Який є погляд Біблії?
Жінки в кафедрі?
„ ,Жіночі Провідники’ — Боротьба шаліє”
,Епископальна Церква уповноважує висвячення жінок’
„ВАТИКАН: СВЯЩЕНСТВО ЛИШЕ ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ”
„ЖІНКИ ПЕРЕПОВНЯЮТЬ СЕМІНАРІЇ”
ТАКІ заголовки по газетах говорять про збільшаючу суперечку. Недавно кілька протестантських релігій змінили свою ,церковну політику’, щоб дозволити жінкам служити за „вісників” або „священиків”. Між цими є лутеранська, єпископальна й англіканська.
Протилежно цьому поглядові, 27-го січня минулого року, Ватикан потвердив свою позицію, що лише чоловіки можуть служити за римо-католицьких священиків. Одначе, багато ,католицьких активістів’ (діяльні члени якої-небудь організації) зараз сказали, що вони будуть продовжати сперечатися, щоб висвячувати жінок.
З огляду всього цього, хтось може звичайно подумати: ,Тому що на протязі століть часу лише мужчини служили в кафедрі, то чому тепер є такі суперечки? Назагал погоджуються, що рух визволення жінок була головна сила позаді цього погляду. Письменниці жіночого руху твердять, що жінки мають рівну здібність з чоловіками і що вже „треба змінити цю традицію”.
В дійсності, чи „покидати цю традицію” здається є великою спірною справою в цій суперечці. Але, чи ж не було б правильно перше застановитися над питанням: Кому Бог дає відповідальність навчати збір? Так, замість розсліджувати людські традиції, застановімся над поглядом Біблії.
Ісус любив людей, включаючи й жінок. Протилежно фарисеям і іншим, Він шанував жінок і навчав їх. Жінки вірно служили Йому і були перші, що побачили Його після воскресення.— Ів. 4:27; Луки 10:39; Мат. 27:55, 56; 28:1, 9.
В Євангеліях немає нічого, щоб показати, що Ісус знеохочував жінок від проповідування „доброї новини” спасіння. По суті, після вилиття Божого духа на 120 чоловіків і жінок зібрані на свято П’ятдесятниці, Петро наводив пророцтво Йоїла: „Я [Бог] виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші і ваші доньки”. (Дії 1:14; 2:1—18; Йоїла 3:1, 2) Тому, в ранньому зборі чоловіки з жінками радісно приносили їхню нову надію тим, що хотіли слухати.
З другого боку, треба уважно застановитися над тим, як Біблія вживає грецьке слово ді-а’конос. Часами його вживається в загальному розумінні, коли чоловік або жінка „служить” або „обслуговує” інших. Очевидно, це в цьому змісті Павло говорить про „сестру нашу, Фіву, служебницю”. (Рим. 16:1; Луки 8:1—3) У багатьох віршах, проте, ясно є, що це слово відноситься до призначеної посади в зборі — службовий помічник.
Біблія поміщає кваліфікації для цієї офіціальної посади: „Нехай службові слуги будуть мужами однієї дружини”. Те саме є правда про „старших” або „надзирателів” під обов’язком наглядати духовних справ. Старший у зборі мусить бути „чоловік, що добре наглядає над своїм домом”. (1 Тим. 3:2—4, 8, 12, НС) Отже, хрещені мужі мають заповняти обидві провідні посади (старші й службові слуги) в зборі.
Християнські Грецькі Писання дуже ясно говорять про цю справу. Павло пише: „А я жінці навчати не дозволяю [в зборі], ні панувати над мужем”. (1 Тим. 2:11, 12) Однак, він також говорить про жінок, які мають здібність навчати, бо він заохочує дозрілих жінок, щоб навчали „жінок молодих” добра. (Тита 2:3—5) Чому це так, що жінки можуть вчити осіб поза збором, але їм не дозволяється навчати осіб у зборі? Чи апостол Павло був „проти жінок” так, як дехто твердить?
Такий розсудок ігнорує основну біблійну науку: головування. Павло був у гармонії з Петром та іншими письменниками Біблії, коли написав: „Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, а голова ж Христові — Бог.— 1 Кор. 11:3; 1 Пет. 3:1.
Лише Бог не має голови над Собою; усі інші мають. Безперечно, що з огляду того, що багато чоловіків зловживали своїм головуванням, то можна бачити чому багато жінок дуже огірчено вимагають рівности. Однак, Бог заснував цей розпорядок головування на добро усім. А як це?
Єгова завів родинний розпорядок для найближчих споріднень у житті. Щоб усі були щасливі, то в родині мусить бути стійкість, і єдність. Ясно, що один член мусить давати провід. Єгова дав цю відповідальність чоловікові. Він також наказав чоловікам „любити дружин своїх, як власні тіла”— шануючи і поважаючи їх.— Ефес. 5:28—33.
Тепер, якщо жінка має шукати проводу від її чоловіка в домашніх справах, то як вона може головувати над чоловіками і жінками в зборі? Що коли б старший або „старша” були одружені?
Ті, що сперечаються, щоб жінки служили „у кафедрах” хочуть переконати нас, що лише через тодішній суспільний звичай Ісус не вибрав жінок на апостолів. Але Ісус діяв у гармонії з Божим оригінальним наміром. В Едені, Адам був голова Єви, навіть перед тим ніж вони згрішили.— 1 Мойс. 2:18, 22, 24; 1 Кор. 11:7—9.
Тепер, чи такий божественний розпорядок „придушує” жінок, роблячи їх „другорядними християнами”, так як дехто заявляє? Сьогодні слово „підкорення” часто єднають з „гіршою якістю”. Але Біблія і християнське життя показують, що лише коли будемо коритися волі Єгови — шукаючи свого місця в Його розпорядкові — то лише тоді знайдемо щастя.
Крім цього, щодо жінок то погляди апостола Павла, часто є неправильно представлені. Замість лише багато писати, як треба любити і шанувати жінок, він повторно вітав і похвалював особистих сестер по імені. (Рим. 16:3, 4, 6, 12) І це той був самий апостол, що написав вірш, якого прихильники жіночих „священиків” часто наводять. Там є сказано: „Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі”.— Гал. 3:28.
Коли дослідимо це писання в його змісті, то знаходимо, що воно відкриває глибоку правду. Небесна класа не є обмежена лише до чоловіків, але включає жінок. Певно, що понад усе інше, це показує Божий сприятливий погляд відносно жінок — погляд, якого вірно відбивали Христос і Павло.
Отже, коли церкви дуже розділюються відносно цієї спірної справи, то було б добре для християнських жінок триматися цієї біблійної науки. Роблячи це вони не є „придушені”. Вони знаходять правдиве щастя коли приносять „духовні жертви приємні для Бога”. І найважніше, вони дістають Боже благословенство.— 1 Пет. 2:5, НС.