Що робить людину великою?

ХТО ви казали б дійсно є великий? Безсумівно, велика буде та людина, яка завершує щось дійсно вартого уваги. Але, чи ви не погоджуєтесь, що особисті характерні риси людини й її відношення до інших людей також є важливі фактори?

Чи ви краще проводили б час з особою, яка сподівається, щоб їй служили, чи з особою, яка любить служити іншим? З ким ви краще жили б — з людиною, яка вимагає, щоб її любити, чи з людиною, яка знає як любити інших?

Справді, ви будете захоплюватися такими характерними рисами як відвага й розумова сила. Але, чи ж ці риси не стаються ще привабливіші коли з’єднуються з бажанням чинити іншим добро на їхню вічну користь?

Видатне знання й мудрість роблять власника цих рис предметом захоплення. Але, чи це не правда, що людина яку ми найбільше оцінюємо — це людина, яка користується своїм знанням для того, щоб помагати іншим — якщо можливо, проживати значне і задовольняюче життя?

Декотрих правителів класували між „великими” в історії. Але під яким правителем ви любили б проживати ваше життя? Під правителем, який став знаменитий головно через війни, яких він проводив, чи під правителем, який владіє в такий спосіб, що люди наслідують і слухаються його з любові?

Є чимало людей, які через одну або дві рисі стаються видатними. Але, хто посідає всі дійсно важливі риси?

Хто відповідає вимогам?

Олександр, якого назвали „великим”, кажуть був „один з найбільших генералів у світі”. Він був героєм і знавцем стратегій, але заполонений манією величності й потуранням своїм бажанням. Він вимагав, щоб його виголосили богом і на протязі часу так сталось. З п’яної люті він убив дуже близького друга. Захворівши через довге бенкетування й п’янство, він помер у 33 році свого життя.

Наполеона класифікують бути одною з найславетніших осіб в історії Західного світу. Він був видатним провідником і реформатором. Але його теж плямують як „корсиканський людожер” за те, що він пожертвував мільйони людей через свою честолюбність.

Заявляють, що Сократ був один з найбільших філософів і вчителів у історії. Але яким вчителем він дійсно був? Одна з його головних тез була, що людина не може чинити неправильного, якщо знає, що є правильне. Людська історія вже доказала цю хибу. Навчаючи людей, він розпитував їх з їдким глузуванням, переконуючи їх, що їхнє знання було тільки уявне. Він грунтував більшість свого знання на своєму власному розумінні й, так як сам твердив, внутрішньому голосі називаючись погрецьки, дейатоніон.

Чимало були геніями в якійсь одній галузі, але жалюгідно нездатні в іншій. Людвіг Ван Бетховен був музичним генієм, і так як одна енциклопедія каже, „широко вважали його за найбільшого від усіх композиторів”. Проте, він теж був відомий за велику непрактичність у щоденних справах життя, і час від часу це невміння руйнувало його економічно.

Інші генії й великі артисти зруйнували їхнє життя неморальністю, алкоголем і зловживанням наркотику. Чи ж нема нікого, щоб відповідав усім дійсно важливим характерним рисам?

Так, звичайно, є один чоловік, у Якого на протязі років мільйони людей визнавали були всі бажані характерні риси — Ісус Христос. Він проживав і працював у Палестині майже дві тисячі років тому. Цікаво, так як показують цитати в обвідці на протилежній сторінці, то навіть „великі” люди визнавали Його велич.

Доказ що Ісус жив

Особливо на протязі 19-го і 20-го століття критики заперечували існування такої особи як Ісус. Вони твердять, що Він був тільки міфом, легендою, яку вигадали декотрі єврейські шахраї в тодішньому часі.

Але як же звичайні шахраї могли створити такий вершок мистецтва? Або, так як американський вчений, Теодор Паркер каже: „Чи ж нам погоджуватись, що такої людини ніколи не було, що ціла історія є брехня? Припустім, що Платон та Нютон ніколи не жили. Хто ж тоді виконував їхні діла, і думав їхні думки? Потрібно тільки Нютона, щоб виконувати Нютона. Яка ж людина могла вигадати Ісуса? Ніхто інший, тільки Ісус”.

