Чому адвокатів так дуже критикують
У 1978 р., Пенсільванський суддя, Лоіс Ґ. Форер, у статті під заголовком: „Закон: Надмірні обітниці, недостатнє виконання”, написала: „Юридичну професію сьогодні дуже мало шанують . . . розчарування та незадоволення з правосуддям вдаряють у саме серце нашого народного добробуту та життєздатности”.
В Англії, критики також підносять серйозні питання. Вступ до науки юридичної системи в тій країні заявляє:
„Нас вчать, щоб ми довіряли британському правосуддю. . . Ми сперечаємося, що є декотрі люди, які ніколи не дістають правосуддя”.
Адвокати впливають на всі рівні уряду — законодавство, адміністрацію, чинення суду та адвокатські практики. Вони також мають включне право практикувати законодавство. Отже, юридична професія мусить прийняти якусь мірку відповідальности за ці справедливі нарікання. Задумайтеся над деякими більш загальними обвинуваченнями:
,Один закон для заможних, а один для вбогих’
Ще у 1905 р., президент Теодор Рузвельт з США сказав:
„Багато з найбільш впливових і найвище оплачуваних практикантів законодавства . . . уплановують відважні та дуже хитрі схеми через які їхні заможні клієнти . . . можуть обходити закони, які є зроблені на добробут публіки”.
Майже шість десятиліть пізніше, стан мало змінився, коли генеральний прокурор, Роберт Кенеді сказав: „Адвокати мусять понести відповідальність за те, що дозволяють, щоб дві системі закону — одна для багатих, а друга для вбогих — розширювались і продовжувались”.
Безперечно, адвокати не є відповідальні за те, що в світі є заможні та вбогі. І це не значить, що немає коштовних послуг, як адвокатські, яких пересічний робітник не може позволити собі. Але тому, що юридичні послуги є такі дорогі, що вбогі, а навіть звичайні робітники не можуть користуватися правосуддям.
Так, як після перегляду юридичних професій часопис Нью Йорк Таймс (анг.) зауважив: „Критики, всередині і поза професією, сперечаються, що є забагато закону і забагато адвокатів і що вони вимагають забагато грошей за свої послуги, і тим зменшують попит”. І головний суддя, Чарлс Д. Бретел з Апеляційного Суду в штаті Нью Йорк, говорячи про тих адвокатів, які просто „хапають, хапають, хапають”, перестеріг, що вони „вбивають гуску, яка кладе золоте яйце” (нищать джерело свого багатства).
Спроби та зусилля, щоб виправити несправедливості, які спричиняють висококоштовні адвокати, такі, як системи законної допомоги, мали змішані успіхи. Коли поправляють одні несправедливості, то витворюють інші. Наслідком цього, часто буває, що в Англії, а також у Сполучених Штатах, лише дуже вбогі або дуже заможні можуть брати свої справи до суду. Часто, люди середнього класу, яким не дозволяють користуватись допомогою, знаходять, що адвокатські послуги є закоштовні для них.
Повільні, складні судоговоріння
Складність сучасного суспільства і збільшаюча кількість законів розмножують проблеми і надто напружують судові засоби, як ніколи раніше. Повільність системи часто знеохочує тих, що вживають її. Так, як головний суддя Варенберґер з Верховного Суду США сказав: „Люди з проблемами, так, як люди що переносять біль, прагнуть поліпшення, бажаючи заспокоїти його так скоро та некоштовно, як тільки можливо”. Однак, ці цілі дуже рідко коли досягаються, через що критикують закон та законні інституції.
Звертаючи увагу ще на іншу причину обурення, журнал Тайм (анг.) наводить колишнього помічника президента, адвоката Фреда Доттена, який сказав: „Адвокатам платиться, щоб вони ускладнювали, щоб вони продовжували розпочату скаргу і тримали все це технічно”. Він пригадує один судовий процес про невідповідне наклеювання ярликів на слоїки з оріховим маслом, який тягнувся дванадцять років, і в якому виписали 75.000 сторінок судової справи і 24.000 сторінок копій! Це не значить, що всі адвокати так практикують, але такі серйозні зловживання трапляються часто, і це витворює враження, яке є шкідливе для професії.
Деякі адвокати беруть забагато справ і беруть справу до суду лише, коли клієнти кличуть їх. Один практикуючий адвокат признав: „Якщо клієнт докучає адвокатові, то може заощадити собі місяці часу”. Коли ви маєте такого адвоката, і хочете приспішити свою справу, то можливо треба буде кликати його часто. З другого боку, часами ви самі мусите краще співпрацювати з адвокатом, щоб приспішити справу. Чи ви дали йому всю потрібну інформацію? Чи ви платите йому своєчасно?
Сумлінні адвокати, які добре працюють для своїх клієнтів і не є дуже дорогі, можуть бути дійсним джерелом заспокоєння і приносять честь своїй професії. Однак, навіть такі адвокати мусять працювати у недосконалих юридичних системах, які через свою недосконалість поширюють моральні несправедливості.
Суперницькі системи: Перешкоджання правосуддю
Чи ви вже колись розстроювались, коли почули, як явно перекручують правосуддя в юридичній системі? Це може бути тому, що у серці англо-американському процесі існує суперницька система. Ця система є заснована на теорії, що правосуддя і правда виявиться від сутички між двома протилежними поглядами. Про цю систему, Нью-Йоркський адвокат Авраам Померанст спостеріг:
,Ми гордимось нею, але це є дуже зловмисна система, яка є зроблена, не, щоб досягнути, але, щоб розстроювати правду. Кожна сторона витягає факти, що допомагають і відкидає ті, що не допомагають. З цього виходить замішання і викривлення, і хитріший адвокат виграє”.
