Прикрашайте науку Божу у всьому
„БО ЦАРСТВО БОЖЕ НЕ ПОЖИВА Й ПИТВО, АЛЕ ПРАВЕДНІСТЬ, І МИР, І РАДІСТЬ У ДУСІ СВЯТІМ”.— РИМ. 14:17.
1. Через які чинники може виринати клопіт у кожному християнському зборі?
РІЗНИЦІ в поглядах, смаку та внутрішньому почутті існують між всіма людьми. Вони також існують між щирими християнами. Ці різниці можуть розбити мир та єдність у зборі, якщо його члени вважають, що їхні власні погляди є або кращі або, що всі мусять пристосовуватись до них.
2, 3. (а) Які різниці в думках існували у зборі в Римі? (б) Яку пораду Павло дає членам збору, які мали різні погляди у деяких справах?
2 У 14-му розділі листа до Римлян, апостол Павло розглядає різні погляди у християнському зборі у Римі. Це були справи, які впливали на сумління — різниці, яких деякі відчували було потрібно залагодити раз назавжди, щоб продовжати поклонятись Богові у правді. Між цими не було вклучено основних біблійних наук. Справи через які заходила незгода стосувались до сумління у менше важливих справах щоденного життя. Апостол показав, що дозрілі християни мають свободу вибирати у таких справах. Але він також перестерігав християнів не користуватись цією свободою нерозважливо або старатись обмежувати свободу інших.
3 Сумління одного християнина може дозволяти йому користуватися якоюсь справою. Проте, Павло заохочував такого не користуватися своїм правом, коли знає, що образить сумління свого брата. Також, Павло давав пораду тому, який мав надто чутливе сумління, щоб він не судив свого брата за те, що він робить і те чого Писання не забороняють, хоч він сам не може сумлінно робити те саме.
МИ МОЖЕМО ДІЯТИ ПРОТИ НАШОЇ ВЛАСНОЇ КОРИСТИ
4. Яке добро християнин старається чинити?
4 Апостол тоді каже: „Нехай ваше добро не зневажається”. (Рим. 14:16) Християнин працює тяжко, щоб чинити добро, щоб „у всьому прикрашати науку Спасителя нашого Бога”, перед очима всіх людей, щоб вони сильно шанували християнську науку. (Тита 2:10) Він бажає, щоб його життя було живе свідчення про те, що він і збір навчають, так, як апостол Петро радить: „Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі”.— 1 Пет. 3:16.
5. Як „добро”, яке християнин чинить може пошкодити йому?
5 Бувши такий обережний у всіх цих справах, які є зв’язані з життям християнина, то який сором то був би, коли б він зруйнував такий добрий вплив на правдиве поклоніння, намагаючись робити щось, що саме в собі не є заборонене — „добре”,— але, яке не виглядає добре в очах дуже чутливого християнина. Брат може зневажливо говорити іншим про цю справу. Або, люди в сусідстві можуть неправильно тлумачити такий вчинок християнина. Сам собою, такий вчинок можливо не є злий. Але, тому що інші осуджують його, то це може заплямувати добру репутацію християнина. Таке поводження може докірливо відбиватися на вістці „доброї новини”, яку збір дуже трудиться проголошувати і навчати. З цієї причини, було б краще для християнина стримуватись і не користуватись деякими свободами, а навіть правильними, коли у таких справах сумління іншого християнина є слабе.
6. Яку пораду дається християнинові з надто чутливим сумлінням?
6 З другого боку, то є також необхідно, щоб християнин з надто делікатним сумлінням, не критикував когось, що користується своєю свободою, але не чинить нічого злого. Такий судить свого брата. Такому слід поправити свій погляд. (Порівняйте 2 Коринтян 13:11.) Бо коли не зробить так, то буде розбивати мир збору. Тому, що судить свого брата, то до великої міри буде винуватий за клопіт, якого його критичний погляд спричиняє. Навпаки, він повинен старатися бути цілком дозрілий і зміцнити свою віру, щоб не мати нахилу спотикати себе або осуджувати інших. Якщо не зробить цього, то буде постійним джерелом клопоту, і може стягнути докір на „добру новину”.— Євр. 5:12—14; Пс. 119:165.
