Діти. За і проти

ПЛАНУВАННЯ сім’ї тісно пов’язане з явищем, яке часто називається демографічним вибухом. Протягом довгого відтинку людської історії населення зростало порівняно нешвидко; смертність була приблизно на такому ж рівні, що й народжуваність. Зрештою близько 1830 року населення планети сягнуло мільярда.

Відтак медицина та наука досягли чималих успіхів, і це знизило смертність людей від хвороб, особливо дитячу смертність. І вже до 1930 року світове населення переступило двомільярдний поріг. До 1960 року додався ще один мільярд. А до 1975-го—ще один. До 1987 року населення світу сягнуло п’яти мільярдів.

Якщо розглянути справу під іншим кутом зору, кількість людей на планеті у даний час щохвилини зростає десь на 170 чоловік. Тобто на 250 000 щоденно, чого достатньо, аби заснувати велике місто. Це також означає, що кожного року населення збільшується на понад 90 мільйонів чоловік, що дорівнює населенню трьох Канад чи Мексики. Частка у понад 90 відсотків цього зросту припадає на країни, що розвиваються, де й так живе близько 75 відсотків усього населення.

Занепокоєні уряди

Але чому ж уряди прагнуть сповільнити зріст населення шляхом планування сім’ї? Доктор Бабс Саґо з Нігерійського бюро національної програми Фонду ООН для діяльності в галузі народонаселення відповідає на запитання простою ілюстрацією, застерігаючи про схильність спрощувати складну та дискусійну ситуацію. Він пояснює:

«Припустімо, що якийсь фермер є власником десяти акрів землі. Якщо він має десятеро дітей і розділить між ними спадок порівну, то кожній дитині припаде акр. Якщо кожна з них матиме по десять інших дітей і розділить землю подібним чином, то кожна дитина отримає лише десяту частину акра. Ці діти вочевидь не будуть настільки заможними, як їхній дідусь, котрий був власником десятьох акрів землі».

Ця ілюстрація показує зв’язок між дедалі більшою кількістю населення й незмінною площею землі з обмеженими ресурсами. З ростом людства у багатьох країнах, що розвиваються, нині виникають труднощі через перенаселення. Розгляньмо декотрі проблеми.

Ресурси. З ростом людства зростає потреба в деревині, орному шарі ґрунту, ниві та прісній воді. З яким наслідком? Журнал «Поп’юлі» з сумом повідомляє: «Країни, що розвиваються... часто вимушені виснажувати національні ресурси, від яких залежатиме їхній майбутній розвиток».

Інфраструктура. З ростом населення урядам надзвичайно важко забезпечити своїх громадян відповідними помешканнями, школами, санітарними умовами, дорогами та медичним обслуговуванням. Обтяжені подвійним тягарем — великою заборгованістю й виснаженням природних ресурсів, країни, що розвиваються, мають дедалі серйозніші проблеми із задоволенням потреб свого населення, не кажучи вже про значно більші проблеми.

Працевлаштування. У публікації Фонду ООН для діяльності в галузі народонаселення «Населення й довкілля: труднощі попереду» (англ.) говориться, що у багатьох країнах, які розвиваються, вже марнується частка у 40 відсотків усіх трудових ресурсів. Повсюди у країнах, що розвиваються, більше ніж півмільярда чоловік або безробітні, або ж зайняті працею неповний робочий день — цифра, що дорівнює кількості майже усіх працездатних людей індустріально розвиненого світу.

Для того щоб запобігти погіршенню такої ситуації, країни, що розвиваються, повинні щороку створювати понад 30 мільйонів нових робочих місць. Люди, котрі потребуватимуть працевлаштування, вже живуть, тобто нині вони ще діти. Фахівці теоретизують, що масове безробіття може призвести до громадських заворух, посилення вбогості та ще більшого виснаження природних багатств.

Немає нічого дивного, що чимраз більше країн, що розвиваються, намагаються пропагувати планування сім’ї. Висловлюючись про майбутній хід подій, редакційна стаття британського медичного часопису «Ланцет» (англ.) стверджує: «Тиск зросту частки [населення] головним чином відчувають на собі бідніші країни світу, що створює їм нездоланні труднощі... Мільйони провадитимуть своє життя неосвіченими, безробітними, в непридатних помешканнях, без доступу до елементарного медичного, соціального та санітарного обслуговування, а неконтрольований зріст населення є найголовнішим чинником усього цього».

