Трагічний випадок змінив моє життя

ОРКЕСТРА популярної музики, якої я був членом тут у Новій Зеландії, ставалась все більше і більше популярною. В додаток, я працював при добре-платній другорядній роботі, як водій транспортного ваговоза. Всього я заробляв багато грошей. Це було дуже потрібним через те, що крім моїх звичайних витрат, я потребував багато грошей купувати марівану і наркотик ЛСД.

Недавно я розлучився з дружиною, і ми чекали на розвід. Тим часом я жив без шлюбу з одною жінкою, маючи намір одружитись з нею, коли розлучуся з дружиною.

Несподіване нещастя

У дорозі до дому одного дня з навантаженим ваговозом, я спускався стрімким горбом 10 миль (16 кілометрів) на північносхід від Роторуи. На закруті дороги була худоба, наближаючіся автомашини й ваговоз, який зупинився передо мною. Я скоро почав гальмувати, але нога пройшла саме до підлоги — гальми цілком схибили! Наступна річ, що я знав, я вдарив той ваговоз і мої ноги покрутились від удару.

Пожежники зараз поспішили до місця випадку і їм взяло коло одну годину вирізати мене від рештків розбитого тягарового авта. Мене взяли до Роторуа Публічної Лікарні, де переливали мені багато крові й відрізали обидві ноги вище колін.

Кілька тижнів пізніше мене відучили від морфіни й день за днем я переживав нестерпний біль. Я пам’ятаю, що десь протягом тієї доби до мене прийшла зцілителька вірою, поклала свої руки на мене й казала, що біль зникне. Я не пригадую багато про неї, але чітко пам’ятаю, що біль не зменшився!

Я одержав трохи полегшення, коли мої друзі потайки принесли мені трохи марівани. У цих випадках я відчиняв вікно, вмикав вентилятор і з задоволенням курив марівану. Але в дійсності, моя майбутність з музикантами популярної музики була дуже нестійка; по суті, я не мав жодної надії на майбутнє.

Зрештою мене випустили з лікарні. Я вважав, що це був щасливий день, тому що тепер ніхто не буде забороняти мені брати наркотики. Але я був дуже пригнічений. Так довго, як я брав наркоти, то я про ніщо не дбав.

Проміння надії

Одного дня, коли Свідки Єгови відвідали мій дім у Роторуа, я не дуже цікавився. Дійсно, я був трохи цікавий знати про Свідків, тому що одна з моєї рідні стала Свідком. Я був цікавий знати, що це спричинило таку гарну дівчину, як вона „статися релігійною”.

У всякому разі, Свідки показали мені з Біблії, що я можу видужати з мого безсилля саме тут на землі, як людина. (Об’явлення 21:3, 4; Псалом 37:9—11, 29) Це було щось цілком нове для мене, бо я думав, що людина могла надіятись на вічне життя в мирі та щасті тільки на небі. Одна річ доводила до другої й негайно зі мною почали регулярну біблійну студію.

Я далі жадібно брав наркотики й часами це ставило мене в ніякове становище. Часами в „дні студії” я брав багато наркотиків, й тоді пам’ятав який день це був. Залежачи від того, який „піднесений” я був від наркотику, я або телефонував і відкладав студію через якусь кволу причину, або, якщо брав забагато наркотиків, то просив мого „наркоманського” друга, щоб він вивозив мене з хати після обіду. Але Свідок таки був наполегливий й незважаючи на кілька вдач та невдач, мені дуже сподобалась та студія.

Незабаром цей Свідок з його дружиною почали брати мене до Залу Царства на зібрання. Хоч я був досить нервовий бути між людьми, то незабаром став почувати себе так, як вдома, серед такого дружнього оточення. Може бути, що життя ще мало щось для мене, я почав думати.

Величезне випробовування

Здавалось, що все було гаразд. Але тоді моя дівчина-приятелька поставила передо мною вибір: Або її або ту релігію. Я став дуже пригнічений; я менш-більш припускав, що вона також прийме біблійні правди, яких я навчався. Вона покинула мене того самого вечора. Сидячи одиноко в моєму кріслі на колесах, я не міг пригадати час, коли був більш пригнічений. Я тоді не оцінював цього, але дух Єгови дав мені силу подолати те, що я тепер знаю, ніколи не міг би був подолувати своєю власною силою.

Свідки тепер обкружили мене новими друзями, щоб заступити тих, котрих я був загубив. Мені не було дуже трудно покинути куріння або наркотики, бо я бачив, що те, що я міг набути багато більше перевищувало тимчасове задоволення від цих речей. Проте, я не ставив себе під випробовування; я уважно уникав дружбу тих, котрі заживали наркотики. Замість цього, я близько товаришував зі Свідками Єгови, які були сталим джерелом заохочення для мене.

Ще одна перешкода

Дотепер я був майже рік у кріслі на колесах і мої кінцівки вже були готові, щоб до них припасувати штучні ноги. Мене охопив страх, головно страх невдачі. Отже, я вирішив залишитись у моєму кріслі.

Свідки знову допомогли мені, заохочуючи мене спробувати штучні ноги. Вони допомогли мені виразно зрозуміти, що я міг бути майже цілком незалежним, і міг служити Єгові багато більше. Отже, я вирішив спробувати. Це був жахливий досвід бути таким високим, бувши такий довгий час майже при землі, й яка тверда та земля була, коли я часто падав на неї!

Штучні ноги самі були чудовий подвиг людського інженерного мистецтва. Я не маю колін, отже мені мусили виробити спеціальні коліна. Кожне коліно було інакше для того, щоб я міг рухатись і для рівноваги.

Спершу це дуже плутало мене, я стало ступав „не на ту ногу” і здавалось, що більше мого часу я підіймався зі землі на ноги. Все-таки моя наполегливість і впертість були нагороджені й тепер я є досить рухливий.

Також, штучні ноги припасовуються до моїх кінцівок у різні способи. Одна кінцівка досягає до коліна, отже штучну ногу уважно сформовано, щоб вона добре припасовувалась навколо малої випуклості на нозі.

Друга нога є багато коротша й до неї неможливо припасовувати штучну ногу таким самим способом, отже користуються методом вакууму. Легко я натягаю штучну ногу за допомогою трубчастої панчохи й витворюю вакуум. Таким чином кінцівка моєї ноги всмоктується у штучну ногу. Коли я хочу скинути ногу, то тільки витягаю маленьку затичку, а повітря входить і відпускає ногу.

Веселі надії

Я звернувся за роботою, як різьбяр зеленого порфіру (нефриту), робота, яка була цілком нова для мене. Це була чарівна робота, якою я дійсно захоплююся. Тепер я можу давати собі й моїй родині утримання. Я виробляю традиційні маорейські взірці, даючи їм модерний вигляд, і також дуже гарні намиста.

Тепер моє становище дійсно змінилось. У грудні 1975 р., я охрестився, як Свідок Єгови й тепер у мене є багато друзів подібної віри — одна з них це та з якою я є щасливо одружений. Так, я чекаю часу, коли знову зможу володіти моїми ногами — у Божому новому ладі. (Ісаї 35:6) — Внесок.