ЦАРСТВО БОЖЕ СКЛАДАЄТЬСЯ З БІЛЬШЕ ВАЖЛИВИХ СПРАВ
7, 8. Що означає вислів апостола Павла: „Бо царство Боже не пожива й питво”?
7 Апостол Павло приходить до серця цієї справи, коли каже: „Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім”. (Рим. 14:17) Правдиве поклоніння, і всі справи царства Божого та його збору не зосереджуються на цих фізичних справах. Так як Ісус сказав: „Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить,— те людину опоганює”.— Марка 7:15.
8 Це саме можна сказати про багато інших речей у житті. Одяг і вигляд, забава, робота та інші особисті справи не є основи, ані головні речі для „поширення доброї новини”. (Фил. 1:12) Якщо ми не порушуємо Писань і коли в щоденних справах життя є помірні, відкидаємо крайності і не втягаємось у світський злочин, то це є справи за які брати не повинні судити нас.— Порівняйте Приповісті 11:2.
9. Як царство Боже є „праведність, і мир, і радість у дусі святім”?
9 Це навчання про царство Боже видає багато кращий плід праведности у своїх провісниках і в тих, що слухають їхньої вістки. (Тита 2:12; 1 Пет. 2:11) Всі повинні бути готові віддавати свою власну волю та бажання і приватні приємності задля миру в зборі. Коли християнин дозволяє святому духові діяти у ньому і провадити його, то буде радіти знаючи, що задовольняє Богові. Намір царства Божого є поширювати ці важливі духовні речі.— Рим. 8:6, 13.
10. Беручи до уваги те, що Боже царство означає, то як Бог приймає, а люди похвалюють християнина, який працює для Христа в цьому відношенні?
10 Маючи такі величні цілі, дозрілий християнин звертає увагу на справи, що справді мають до діла з властивостями та принципами царства Божого. „Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми”. (Рим. 14:18) Якщо він є раб для Христа, щоб поширювати ці важливі речі, то напевно заслужить Божої похвали та інші християни будуть любити його за його таку розсудливість та добрий розум. Своїм порядним життям він буде привертати людей. Навіть хоч деякі можливо не схочуть прилучитися до правдивого Християнства, то своєю поведінкою він таки буде приваблювати їхні сумління.— 2 Кор. 4:2.
РОЗВИВАЮЧИ МИР У ЗБОРІ
11. Замість шукати вади в інших, то до чого всім людям збору слід віддавати свою енергію?
11 „Отож”, каже апостол, „Пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного”. (Рим. 14:19) Цим Павло каже, щоб збір відкидав усякі причини на суперечки і щоб брати жили у згоді одні з одними. Він просить вісників поводитись у такий спосіб, щоб зміцняти християн духовно, замість шукати вад, або вперто наполягати на особисте право — те, що спотикає інших. Павло пропонує, щоб вони старались „досягнути з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти”, і щоб „були правдомовні у любові, і в усьому зростали в Нього, а Він — голова, Христос”. Вони тоді можуть з’єднуватись і з дійсною силою і ефективністю приносити людям вістку спасіння.— Ефес. 4:13, 15.
12. Що християнин може робити, щоб „не руйнував діло Боже”?
12 Ті, що вже прийшли до пізнання правди є діло Боже. Божі слуги також витрачували багато часу і зусилля, щоб навчати і дбайливо та ніжно допомагати їм. Вони є „Боже поле, Божа будівля”. (1 Кор. 3:9) Чи ж якийсь християнин може бути такий нешанобливий та руїнницький, щоб зруйнувати цю працю? Апостол наказує: „Не руйнуй діла Божого ради поживи,— усе бо чисте [тому що Мойсеїв закон про все, що було чисте або нечисте, був скасований через Христа], але зле людині, що їсть на спотикання. Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій грішиться, або спокутується, або слабне”. (Рим. 14:20, 21) Коли ведемо когось нашим прикладом поводитись проти його сумління, або коли будемо старатись накидати свій спосіб на іншого, то можемо зруйнувати добре діло, якого Божий дух виконав з тією особою, навіть хоч ми самі не знаємо, що робимо таку шкоду.— Порівняйте 1 Коринтян 3:17.