Кожна сторона має свого адвоката обороняти свого клієнта. У багатьох випадках, нема ясного порушення морального добра або зла обох сторін. Але суперницька система має напрям відкидати моральні стани і заохочує адвокатів обороняти того хто буде добре платити їм.
„Отже адвокати, які належать до публічної професії з великими суспільними відповідальностями”, пише Джеролд С. Айєрбах, професор законодавства у Велслі Університеті, заявляють вірність клієнтові, як їхній найбільший обов’язок (коли в дійсності, вони люблять його гроші)”. Це, він каже, показує основну хибу цієї суперницької системи: Вона „є погано споряджена розглядати суспільне добро, позамовчазне припущення, що всяка боротьба і хто-небудь, що виграє справу є добрий для суспільства”.
Це допомагає нам зрозуміти чому, за поглядом звичайної людини, часто по судах трапляються такі безглузді рішення. Добрі закони, з наміром обороняти невинних та охороняти чесних, хитрі адвокати можуть перекручувати, щоб допомогати винним та нечесним. Це є парадокс (заперечна думка) людських юридичних систем, за які адвокати не є цілком відповідальні. Хоч правосуддя є ідеалом, щоб справедливо розсуджувати справи, то часто в практиці між недосконалими людьми принципи морального права та неправильного заступається тим, що є „законне”. Оповідаючи про те, що він як професор закону, тепер бачить, Джеролд Айєрбах каже:
„Кожного року майже 100.000 [американських] студентів є навчені думати так, як адвокати. Навчити когось, що вже на протязі двадцять одного року думав так, як особа, тепер, а щоб він думав, як адвокат, не є легка задача. Та наука вимагає викорінити думку, що правильне і неправильне мають якесь значення понад те, як суперницький процес юридичної системи рішає”.
Утруднення адвоката
Такий погляд про моральні цінності в юридичному тренуванні ставить сумлінних студентів адвокатства у скрутний стан. „Мене турбує те, що Гарвард [школа адвокатства] звертає дуже мало уваги на моральність, коли навчає майбутніх адвокатів”, написав студент, який закінчив ту школу, у статті, яку помістив часопис Нью-Йорк Таймс. „В ділянці законних і особистих моралів, то нас навчають, щоб ми наслідували наші власні інстинкти — в моїй власній справі — невідповідно перевірені інстинкти (спонуки)”.
Ще одну точку цього скрутного морального стану адвокатів висказує Нью-Йоркський адвокат Сеймор Вішман: „Змагатися так енергійно та винахідливо, як можливо, щоб виграти справу є найважніша традиція професії. Чим менш гідний клієнт, то тим більше благородне є зусилля”.
Адвокати, які приймають цей принцип можуть обороняти особи, які вони знають є найгірші злочинці, або обслуговують осіб з морально сумнівними напрямами. Багато осіб, яких я обороняю в суді є потвори або виродки, що займаються потворними вчинками”, признає адвокат Вішман. Хоч „деколи мої клієнти не є винуваті у злочинах за які оскаржують їх, то майже всі є винуваті у чомусь”. Багато таких осіб випускають на волю, щоб гнітити громаду тому що їх обороняв „добрий” адвокат.
Позивач у Тексасі сказав про одного такого адвоката: „Він є добрий, дуже добрий. Але через нього, кілька дюжин осіб ходять вільними у Тексасі, які не будуть стримуватися від убивання когось. Він є загрозою для суспільства”.
Відповідь цього славного адвоката показує моральну слабкість теперішньої недосконалої юридичної системи: „Я добре сплю вночі. Моє діло не є судити, але я стараюсь, як можу, щоб допомогти обвинуваченому горожанинові”. Однак, є адвокати, які боряться з цим скрутним моральним станом.
Багато адвокатів, проте, роблять очевидно висновок, що це краще, щоб вони не робили особистих моральних вироків, але, щоб законний процес судив — правильно чи неправильно. Питання чи адвокатам, бувши добре обізнаними з справою клієнта, слід обороняти тих, які вони знають є винуваті, є ділема (утруднення) професії.
За поглядом декотрих, то намір законної практики є, щоб вживати „технічну” оборону обвинуваченого, без різниці чи він є винуватий чи ні. Але адвокати можуть відповідати: ,Чому нас осуджують за те, що ми вживаємо правила, яких закон заснував?’ Це питання тепер вертається назад до того скрутного стану в якому юридична професія знаходить себе.
Проте, нема сумніву, що такі технічні сторони врятували багато чесних та невинних осіб від неправильного судження. У деяких випадках в яких адвокати, що займаються такими справами були переконані, що їхні клієнти були невинні, і тому старались, як могли вживати всі законні заходи, щоб допомогти їм. Коли б вони не робили цього, то невинні особи були б засуджені.
Однак, багато відчувають, що стан є подібний до того про якого говорив суддя Гері Блекман від Верховного Суду СШ, коли сказав: „Немає рівноваги. Обхват кривий”. Він заохочував професію юристів, щоб вона відновила своє зобов’язання до „справедливого і морального, як також до ледве законного”.
Тимчасом людям деколи потрібно користуватись корисною службою, яку постачають закон або адвокати. А як найкраще можна користуватися цими службами? Слідуюча стаття буде розглядати цю справу.
[Рамка на сторінці 5]
„Люди з проблемами так, як люди, що переносять біль, прагнуть поліпшення, бажаючи заспокоїти його так скоро та некоштовно, як тільки можливо”.