Чи церкви так званого Християнства гублять їхній контроль?

Від нашого кореспондента в Бразілії

БЛИЗЬКИЙ огляд церков так званого Християнства виявляє розпадаючу імперію. Кілька століть тому назад над більшою частиною світа панувала сильна Церква. Її імператори та царі керували „божественним правом”. Тоді прийшла реформація й ця сила розкололась. Після Тридцятирічної Війни мирним договором Вестфалії, у 1648 р., обмежено вплив Католицької Церкви. Протестантські релігії зміцнились. Після Французької революції почалась доба опозиції проти церковного правління. Незабаром, ліберальні рухи появились на кожній стороні. Скоро один за одним прийшли індустріальна революція, теорія еволюції, вища критика, модернізм та матеріалізм.

Перша Світова Війна вдарила світ цілком несподівано. Православна Церква в Росії повалилась під Большевизмом. Комунізм загарбував інші країни з наміром викорінити релігію, яку назвав „опій народу”. Маючи все це на увазі, Папа Іван Павло другий недавно підніс слудуючі запитання: „Яку долю наш Господь має для його церкви в майбутньому? Який напрямок людство візьме наближаючись до року 2.000? Це є пекучі запитання на які є тільки єдина відповідь: ,Бог знає’ ”.

Бог знає. Це правда. Подивитись на церкви по різних околицях світу буде цікаво і виявляючим.

АФРИКА

Нігерія:

Пресвітерянський священик Яків Юкаїґбу оплакував факт, що „Церква мабуть уже не відчуває своєї тотожності немов страждаючи від амнезії (втрата пам’яті) і запитує хто я є і чому я є тут?”

Журнал New Nigerian сказав: „Багато релігійних сановників не ставлять високих моральних рівнів для своїх послідовників, але сподіваються, щоб члени ставили їх”.

Проте, релігію в Нігерії, будь вона мусульманська, християнська або племінна, широко практикують. Але, як моральна або навчальна сила, то церкви гублять їхній вплив. Злочин та неморальність поширюються. Протягом цивільної війни, церкви ставали по цій чи по тій стороні, і після війни уряд перебрав місіонерські школи. Крім того, матеріалістичне і еволюційне навчання по вищих школах та університетах витворили ще менше релігійне поклоніння.

Південна Африка:

Доктор Жан Керел Котзі, викладачка з Університету в Преторії, провела дослідження між членами голландської церкви. Зі всіх розпитуваних, то 28 процентів не вірили, що людина вспадкувала гріх, 19 процентів сумнівались про історію творення, і 3.8 процентів сумнівались історії про Адама й Єву. Майже 70 процентів вірили, що людина може спастися без Ісуса Христа.

АЗІЯ

Гонконг:

Гонконгський журнал Asiaweek відбивав думки мешканців Сходу, коли сказав: „Праві західні священики благословляли бомби та установу. Довговолосі Отці Латинської Америки бомбили Лівих. . . . Багатство Римо-Католицької Церкви може статись її найбільшим шкідливим оголошенням. . . . Між 100 нетрами, пишно оздоблені катедри, збудовані їхньому Богові, маячать над помітними нещастями людини. . . . В історії багатьох націй, Католицька Церква була силою позаді феодального консерватизму, часто жертвуючи можливість на вигоду цього життя за слухняне неуцтво, яким відсилають душі до щасливого життя в майбутньому. Церкви згоряли разом з багатьма палатами диктаторів”.

Японія:

Аояма Ґакуїн Університет, якого відкрили методистські місіонери в Токіо в 1973 р., вирішив скасувати свій курс теології через брак студентів і грошей. Важливі побічні відомості, які приходять зі Сходу є факт, що буддизм так, як і західні релігії роз’їдають такі самі їдкі сили.

АВСТРАЛІЯ

На цьому континенті й країні є коло 13.5 мільйонів мешканців. У Римо-Католицькій Церкві тепер служить 2.000 менше черниць і 400 менше „релігійних братів” та священиків ніж служило у 1966 р.

Рапорт з Мельборну показує, що протестантам не поводиться краще: „Один з кожних п’ятьох австралійських протестантських священиків мають сумніви про існування Бога і неба, так як відкрило спеціальне церковне дослідження. Дослідження відкрило, що одна третина ходячих до протестантських церков мають сумніви про Бога”.

ЄВРОПА

Британські Острови:

У липні 1978 р., архієпископ з Кантербурі сказав чотириста єпіскопам на з’їзді Ламберту: „Боже, прости нам. Ми не можемо признатися; бо це дуже обурить наші збори, якщо ми зробимо так. Але ми вже перестали слухати і наше духовне життя вже завмерло, хоч далі вдаємо, що все йде як слід і служимо для людського ока”. Кількість священиків зменшується.

Кореспондент до журналу The Times сказав, що „зменшення членів і великі фінансові проблеми разять усі головні релігії, але головно їх турбує розширююче провалля між інституційною релігією, а молодшим поколінням”.

