Чи ви вже колись жили?

Дехто вірить, що після смерті душа людини новонароджується в інше тіло

ДЕКОТРІ люди є переконані, що коли ви тепер є вбогі, калікою, сліпі або нещасні, то це через гріхи, яких ви чинили в колишньому житті. З другого боку, якщо ви є здорові й успішні, то вірять, що це тому, що протягом вашого колишнього існування, ви були доброю людиною. Такі люди вірять, що душа людини покидає тіло в моменті смерті й відходить до країни духів, а пізніше новонароджується в інше тіло людини або тварини.

Чи ви вже колись чули про цю віру?

Це було б незвичайне не чути про неї. Дійсно люди по всіх околицях світу, на протязі століть часу вірили, що вони вже колись жили. Від джунглів Південної Америки, островів Південного Тихого океану до материків Африки й Азії, знаходяться маси людей, які відчувають, що вони тепер користають або страждають через їхнє колишнє „життя”.

По деяких країнах, як-от Сполучені Штати, багато психологів стали апостолами „терапії перевтілення” і, гіпнозом або іншими способами, стараються спонукувати людину пригадувати собі її колишнє життя й за допомогою цього зрозуміти й мати досвід, щоб боротись з теперішніми проблемами.

Чому вони вірять в це?

Чи ви відвідували якесь місце перший раз і однак відчували, що колись вже були в ньому? Або, коли перший раз ознайомились з кимсь, то чи ви відчували, що вже раніше були зустрілись з тією особою? Багато вірять, що такі досвіди доказують, що протягом іншого життя вони або були на тому місці, або вже колись зустрічались з тією особою.

Одна з найвагоміших причин позаді цього переконання є твердження, що в гіпнозі багато людей дуже докладно говорять про їхнє колишнє існування. Один такий випадок появився в газетах Сполучених Штатів 25 років тому. Одна жінка, у гіпнозі, розповідала про своє життя як ірландка, Брайді Мурфі, живучи від 1798 до 1864 р. Хоч ця жінка твердила, що ніколи не була в, Ірландії, то в гіпнозі, говорила ірландським акцентом і розповідала про яскравості ірландського життя більше як 100 років тому. Рапортуються подібні випадки з інших країн на підтвердження перевтілення Проте, . . .

Чи доказ є такий здоровий?

Ваше відчуття, що ви вже є знайомі з особою, перший раз зустрінутою не значить, що ви ознайомились з нею в колишньому житті. Подумайте скільки живих людей ви вже помилково взяли за когось іншого, через подібний вигляд і манери. Але, що може пояснити обізнаність з місцевостями, яких людина ще ніколи не відвідувала?

Наш мозок має чудову спроможність зберігати кусочки інформації, яку на протязі років, приймаємо через наші очі та вуха. Наша пам’ять є немов та бібліотека. За декотрими її „книгами” є сталий попит і ми часто звертаємось до них. „Інші книги, можливо більшість з них”, каже один авторитет,a „припадають пилом по прихованих полицях, до яких дуже рідко, або таки цілком не звертаються. Маси інформації зберігається в стислих квартирах”. Отже, коли ми відчуваємо якусь добре обізнану сцену, то вже можливо відвідували подібне місце, читали про нього, чули як хтось говорив про нього, бачили малюнки з нього, можливо в театрі або в книжці — навіть ще за дитинства.

Здається, що в гіпнозі збуджується багато цієї інформації по тих „задніх полицях” розуму. Однак, незважаючи на незвичайні подробиці того, що здається є колишнє життя, то доказ деяких зворотів показує, що людина дійсно не жила в тому часі.

Наприклад, та американська господиня, яка відчувала, що вже колись жила як ірландка у 19-му столітті, під час затьмареної свідомості в гіпнозі розповідала, що вона зшкрібувала „фарбу з цілого мого ліжка. . . Це було металеве ліжко”. Припустимо їй тоді було чотири роки (1802 р.). Фактично металеві ліжка не впроваджено в Ірландію аж принаймні до 1850 р. Вона також сказала про її колишнє життя: „Я ходжу до церкви св. Терізи”. Однак, хоч в Ірландії є така церква, то вона не була відкрита аж до 1911 р.— 47 років після її „першої смерті”. Дослідники відкрили, що хоч її оповідання було дещо правдиве (як-от оповідання про деякі місцевості), то в ньому таки було багато несхожості. Група науковців погодилась, що її звороти були результатом її підсвідомої пам’яті’, а не її колишнього життя. Факт, що її виховали особи ірландського походження може часткова пояснити джерело таких пам’ятей.

Незважаючи на такі викриття, то багато-хто таки додержується перевтілення душі відчуваючи, що воно грунтується на Біблії.

Що Біблія говорить про це?

Одна доповідь у Біблії, якою користуються, щоб підтримувати це переконання, знаходиться в Івана 9:1—3, в якій декотрі з Ісусових учнів, проходячі мимо чоловіка сліпого від народження, запитали Ісуса: „Хто згрішив: чи він сам, чи батьки його”. Ісусова відповідь показала, що цей чоловік не страждав через гріхи вчинені в колишньому житті. Його учні можливо вірили, так як декотрі рабини, що дитина може грішити в утробі своєї мати ще перед народженням. Ісус пояснив, що через такі немощі виявляться Божі вчинки. І так сталось, коли Ісус зцілив цього чоловіка й глядачі бачили як Божа сила перемагала лихо хвороби й недуги.

Замість підтримувати перевтілення людської душі, то Біблія показує, що душа — це сама особа. (1 Мойсеєва 2:7) Вона говорить про людей, які „повбивали вістрям меча кожну особу [душу, НС, анг.], що в ньому [місті Хацор] . . . не позосталася жодна душа”. Отже, душі вмирають.— Ісуса Навина 11:11; Єзекіїля 18:4, 20.

Бог дає душі життя, або духа. В часі смерті ця життєва сила, або дух, розвіюється, і думки тієї людини гинуть. Отже, померла людина не є притомною, вона неначе твердо спить. Померлі, ,сходять у місце мовчання’.— Псалом 104:29, 30; 115:17 (115:17, Переклад Куліша); 146:3, 4; Екклезіястова 9:5.

Біблія подає надію на воскресіння. Бог буде воскрешати непритомних сплячих сном смерті. Цим воскреслим тоді дасться нагоду задовольнятись вічним життям під обставинами цілком вільні від нещастя й душевного болю, яких ми сьогодні бачимо. Чому ж більше не навчитись про цю дорогоцінну надію встановленням контакту з місцевими Свідками Єгови, або напишіть до видавців цього журналу.— Івана 5:28, 29; Дії 24:15.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 14]

Наша пам’ять є немов бібліотека. Очевидно, що в гіпнозі збуджується багато інформації на „задніх полицях”