Що я навчився відносно крови

Хірург оповідає про себе

ЯК ХІРУРГ, я був зайнятий в дуже діяльній лікарській практиці в місті Далас, штату Тексас. Часто, о 7-ій годині ранку мене можна було знайти в операційній кімнаті, стоячого коло операційного стола напроти моїх колегів хірургів, в чепці і ясно-зеленому хірургічному одязі. Я собливо пригадую один кесарський розтин (операція при ненормальних породах), який ми робили у 1965 році, так як би це було вчора.

Операція йшла добре. Рой зробив розтин швидко без серйозної кровотечі. Тепер перед нами була набрякла матка, яка випиналася вгору, коли внутрішній шар стінки живота був відкритий. Я глянув до гори, щоб зустрітися з очима Роя поверх його операційної маски, коли він спокійно віддихнув і вигукнув: „Подивися на це!”

Кинувши очима вниз, я побачив навколо основи напруженої, вагітної матки незвичайні кровоносні жили — майже розміром, як мої пальці — йдучи догори від низу через підтримуючі зв’язки. Ми маємо робити розрізи через багато цих жил і тут звичайно ми будемо мати дуже велику кровотечу.

„Гаразд, продовжуймо далі”, промовив Рой. Тримаючи протягнену свою праву руку, він дістав різкий ляпас (операційний ніж), якого передала йому хірургічна медична сестра. Кожен розріз приносив свіжий потік крови від великих варікозних жил, вени, які мали бути перерізані з метою зробити достатній отвір в матці, щоб можна було витягнути голову дитини на зовні.

„Джесі”, я крикнув. „Зателефонуйте до лабораторії і скажіть їм, щоб вони приготували відповідно-підхожого типу дві одиниці повних пачок кров’яних клітин”.

„Добре, доктор”, відповіла через плече ефективна наглядачка хірургічної кімнати виходячи через двері операційного залу. Я глянув вгору, щоб зустрінутися з очима анестезіялогіста (медичний фах, що занечулює пацієнта і пильнує під час його непритомного стану). На знак схвалення він з усмішкою кивнув мені головою, відкриваючи клапани IV пляшок з рідинами, щоб вони заступали витікаючу дорогоцінну кров. Анестезіялогіст, як звичайно, є відповідальний пильнувати, щоб своєчасно заступати рідини і кров, коли пацієнт є під анестезією. Хірург, хоч є капітаном корабля, звичайно є дуже зайнятий в цей час, щоб доглядати це.

Анестезіялогіст, який щойно дав мені усмішку схвалення, вчив нас, щоб ми мали пошану до крови. Він вірив у вживання того, що як він сам називав „біла кров”, Ringer’s lactate solution (об’єднані соляні розчини). Це рідина, яка містить в собі сіль, воду та інші складники, щоб заступати тілесні рідини, але не представляє небезпеки цілій крові. Він повторно говорив нам про те, що коли пацієнт не потребує великої кількости крові, то ми були б немудрі, коли б вживали щось іншого, як Ringer’s lactate розчин, щоб заступати ємність втраченої крові. Я пильно слухав його і дуже багато навчився. Тепер я був керівник персоналу лікарні, й думав, що знав все, що потрібно було знати відносно крови. Операція була успішна — мати й дитина були живі.

„Добре життя”?

Вертаючися назад до ранніх років моєї лікарської практики я думав, що я досягнув моїх мрій. На зовні все виглядало дуже добре; моя практика пожвавлювалася, а мої прибутки зростали. Я мав всі зовнішні докази успіхів — гарний дім з басейном для плавання, новий автомобіль, швидкий човен для перегонів, двоє дітей — приблизно все, що світ може дати вам. Але в дійсності, все було недобре. І дивна річ, що я відчував і знав про це. Проте, я старався зрікатися своїх почувань, переконуючи себе і мою родину, що це було „добре життя”.

Ми крутилися навколо, як на каруселі. Чим більше я заробляв, то тим більше ми їх витрачали. Ми подорожували з швидко-рухливою товпою. Я почав надмірно і нестримно пити, а неморальність стала напрямком мого життя. Близько шости років, що я був доктором великого міста, моє ціле життя, як я знав, приходило до руїни і з гуркотом розбивалося на моїй голові. Мій трьох і пів річний син утопився в нашому басейні для плавання. Один місяць пізніше, моя дружина залишила мене і нашого другого сина і стала жити з моїм найближчим другом.

