Чому релігійні провідники занепокоєні
ПРОВІДНИКИ всіх більших релігій так званого християнства є занепокоєні. Так як сказав канадський священик Брус МекЛейд: “Церква не діє так як колись і тому вони бояться”.
То не лише зміни в церковній науці або церемоніях турбує священиків, їх непокоїть багато більша зміна. А що саме?
Перший раз на протязі століть майже кожна ортодоксальна релігія так званого християнства бачить зменшення числа своїх священиків. Кожного року чимраз більше священиків залишають їхню службу. Вписування до більшости з семінарій ще швидше зменшається. А тепер зменшається число і тих, що ходять до церкви. Отже, багато релігійних провідників бояться, що їхні церкви завмирають!
Правда, можливо ви особисто не зауважили цього. Або може бути, що ці обставини не впливали так дуже на суспільство вашої церкви. Але цей релігійний занепад відбувається по цілому світі. У жодному столітті не було такого. Колишній дорадник папи Пія 12-го сказав про його церкву: “Кріза, яку церква тепер переходить, є поважніша від Протестантської Реформації”.
Перед тим як будемо розбирати чому всі ці обставини відбуваються, то наперед перегляньмо те, що стається тепер. Коли ми переглянемо факти, то вони покажуть, що стан є багато поважніший, ніж більшість людей підозрівають.
Священики залишають
Одна з найбільш турбуючих проблем церковних провідників є зростаюче число священиків, які залишають свої священничі посади. Добре знаний пресвітерянський священик, Давид Поліньґ попросту сказав: “Ми тепер бачимо занепад історичної професії — священства”.
Століттями число священиків росло. Одначе, кілька років тому, це збільшення припинилося, а тоді цілком стало. Тепер напрям є в протилежну сторону. У кількох минулих роках все більше і більше священиків різних релігій залишають свої посади. Минулий 1969 р. бачив найбільший вихід священства за всі минулі роки.
Папа Павло 6-ий сказав, що відступ католицьких священиків був його “терновий вінець”. Але його церква не є сама в такому стані. У книжці Останні Роки Церкви (авт.) священик Поліньґ правильно зауважує: “Розстроєння священиків і загальний занепад є такий самий по протестантських церквах, хоч не такий явний тому, що вона є поділена на багато різних сект”.
Отже напрям є скрізь однаковий. Наприклад, у Греції по деяких парафіях Греко-Православній Церкві бракує 50 процентів священиків. Журнал Сидней Ранішній Вісник (ант.) каже, що в кожній парафії північної Греції “одна четверта з усіх священничих посад є порожні. . . . А тому, що кожного року 250 місць більше стають порожні, то стан поступово погіршується.
Швеція також бачила зменшення в числі священиків своєї Державної Церкви. Але так звані “Вільні Церкви” також зазнають гостре зменшення. Зверніть увагу на ці приклади:
1962 р. 1968 р.
Баптистські священики 324 256
Офіцери Армії Рятування 1,326 1,055
(Salvation Army)
Священики Місійного Об’єднання 675 617
Стан Римо-Католицької Церкви є вражаючий. Журнал Нюзвік (анг.) розповідає про нього в оцей спосіб:
“Де б вони не повернулися, то єпископи Римо-Католицької Церкви зустрічають статистики, які підкреслюють те, що багато з них — через власний досвід — уже знають: що чимраз більше священиків покидають священство. . . . В наступному десятиліттю, предсказує соціолог Отець Андрій Грілі, церква в Америці може загубити половину з своїх 59,000 священиків”.
Звіт показав, що число американських священиків, які покинули священство в 1968 році було 31 процентів більше від подібного періоду в 1967 р. І журнал Чікаго Сьогодні (анг.) сказав: “Те, що тоді [два роки тому] було крапльою відступаючих римо-католицьких священиків від релігійного життя, збільшилося в потік, який загрожує статися зливою”.
З цілого католицького світу приходять подібні звіти. Про Нідерланди, часопис Нью-Йорк Таймс (анг.) каже: “Число відступаючих священиків є п’ять разів більше від того, що відступило в 1965 році”. На 1968 р. для тієї країни були подані слідуючі цифри:
Число священиків, що відступили 196
Число священиків, що вмерли 189
Разом— 385
Висвячення нових священиків 145
Зменшення на 1968 р.— 240
Згідно з католицьким джерелом Herder Correspondence, “де цифри є виявлені, вони викликають тривогу”. У нідерландській єпархії Гарлем, “Священик-Прелат” Г. Юпітер каже: “У 1968 р., 46 священиків відступили від священства в нашій єпархії . . . того самого року дише два висвятилися на священиків”.
Офіційний перегляд у Бразилії відкриває, що там від 1960 до 1968 р., 643 бразильських священиків покинули свої обов’язки. У Перу журнал Еl Comerpio звітує: “Велике число відступає від церкви в Перу”, зауважуючи, що там тепер є “ледве 400 перуанських священиків обслуговувати населення з майже 14 мільйонів”. Протягом 1969 р. Аргентина бачила найгіршу крізу за цілу історію Католицької Церкви в тій країні: 28 священиків відступили за один раз у самій Розаріо єпархії.
Отже алярм церковних провідників має добрі основи. Справді, якщо б ви були капітаном великого пасажирського корабля, чи б ви не тривожилися, бачивши; що чимраз більше робітників покидають корабель?
