Що можна зробити відносно родинного насильства?

ХТО може заперечити, що домашнє насильство є дуже серйозною справою на яку потрібно негайно звернути увагу? Але, що можна зробити, коли насильство тривожить родину?

По-перше, яке хвилювання ви з’єднуєте з домашнім насильством? Чи ж не гнів? Порівняльно, чи у деяких подружжях трапляється насильство тому, що чоловік або дружина любить жорстокість або шкодить один одному? Швидше, в більшости випадках насильство трапляється через нестриманий гнів, який виринає через ростроєння, заздрість, самотність або непевність.

Ми вже бачили, що ми всі вспадкували гріх та недосконалість. (Рим. 5:12) Брак контролі над нашими хвилюваннями є один болісний наслідок цього. Через це, хто з нас уже не був розгніваний і не сказав або зробив щось, за що пізніше жалував? У Біблії є поміщено кілька таких випадків у яких слуги Бога Єгови виявляли цю слабкість.— 1 Мойс. 34:1—31; 49:5—7; Йона 4:1, 9.

Чи ж нам сподіватись, щоб у такому близькому спорідненню, як родина, ніколи не було гніву? Відверто говорячи, ні. Навіть коли хтось обуриться коли недосконалий член у родині не поводиться правильно думками або без любови, то ми часами гніваємося. (Порівняйте 1 Самуїла 20:34; Йова 32:3.) По суті, Біблія реалістично дає християнам цю пораду: „Гнівайтесь, та не грішіть,— сонце нехай не заходить у вашому гніві”.— Ефес. 4:26.

Коли і розгніваєтесь, то чи це правильно давати гніву волю у тому, що називають „агресивне урівноваження”? Ви можете читати, що то правильно робити так, або хтось може казати вам це. Наприклад, психолог, Юрій Бах писав:

„Усна суперечка між чоловіком, а дружиною є . . . дуже бажана. Одружені, що горячо сперечаються між собою не розходяться — якщо вміють відповідно сваритися”.— The Intimate Enemy (Близький Ворог).

Однак, з того, що ви вже самі бачили у житті, то чи це добре виражати гнів злісними висловами? Згідно з дослідженням, якого провів д-р Мурі А. Страус, професор родинної соціології, то так робити не є правильно. Він віднайшов:

„Агресивне урівноваження, тобто коли одружені настирливо і горячо сваряться, то це не лише має малу вартість розв’язувати родинні сутички, але також може розвитись у небезпечне перебільшення, яке може завести нещастя в житті мільйонів людей. . . . Дружина, як і чоловіки майже завжди жорстоко відносяться до жорстоких висловів”.

Це є подібно до невгамованої атомної ланцюгової протидії, яка збільшується у вибух. Д-р Страус закінчив:

„Одружені, які дуже сваряться, правдоподібно будуть і битись. . . . І це стається все легше і легше, він каже, переходити від усного до фізичного насильства”.— McCall’s журнал, з жовтня 1975 р.

Отже, не робить різниці, яка психологічна теорія є модна, то дійсний досвід доказує мудрість Божої поради, щоб запанувати над гнівом: „Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провини”. „Людина, що стриму немає для духа свого,— це зруйноване місто без муру”. „Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло”. (Прип. 29:22; 25:28; Пс. 37:8) Особа, яка вже (або майже) стала насильна вдома може сама скористати і допомогти своїй родині, коли буде студіювати і сердечно застосовувати Божу пораду про гнів і самоздержливість.a

„Так”, багато будуть казати, „але, що нам робити, коли дуже розлютимось на дружину (або на чоловіка)?” Тут є одна можливість. Чому ж не почекати 60 секунд — так, рахуйте повільно до 60 (або й більше)? Коли можете відкласти гнів, то правдоподібно не будете вибухати і не будете вибухати. Також, обдумайте цю божественну пораду: „Почин сварки — то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її”. Ні, це не значить покидати вашого чоловіка або дружину. Але, коли ви роздратуєтесь, а навіть розгніваєтесь, то чи ви пробували просити пробачення і відійти геть на якийсь час до іншої кімнати або пройтись навколо міського кварталу, щоб заспокоїтись? Це є спеціально добра ідея для чоловіка, тому, що нібито нерозсудливість примхливість або невгамованість дружини можливо не є навмисні. Це може бути лише тимчасовий наслідок змін у гормонах, коли дружині трудно контролювати своє почуття.— Прип. 17:14; 19:11.