Франція:

Цитують священика Габрієла Матаґріна, єпіскопа Ґреноблю, у книжці L’Eglise déchirée (Розколена Церква, 1978 р.) автор Вудро, який сказав: „Безперечно, Церква тепер переживає кризу. Люди менше практикують релігію, менше людей хрестяться і менше ходять до катехизму, і стає все менше та менше священиків та релігійних покликань.

У великопостовій проповіді в Нотра Дейм, священик Бернард Бро сказав: „Спеціалісти обчислюють, що практикуючих католиків зменшиться від 16 до 7 процентів [у Франції]. З мого боку, я держуся прикладу північних країн, які навчили мене, що ми можемо впасти до 1 проценту. За тридцять років усе закінчиться”.

Німеччина:

Часопис Süddeutsche Zeitung, друкуючи інформацію про дискусії на католицькому з’їзді, сказав: „Здається, що Церква з її інституціями відчужилась від надій сучасної людини і завжди залишається старомодною. Це натякає, що церква не розуміє ні бажань, ні дійсних потреб людей”.

Руйнівним свідоцтвом церковного неуспіху в Німеччині було дослідження описане в журналі Bunte: „Тільки 17 процентів усіх німців до тридцяти п’ять років віку вірять, що Бог існує”.

Греція:

До недавнього часу Греко-Православна Церква була дуже сильна. Тепер прямо нападають на її вчинки і наміри. Сказав афінський щоденник To Vima: „Сьогодні Церква, тобто священики, а особливо найвищі сановники, дуже часто стаються кублом ганьби, джерелом безглуздя та дурниць, до такої міри, що вже через якийсь час, більшість греків вважають більшість священиків, не як якась шановна, духовна інституція, але як зграя підбурювачів і скандальних пліткарів, радикалів та використовувачів, які замість ,провадити своє стадо’, бавлять його їхнім базіканням і маненням, коли стадо вже не почуває огиду до їхніх подвигів”.

Туреччина:

На другому боці Босфору від Греції, в стародавньому Константинополі, живе „вселенський патріарх і архієпископ ,Нового Риму’ ”. Димітрій Перший є символічним провідником 85 мільйонів членів Православної Церкви у світі. Сказав журнал Time: „Однак, коли Його Святість Димітрій Перший дає недільне причастя в Церкві св. Юрія в Стамбулі, то величезні люстра кидають своє слабке світло на ряди порожніх лавок. У зборі є тільки коло дюжини поклонників, більшість з яких вже дуже постарілися. Історичний престол, який колись був центром половини християнського світу, вже вмирає”.

Італія:

У відкритому листі до Папи Павла 6-го, архієпископ Пінтонелло сказав: „Семінарії й епіскопський храм в Афінах, як, то всім вже відомо, перемінено на школи і звідти до Марксизму та атеїзму, якими вже заразилось більше, як 90 процентів молодих священиків”. У La Difesa del Popolo було сказано про священиків: „У 1871 р., в Італії служило 152.000 священиків, . . . у 1973 р. було 47.000. Потрібно згадати, що в тому часі населення Італії збільшилось від 27 мільйонів до 54 мільйонів”.

Португалія:

У 1977 р. журнал Opção заявив: „Декотрі священики вже відчувають, що стались пережитками якогось зникаючого роду. Велике число цих священиків відправляють Службу Божу в неділю, а серед тижня ходять до університету або на роботу. Вони бояться, що якої-небудь хвилини будуть змушені шукати нового способу життя”.

У Великодню неділю, 1978 р., кардинал патріарх Лісбону нарікав про гріхи португальського суспільства, але журнал Opção обвинувачував Католицьку Церкву за це кажучи, що вона була винна політично і також відповідальна за збільшення цих гріхів протягом темного царювання диктатора Салазара.

Іспанія:

Там відбулись великі зміни в релігійних традиціях. Кілька років тому, Святий Тиждень був релігійним святом, якого маси людей вірно підтримували. Тепер це свято сталось знаком для тих самих людей, щоб виїжджати з міст на дозвілля в гори. Також по багатьох семінаріях в Іспанії знаходиться дуже мало студентів теології. Стан погіршується тому, що багато покидають священство і жіночі монастирі.

Швеція:

Церква в Швеції не має великого впливу над життям людей. В середньому, шведи ходять до церкви менше, як три рази на рік. Один коментатор сказав: „Здається, що шведи, зрештою, є задоволені своєю церквою і оплачують всі кошти, щоб підтримувати її, хоч не ходять до неї”.

АМЕРИКИ

Сполучені Штати:

У головній статті журналу Time було сказано, що „по цілій країні від Єпіскопальної Церкви відступає один член кожних 15 хвилин протягом минулого десятиліття”. Висвячення жінок на священиків розкололо церкву. В січні 1978 р. висвячено чотири нових єпіскопів для нової „Англіканської Церкви Північної Америки”. Один з них сказав, що залишатися в Єпіскопальній Церкві є таке саме, як би старатись ротом-до-рота повернути трупа до життя”.