Більший упадок
Багато церковних провідників ще більше тривожаться й тим, що тепер стається в семінаріях більшості релігій, де вишколюють майбутніх священиків. Давид Поліньґ каже в творі 0станні Роки Церкви (анг.):
“Якщо б ті, які ‘пильнують церкви тримали щоденну статистику перших знаків перестороги занепаду церковної контролі, то вони б зауважили перші знаки з реєстрації до семінарій. Те, що тепер сталося великим зменшенням, почалося десять років тому з дуже маленьким зменшенням від року до року.
“Отже тепер семінарії зачиняються, а деякі спішаться до Об’єднання”.
Подібно, журнал The Australian сказав лише кілька місяців тому: “Ще більш дивним від відступлення є 25 процентів зменшення в числі тих, які вчаться на священиків на протязі минулих чотирьох років [в Австралії] . . . і є знаки дальшого великого відступлення в цьому році”. В Чілі, журнал Mensaje каже: “Сьогодні великі семінарії стоять мов порожні казарми”.
Висвячення на священиків в Нідерландах зменшилося на 36 процентів лише в минулих двох роках. У Франції архиепископ у Ліоні відкрив, що у 1969 р. було 41 процентів зменшення в числі тих, які вступали в католицькі семінарії. В Англії, число тих, які ставали англіканськими священиками впало на 22 проценти на протязі минулих п’ятьох років.
Подібний стан обгортає релігійні ордени. Журнал Віндзор Star із Канади ось що звітує з Ірландії: “Недавно священик Францісканського ордену сказав, що до десятьох років багато з жіночих монастирів в Ірландії треба буде перебудувати на готелі”.
В Сполучених Штатах, 1969 Official Catholic Directory показав велике зменшення 9,175 черниць від попереднього року. Католицький священик Ернест Бартел із Нотре Дам Університету сказав: “Усі релігійні ордени бачать велике зменшення в новому вписуванню. Я знаю один орден в якому є новий будинок пристосований навчати 100 дівчат, але тепер там є лише чотири”. Подібні звіти приходять майже з кожної країни так званого християнства.
Зменшення в згромадженню
Збільшаюче зменшення в числі священиків рівняється з зменшенням у числі тих, які ходять до церков. То не лише ‘робітники’ покидають корабель. ‘Пасажири’ також покидають його!
Церковне згромадження в Англії також дуже зменшилося: лише 8 з кожних хрещених тепер приходять на англіканські служби на Великдень! В Канаді, подібно до цього маємо звіт із журнала Торонто Щоденна Зоря (анг.): “Якщо членство в 150 Об’єднаних церквах у Торонто далі буде так зменшатися, то до п’ятнадцяти років не буде ні церков, ні членів”. І Католицька Церква в Німеччині каже, що вона тратить 50,000 членів кожного року.
З Нідерландів журнал De Stem каже: “Церковне згромадження в Нідерландах зменшується, не лише в Римо-Католицькпх Церквах, але також і Протестантських”. Католицька парафія в Зайст дає цей типічний звіт:
Рік Присутність
1965 1,639
1966 1,426
1967 1,208
1968 983
1969 832
Таке зменшення висвітлює відношення людей до релігії цими днями. Дослідження Галопа в 1957 р. показало, що лиже 14 процентів, яким ставши питання відчували, що релігія тратила свій вплив. Але в 1969 р. подібне дослідження відкрило, що тепер в п’ять разів, себто 70 процентів — кажуть, що релігія втратила свій вплив! Це впливає на грошову підтримку, яку люди дають церквам і їхнім школам. Наприклад, у минулих шістьох роках у Сполучених Штатах треба було зачинити більше як 1,000 католицьких парафіяльних шкіл. Вписування впало на 14 процентів, а це 771,000 осіб.
Що знаходиться напереді?
Коли церковні провідники дивляться на майбутність, їхнє занепокоєння росте. Журнал The West Australian наводить слова священика Давида Вудрофа, кажучи: “Тепер вже нічого не може припинити розпад церковних інституцій й будови”.
Єпископ Ральф Дін, який з відразою покинув свою посаду світового урядника Англіканської Церкви, сказав: “До 10-ох років церква так як вона знаходиться сьогодні, може перестати існувати”. Його наступник, єпископ Іван Гов, погоджується з ним.
Стаття, яку написав католицький священик Джуст Рютен у журналі Limburgs Dagblad в Нідерландах, містить заголовок: “Остання Хвилина Церкви Вже Прийшла”. Він сказав:
“Я не жартую, коли кажу, що остання хвилина для церкви в Нідерландах вже прийшла. Я маю дві причини на це: перша, нема нової генерації священиків, а друга, група від 18 до 35 років віку відступає від церкви”.
Папа Павло 6-ий також часто висловлював тривогу і недавно сказав: “Церква тепер зазнає час тривоги, самокритику, навіть можна сказати самознищення. Він сказав, що вона була ‘розп’ята’.
Так, ‘капітани’ релігії журяться. Але якщо б ви були капітаном корабля, то чи й ви не журилися б побачити, що ваші робітники і пасажири покидають корабель?
Чому ці вражаючі події відбуваються? Що довело до такого швидкого занепаду? Як це все закінчиться?