Занепокоєні родини

Ставити мету та утворювати програми планування сім’ї на державному рівні — одна річ, та цілком інша — переконати своїх громадян. У багатьох суспільствах традиційний погляд, що заохочує до великої родини, все ще дуже міцний. Приміром, одна мати, нігерійка, відгукнулась на урядове заохочення припинити народження дітей наступними словами: «Я остання з 26 дітей свого батька. Усі мої старші брати та сестри мають по 8, по 12 діточок. То чи ж я буду лише однією, що матиме менше?»

А втім, така позиція вже не настільки популярна, як колись, навіть у Нігерії, де на пересічну жінку припадає по шестеро дітей. Через зріст цін мільйони людей вимушені тяжко працювати, аби годувати та вдягати своїх дітей. Багато з них пересвідчились на власному досвіді у правдивості приказки йоруба: «Омо бері оші бері» («Багато дітей — багато злиднів»).

Чимало подружжів розуміють перевагу планування сім’ї, однак нічого не роблять стосовно цього. І з яким наслідком? У публікації «Становище дітей світу 1992 року» (англ.), виданій Дитячим фондом Організації Об’єднаних Націй, пишеться, що десь 1 вагітність на кожних 3 у світі, що розвивається, не лишень незапланована, але й небажана.

Планування сім’ї рятує життя

Окрім економічних труднощів, головна причина, чому слід зважати на планування сім’ї,— це здоров’я матері та її дітей. «Вагітність жінки — азартна гра, пологи — це змагання за життя»,— говорить одне західноафриканське прислів’я. Кожного року у світі, що розвивається, під час вагітності чи пологів вмирає півмільйона жінок, мільйон дітей залишається без матерів, а ще інших п’ять чи сім мільйонів жінок стають каліками внаслідок ускладнень, пов’язаних з пологами.

Не всі жінки в країнах, що розвиваються, підпадають під однаковий ризик. Як показано у нижчеподаній інформації в рамці, найбільшому ризику підлягають жінки, що виношують забагато дітей, виношують їх зарано або зачасто чи запізно. За даними ООН, плануванням сім’ї можна запобігти четверті-третині усіх цих фатальних випадків та каліцтвам мільйонів жінок.

Але чи рятування життя мільйонам не призводитиме до проблеми зросту населення? Несподіваний факт, але багато знавців кажуть, що ні. «Можна подумати,— говориться у «Звіті про розвиток людства» (англ.) за 1991 рік,— що коли виживатиме більше дітей, то посилюватиметься проблема зросту населення. Факти якраз протилежні. Дітородність іде на спад, коли батьки упевненіші, що їхні діти виживуть».

Однак мільйони жінок, особливо у бідних країнах, продовжують народжувати одну дитину за другою. Чому? Тому що від них сподівається цього середовище, до того ж велика кількість дітей збільшує ймовірність, що дехто з них таки виживе, а ще, либонь, тому, що вони не знають про планування сім’ї або не мають доступу до відповідних джерел.

І все-таки відчутна кількість багатодітних жінок не хоче, щоб було по-інакшому. Вони дивляться на кожну дитину як на благословення від Бога.

[Рамка на сторінці 21]

Вагітності, які підлягають високому ризику у світі, що розвивається

Зарано. Ризик померти під час вагітності та пологів серед жінок від 15 до 19 років майже утричі вищий, ніж серед жінок віком від 20 до 24 роки. Є велика ймовірність, що немовлята, народжені жінками-​підлітками, помруть, народяться передчасно чи по народженню матимуть замалу вагу.

Зачасто. Проміжки між народженнями дітей прямо пропорційні до ймовірності їхнього виживання. Ризик того, що дитина, яка народилася швидше ніж через два роки після попередньої, помре на початку свого існування, складає 66 відсотків. Якщо такі діти й виживають, то дуже ймовірно, що у них буде загальмований ріст чи розумовий розвиток. Можна запобігти майже кожній 5-й смерті новонародженого, якщо дотримуватись належних проміжків між пологами. Проміжок у три й більше років між пологами знижує ризик смерті до мінімуму.

Забагато. Після народження четвертої дитини вагітність та пологи стають для жінки небезпечнішими особливо тоді, коли інтервали між пологами менші ніж два роки. Після чотирьох дітей мати більш схильна захворіти на недокрів’я та мати кровотечу, а її діти підлягають вищому ризику народитися каліками.

Запізно. У жінок, які переступили поріг 35-річного віку, у п’ять разів вищий ризик померти під час вагітності чи пологів, ніж у жінок віком від 20 до 24 років. Також вищий ризик померти й у дітей, народжених старшими жінками.

Джерела: Всесвітня організація охорони здоров’я, Дитячий фонд ООН і Фонд ООН для діяльності в галузі народонаселення.