Рабин Альвін Й. Райнс заявляє, що „американське єврейство переходить розпачливу кризу”. Згідно з часописом Time, він „є переконаний, що до 2100 р. американське єврейське суспільство зменшиться від сьогоднішніх 5.8 мільйонів до менше, як 1 мільйона — нижче ступня значення”. Райнс твердить, що „американські євреї не приймають навчання традиційного Юдаїзму. І без деякої релігії, єврейство щезне”.

Здається, що євангелізм розквітається, як більше урівноважені релігії не задовольняють людей. Проте, журнал Human Behavior (Людська Поведінка) каже, що все не є таки гаразд, як виглядає по славних походах Биллі Грегема. Товпи, які виступають уперед для „покликів до вівтару” є приготовлені наперед, „щоб витворити враження добровільного масового вияву”.

Недавнє Ґаллоп дослідження юнаків відкрило, що тільки 24 проценти розпитаних покладали велике довір’я в організовану релігію. Багато висловлювались так: „Біньґо, базари, і погані проповіді — все це знаходимо в церкві”, і що ходячі до неї „є духовно неглибокі”. Багато говорили про лицемірство по церквах та між тими, що ходять до них і, що церкви не навчають людей про Бога або Біблію.

Бразілія:

Нечувано в минулому, „Бразілія тепер гостро зменшила іміграцію чужих місіонерів, римо-католицьких і протестантських”. (Arkansas Gazette) Але чи Бразілія висвячує потрібних священиків? Процентний ріст населення є багато більший від процентного росту священиків. В дійсності, O Estado de S. Paulo сказало, що „від 1968 р. число релігійних священиків почало повільно зменшуватись”.

Вмираючий вплив католицизму також можна бачити у відношенні до життя. Група дослідників в Університеті Сао Павло відкрила, що одна жінка з кожних двох користується якимось штучним приладом, щоб ними відвернути вагітність, і це незважаючи на церковні накази. Заголовок у часописі Brazil Herald приходить до цього відкриваючого висновку: „Церква в Бразілії: Світло, яке вже згасло”.

Може бути, що ваша церква не має таких проблем, яких переважно мають церкви так званого Християнства. Може бути, що вона розквітається, до неї ще ходить багато людей і в якій служить священик, якого ви любите слухати і працювати з ним. Однак, різниться є між думанням, що ми є праві, а бути праві, навіть правдивих християн заохочено: „випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, доказуючи чим ви дійсно є”.— 2 Кор. 13:5, НС, анг.

Коли Ісус був на землі, то виявляв, що єврейські релігії за Його часу не служили Богові, і декотрі ранні християнські збори також не могли перейти деякі проби. Тут поміщаємо деякі проби, яких ті поклонники Бога не могли перейти і яких люди сьогодні особисто й церкви взагалі є неспроможні перейти. Під час перегляду цього часткового списку то одночасно переглядаймо самих себе і тих зборів до яких належимо.

[Рамка на сторінці 24]

ЩО СКАЗАТИ ПРО ВАШУ ЦЕРКВУ?

Релігійні традиції чи докладне знання?

„Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук — людських заповідей”. Вони мають ревність до Бога; але не за докладним знанням”.— Марка 7:7; Рим. 10:2 (НС, анг.).

Виконавці Божого Слова, чи служать Богові тільки словами, або на показ?

„Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими”. „Віра без діл — мертва”. Не кожен, хто каже до Мене: ,Господи, Господи!’ увійде в Царство небесне, а той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі”.— Як. 1:22; 2:26; Мат. 7:21.

Підлесливі титули?

„І люблять вони переднішні місця . . . і щоб звали їх люди: Учителю! А ви вчителями не звіться, . . . ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.— Мат. 23:6—9.

Розрізнення?

„Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх”. „Не дивиться Бог на обличчя”.— Як. 2:9; Дії 10:34.

Духовні особи?

„І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних. . . . Бо коли заздрість та суперечки між вами”. „А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість.”— 1 Кор. 3:1—3; Гал. 5:22, 23.

Публічні славителі Бога й Христа?

„Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять”. „Тож ідіть, і навчіть всі народи”. „І Моїми [Ісуса Христа] ви свідками будете . . . та аж до останнього краю землі”.— Євр. 13:15; Мат. 28:19; Дії 1:8.

Люблять Бога?

„Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді”.— 1 Ів. 5:3.

Вірять в Бога?

„Безумний говорить у серці своїм: „Нема Бога!”— Пс. 14:1.

Христос — викуп?

„І нема ні в кім іншім спасіння, крім [Христа]”.— Дії 4:12.

Люблять ближнього?

„,Люби свого ближнього, як самого себе!’ Любов не чинить зла ближньому”. „Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”.— Рим. 13:9, 10; Мат. 7:12.

Мають любов між собою?

„По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”.— Ів. 13:35.

Люблять світ?

„Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається”. „Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!”— Як 4:4; 1 Ів. 2:15—17.