Якщо з другого боку, ваша дружина або чоловік роздратовується або свариться, то що ви можете зробити? У цьому є мудрість: „Лагідна відповідь гнів відвертає”. (Прип. 15:1) Чи ж так робити не помогло б тому хлопцеві про якого ми згадали на сторінці 5? Правда, то не є легко робити. Але, як багато краще та більш практично відповідати лагідно замість з обуренням, який то спосіб може довести, або правдоподібно вже довів до родинного насильства. Цікаво, згадавши про наслідки, яких д-р Страус відкрив показуючи, що відповідати жорстоко доводить одружених осіб до більшої жорстокости, то вищезгадана стаття додала: „Лише лагідні, обдумані, та люблячі слова викликають примирливі відповіді”.

Ця порада справді є корисна!

Вищезгадані біблійні пропонування не є собі якась теорія, щоб розв’язувати домашнє насильство. Вони вже були корисні в багатьох випадках. Наприклад, Том, у Сінсінаті, Охайо, був чоловік запального гніву. Його оповідання є таке:

„Я вже так багато разів пробивав стіну кулаком під час гніву, що нарешті позначив собі цвяхи у стіні, щоб більше не побити собі руки”. По суботах та неділях він часто дуже впивався. Одного разу, після п’яної бійки з дружиною, він вирішив попросити Бога, чи Він допоможе йому. Якийсь час він регулярно ходив до методистської церкви. Тоді, одного дня, коли ревно помолився, до нього приступили двоє Свідків Єгови, коли він працював близько дому. На якийсь час він студіював Біблію з ними і старався пристосовувати її до свого життя. Часами дружина насміхалась з нього, а навіть подерла йому біблійну літературу. Але до цього він не відносився гнівом та насильством. Він пояснює: „Правда дійсно помогла мені дуже змінитись. Я НІКОЛИ не був би такий спокійний та милий до моєї дружини”.

Інші кроки

Пристосовувати Божу пораду відносно гніву, є позитивний крок, щоб перемогти проблему насильства в родині. Але є ще інші кроки.

Ми зауважили у справі з Томом, а також в інших, що часто алкогольні напої є відповідальні за насильство. Навіть, коли п’янство не спонукує особу звертатись до насильства, то вона може приготовити стан для нього. Алкоголь ніби то нагріває дерево так, що перша іскра спричинює буйний вогонь.

Якщо насильство разить ваш дім, то подумайти чи алкоголь часами є причиною на це. Біблія не осуджує помірного пиття алкогольних напоїв. Але вона дає цю пересторогу: „Вино — то насмішник, напій п’янкий — галасун, і кожен хто блудить у ньому, немудрий”. (Прип. 20:1; Пс. 104:15; Ефес. 5:18) Якщо через пиятику хтось у родині зблудив до насильства, то щось можна — так, потрібно зробити відносно цього. З люблячим зацікавленням та бажанням зберегти родину і запобігти фізичну шкоду або душогубство, то можна взаємно зробити рішення, щоб обмежувати кількість коли хтось п’є. І коли б майбутній досвід доказав, що ту кількість треба знижити, то знижіть. У деяких випадках треба буде цілком зріктися алкогольних напоїв. Але, чи ж так зробити не буде краще ніж дальше заглибитись у калюжу домашнього насильства?

Не бійка, але комунікація

Так, як ми вже раніше обговорювали, часто позаді домашнього насильства лежать ростроєння, заздрість і непевність. А що можна зробити відносно цього. Одна з найкращих відповідей є комунікація. „Більшість одружених”, заключає один соціолог науковець, „не слухають один одного і через це багато починають битись”.

Ми всі деколи розстроюємось. Подумайте, чоловік мріяв, що колись станеться моряком і побачить світ, але він одружився та його старенькі родичі тепер потребують допомоги. Отже, він працює у фабриці, є обмежений до одного місця, а до того йому докучають гамір та гордий наглядач. Чи ви думаєте, що він ніколи не прийде до дому розстроєний? Його дружина можливо уявляла собі, що буде виховувати троє гарних дітей на спокійнім господарстві. Але, вона не може родити дітей і тепер мусить мешкати у місті близько його стареньких родичів. Чи ж вона не буде розстроєна? — 1 Мойс. 30:1; 1 Сам. 1:4—11.

Проте, коли чоловік з дружиною навчаться комунікувати або обговорювати свої діяльності та почуття, то правдоподібно розстроєння у недосконалому житті під цією системою не будуть вибухати насильством. Коли б, наприклад, вони потихо обговорили б його роботу, що хоч є тяжка, то таки допомагає їм чинити Божу волю і постачати для родини, то це пом’якшить його розстроєння. (1 Тим. 5:8) Вони можуть потішати один одного тим, що мають один одного і чинять добро стареньким родичам. Також, вони можуть планувати вакації на березі або піти ловити рибу разом або шукати іншої роботи. Рівно ж важливим є, щоб чоловік запевняв свою дружину про свою любов до неї, і що він оцінює її почуття та жертви. Це поможе розганяти її розстроєння. Комунікація буде ще корисніша, коли він обійме її як буде говорити це все.

