Що таке є людські права?

„ПО ЦІЛОМУ світі, у вільних, а також тоталітарних краях, тема відносно людської свободи, людських прав, сьогодні захоплює багато уваги”. Так заявила Патріша Деріньґ, начальниця в урядовому Бюрі Людських Прав і Гуманітарних Справ Сполучених Штатів.

Сьогодні, як звичайно, людські права є дуже розголошені. На недавній конференції адвокатів з 140 націй було заявлено: „Пошана до людських прав є важливою безпекою, головною для здійснення первісного покликання людини: створення світового миру з правосуддям і рівноправністю для всіх людей”. Отже, адвокати звертались до провідників світу, щоб вони „шанували гідність людини . . . закінчили які-небудь позбавлення і порушення основних людських прав тієї нації, піклування над яким їм довірено”.

Хоч цю тему відносно людських прав дискутують на високому міжнародному рівні, то особи і групи в тих націях також проводять кампанії за тим, що відчувають є їхні людські права. Отже, читаємо як старші люди заявляють собі „право працювати”, як інші боряться за „рівними правами для жінок”, як противники штучного припинення вагітности проводять кампанії за „правом до життя” ненародженого утробного плоду. Навіть невиліковно хворі заявляють собі „право вмирати”, а мужоложники теж вимагають „своїх прав”.

Можливо, що серед цієї течії реклам про так звані права, ви самі цікавитесь знати: „Що то за ,людські права’? Чому вони називаються ,людські’ права? Хто вирішує, що є, а що не є ,людське право’? Чи людські права колись будуть забезпечені”?

Що таке є людські права?

Визначення людських прав в Encyclopcedia Britannica є таке: „Права, які вірять належать до людини за природним законом, тому що вона є людиною”. Іншими словами, ми всі маємо право сподіватись деяких рівнів і свобод тому, що ми народились людьми.

Часто сперечаються відносно того чому люди повинні мати такі права. Декотрі відчувають, що такі права є тільки традицією. Інші твердять, що вони є частиною „природи”, частиною „людяности” людини. Принаймні один філософ твердить, що людські, або природні права приходять внаслідок Божих наказів. Наприклад, Бог наказує людині, щоб вона не вбивала свого ближнього. Отже, всі люди мають людське право сподіватись не бути вбитими.

Один з найбільш об’ємистих описів того, що вважають є людські права, знаходиться у Всесвітній Декларації Людських Прав, яку прийняла організація Об’єднаних Націй в 1948 р. Згадавши, що всі люди мають право до життя, свободи і безпечности особи, вона тоді говорить про такі права, як свобода від рабства, катування і принижуючого покарання; рівність перед законом; охорона від втручання в придатність людини; свобода думки, сумління і релігії; і право до умов життя відповідне здоров’ю і добробутові людини з її родиною. Це є лише кілька прав проголошені в тому документі.

Людські права й уряд

Переглядаючи цей список, то можна бачити деякі проблеми чому людські права не є якоюсь звичайною темою. Наприклад, більшість людей не могли б втішатись цими правами, хіба якась вища влада, як центральний уряд, з відповідною силою, буде забезпечувати їх.

Протягом історії, коли не було сильного, милосердного, центрального уряду, то як звичайно, сильні гнобили слабих, і стан був такий, як той про якого голландський філософ Спіноза колись сказав: „Кожний має так багато права, як має могутність”. Сильний, милосердний уряд може витворити спокійне, законо-додержуюче оточення в якому всі можуть мати помірковану нагоду втішатись деякими правами вміщені у Всесвітній Декларації.

Заявляють, що сьогодні більше, як 70 країн мають документ в якому є описані людські права їхнім горожанам. Але чи це значить, що сьогодні в більшости місцях світу існує такий уряд? Один урядовий чиновник недавно сказав: „Декларації прав, декларації людських свобод, конституції і статути, часто є тільки прагненими заявами, замість описами додержуваних дійсностей”. Іншими словами, дуже часто ці документи тільки висловлюють ніби бажані ідеали політиканів, коли дійсно існуючі обставини по їхніх краях є цілком інакші.

Людські права і суспільство

Також мусимо пам’ятати, що хтось не може так дуже цікавитись власними правами, щоб не помічати прав інших людей. Наприклад, Всесвітня Декларація проголошує свободу думки і висловлення. Але, що стається, коли людина користується цим правом, щоб ним робити наклеп на когось? Таким чином вона буде втручуватися в права свого ближнього.

Знову, в Індії колись був релігійний звичай називаючись suttee. В цьому звичаю, вдову спалювали живцем на похоронному вогнищі її померлого чоловіка. Через існуючі шлюбні звичаї, часами було, що та вдова могла бути десятилітня дівчинка! Отже касування цієї практики було втручення у релігійну свободу; але потенціальні вдовиці правдоподібно дуже тішилися, коли цього більше не допускали. Це показує, яку рівновагу потрібно тримати у збереженні прав різних груп. І знову, потрібно влади або уряду, щоб вирішити яка та рівновага повинна бути.

Зрештою, на людські права можуть впливати суспільні обставини. Гозей Левісте, філіппінський політикан, сказав: „Всесвітня Декларація ставить такий самий наголос [на право до достачі поживи, як] на право, щоб ніхто не втручався у вашу пошту. Факт є, що більшість людей, які мають проблеми з поштою, не мають проблем з поживою, у той час, як мільйони . . . котрі кожної ночі лягають спати голодними, можливо не мають проблеми з поштою, коли є яка пошта. Це тільки показує, що не всі людські права зараз стосуються повсякчасно до всіх людей”.

Отже, справа про людські права є складна. Однак, люди відчувають, що мають деякі права й як рівні життя поліпшуються, то вони вимагають все більше і більше прав. Багато почуваються так, як доктор Кіт Д. Сютер, голова комітету людських справ в організації Об’єднаних Націй в Австралії, який сказав: „Потреба охороняти людські права це є ідея на яку вже прийшов час. Вона не відступиться”.

Чи це дійсно так? Чи ж під цією системою можливо забезпечити людські права? Це буде дуже повчальним вернутись назад в історію, щоб переглянути запис людських прав на протязі століть.

[Ілюстрації на сторінці 3]

Ці вирізки є переклади з англійських газет