Погляд Біблії

Коли є включено сумління іншого

СВЯТА Біблія поміщає незрівнянну пораду для успішного людського споріднення. Видатний приклад такої поради знаходимо у слідуючих словах апостола Павла:

„Доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших”.— Фил. 2:2—4.

Сьогодні то є досить великий виклик застосовувати таку пораду. Це 1970 десятиліття називають „десятиліття самолюбства”. У нашій добі себелюбство і самозахоплення панують над думками багатьох людей.

Як же особи, які бажають бути приємними Богові можуть показати, що вони вважають особисті справи інших за „вищі” від своїх власних? Це можна зробити особливо тоді, коли подумаємо, як наша поведінка впливає на сумління інших людей.

Добре зверніть увагу на слідуючу біблійну пораду у справі, коли християнин є запрошений на обід до дому невіруючого:

„Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти,— їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись. Коли ж скаже вам хтось: ,Це ідольська жертва’,— не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління! Говорю ж не про власне сумління, але іншого”.— 1 Кор. 10:27—29.

Біблія поміщає подібну пораду для поведінки християн, коли є в товаристві з іншими християнами: „Не руйнуй діла Божого, ради поживи,— усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання. Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується”. (Рим. 14:20, 21) Ясно є, що коли сумління іншої особи може бути поранене, то краще стримуватись навіть від чогось, що є таке нормальне, як споживання деякої їжі.

Може бути, що ваші переваги в їжі та напитках не турбують осіб з якими ви маєте зв’язок. Проте, вищезгадані біблійні принципи потрібно пристосовувати також до інших точок у житті. Наприклад, подумайте про стиль волосся і вбирання. Слово Боже не призначає яке довге волосся у чоловіка повинно бути. Але це не значить, що християнські чоловіки є вільні запускати собі таке довге волосся, яке бажають. Біблія ставить слідуюче запитання: „Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього?”— 1 Кор. 11:14.

Ясно є, що між людьми будуть різні погляди про те, що становить „довге волосся”. Але більш корисніше ніж правило є застосовання принципу позаді вищезгаданої біблійної заяви, а саме: „ ,Сумління’! говор’ю ж не власне сумління, але іншого”.

Ця сама порада стосується до бороди або деякого стилю одягу. По декотрих околицях люди ще вірять, що борода ототожнює бунтівників у суспільстві. Подібно, по деяких околицях, люди можуть вірити, що чоловікам та жінкам, які заявляють представляти Бога, не годиться носити деякий одяг. У цьому розумінні скористаємо, коли обдумаємо дальшу пораду апостола Павла. Хоч Павло знову згадує про деяку їжу, то його пораду можна пристосувати до інших справ життя де сумління інших може бути ображене. Апостол пише:

„Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не Тратимо а коли ми їмо, то не набуваєм нічого. Але стережіться, щоб ця ваша воля [їсти те, що ви хочете] не стала якось за спотикання слабим. . . . І через знання твоє [що християнин не є обмежений лише до деякої їжі] згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер! Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите. Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м’яса, щоб не спокусити брата свого!”— 1 Кор. 8:8—13.

Коли християнин обдумає свій вигляд або своє вбрання і бажає розказувати своїм сусідам про біблійні правди, то було б добре запитати себе: Яке вбрання та вигляд люди в цій громаді сподіваються від когось, що навчає Слово Боже? Якщо ви не є певні, то чому не запитати одного з старших, або якогось іншого шановного члена християнського збору з яким ви товаришуєте? Тому що такі особи знають, якого рівня місцеві люди приймають, то зможуть дати вам пораду, одначе з пошаною до ваших особистих переваг.

Цікаво, Біблія також поміщає пораду, щоб ми не були надто образливі. Ми читаємо:

„Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть,— Бог бо прийняв його. Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його. Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. . . . А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим”.— Рим. 14:3—5, 10.

Усі, що бажають пристосовувати своє життя до біблійних принципів мусять вважати, щоб нб переймалися дрібницями і скоро не ображувалися. У таких справах, як їжа, підстригання волосся та вбирання, жоден християнин не має права накидати на життя інших людей свої особисті погляди, які можуть або можуть не бути надто крайні. „Отож, не будемо більше осуджувати один одного”, Біблія додає, „але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси”.— Рим. 14:13.

Згідно з біблійним застереженням, якого ми цитували на початку цієї статті, то особи, які бажають служити і бути приємними Богові „не роблять нічого підступом або з чванливости”. Замість виявляти себелюбне „я перший” відношення, то вони виявляють, ,покірність’, вважаючи справи інших важливішими за свої власні.— Фил. 2:2—4.

Коли потрібно робити рішення у справах особистого вигляду або у подібних справах, то християнин завжди мусить обдумувати сумління інших людей. Якщо є якийсь сумнів про даний стиль волосся або одяг, то їм не слід носити його, хоч мають особисту перевагу. Вони також не будуть критикувати, або старатись нав’язувати свої власні рівні на інших людей. Так робити погоджується з надхненою порадою: „Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного”.— Рим. 14:19.