Світове населення — Чи воно є проблемою?
Від кореспондента на Філіпінських островах
КОЛИСЬ дуже багато говорили про „бомбу” або вибух населення. Тепер науковці кажуть нам, що земля є далеко від переповнення і може утримувати багато разів більше свого теперішнього населення. Який є правдивий стан?
Недавно в Манілі, столиця Філіппінських Островів, відбулась четверта Конференція Міжнародного Населення зорганізована Товариством Світового Населення і Філіппінським Центром Установи Населення. Ми вислуховували спеціалістів з Азії, Африки й Америки, як вони дискутували відносно цієї проблеми. Ми віримо, що все буде цікавити те про що вони там говорили.
Чи є проблема?
Одного разу хтось обчислив, що коли б розділили всю землю і воду між сьогоднішнім населенням, то на кожну особу було б 5 акрів (2.02 гектарів) землі і 17 акрів (6.9 гектарів) води пів милі глибока (0.8 кілометрів)! За цим обчисленням, то здається, що тут нема проблеми. Проте, ця сама особа обчислила, що до 2600 р. З.Д., коли б населення збільшувалося б 2 відсотки кожного року, то кількість землі зменшиться до одного квадратового ярда (.8 квадратового метра) на кожну особу. Тоді буде проблема.
Безперечно, що ми сьогодні не будемо журитись тим, що може статись 700 років у майбутньому. Але навіть сьогодні багато мільйонів людей зазнають проблеми перенаселення по їхніх особливих околицях. Декотрі живуть під нестійкою рівновагою існування та голодування; і чимало людей вірять, що їхній досвід у майбутньому може статись досвідом цілого людства.
Ми чули, що 70 відсотків людей в світі живуть у так званому Третьому Світі, або по розвиваючихся країнах. Кожної хвилини населення цих країн збільшується через народження від двох до трьох з половиною дітей. Обчисляють, що Третій Світ споживає 8.4 більйонів фунтів (3.81 більйонів кілограмів) їжі, 16.8 більйонів фунтів (7.6 більйонів кілограм) води і вдихає 168 більйонів фунтів (76 більйонів кілограм) повітря щоденно. Поки що повітря ще не бракує (хоч по деяких околицях є трохи забруднене), то по багатьох країнах такий ріст населення витворює нестачу харчів і води.
Уявіть собі, коли б ви вернулись додому після цілого дня праці в полі і не мали води ні вмитися, ані напитися. Навіть тепер є такий досвід декотрих людей, тому що є замало води для великої кількости людей. Цитують Організацію Харчів і Господарства, яка говорить, що „є сумніви чи до початку наступного століття вистачить свіжої води для всіх людей. Попит на свіжу воду збільшиться на 240 відсотків до того часу”.
Відносно досяжних харчів кажуть, що за нормою теперішнього збільшення, то населення світу подвоїться в наступних 25-ох роках. Тому що мільйони людей навіть уже голодують, то це значить, що продукцію харчів буде треба більше, як подвоїти. Один промовець на конференції сказав, що кожного року продукцію буде треба збільшувати від 3 до 4 відсоток протягом наступних 25 років, щоб боротись з голодом.
Але чи це буде можливо так зробити? Правда, під ідеальними обставинами ця земля може утримувати багато разів більше теперішнього населення. Але обставини є далеко від ідеальних. Навіть тепер менш розвиті країни мусять боротись, щоб збільшувати власну продукцію харчів. І через економічний стан, то у часі потреби їм трудно купувати від багатих країн.
В додаток до цього, коли бідні країни поширюють своє господарство, то вглублюються в ліси і гори. Через це вирізують багато лісів. Через це часто бувають дуже спустошливі потопи. А що коли б вони звернулись до моря за потрібними додатковими харчами? Очевидно, навіть багатства безмежних океанів є обмежені. У 1950 р. з океанів вибрали 21 мільйонів тонн риби. У 1970 році, вибрали 70 мільйонів тонн. Тоді в 1973 р., лов зменшився і наловили тільки 65 мільйонів тонн.
Ясно, що коли не зрівноважать харчів з населенням, то серйозні проблеми будуть ще більше загрожувати людству.
Чому існує проблема?
У 1660 р., обчислили, що на землі було 500 мільйонів людей. У той час населення збільшувалось на одну десяту одного відсотка. За тією нормою, то населення мало б збільшитись на перший більйон десь у 24-му столітті. Але в дійсності, в 1830 році вже був один більйон людей. Другий більйон з’явився у 1930, третій у 1960, а четвертий в 1975. За теперішньою нормою збільшення, то сподіваються, що до 2.000 р. на землі буде від 6 до 8 більйонів людей. Чи ж неправда, що той рік 2.000 уже не є далеко?
А чому населення так скоро збільшується? Одна причина на це є, що кількість смертности дітей вже дуже зменшилася і тепер більше немовлят виростають на дорослих, маючи своїх власних немовлят. Також деякі пошесні хвороби тепер є під контролею від яких колись умирало багато людей. В додаток, дружаться у дуже молодому віці і, на жаль, дітородіння через вагітність неодружених підлітків дають, як причину на збільшаюче населення. Також, цитують пані Серію Ґрівал від Міністерства Здоров’я і Добробуту в Індії, яка сказала, що неписьменність і убогість стоять на перепоні урядовим програмам планувати родини й боротись з проблемою.
Також захисники програм планування родин не можуть погодитись з їхніми релігійними противниками. Релігійні переконання заохочували мати великі родини. В додатку цьому, по багатьох країнах дітей вважають, як майно і безпечність. Тому то населення дуже збільшується.
Чи проблему можна розв’язати?
