Діти, невинні жертви розлучення

Яка є відповідь?

„ПІСЛЯ того як батько вибрався, мати пішла працювати, і я з моїми братами мусили виховувати самих себе. Ми привикли вертатись до дому до порожньої хати. По суті, ми запрошували своїх друзів ,впиватись’ після школи. Як я підростав, то починав думати про одруження, але не знав, що це робить його успішним або чому воно занепадає”.— Роб (батьки розлучились, коли йому було дев’ять років).

„Батько старався виховувати нас і був дуже вимогливий, але не вмів спілкуватись з нами, і як звичайно, завжди був занадто втомлений. Я сама мусила навчитись фактів життя. Я вийшла заміж, коли мені було 17 років, і розлучилась кілька років пізніше маючи вже маленьке немовля. Я ніяк не могла спілкуватись з моїм чоловіком”.— Маріяa (батьки розлучились, коли їй було сім років).

Це є вислови дітей, які стали жертвами всесвітнього збільшення розвалу подружжя. У Радянському Союзі 30 з кожних 100 подруж розпадаються. В Японії є одно розлучення кожних чотирьох хвилин. Кількість розлучень у Великобританії збільшилось п’ятиразово після 1961 р. У Сполучених Штатах, коло половина всіх подружжів кінчаються розлученням.

Нещасливі подружжя можуть думати, що розлучення є спосіб, яким можливо розв’язувати їхні проблеми, але що це робить для їхніх дітей?

Докази збільшуються, що нещастя в родині спричиняє в дітях хвилюючі проблеми — від намочування ліжка та поганого вчення до великого пригнічення. У Великобританії, де щороку 200 000 дітей бачать як їхні батьки розлучуються, один керівник школи каже: „Я ще не зустрічав важкого школяра в якого родині немає якоїсь турботи”.

Але, що коли чоловік з дружиною завжди сваряться? Чи ж не було б краще для дітей, коли б їхні батьки розлучились?

Журнал Психологія сьогодні відповідає, що недавнє п’ятирічне дослідження більше як 100 ,дітей розлучених батьків’ показало, що розлучення не є добре для дітей. Навіть діти, живучі в дуже нещасливих родинах не хотіли, щоб їхні батьки розлучались. Дійсно, п’ять років після розлучення більшість цих дітей не були щасливі, і більше як одна третя стали серйозно пригніченими. Чому?

Знавці погоджуються, що коли дитина бачить як її родина розпадається, то „відчуває, що її світ розпадається”. Молоді діти навіть можуть приходити до висновку, що це все є їхня вина, і що батько покинув родину через те, що вони були злі. З цього можуть виникати дуже серйозні хвилюючі проблеми. „Я думала, що мабуть погано поводилась з моєю матір’ю та сестрою і, що Бог покарав мене за це”, сказали одна маленька дівчинка про розлучення її батьків.

Розлучення майже завжди витворює грошове напруження, зокрема для того з батьків, який мусить опікуватись дітьми. Стан ще більше погіршується, коли батько мусить вибиратись до іншої околиці й дитина несподівано загублює своїх друзів і суспільство, як також одного з її батьків. Проблеми, яких діти тепер переносять можуть впливати на них у пізніших роках.

„Якийсь час після розлучення, я жила з мамою”, каже Марія, „але матір мусила працювати ночами, щоб утримувати нас. Вона старалась бути доброю матір’ю, але часто вона тільки давала мені трохи грошей, щоб купити солодощі моїм братам і сестрі й потім залишала нас самими. І знаєте, я майже так само поводилась з моєю маленькою дочкою. Здається, я відчувала, що коли я пережила, то вона теж могла пережити”.

Марія відчувала, що спосіб, яким з нею поводились як дитина розлучення пізніше впливав на неї коли вона стала дружина й матір. Чи її справа є незвичайна? Очевидно ні.

Широкі дослідження показують, що коли діти розлучених батьків виростуть, то правдоподібність, що вони матимуть проблеми в їхньому подружжі є більша, як у дітях нерозлучених батьків. Як повнолітки, то є більша можливість, що вони часто будуть знаходитись у плачевному стані, не можуть спати, будуть почуватись негідними, винуватими й розпачливими, кажуть психологи. Беручи це до уваги, то яким переконливим є те популярне поняття, що до кількох років після розлучення діти втихомиряться й стануть щасливішими ніж колись?

