Закупки на турецькому базарі
Від „Пробудись!” кореспондента в Туреччині
СТАМБУЛ — унікальне місто розположене на двох континентах. Хоч місто є повне екзотичних східних таємниць, то західний вплив дає йому деякого смаку, якого не знайдете ніде інше у світі. І цього не зауважите ніде у місті так, як на цьому надзвичайному базарі або ринкові. Те, що дійсно відрізняє Стамбул є ринок, який сильно нагадує дні, коли Стамбул був Константинополем, яким володіли оттомани. Його дійсно варта відвідати.
Небувалий покритий базар у Стамбулі
Увійшовши на базар, нас зараз втягає найбільш кольорові та галасливі видовища, яких ніде у світі не побачите. Відкритий кожного дня, крім неділі, від ранку по заходу сонця, це правдоподібно є найбільший ринок в Європі або в Середземних країнах.
Вузькі брукові вулиці так сильно в’ються, що за кілька хвилин ходу можна цілком заблудити. За кожним закрутом бачимо чудовий протяг ринка. Коли очима дивимося на різноманітність кольору, то з кожної сторони, наші вуха атакують неуявлені звуки і то майже в кожній мові.
Тут по вузьких провулках і проходах базару, який є майже цілком покритий, і постійно кишить людьми, що розмовляють, кричать, сміються та дуже голосно торгують, ми нібито входимо в колишній світ. Штовхаючись через товпу є гамали, або носильники, які несуть великий вантаж прив’язаний на плечах. Їхній хрипкий крик „Уступайтеся!” перериває замішання голосів. Деколи, ваговоз або автомобіль, недоречні в такому місці, протрубляються до якоїсь крамниці або прилавка.
Ще більш драматичним бачимо вози, яких тягнуть коні. Перевантажені, коні тупають та ковзаються по кругляках, а віз кидається вперед і мало що не розбиває прилавки — аж поки не станеться неминуче — і помаранчі, хусточки та інші причандали розлітаються по вулиці, а власник прилавки і шофер возовода голосно переговорюють справу. Це є знак для товпи приступати й розказувати свої версії аварії. У такому новому збудженні вони забувають продавати або купувати.
Так, як можете бачити, часами є більше продавців, як покупців. Ці завзяті торговці розголошують свій товар криком у принаймні чотирьох мовах. Багато з цих продавців є собі діти, які продають усе від buzlu su (льодова вода) до пластичних мішочків у яких носять товар. Хоч цій молоді бракує освіти так, як їхнім старшим колегам, то вони провадять свою торгівлю дуже добре, і знають досить різних мов, що можуть продавати товар проходячим туристам.
Незабаром наші ноги повідомляють нас, що базар не є собі маленьке місце. Один рахунок показує, що тут є більше, як 4.000 крамниць, крім 2.000 маленьких майстерень, які виробляють багато товару, який продається тут. Незліченні прилавки та візочки наповнюють вулиці та провулки, і порозкидано по ринку є дванадцять товарових складів, деякі зв’язані з дуже старими оттоманськими Hans або комерційними домами. Там також є коло дванадцять фонтанів, хоч вони є старовинні останки. Там є ресторани й чайні по яких можна відпочинути від шуму на кілька хвилин. Для вигідности мусульманів є кілька мечетів. Також, там є два банки, дуже потрібна публічна вигідність, і центр інформації головно для загублених туристів. І з якоїсь причини тут навіть є початкова школа — дійсно, чарівний початок у житті школярів, які ходять туди.
Коротенька історія базарів
Базар був заснований на його теперішньому місці (і покриваючи майже такий самий обшир) султаном Мегметом 2-им. Це було в 1461 р., зараз після завоювання Константинополя (Стамбул). Тодішній базар був здебільшого з дерев’яної будови, але його вже кілька разів перебудовували і збільшили так, що тепер поміщає стайні переможця Мегмета і кілька інших дуже цікавих кам’яних будинків тієї доби.
Із бігом років, пожежі знищили деякі частини — остання велика була в 1954 р. Однак, ринок з його околицями сьогодні є такий, як він колись був.
