Живучи у межах закону — тепер і назавжди

ПО ДЕЯКИХ країнах живуть люди з крайніми поглядами та негативним, руїнницьким відношенням до законів в їхніх країнах. Одначе, хоч юридичні системи мають багато слабкостей, то неупереджені люди признають користі, які приходять народам навіть з цих недосконалих систем. Справді, що закон та суд є засоби, які поправляють багато несправедливостей. Серйозні та сумлінні судді виявили велику мудрість та проникливість, коли розв’язують законні проблеми.

Навіть Біблія признає право націй вкладати і примушувати виконання закону людям на добро:

„Добра поведінка не боїться суддів; лише злочинці бояться. . . Держава має обов’язок служити Богові на вашу користь. Якщо порушуєте закон, проте, то маєте чого боятися”.— Рим. 13:3, 4, Єрусалимська Біблія (анг).

Згідно з цим, то добрі горожанини оцінюють співробітництво, якого закон дає публічному добробутові. Вони стараються, як можуть допомагати поліції, суддям та іншим сумлінним авторитетам тримати порядок та закон, і цим збільшують порядок у суспільстві.

Стримуючись від суду

Горожани також допомагають, коли залагоджують незгоди та розв’язують проблеми між собою, щоб не накидати тягар на юридичну систему. По суті, багато суперечок можна було б відвернути, коли б перше згоди записувалися на папері. Це тому, що розмови дуже легко забуваються і часами буває якесь непорозуміння. Пам’ятна записка згоди не мусить бути складним договором, або контрактом вкладана адвокатом. Власник дому може написати, наприклад, маляреві (або тесляреві, механіку чи водопровіднику) договір, кажучи: „Цим підтверджується нашу розмову минулого четверга в якій ви погодилися помалювати мій дім двома шарами білої клейової фарби і оздобити зеленою. Ви погодилися постачити доброї фарби. Робота має бути закінчена перед кінцем липня 1979 р., за 750 доларів, заплачені, коли праця буде закінчена”. Такою коротенькою згодою можна запобігти багато непотрібної та нещасливої суперечки.

Але коли проблеми являються, то багато людей по розвитих країнах, а особливо в Сполучених Штатах, думають, що найкраще є брати справу до суду. „Чи ж може прийти якесь добро суспільству, коли будемо поспішно брати суперечки до суду?” запитує Моріс Розенберґ, професор закону у Коломбія Університеті. „Здається, що збільшаюче число американців тепер беруть одні одних на суд за образи та страждання, яких вони колись вважали за властиві у недосконалому світі”.

Є багато проблем, яких закон не може розв’язати. Суд може наказати чоловікові, щоб він платив за утримання його родини, але не може примусити його працювати і заробляти гроші. Закон не може примушувати ні чоловіка, ні дружину, щоб вони любили своїх дітей, щоб тепло та мило поводилися з ними, і таким способом розвивали щасливу та зрівноважену родину. Лише охочі особи можуть розвити ці потрібні та відповідальні людські характерні риси.

Чому кликати адвокатів, щоб вони і судді розв’язували справи, яких розсудливі люди повинні вирішувати самі для себе? Коли беруть справу до суду, то люди часто ухиляються від їхньої основної відповідальности, бути справедливими та добрими до своїх ближніх. (Мат. 22:39) Коли так стається, то можна дійсно сказати: „Так як закони множаться, то так само розгнивається цивілізація”.

„Багато адвокатів пригадують собі час, коли люди розв’язували проблеми між собою, а сусідом та сусіднім крамарем”, каже часопис Нью-Йорк Таймс, який аналізував цю проблему. Тепер уже роблять намагання в цьому відношенні, вживаючи безсторонніх посердників замість суддів, щоб розв’язати багато незгод.

У таких справах посередник вислуховує обидві сторони і старається залагодити справу так, щоб обидві сторони скористали. Якщо вони не зможуть дійти до згоди, то часто ще з самого початку згоджуються, щоб посередник залагодив справу так, як він вірить буде справедливо, і його рішення тоді стається зобов’язуєче. „Ця основна ідея вже є дуже стара”, каже The Wall Street Journal. Первісні суспільства вже довгий час покладались на місцевих начальників, або навіть на членів родини, щоб вони розв’язували проблеми між особами”.

До закону треба звертатися тоді, коли справу ніяк не можна залагодити переговорами. У такому випадку, коли справа є серйозна, і є добра нагода виграти, то особа може вирішити, щоб взяти її до суду.

