руках.
Програма для Столичної Катастрофи, пристосована для такого стану, діяла дуже швидко і точно. Багато підприємств давали харч і прилади. Сотки постачали приміщення і транспортування родичам жертв, так як було потрібно. Мотелі, деякі аж 2.000 миль (3.219 кілометрів) далеко пропонували кімнати позбавленим родичам і пораненим. Дарвін, місто, якого спустошив ураган 25-го грудня, 1974 р., і 3.000 миль (4.828 кілометрів) віддалі, розкрило допомогу жертвам і їхнім родинам.
Часто по містах бракує співпраці й охочости помагати. Але цього дня, в Сиднеї не було байдужості. Протягом тридцять одної години відбулася ця страшна рятувальна драма аж поки не витягнули останнього мертвого з аварії. Вісімдесят дві особи були забиті, а більше, як дев’ятдесят поранених, деякі дуже критично.
Вплив на нашу роботу проповідування
Як подорожуючий надзиратель між Свідками Єгови, я прагнув йти від дому до дому свідкувати людям. Люди потребували “потіхи з Писання”. (Рим. 15:4) Отже, того ранку ми з дружиною зустріли маленьку групу Свідків, щоб відвідати людей тієї околиці. До цього часу люди тієї особливої округи, дуже байдужо відносилися до Біблійної вістки про Царство, з її обітницями кращих часів, де не буде ні смерти, ні смутку. Одначе, на протязі цілого цього тижня ми зустрічали цілком інші обставини.
Ця катастрофа лишила мешканців Сиднею в дуже розтривоженому стані. Хоч багато потішали себе думкою, що “коли прийде ваш час, то мусите вмерти”, то багато зараз таки почали дуже турбуватися дійсністю смерти і непевністю життя. Питання про такі справи заступали колишню байдужість.
Звіщаючи Біблійну вістку від дому до дому, ми наводили з Екклезіястова 9:11, 12, НС: “Час і непередбачені випадки всіх спіткають. Бо не знає людина часу свого . . . сини людські самі стаються захоплені часом лиха, коли воно несподівано спадає на них”. Але, ми також підкреслювали людям Біблійну обітницю про близький час, коли “не буде смерти, ні смутку, ані крику, ані болю вже не буде”. (Об. 21:4) Ці Біблійні обітниці збуджували велике зацікавлення між людьми, які колись не хотіли говорити про жодні духовні справи.
Більшість вісників, які мали привілей відвідувати людей по їхніх домах того пам’ятничого тижня лишали з ними багато копій книжок Добра Новина — Розвеселити Вас (в анг. мові), видана Товариством Вартової Башти, яка пояснює чому людство дістане охорону від таких катастроф у Божій новій системі, яка вже є дуже близько. Також, з людьми вели багато цікавих Біблійних дискусій.
Як важно це є, щоб ми не чекали на катастрофу, щоб застановлятися над духовними справами або дієво цікавитися людьми! Біблія перестерігає про швидко зближаюче “велике горе”. Ті, що тепер навчаться про ту неминучу катастрофу через студіювання Біблії, можуть брати кроки відвернути своє знищення, яке вона принесе.— Мат. 24:21.