Я впав в жахливу депресію, в страшний пригнічений стан, і одного дня намагався свідомо і майже успішно відібрати собі життя через впорскування (введення застриком) морфій в моє тіло. Я був такий здивований, коли прийшов до свідомости в нашій лікарні, запитавши лише: „Чому не удалося?” За цих шість коротких років я піднісся до найвищої точки успіху, для того, щоб скотитися цілком на долину до самих низин.

Я пробував все — психоаналіз, пілюлі „підношуючі” і „принижуючі”, ну і звичайно завжди алкогольні напої — дістати полегшення від злиденного стану мого життя. Нічого не помагало. За один рік я знову оженився, маючи надію, що моє життя повернеться до нормального стану, починаючи робити ті самі помилки знову. Моя бідна дружина не знала в яке життя вона вступила. Вона була 15 років молодша від мене і ніколи не була замужем раніше. Тепер вона раптом дістала повну готову родину і нові відповідальности дружини лікаря.

Я почав відбудовувати себе в очах моїх колегів; знову моя лікарська практика піднеслася. Мої прибутки зросли до сто тисяч доларів на рік. Однак, я далі продовжував всі мої погані звички. Я далі впивався і брав пілюлі з наркотиками й не змінив мого неморального життя. Я зруйнував мою нову дружину емоційно і фізично. Незадовго ми мали двоє дітей в додаток до мого сина від першого одруження. Ми перенеслися до більшого дому з більшим басейном для плавання і купили більші автомобілі. Кожну суботу і неділю ми проводили на перегонах човнами, п’ючи багато алкоголю та брали активну участь у пізньому нічному житті. Щоб мати більше свободи, ми відправили наших дітей до наших батьків, які доглядали і бачили їх більше, ніж ми. Так довго, як вони турбували мене, я був задоволений. Ми витрачали тисячі доларів лише на забави і веселощі — нові парусні човна, прогулянки на лижах і спорядження для цього — але однак моє життя не було веселе. Я не мав радости.

Мій настрій ставав все більше і більше жахливий. В додаток, я вплутався в любовну интригу з моєю медичною сестрою, і вона вимагала, щоб я віддавав їй все більше і більше часу. Пригнічений стан слідував один за одним, і ввесь той час я відчував дійсний страх, що помру і ніколи не буду знати про правдиве життя і що воно властиво собою представляє. Я стежив за світовими обставинами, як хижий птах, яструб. Я знав, що все не могло йти вічно так неясно, не визначено тим шляхом, яким вони керували ним, а ще більше додавало до мого пригнічення.

Яка є відповідь?

Тоді одного вечора, в напів-п’яному стані, моя дружина і я розмовляли на нашому задньому подвір’ї. Ми обоє були глибоко пригнічені через стан в якому світ існував. Шукаючи відповідей ми зверталися до всього — містицизму Далекого Сходу релігії, переродження. Я попросив її, щоб вона молилася зі мною, те, що ми ніколи не робили. Ми попадали на землю нашими обличчями до трави зі слізьми, які заливали наші очі, благаючи, щоб Бог почув нас.

Пару днів пізніше, коли я вернувся додому ввечері з мого бюра, моя дружина сказала мені, що вона студіювала Біблію зі Свідками Єгови. „Ой ні!” крикнув я. „Ти ніколи не позбудешся їх. Чи ти не знаєш, що вони хочуть лише наших грошей? Що-небудь, тільки не їх”. Але з якоїсь причини, моя дружина чомусь чинила мені опір в цьому і далі продовжувала свої студії. Я був несамовитий і робив їй різні труднощі, хоч правда, фізично силою ніколи не старався відвертати її від студій.

Нарешті, я вирішив, що я сам можу вчити мою дружину, думаючи, що я знав більше про Біблію, ніж Свідки. Це було дивно, тому що на протязі мого життя я ніколи не перечитав Біблію. Отже, я вставав рано кожного ранку читати Біблію, лише для того, щоб міг навчити мою дружину. Проте, на мою злість і приголомшення, вона показувала мені речі в Біблії, які я щойно читав перед тим і цілком не знав і не розумів.