Отже, маємо проблему, і деякі причини через яких вона розвилась. Тепер, що робиться, щоб розв’язати її? Кажуть, що всі країни повинні шанувати право людини вирішувати кількість дітей і як часто. Проте, Філандер П. Клакстон, президент і голова Світового Товариства про Населення, відчуває, що країни повинні виконувати наміри, яких ухвалили на попередній конференції в Бангкок, Таїленді, в 1975 р., щоб, у середньому, до двох або трьох десятиліть, в кожній родині тих членів-націй було тільки двоє дітей. Навіть коли б ця мета була досягнена, то при кінці століття, населення світу таки збільшиться до 5.9 більйонів. Проте, у родинах в більшости розвиваючихся країн далі є від чотирьох до шістьох дітей.
На Філіппінах недавно можна було бачити серйозний спосіб, яким декотрі беруться до цієї проблеми. Законопроект був представлений до Interim Batnsang Pambansa (Філіппінський парламент), заявляючи свій намір зрівноважувати досяжні харчі і сховок з кількістю майбутнього населення у країні, і щоб карати тих родичів у яких буде більше, як двох дітей. Законопроектом пропонували, щоб матір з двома живими дітьми, була покарана штрафом 100 песос (коло 15 доларів, С.Ш.), коли їй народиться третя дитина, 200 песос (30 доларів, С.Ш.), коли їй народиться четверта, і так далі. Це є в гармонії з висловами деяких джерел, що в майбутньому батьківство буде привілейом, а не правом.
Як звичайно, цьому законопроектові дуже противились. Головно між тими противниками були провідники Католицької Церкви. Конференція католицьких єпископів, складаючись з 80 членів, на Філіппінах, відкинула це пропонування, кажучи: „Право батьків вирішувати скільки дітей вони будуть родити є незмінне людське право, якого неможливо усунути законодавчим декретом. Вчення Церкви в цій справі є ясне. . . . Через незмінне право одружуватись і народжувати дітей, то батьки самі мусять вирішувати скільки дітей вони будуть родити. Уряд не може вирішувати для них”.
Успіхи до цього часу
В ранніх конференціях, на яких розбирали справи населення, ставили наголос на централізовані програми, щоб ними контролювати населення з наміром обмежувати його ріст. Кажуть, що норма народження дуже знижилась у Китаю, Індонезії, Кореї, Таїленді, Коста-Ріці, Колумбії, Тунісії, Гонконгу і на Філіппінських Островах, між іншими. Шістдесят три розвиваючихся країн мають свої власні програми для планування родин.
Кажуть, що норма родючости в Китаю, в середньому, знижилась від 4.2 до 3.2 дітей на кожну жінку дітородного віку. В Індонезії, цю норму знижено від 6.5 до 4.6. Протягом 10 років Організація Світового Здоров’я мала програму досліджування, розвиток і тренування людей в справах розмноження. Програму підтримують добровільними пожертвами, і в ній працюють науковці з 62 країн світу. До 1976 р. так, як є звітовано, то вже витратили майже 1.000.000.000 (С.Ш.) доларів, допомагаючи батькам уплановувати свої родини.
На конференції на Філіппінах, хоч признавали важливість знання, приладів техніки в плануванні родини, то таки не ставили головного наголосу на це. Навпаки, заохочували, щоб включати суспільство в проблемах населення, і щоб користуватись місцевими багатствами у боротьбі проти проблеми. Здоров’я, живлення і суспільний розвиток був сполучений з контролюванням населення. План Дії Світового Населення (якого прийняла Конференція про Світове Населення в Організації Об’єднаних Націй в 1974 р.) цитовано так: „Контролювання населення визнають бути ,істотною частиною’ суспільного, економічного і культурного розвитку”.
Освіта, наймання робітників і загальний економічний розвиток також, кажуть, є пов’язані з проблемою населення. Юнаки становлять 1.3 більйонів світового населення, отже, спеціалісти бажають навчати цю велику частину населення про стать і давати їм передшлюбної поради. Мехаї Віраваїдия з Таїленду каже, щоб не соромити дітей, але навчати їх про статеві справи і планування родин. Він звітуючи заявляє, що кількість вагітностей знижено 40 відсоток на одній третині сел Таїленду, роблячи людей менш „чутливими” і через оголошення наміру планувати родини. Говорять, що Загія Марзук з Єгипту, сказав: „Ми поліпшили економічні рівні жінок навчаючи їх майстерности для доходу і цим більш зацікавили їх обмежувати кількість дітей”.
Чи проблема з населенням існує?
З того, що було сказано на конференції, сталось ясним, що велика проблема з населенням існує. Хоч земля не є переповнена тепер, то однак, коли населення буде далі збільшуватись, то вона колись буде переповнена людьми. І, хоч це правда, що рівним розпосюджуванням земного багатства можна постачати всім людям їхні потреби, то тепер така ідеальна ситуація не існує. В дійсності, мільйони людей тепер живуть по переповнених околицях, і хоч населення не збільшується по більш багатих країнах, то воно збільшується по бідніших. Правдоподібно їхні проблеми погіршаться.
Всі на конференції у Манілі погодилися, що населення сталось великою проблемою. Народів заохочували не обмірковувати народні справи, але працювати на добро міжнародного суспільства. Багатих країн заохочували обмежувати своє надмірне витрачування світових багатств, а бідніших країн заохочували обмежувати своє населення. Тільки співпрацею можна стримати ріст населення. Але чи так станеться?
Якщо тільки міжнародною співпрацею можна розв’язати проблему з населенням, то — судячи по фактах історії світу до цього часу — правдоподібно це є одна з тих проблем, яку неможливо розв’язати під теперішньою системою.