Комунікація також поможе в часі коли бійка може дуже легко початись. Наприклад, дружина відчуває це відразу, як чоловік приходить додому, що він є розстроєний або надзвичайно напружений. Розуміючи його стан через минулу комунікацію, вона тепер може вживати люблячі та заспокоюючі слова. Замість ставатись „бомбою”, вона дає йому заспокоюче полегшення. Вона може ласкаво запитати, „Чи наглядач був нерозсудливий сьогодні?” Або, ,Чи вуличний рух був поганий?’ З другої сторони, більшість чоловіків мусять поліпшити свою чутливість і краще відчувати настрої та хвилювання своєї дружини, щоб знати, що говорити і робити у правильний час.— Порівняйте з Приповістки 25:11.

Напрям заглиблятись у наші власні почуття додає до домашнього насильства. (Фил. 2:4) Дружина сподівається, щоб чоловік зауважив і похвалив її нову зачіску без її згадки. А коли чоловік прийде додому, то сподівається, щоб вона якось знала про вуличний рух. Усе це може спричиняти родинну бійку доводячи до насильства. Однак, бути більш відкритим в ту хвилину поможе. Чоловік каже, ,Як гарно прийти до дому після тяжкого дня’, або дружина каже, ,Я сьогодні мала нагоду втяти волосся і зробити собі завивку’. Замість чекати, щоб чоловік або дружина згадували про ваші почуття, то ви перше згадайте про них. Такі виявляючі, початкові вислови можуть довести до приємної розмови, яка відвертає буйність.

Також потрібно обговорювати родинні фінанси. Відложіть час на це, щоб вони не ставались джерелом образи або напруги. Один дослідник відкрив, що „28 процентів биття дружин були зв’язані з грошовими проблемами”. Багато буйних бійок починаються, коли дружина раз-у-раз докучає чоловікові, що він не тримає її на такому фінансовому рівні, як сусіди, або, що не може купувати те чого вона бажає. Через це чоловік може почуватись себе нижче, що не є добрий постачальник. Добра основа для родини обговорювати їхній дохід та економічні плани є надхнена порада в 1 Тимофія 6:6—10, 17—19 і в Матвія 6:24—34. Прочитавши ці вірші голосно, то одружені тепер можуть обговорювати всі подробиці чи купувати нові меблі, одяг, або якісь інші речі.

Під час спокійної розмови є також найкращий час обговорювати такі почуття, як заздрість, будь то заздрість через якогось іншого чоловіка або жінку, чи коли звертається великої уваги на родича, або навіть через роботу чоловіка. Дослідження про яке ми раніше згадали відкрило, що „35 процентів [биття дружин] були зв’язані з заздрістю”. Приповістка 6:34 і її зміст показує, що коли є дійсна основа на заздрість, то це звичайно гніватись і бажати помсти. Але ці самі почуття, а також буйність у родині можуть виявлятись навіть коли немає підстави на заздрість. Отже замість дозволяти, щоб заздрість розвивалась до буйного вибуху, то було б краще потихо (без обвинувачування), виявити свої почуття під час спокійної розмови між чоловіком, а дружиною. Це може вимагати дійсного старання, щоб тримати дискусію спокійно, але коли через таку дискусію можна дійти до взаємного зрозуміння почуття, то це буде величезний крок відвертати насильство.— Прип. 14:30; 27:4.

Коли вам трудно обговорювати родинні справи і ваші почуття з чоловіком або дружиною і з того вийшло насильство, то подумайте запросити когось дозрілого та зрівноваженого, що цікавиться вашою справою, але буде нейтральний, який міг би допомогти вам. Соціолог Іван І. О’браєн, який провів дослідження про „насильство у родинах, що схиляються до розводу”, каже:

„Коли такі турбуючі почуття перше являються, то найкраще обговорювати їх. Коли одруженим не є можливо обговорювати такі справи, то повинні покликати собі посередника”.

Коли студенти Біблії, а навіть члени збору, що мають проблеми в подружжю запрошують вісників Свідків Єгови, то вони часто могли допомогти їм. Коли чоловік та дружина бажають, то християнський вісник може допомогти їм обговорювати їхні почуття або проблеми і порівнювати їх з тим, що Біблія, яка є корисна „для направи”, каже.— 2 Тим. 3:16, 17.

Чому Біблія?