Питання відносно крови

Тоді одного вечора, вона читала червону книжечку і тихо сказала: „Ой, подивись! Чи ти знав, що Бог сказав Ноєві, що він мусить виливати кров тварин на землю перед тим, як буде їсти їхнє м’ясо?”

Я був такий, що завжди раптом ставав в оборонну позицію, тому і цей раз сказав: „Так, це те, що я не люблю в цих людях; вони не приймають переливання крові”. О, тепер нарешті було те про що вони не могли навчити мене. Це було щось на чому я, як то кажуть, занурив свої зуби, бо я думав, що знав все відносно крови. Я був розлючений і повний гордости. Вона знала це, замовкла і більше нічого не говорила відносно цієї справи.

Скоро після цього, вона дала мені список рідинних заступників крови, якого через телефон дала їй вчителька Біблії, й запитала, чи я знаю про них. Це дійсно обурило мене — лише подумати про те, що вони думали, що я не знаю навіть про розчини, якими можна заступати протоплазму крови. На списку була також Ringer’s lactate сіль молочної кислоти, „біла кров”. На наступні студії моєї дружини вчителька принесла їй маленьку книжечку під назвою „Кров, Медицина і Закон Божий”, яку вона просила, щоб я прочитав. Зараз же наступного ранку, коли я сів, щоб читати Біблію, я взяв цю маленьку книжечку і прочитав її від початку до кінця. Коли я закінчив її, я знав, що все це була правда.

Я ніколи не бачив в Біблії написаного „Стримуйтесь від крови” і ніколи не знав про закон і наказ Бога Єгови даний Ноєві, не споживати крови. (Дії 15:28, 29; 1 Мойс. 9:3, 4) Я думав, що заборона споживати кров є лише частина старої єврейської Закон-Угоди, яка я знав, була скасована з приходом Ісуса Христа. Проте, коли я читав цілий 15-ий розділ Біблійної книги Дії апостолів, все те, що я міг сказати було: „Добре, я буду це робити!” Звичайно, роки перед цим, я добре знав про небезпеки від переливання крови — реакції (протидії), небезпеку через помилку неправильного типу крови, і тому подібне. Я також знав про непотрібні переливання крові, яких я давав в нашій лікарні, а також був свідком випадків захворювань хворобою hepatitis (запалення печінки) спречинених в наслідок введення в жили зараженої, нечистої крови.

Зміна дороги життя

Після того, як я закінчив читати ту маленьку книжечку, я хотів поговорити з жінкою Свідком, яка студіювала Біблію з моєю дружиною, щоб довідатись, чи Бог може простити мені всі ті злі речі, які я робив у моєму житті. Якийсь час моя дружина і я разом ходили на її Біблійні студії, і запрошували всіх наших приятелів, щоб вони також приходили. Часом, коли керівниця наших студій приходила, ми мали повну кімнату присутніх. Шість місяців після того, як я почав студіювати, моя дружина і я разом символізували нашу посвяту Богові Єгові хрещенням у воді. Наші троє дітей спостерігаючи це все беруть участь у нашому ново-знайденому щасті.

Вже минуло 19 років від того часу, як я розпочав свою кар’єру доктора, і Бог Єгова приніс правдиву внутрішню радість, мир і спокій у нашому житті. Правда, мої колеги в лікарні були здивовані й вперті, коли лише довідалися, що я став Свідком Єгови. Але їхні відношення з часом змінилися і загально обернулися у пошану, а навіть незважаючи на те, що я не роблю переливання крові. Одна моя величезна радість була, коли я довідався, що один мій колега хірург, з яким ми разом робили операції на початку моєї лікарської практики, але, якого я вже не бачив довгі роки, став також Свідком Єгови і робив важливі операції без крові.

Сьогодні ми є об’єднана родина, служимо правдивому Богові Єгові й навчаємо про Його надходячий світовий уряд. Я є старшим у нашому зборі, і ми є дуже щасливі тепер більш важнішими речами духовного життя. Наші серця є переповнені вдячністю Богові Єгові за всі Його благословенства. Ми знайшли, що єдина кров, яка є життя-зберігаюча у повному значенні, це кров викупної жертви Ісуса Христа, бо лише вона, і тільки вона може дати нам вічне життя. (Ефес. 1:7) — Подана.