Глобальний страх — Що це доказує?

СТРАХ є частиною „ознаки” того, що Біблія називає „час кінця”, „закінчення ладу” або „останні дні”. (Даниїла 12:4; Матвія 24:3; 2 Тимофія 3:1) Ісус сказав, „що люди будуть мертвіти від страху та чекання того, що надходить на залюднену землю”. Але, даючи нам причину на надію, Він сказав, що цей глобальний страх буде ознакою, що „визволення” вже „наблизилось”.— Луки 21:7, 25—28, НС.

Чи ж сьогодні можемо бачити той страх, який провіщатиме неминуче визволення? Багато людей вірять сьогодні, що ми вже бачимо його. Чи ви теж вірите це?

Застановіться над фактами

„Як ще ніколи не було, світ є наповнений страхом”, сказала німецька газета Ді Вельт. Вона каже, що наше є „століття страху”. Беручи до уваги видатний поступ у науці, технології, лікарстві й психотерапії в цьому столітті, то це побільшення страху є парадоксальним [незвичайним]. Страх повиннось було зменшити; але замість цього, він збільшується.

Страх уподібнюють до „блукаючої примари”, до хвороби „поширюючоїсь неначе епідемія”. Тому то німецький журнал Герцю заявляє: „Людство ще ніколи не було в такому страху як тепер”. Звертаючи увагу на деякі причини, він додав: „Брутальність та жах, егоїзм [себелюбство] і байдужість, суспільна несправедливість, війна, чужий вплив, зловживання наркотиком, заздрість, атомна енергія, юнацька злочинність, професійні невдачі — сьогоднішній страх має тисячі імен”.

Чимраз більше й більше людей погоджуються, що це не є перебільшення. Що ви думаєте? Чи ж ці є деякі речі, яких ви, теж, боїтесь?

Міжнародний масштаб

Страх не обмежується тільки до мешканців якоїсь одної країни. Зауважте як журнал Час (анг.) описує стан у Сполучених Штатах:

„Обстановка пересичується страхом завеликим, щоб збагнути його”. Чому ж? Через страх атомної війни.

Молодь теж є в страху термоядерної катастрофи. Згідно з недавнім дослідженням, якого провело Американське Психіатричне Товариство, то ядерна війна дуже психологічно впливає на дітей. І Нью-Йоркський час (анг.) цитує доктора Р. Й. Ліфтона, професора психіатрії медичної школи в Єйл Університеті, який ось що спостерігає про дітей виростаючих під погрозою ядерної війни:

„У них є ще одна невідступна думка,— а це можливість, що все, вони самі, їхні батьки й всі, яких вони знали або доторкались, може бути несподівано зруйноване”.

Або, так як сказала одна дванадцятилітня дівчинка: „Я дуже перелякалась через те, що можуть висадити світ у повітря”.

Страх ядерної війни навіть просочується в ті країни, які не є головними предметами ядерного нападу. Чому? Через всесвітнє випадання радіоактивних опадів. Смертельні радіоактивні опади просочуючі стратосферу [шар атмосфери, розміщений на висоті від 8—16 до 45—55 км над рівнем моря] після ядерної війни можуть спадати де-небудь на землю, і забруднити усе до чого торкаються.

Інші страхи погіршили проблему. Страх терористичного нападу. Страх нещастя в оточенні. Страх злочину.

Де б ви не мешкали, то ми питаємо: Чи ви вже читали подібні заяви в газетах і журналах вашої країни? Чи ви зауважуєте такі слова як „страх”, „напруга”, „жах” або „невпевненість”, які дуже регулярно виникають у розмовах та дискусіях, як приватних як також публічних? Якщо так, то чи ви вже колись подумали, що це значить?

Чи страх є щось нове?

Багато людей досить правильно звертають увагу на те, що страх є такий давній як сама людина. Редакторська стаття в журналі Зюддойче Цайтунг (Південна німецька газета) признає це, кажучи: „Страх смерті, болю та хвороби, матеріальних і нематеріальних втрат завжди був частиною природи людини”. Але, показуючи, що страх набуває нової ваги в нашому поколінні, він додає: „З другого боку, новим є можлива небезпека, яку людина сама створила, як також її масштаб; і без сумніву, також новим буде серйозність наслідків якби припустимі катастрофи дійсно відбулись”.