Ви правдоподібно вже зауважили, що багато з найкращої і найпрактичної поради, показуючи, як подолати або запобігати насильство в дома, походить з Божого Слова. І цього слід сподіватись, тому що її Автор є Творець родинного життя, Який вже на протязі людської історії дивиться на доми де є насильство та спокійні доми. У Писанні Він помістив пораду, яка може найкраще зустріти збільшуючу проблему домашнього насильства.

Наприклад, Біблія повторно ставить наголос на те, щоб чоловік і дружина вважали себе бути „одно тіло”. (1 Мойс. 2:24; Марка 10:8; Ефес. 5:31) Коли одружені дійсно зрозуміють те, що Бог там каже, то правдоподібно насильство ніколи не буде вибухати в їхньому домі. Ефесян 5:28, 29 детально розробляє цей принцип, кажучи: „Хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його”. Чи ви можете оцінювати правдивість цих слів? Чи ви колись розгнівались на свою власну руку так, що молотком побили її, або чи так розгнівались на свою шию, що душили себе?

Також, чи ж ми не навчаємось про слабкості нашого власного тіла і чи не пристосовуємось до таких особливостей, як поганий слух? Такі пристосування також потрібно робити в одруженні. Однак, основа багатьох бійок у родині є думка, „чому ж ти не є такий, як я? Чому ж ти не бачиш справи так, як я і не виконуєш їх так, як я?” Звичайно така думка може не висказується цими словами. Вона може набирати цю форму: ,Чому ти не почистив стіл перше ніж сів перед телебаченням?’ або ,Чому ти лишаєш свої брудні шкарпетки в черевиках замість класти їх до прання?’ Основна думка є та сама. Але чоловік або дружина, які мають Божий погляд, що в одружені стають одним тілом, будуть більш охочо приймати чоловіка або дружину, як особу з його або з її власними слабкостями, яким потрібно любов в той час, як він старається поліпшити себе. Розумно Біблія каже: „Розум людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною”.— Прип. 19:11.

Коли одружені приймають і наслідують те, що Біблія каже, то будуть регулярно молитись разом. (1 Пет. 4:7) Подумайте, як підкріпляючо то є, коли чоловік з дружиною фізично та емоційно є дуже близькі, коли покірно моляться до Бога за Його допомогою і милосердям. Цікаво, що відносно домашнього насильства, психолог С. Дідато з Нью-Йорку сказав:

„Часто я наказую молодим, щоб вони молились першої ночі свого одруження. Я вірю, що коли вони розвинуть цей звичай, то їм буде багато трудніше чинити насильство”.

Молитва, разом з пристосуванням біблійних принципів, сталась частиною життя Зоїли та Давида. В оповіданні Зоїла, жителька Перу, каже:

„Наше одруження було цілковите нещастя. Щоночі Давид лишав мене вдома, йшов і витрачував всі свої гроші і часто лишав мене без потреб на життя. Він часто бив мене, підбивав мені очі, навіть зламав палець під час моєї вагітности. Я мусіла охороняти живіт, щоб він не пошкодив ненародженому немовлятку”. З часом Давидова тітка, що є Свідок Єгови, відвідала їх і розпочала з ними біблійну студію. Давид побачив неправильність своєї минулої поведінки, навіть плакав, і зрозумів, що коли не зміниться, то не може сподіватись ласки від Єгови, коли Бог усунить лукавих із землі. Пристосовуючи до життя біблійні принципи, вони змінили свої особистості та способи. Тепер в їхньому домі вже немає насильства.

Отже, хоч газети далі звіщають про домашнє насильство — про биття дружин, про побитих чоловіків і зловживання над дітьми, то це не значить, що проблему неможливо розв’язати. Якщо ви були жертвою такого насильства, або самі брали участь у ньому, то можете взяти кроки і пристосовувати Божу досконалу пораду, щоб у вас також домашнє насильство сталась минула річ.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 12]

„Як доросла людина, коли ви не погоджуєтеся з кимось, то мусите навчитись запанувати над вашими хвилюваннями і вживати мову, що є придатна для дорослих. Якщо будете звертатись до фізичного насильства і бити один одного, коли будете кричати і кидати речами, . . . то поводитеся так, як дитина. Ви виступаєте сліпим, нерозсудливим способом проти того, що розлютило вас. Ви не повинні цього робити. З часом така поведінка тільки знищить вас”. „First Aid For the Happy Marriage”, (Перша Допомога Для Щасливого Одруження”), авторка д-р Ребека Лісвуд.

[Вставка на сторінці 14]

„Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить”.— Прип. 12:25.

[Вставка на сторінці 14]

„Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот”.— Прип. 15:18.