Японська жінка — сьогодні

Від „Пробудись!” кореспондента в Японії

ПРОТЯГОМ СТОЛІТЬ для західних мешканців японська жінка була прикладом витонченої краси та пасивної покори. Цей образ скромної, тихої, служниці-дружини, вбраної в кімоно (японський верхній одяг з широкими рукавами і полами, які загортають з ліва) розійшовся до чужих країн. Але, чи цей приклад становить цілковитий образ? Як вона живе в сучасному світі?

В Японії вживають слова риосай кембо, щоб відзначати японську жінку (добра дружина, мудра мати), і це є також її сучасний образ. Значна більшість японських жінок знаходить своє щастя і здійснення в цій ролі. Проте, особливо від Другої Світової Війни, стан жінки в японському суспільстві вже змінюється.

Сьогодні, ще бачимо ту витончену жінку, одягнену в кімоно, але поруч неї також маємо жінку, вбрану в синіх штанах, або в коротких штанцях, і високих чоботах. Смілива молода жінка, вбрана в широких штанах, кличучи таксі, також може бути поважною молодою жінкою одягнена в кімоно, яка приходить на свої оча (чайні церемонії) класи раз на тиждень. Ця сучасна жінка, у більшості, далі відбиває чудові риси своїх предків, як-от скромність та витривалість. Проте, вона може відверто висловлювати свої думки і має більшу контролю над своєю майбутністю від її бабусі. Хоч їй часто вибирають чоловіка, то вона таки сама рішає за кого буде виходити заміж. Сучасна жінка старається бути освіченою, любить читати, вірить, що поліпшувати себе є важно і розвиває свої мистецькі нахили. Її виховування, яке є строгіше від її братів, помагає їй розвивати особистість та почуття обов’язку, яких сподіваються від неї, як майбутньої дружини і матері.

Вона також є важливий фактор в економії. Згідно з недавнім урядовим рапортом, то більше, як 20 мільйонів жінок тепер є частиною робочої сили, а це є майже 40 процентів усіх жінок країни. Вони працюють при різних роботах, є особливо активні в ділянках освіти і охоплюють більше, як 50 процентів аграрних (земельних) робітників.

Проте, що її доля змінюється показують спостереження Едварда Райшаура, який уже довгий час мешкає в Японії. В його книжці: Японці, він пише: „Я добре пам’ятаю, як на протязі 1920-го десятиліття, жінка шанобливо і в покорі йшла позаді свого чоловіка по вулиці, обтяжена немовлятами або пачками, а чоловік ішов на переді з своєю гордовитою величністю. На протязі років я бачив, як дружина догнала свого чоловіка, і тепер іде поруч з ним і він часто несе немовлята та пачки”.

Проте, жінки не включаються у велику комерцію, і крім кількох винятків, поза домом не стикаються суспільно з їхніми чоловіками. Хоч цей стан уже змінюється у деяких сучасних родинах, то часто чоловіки живуть окремим життям від дружин, і дуже мало спілкують між собою.

Її минуле життя — поможе нам зрозуміти її

Кажуть, що на початку в Японії існував матріархат (суспільство в якому мати керує родиною), але на протязі століть, різні суспільні зміни, принижив стан жінок. Цікаво, що релігія і філософія, яких приносили з чужих країн, дуже принижили її стан. Буддистські секти, які стались популярні в Японії навчали, що жінки з роду були злі, не могли досягти п’ять духовних станів і могли спастись тільки тоді, коли знову народяться, як чоловіки. Пізніше, коли Конфуціанство проникало Японію, то навчало, що жінки були суспільні паразити, розумово та морально нижчі від чоловіків. У книжці Onna Daigaku (Вище навчання для жінок) з наміром, щоб вчити жінок, конфуціанський науковець, Каїбара Акан пише: „Така є безглуздість її характера, яка накладається на неї, щоб у кожному відношенні, не довіряла собі, але корилась чоловікові своєму”. Бувши під впливом такого вчення, жінка почала вважати себе нижчої якости. Таким чином появилась самопонижуюча, соромлива японська жінка. З приходом феодальної системи (великих землевласників), її стан ще більше погіршився. Вона загубила всі законні права і до 17-го століття сталась цілком поневолена служниця чоловіку.

Подружжя, не бувши засноване на шлюбній любові або релігійному поняттю, а тільки на суспільних та економічних спорідненнях, не вимагало, щоб чоловіки любили своїх дружин. Вона сталась тільки засобом, щоб продовжувати родину. Часто вона була під розпорядженням жорстокої тещі без законних або особистих прав. Її місце було вдома, навіть стримувалась від участи в релігійних справах. Вона була саможертвуюча мати, яка віддавала всю свою любов своїм дітям. Вона тішилась любов’ю, яку отримувала від них за це.

З такою минулою історією, жінки дуже старались задовольняти своїх чоловіків і робили все, що вимагалось від них без нарікання. Про одну жінку з такого походження, донька сказала: „Вона є інтелігентна, скромна, несамолюбна, і завжди дбає про всіх у родині. Вона старанно дбає про свої звичаї та манери і робить глибоке враження над усіма тими, якими зустрічає своєю витонченою повагою. . . . Вона встає рано і лягає пізніше від усіх у родині. Вона ніколи не спить пізно в неділю рано, і відпочиває лише тоді, коли захворіє. . . Витривалість та стримування є її найбільші ідеали. Вона каже мені, що ,понад усе жінці слід розвивати витривалість. Коли будеш витримувати під усякими обставинами, то досягнеш щастя’ ”.