Якщо саме розлучення розгромлює дитячий світ, то що стається, коли в суді стараються доказувати ворожість котрогось з подружжя?

„Я хотів би, щоб люди розлучались поза судовим процесом”, каже один суддя з Атланти. „Коли розлучуються в суді, то адвокати набирають ворожі пози й бажають сваритись. З таких сварок може виникати непотрібна жовчність для батьків і дітей.

Одна жінка написала: „Мій адвокат вимагає, щоб я брала свого чоловіка до суду й таким чином вигнала його з дому . . . змінила всі замки й засвідчила, що мій чоловік є небезпечний і насильний. Дійсно, він не є такий, але адвокат каже, що коли я так засвідчу, то мені краще пощаститься щодо розрахунку. Він каже, що люди завжди роблять це. Я знаю, що ця справа дуже засмутить моїх дітей”.

Звичайно, не всі адвокати дають таку пораду. Все-таки, так як той суддя пояснив, сама „суперницька” природа багатьох юридичних ладів заохочує таку, тактику. Тому один адвокат в Атланті не бере справ розлучення до суду, пропонуючи стати посередником між ними — але такий адвокат є винятком.

Що ж сказати про нові „нема-вини” закони? Чи ж їхній намір не є, щоб пом’якшувати боротьбу в справах розлучення? Ці закони не мають успіху. Тепер, замість сперечатись про те хто є відповідальний за розвал подружжя, то адвокати сперечаються через гроші й діти.

Коли дітей примушують або коли їх підкуповують, щоб вони вибирали, сторону в суперечці про опіку, то це може дійсно пошкодити їм. Коли 13-літній дівчині суд дозволив вибирати з котрим з батьків вона бажала жити, то вона стала цілком „збентежена”. Ще гіршою є доля коло 25 000 дітей, яких батьки викрадають кожного року в справах про опіку. Такі батьки можуть „підпільно” тримати своїх дітей, навіть не записувати їх до школи боячись, що їх покарають “як викрадачів шантажистів.

Декотрі люди відчувають, що спільна опіка є відповіддю на ці проблеми, але через це дітей переміщають з одного дому до другого „немов волана” [оперений м’яч], так як сказав один шкільний службовець у Великобританії, і це дезорієнтовує їх. Цей службовець додав, „я є переконаний, що це більше пригнічує настрій дитини від попереднього способу розлучення”.

Якщо дітям трудно привикати до нових обставин, то чи ж їх можливо брати до радника або психолога й таким чином розв’язати проблему? Професор Крістофер Леш з Рочестер Університету пише в його недавній книжці, що збільшення таких ,допомагаючих фахівців’ більше шкодить як допомагає — принижуючи родину до ролі бездіяльного ,споживача поради’. „Єдина відповідь є переконувати людей, що вони дійсно можуть розв’язати свої власні проблеми”, він каже.

Показуючи небезпеки в декотрих сучасних психологічних теоріях є те, що сталось з клінічним психологом у місті Нью-Йорку, який сам був розлученим батьком. Коли його колишня дружина знову вийшла заміж, маюча опіку їхнього сина, то цей батько зник з його життя. Чому? Його теорія наказувала йому, що „коли він не буде втручуватись у життя хлопчини, то це буде корисне для нього, бо він не буде розділювати його вірність”. З яким же наслідком? „Очевидно неправильно скерований альтруїзм [безкорисливе піклування про благу інших і готовність жертвувати інших своїми особистими інтересами], і незважаючи на те, що досліджував багато професійної літератури, дуже погіршив справу”. Його сина заарештували за крадіжку автомашини.

Тому хлопчині дійсно було потрібно батька, який щиро цікавився б ним. Коли б цей досвідчений радник був більше досліджував провідника для людської поведінки — найдавнішого й з найбільшого тиражу,— то міг би знайти цю заяву: „Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає”.— Приповістей 13:1.