Крім найголовнішого джерела, самої Біблії, є багато інших вірогідних джерел відомостей, які підтверджують, що Ісус був історичною особою. Наприклад, маємо славного історика, Флавія Йосифа, з першого століття, який свідчив про існування Ісуса, пишучи: „Десь цього часу був Ісус, мудрий чоловік, якщо це законно називати Його чоловіком; бо Він був чинителем чудових вчинків, вчителем тих людей, які із задоволенням приймали правду. Він привертав до Себе багато євреїв, а також багато язичників”.— Іудейські Старожитності, (книга XVIII, розділ 3, параграф 3).

Також у першому столітті було кількох видатних поганських письменників у Римі, які згадували про Христа та про Його послідовників. Між цими був історик Тасітус, автор і адміністратор Пліні Молодший, біограф Сутоніюс, поет Ювенал, і стоїтський філософ Лусіюс Сенека, сучасник Ісуса, дуже мисляча людина в Римі посередині першого століття.

Відносно таких ранніх нехристиянських письменників, то Британська енциклопедія каже: „Ці незалежні доповіді доказують, що в давнині навіть противники Християнства ніколи не сумнівались про історичність Ісуса”.— 1980 видання, том 10, ст. 145.

Декотрі заперечують, що коли Ісус був така велика особа, то в ранніх історичних записах про Нього повинно більше згадуватись. Про це, Блей Паскаль, цитований в шпальті на право, каже, що Ісус проживав „у такій невідомості (згідно з тим, що світ вважає за невідомість) що історики, пишучі тільки про важливі політичні події ледве зауважували Його”.

Незважаючи на це, то таки є багато історичного доказу. Навіть відомий скептик (людина яка недовіряє), лікар місії, Альберт Швайцер, признав: „Ми мусимо визнати, що нема багато людей з давнини про яких збереглось так багато безперечних історичних фактів і заяв, як про Ісуса”.

Доказ є ясний, Ісус Христос є історичною особою. Він теж мав усі характерні риси, які дійсно роблять особу великою. Він є найбільшою людиною в історії.

Чим більше будете докладно досліджувати про Ісуса, то тим більше переконаєтесь про Його велич.

[Рамка на сторінці 3]

Чи ви віддали б перевагу людині яка . . .

Чекає, щоб їй служили чи радо служить іншим?

[Рамка на сторінці 5]

ЧОМУ ВОНИ ЗАХОПЛЮВАЛИСЯ ICYCOM

● Заявляють, що Наполеон був сказав: „Олександр, Кесар, Карл Великий, і я сам засновували імперії, але на чому ми засновували творення наших геніїв? На силі. Тільки Ісус Христос вгрунтував Своє царство на любові”.

● Відносно Ісусової виняткової особистості, славний французький філософ, Руссо, писав: „Яка ж величність у Його принципах. Яка ж глибина мудрості у Його проповідях! Яка ж присутність духу, яка гострота, яка придатність у Його відповідях! Яке ж опанування Його пристрастей! Де ж та людина, де ж той філософ, який міг би так проживати й вмерти, без слабкості, і без хвастощів?”

● Славний французький математик, фізик і філософ з 17-го століття, Блей Паскаль, у його творі „Proofs of Jesus Christ”, писав про Ісусову спроможність як вчитель: „Ісус висказував глибокі речі так просто, що здається Він навіть не навчав про них, однак так очевидно, що навчав їх. Чудова ж ця ясність, разом з такою простотою”.

● Махатма Ганді, індуський „отець” Індії, одного разу сказав лордові Ірвінові, колишньому віце-королеві Індії: „Коли твоя країна й моя погодяться над навчанням Христовим в Його Нагірній Проповіді, тоді розв’яжемо проблеми, не тільки наших країн, але проблеми цілого світу”.

[Ілюстрації на сторінці 4]

Олександр

Наполеон

Сократ

Бетховен