Нема легкого переходу
Увійшовши в ринок через один із його п’ятьох входів, ми зустрічаємо проблему знайти вихід через шумливу плутанину людей, які товпляться по його коло шістдесятьох вулицях і провулках. Цікаво зауважити, що по різних „вулицях” продають інший товар. Ось, назва одної „Вулиця творців тюрбанів”! А друга „Вулиця Аґових плюмажів”. По ще іншій вулиці аркада старих колонад, знаходимо крамниці по яких продають турецькі килими, дамаски (шовкова та бавовняна візерункова матерія) й парчі. У сусідніх провулках можна ритися між великими купами килимів із козлячої шерсті, або милуватися дуже гарними килимами ручного виробу, все це серед дружнього суперництва, де крамарі змагаються одні з одними за нашою увагою.
Всюди можна знайти вигідні покупки — по всіх дивних маленьких крамницях захованих у запорошених малих провулках. Єдина проблема є, запам’ятати як віднайти цю крамницю знову. Тому що деякий товар можна знайти тільки в спеціальних крамницях, то треба доброї пам’яті купувати на покритому базарі в Стамбулі.
Без різниці, чи маєте добру пам’ять чи ні, то будете любити проходжуватись по цьому чудовому ринку. Але дозвольте собі досить часу на заблудження. Навіть то є приємно — і пригода — у тому, що кажуть є одно з найбільш надзвичайних приваблень Туреччини.
„Старий Ринок”
Ця особлива секція покритого базару знаходиться саме посередині і називається Бедестен. Тут знаходимо більш коштовні старовинні й надзвичайні речі. Подивіться на всі ті предмети з міді, бронзи та скла, а навіть бачимо візантійські реліквії (стародавні останки). Деякі з цих речей є непідроблені, але будьте пильні, бо багато є сучасного, машиною-вироблені, поганого виробу з напрямом підвіювати ще-існуючу чарівну Східну атмосферу ринку.
У більш „сучасних” околицях знаходимо торговців золота й дорогоцінностей. Тут можна бачити дуже гарні, але коштовні зразки ручної роботи дорогоцінностей. Тут дуже торгують золотом, і ціни змінюються щоденно.
Торгування важне
Чи вас трохи турбує, що тут люди дуже торгуються? Щоб цілком зануритися в дух ринка, то треба торгуватися й сперечатися про ціну. Все це робиться в атмосфері „дружнього грабування”, де покупець і продавець стараючись використувати один одного, починають торгуватися за „найнижчою” останньою ціною. Часами, залежачи від вартости речі, таке торгування може продовжатися майже годинами, де продавець приносить чай або турецької кави, аж поки не погодяться.
„Але тут є так багато вигідних покупок!” ви кажете. Так, але окремо від масового виробу сувенірів і речей щоденного вжитку найбільше привабливі є ті, які можна купити припадають до деяких категорій: бронзові й мідяні вироби, килими, дорогоцінності, ганчарські вироби та інші рукотворні речі з дерева, оніксу та коралу. Рукою вишитий одяг та шкіряні товари завжди є дуже популярні між туристами також.
Чи зауважуєте, як на ринку усе виглядає трошки недійсне? Це тому, що зовнішній світ здається дуже далеко. Не турбуючись різними зовнішніми клопотами, тут різні люди ведуть своє торговельне підприємство хитро, але ввічливо.
Уже прийшов час для нас залишати Бедестен через брами ювелірів. Але, чи ви зауважили візантійського орла над брамами? Цей орел є дуже старий й один славний історик — Евлія Целебі — сказав це про цей символ: „Прибуток й торгівля є мов дикий птах, якого можна ввічливо присвоїти на ринку”. Отже, може бути, що у деяких способах стародавній базар не змінився так дуже.
Ну, наша покупка вже закінчилася. „Незабутня”, ви кажете? Може бути, але одна річ є певна: Коли забудете про свої пам’ятки тут або загубите їх, Стамбульський базар таки далі буде баритися у вашій пам’яті.