Вищеданий вислів знаходиться в Біблії. Немає різниці чи ви вірите, що Біблія є Божим Словом чи ні, то ви правдоподібно знаєте, що на протязі тисяч років до неї вже звертались за порадою про родинне життя. Теорії про подружжя й розлучення вже багато разів змінювались, але Біблія поміщає ту саму практичну пораду для людей в кожному становищі їхнього життя.

Може бути, що ви завжди думали, що Біблія є „тільки світською книгою для релігійних людей”. Вас можливо здивує дізнатися, що вона є керівником для людської поведінки або практичним керівником у справах подружжя, але чому ж самі не розглянете її? Так зробили Роб і Марія, ,діти розлучених батьків’, разом з тисячма іншими людьми. „Біблія допомогла мені розвинути успішне подружжя”, каже Роб. Вона дала мені велике довір’я, якого я колись не мав”.

Що ж Біблія говорить, що є таким інакшим?

Добра порада про подружжя та розлучення

Одна річ, Біблія дає людям погляд про подружжя, який допомагає їм цілком уникати розлучення. Вона ясно каже, що Бог є автором подружжя й що Він вважає його бути гідним збереження.— 1 Мойсеєва 2:21—25; Матвія 19:3—6.

Протилежно цьому, сучасні „знавці” часто вважають подружжя бути тільки суспільною вигодою. Один такий психолог, сам розлучений, сказав: „Так довго як двоє людей знаходять задоволення вгрунтоване в щасливому спорідненні, то не хочуть змінювати їхнього становища. Але коли це почуття змінилось через розстроєне споріднення й вже більше не сприяє на щастя, продуктивність та задовольняюче виховання дітей, то я не бачу нічого злого в розпущенні такого подружжя”. Який був плід такого погляду?

„Мій перший чоловік і я ніколи не старались розвинути успішне подружжя”, признається Марія. „Ми не могли переговорювати своїх проблем. Коли виникали проблеми, то я зараз думала про розлучення, замість старатись зберегти подружжя”. Студіюючи Біблію з Свідками Єгови, Марія знову вийшла заміж, але з інакшим поглядом. „Я є дуже щаслива своїм подружжям”, вона каже, і її обличчя відбиває це. „Мій чоловік зробив нашою головною метою розвинути добре родинне життя, і я також. Певно, що ми мусимо старатись, але знаючи як Бог відчуває про наше подружжя, спонукує нас тримати його успішним, і це зовсім змінює становище”.

Чи Біблія може допомогти вам?

Багато мільйонів людей не є щасливі в їхньому подружжі й саме тепер задумують розлучатись. Вони вірять, що розлучення є єдина відповідь на їхні проблеми, єдиний вихід з нещасливого побуту. Але, чи це дійсно правда?

Ні, є кращий спосіб. Спосіб, який дає вічне щастя для одружених і для їхніх дітей, без заплутуючих проблем і шкідливих наслідків розлучення. Що є цей спосіб?

Пристосування біблійних порад, щоб зберегти подружжя. Ісус Христос сказав, „для Бога можливе все”. (Марка 10:27) Свідки Єгови є раді давати безплатної біблійнозаснованої допомоги всім людям з проблемами в подружжі. Вони можуть посилатись до численних прикладів подруж на мілині, яких збереглось за допомогою поради з Біблії. Справді, що можливо розвинути правильний погляд про подружжя, разом з практичною порадою про родинне життя, яке є потрібне, щоб перемінити таке подружжя на успішну дійсність. Коли у вас є проблеми в подружжі, то чому ж не встановити контакт з Свідками Єгови й дати Божому Слову нагоду допомогти вам?

[Примітка]

[Вставка на сторінці 20]

Коли дитина бачить як її родина розпадається, то відчуває, що її світ розпадається

[Вставка на сторінці 21]

Коли дітей силують або підкуповують, щоб вони вибрали сторону в суперечці про опіку, то це може дійсно пошкодити їм

[Рамка на сторінці 22]

ПОДРУЖЖЯ ЗАСНОВАНІ НА ЦІЙ ЛЮБОВІ НІКОЛИ НЕ СХИБАЮТЬ

„Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає”.— 1 Коринтян 13:4—8.