ШУКАЙТЕ БОЖОЇ СЛАВИ, НЕ ЗАДОВОЛЬНЯЙТЕ САМИХ СЕБЕ
13. Як хтось повинен мати свою віру „сам про себе перед Богом”?
13 Висновок до якого можемо прийти є такий: „Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом”. (Рим. 14:22) Віра про яку тут згадується, стосується до нашої теми під дискусією. Ясно є, що це не є віра у царство Боже і в його важливі справи, тому що цю віру треба явно звіщати всім людям. (Мат. 28:19, 20) Павло говорить тут про віру християнина, що Христова жертва звільнила нас від колишніх обмежень, як-от, щоб не їсти деякої поживи або святкувати деякі дні — справи, що не мають нічого до діла з Божим царством, але справи особистого вибору та погляду. (Гал. 4:8—11) Отже, порада є така: ,Не накидайте своїх поглядів на інших’. Коли знаєте, що інші сумніваються про правильність деякого вчинка, який ви знаєте не є злий, то ви не повинні перемагати їх, або користуватись вашою власною „свободою”. Бог тоді буде шанувати ваше уважне відношення. Він буде розуміти чому ви стримувались і не чинили те до чого християнин має право. Але коли знаєте, що якась річ не буде разити комусь сумління, то її можна чинити. Бог буде оцінювати ваше добре треноване сумління і здоровий розсудок. Бог буде бачити щирість вашої віри. Його розсудливість є важлива. Він бачить, що ви поводитесь сумлінно і з любов’ю практикуєте вашу віру.
14. Чому щасливий той чоловік, що „не осуджує самого себе за те, про що випробовується”?
14 Тепер, про тих, що сумлінно стримуються від якогось напрямку, апостол каже: „Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробовується”. (Рим. 14:22) Ніколи не виступаючи проти свого сумління, християнин буде мати спокій розума, але коли він сумнівається про деякий напрямок, то зараз повинен відкинути його. Все те, що християнин похвалює, не повинно нарушувати його сумління, не робить різниці яке привабливе воно може бути, або як хтось може сперечатись. З другого боку, коли хтось бачить, що той аргумент є оснований на Писанні і стане цілком переконаний, що той довід є правильний, тоді він може поправити свій сумлінний погляд відповідно.— Рим. 14:5.
15. (а) Як чоловік є осуджений, коли чинить якусь річ, але сумнівається чи її правильно чинити? (б) Як він може поліпшити якість свого сумління? (Ефес. 3:14—19; 1 Сол. 5:11)
15 „А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх”. (Рим. 14:23) Апостол звертає ці слова до тих, що визнають бути християнами, а не до невіруючих. Те, що особа робить не повинно разити її сумління. Якщо її сумління є стурбоване, то вона осуджує сама себе. Вона повинна постійно старатися краще розуміти християнську віру, щоб досягнути більш зрівноважене сумління. Хоч не все, що християнин робить є прямо зв’язане з проголошенням „доброї новини”, то однак все те, що він робить, навіть у справах відпочинку та розваги, він робить з наміром, щоб зміцняти себе та інших.
16. Щоб чинити „все на Божу славу”, то що християнинові перш слід робити?
16 Роблячи підсумок, апостол дає розумну пораду: „Усе на Божу славу робіть”. (1 Кор. 10:31) Перш ніж будете щось робити, то запитайте себе: ,Чи це збільшить мир і спокій у зборі, так, що Божий дух буде вільно діяти між усіма його членами?’ ,Чи мій вчинок стягне докір на Боже ім’я і Христа?’ ,Чи він буде зміцняти, а не руйнувати діло Боже у зборі?’ Справді щасливий буде той християнин, який може тримати своє життя у цілковитій гармонії з правильним, зрівноваженим та чистим сумлінням перед Богом. Такий християнин є благословенством для Божого збору.
[Ілюстрація на сторінці 11]
Замість переконувати когось виступати проти його сумління, то ми повинні дозволити, щоб Божий дух провадив його, як він студіює Боже Слово