У всьому цьому, жінки не мали цілком негативного погляду про себе, але, навпаки гордились своєю здібністю зносити труднощі. Вони навчились, як успішно вести домашнє господарство. Вони навчились, як боротись з великими проблемами і розвили сильні характери, яких тяжко знайти в світі сьогодні.

При кінці 19-го століття через Індустріальну Революцію, жінка була взята з домашнього господарства до праці у світі. Пізніше, коли прийшла війна, то жінки все більше та більше почали перебирати обов’язки відсутнього чоловіка, і до 1941 р., багато регулярно ходили до різних робот, щоб заробляти платню. Коли Друга Світова Війна закінчилась, то заснували рівноправність жінок. Раптом жінка стала рівна з чоловіком у всякий спосіб, мала право голосувати, однакові нагоди на освіту, і до всякого законного виправлення.

Цікаво звернути увагу, що хоч могла користуватись такою свободою, то японська жінка воліла залишитися у тіні і бути „ідеальною” доброю дружиною та розумною матір’ю. Сьогодні, хоч вона користується своїм правом освіти та голосування, часом більше від чоловіків, то у більшості вона вибирає суспільно заднє місце і не змагається з чоловіком. Вона не виправдується своєю ролею господині, але оцінює свою іншу ролю. Тут не виступають проти тієї ролі так, як на Заході. Добра господиня в Японії є шановна жінка. Молода жінка чекає нагоди, щоб вийти заміж і приготовляється до подружнього життя, беручи курси куховарства й влаштовання квітів, щоб покращити себе і статись більш привабливою дружиною. Хоч вона може ходити до праці аж поки не вийде заміж, і знову коли діти підуть до школи, то її кар’єра таки є вдома.

Проблеми, яких вона зустрічає

Хвилюючі тягари, як і журба про добробут родини досить обтяжують японських дружин сьогодні. Це є одна з їхніх головних скарг. Також батько, який має владу у родині, дуже рідко виконує цей обов’язок в Японії сьогодні, і через це дитячий злочин дуже поширюється. Тому що багато разів дисципліна лишається в руках дозвільної та працюючої матері, то часто вона шукає допомоги на полі виховання дітей.

Інша річ, через яку являються проблеми є, що хоч аксіома (незаперечна правда) доброї дружини і мудрої матері ще є в силі, то застосовання цього принципу дуже змінилось. Оскільки, колись мудра мати давала своїм дітям доброї поради та любої дружби, то сьогоднішня „добра мати” часто мусить працювати, щоб постачати родині більше матеріальних речей або змушує дітей ходити до найкращих шкіл, щоб були успішними в світі. У своїм серці, вона хоче доповнювати свою ролю „мудрої матері”, але дійсності матеріалістичного світу розстроюють її зусилля.

Коли вона стається християнкою

Через свої покірні риси японській жінці легко приймати Біблію за свого провідника. Коли вона приймає його, то отримує багато користей.

Коли одружені обоє стаються християнами, то засновують їхнє подружжя на любові. Біблійна порада чоловікам, щоб вони любили своїх дружин, як свої власні тіла і шанували їх дуже допомагає витворювати приємний дух вдома. Також, дружина вже більше не буде служити чоловікові лише через обов’язок, але тому, що любить його. Він нагороджує її вдячною похвалою за її працю. (Прип. 31:28, 31) Коли чоловік навчиться, що має відповідальність головувати і наглядати над родиною, то вона тепер не турбується важливими рішеннями. В додаток цьому, чоловік та дружина тепер стаються близькі друзі, тому що Біблія заохочує добру комунікацію між чоловіком, а дружиною.

Навіть у випадках де лише дружина студіює Біблію, то вона дуже користає. Одружена жінка чи ні, вона вчиться, що не є нижчої якости, але що є дорогоцінна в Божих очах. У родині вона признає, що її чоловік є голова дому. Навіть коли чоловік не є християнином, то вона старається включати його в родинних справах, і часто її зусилля нагороджується тому, що чоловік більше цікавиться родиною, і з часом, сам може студіювати Біблію. Шукаючи поради в свойого чоловіка, вона кориться йому, шанує його і таким чином стається більш привабливою в його очах.

Одна дружина, яка тільки вийшла заміж, і мешкала з тещою, свідчить про користі родинного та особистого споріднення. Ця молода жінка згодилась студіювати Біблію з наміром, щоб розвити близьке споріднення з її тещою, запросила її бути присутньою на студії. Теща згодилась на це, бо не хотіла, щоб якась нова релігія обманула цю молодшу жінку. З часом вони обоє побачили, що Біблія навчає правду і почали старатись приводити решту родини в гармонію з біблійними принципами. На протязі перших кількох років чоловік не цікавився, але хвалився перед своїми друзями, як гарно дружина живе з його матір’ю. Недавно, через гарну поведінку його Біблією-вивчених дітей, він також почав студіювати Біблію.

Також, коли приходять на зібрання у християнському зборі, то навіть встидливі, скромні жінки набирають здібність поводитися вільніше у суспільстві й знаходять нагоду висловлювати свої думки у цьому любому родино-подібному дусі.

Так як можна бачити, сучасна японська жінка вже не є традиційна, негативна шаблонна особа. Вона виповнює складну ролю у змінюючому суспільстві. Правда, міське життя є багато інакше від сільського і потрібно признати, що старі відношення є дуже глибоко вкорінені і що багато осіб далі вважають жінку бути нижчої якости. Всупереч цьому японські жінки гордяться своєю ролею дружини та матері і втримали жіночу красу та скромність через які світ звертає увагу на них.