Навіть коли судовий процес вже почнеться, проте, то все ж добре не відкидати розсудливого пропонування, щоб залагодити справу. Славний американський адвокат-письменник Луі Найзер сказав: Є час залагоджувати і час боротися, і здоровий розсудок порадника, щоб вирішити є дуже корисна риса”.

Подібно, у Своїй Проповіді на Горі, Ісус Христос дав практичну законну пораду висловлюючи принципи, які є дуже достойні, навіть для сьогоднішнього дня:

„Зо своїм супротивником швидко мирися. . . А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою,— віддай і плаща йому”.— Мат. 5:25, 40.

Щоб залагодити справу, то обидві сторони мусять бути розсудливі. Дуже рідко коли у судовому процесі можна сказати, що хтось є цілком правий, а другий цілком помиляється.

Суперечки у християнському зборі

Передбачуючи, що навіть між членами християнського збору будуть заходити суперечки, то Біблія, мило, але реалістично викладає принципи, показуючи, як залагоджувати незгоду.

Ісус показав, як в добрий спосіб, перше приватно, і коли потрібно, з іншими свідками, що є ознайомлені з фактами, можна помирити осіб і ефективно залагодити незгоди. (Див. Матвія 18:15—17.) Ця процедура є дуже практична. Здорово думаючі та практичні адвокати признають це. Таким чином приводиться обидві партії у позицію, щоб вони застановлялися над фактами справи. Коли взаємне визнання фактів не можна досягнути таким способом, то у християнському зборі є судовий комітет, що складається з старших, які можуть розв’язати справу.

Це є подібно до сільських суддів у стародавньому Ізраїлі. Над швидко-діючою та практичною системою наглядали місцеві нефахові, але досвідчені та розумні старші чоловіки громади. Вони були готові вирішувати спірні питання і не сподівалися винагороди так, як буває між багатьма адвокатами за сучасного часу.— 2 Мойс. 18:13—26.

Чи ж християнам сьогодні слід брати свої суперечки до світського суду? Павло наказує християнам, щоб вони розсуджували свої власні справи. „Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, судитися в неправедних, а не в святих? . . . Чи ж між вами немає ані одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми? Та брат судиться з братом,— і то перед невірними! Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?”— 1 Кор. 6:1—7.

Безперечно, це не значить, що християни ніколи не повинні ходити до світського суду. Наприклад, у справах відшкодовування від страхового об’єднання, офіційного ствердження заповіту або коли потрібно брати якісь інші справи до суду, то це не безчестить християнський збір, тому що в таких справах суперечка не заходить між християнськими братами. Але, щоб розв’язувати переважно незгоди між християнинами, то в зборах служать чоловіки, що є добре вкорінені в біблійних принципах. Вони навіть тепер допомагають багатьом розв’язувати подібні справи без світського суду так, що публіка навіть не знає про них. У деяких випадках, християнська любов навіть може спонукати когось, щоб він „мав (пережив) шкоду”, замість стягати докір на добре ім’я збору перед світом.

Коли запанує правдива справедливість

У сьогоднішньому світі, людська недосконалість дуже впливає на юридичні системи, а також на особи, які вживають її. Але цей стан не буде завжди існувати. Творець людства обіцяє, що незабаром спростує різні невдачі урядів, щоб дати всім людям правдиве правосуддя. Під Божим царством, досконале правосуддя зможе розквітатися тому, що люди не будуть наглядати над ним.

Адвокатів і людських юридичних систем вже не буде. На їхнє місце, маючи надлюдську прозорливість, Божий вибраний суддя, Ісус Христос, „не на погляд очей Своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати, але буде судити убогих за правдою”.— Іс. 11:3, 4.

Людство не буде жалувати, що немає юридичної системи з її недосконалими зусиллями, щоб розсудливо розсуджувати і дістати правосуддя. Люди будуть вічно втішатися правдивим правосуддям. „Його царська сила буде множитися; Його царство завжди буде мирне. Він буде царювати . . . засновуючи Свою силу на правильному та правосуддю, від тепер і аж на віки”.— Іс. 9:7, Сьогоднішній Англійський Переклад (Іс. 9:6).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

„Чи може прийти якесь добро суспільству, коли будемо поспішно брати суперечки до суду?”— Моріс Розенберґ, Професор закону, в Колюмбія Університеті

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

„Чи ж між вами нема ані одного мудрого, щоб міг розсудити між братами своїми”? — 1 Кор. 6:5.