Щоб бути частиною імовірної ознаки „закінчення ладу”, так як про нього пророкував Ісус, то мусять бути (1) помітне збільшення в кількості тих речей, які спричиняють страх і (2) збільшення напруженості від страху через можливі наслідки. (Матвія 24:3; Луки 21:10, 11, 26) І точно до цього доводять вищезгадані цитати. Крім того, страх ядерної війни є єдиний в своєму роді. Ніколи в історії людина ще не мала спроможності користуватись могутньою силою помішеною в атомі — аж у цьому 20-му столітті. Перший раз, люди бояться цілковитого знищення людської раси, по суті, викорінення всього життя на землі.

Але, пам’ятайте, коли побачите сьогоднішні докази збільшеного страху, то дійсно ви бачите щось багато більше. Ви бачите, що „визволення наближається”, згідно з Ісусовою обітницею.— Луки 21:28, НС.

Чи таке „визволення” здійсниться замороженням ядерного озброєння? Багато людей вірять, так. Але яка же є та демонстрація захисників замороження ядерного озброєння? І чи вона подає якусь надію на „визволення”?

Демонстрація замороження — Яка вона є?

Один, два, три, чотири

Ми не хочемо ядерної війни

П’ять, шість, сім, вісім

Ми не хочемо випромінюватись

Шум монотонного співу, рок музики, вигукування гасел і співання гімнів змагаються за вашою увагою на фоні шуму тисячів голосів. Перед вашими очима мерехтить калейдоскоп [швидка зміна подій, картин, вражень, тощо] видів: прапори з яснобарвними гаслами — багато заяложених фраз, кілька оригінальних у своєму гуморі або жаху; учасники демонстрації одягнені в дивному одязі у жахаючих масках; портрети з пап’є-маше [пластична маса з паперу з якої роблять іграшки, маски тощо]; чоловіки одягнені в практичних костюмах; священики з клерикальними комірцями, монахи так званого Християнства зодягнені на коричнево, буддистські монахи в шафрановому одязі, молодь, постарілі, матері заколисуючі немовлятка і собака з однословним гаслом висячим на його шиї — Мир.

Сімсот тисяч людей на вулицях міста Нью-Йорку, всі з одним наміром — щоб відвернути ядерну війну.

Це була найбільша демонстрація захисників розброєння в Сполучених Штатах до цього часу. Організатори вибрали 12-го червня, тому що цей день збігався з Другою спеціальною сесією Організації Об’єднаних Націй в справах розброєння, і постачаючи драматичну нагоду нав’язати це спірне питання про замороження ядерного озброєння на ОН.

Обстановка подібна до-карнавалу переважала того дня. Однак, похмура завіса ядерної загибелі з’являлась знову й знову в видах і шумі натовпу. Це була спокійна демонстрація. І хоч більшість учасників були американці, то кілька інших країн також були представлені. Одно видовище, яке додало демонстрації міжнародний смак була японська делегація молодих як також старих, які навішували на шиї всіх людей, з якими зустрічались, багатобарвні паперові мир-голуб вінки, тоді як роздавали кольорові карточки з особистими звістками про мир виписаними японськими літерами.

„Чому ви пані демонструєте?” Одна шістдесятилітня жінка відповідає: „Ми хочемо зробити світ безпечним для наших внуків”. Інша відповідає: „Ми хочемо залишити світ для наших внуків”.

Один ядерний науковець від Аргонна державної лабораторії, яку оперують для міністерства енергії СШ поблизу Чікаго каже чому він прибув на цю демонстрацію. „З тієї ж самої причини, як всі інші,— гонку озброєнь. Я відчуваю, що існує дуже дійсна погроза випадкової ядерної війни в якій я буду вбитий. Я не люблю дивитись на вбивання людей, будь вони росіяни чи американці”.

Тут є голова ядерної медицини для головної лікарні в Нью-Йорку. Чому він демонструє? Він відповідає одним словом: „Переляканий!” Він хоче, щоб енергією атомного ядра користуватись для спокійної цілі в медицині, а не для війни.

Пастор колегії в Кентуккі марширує, бо думає, що демонстрацією для замороження ядерного озброєння „примусять урядових провідників призвести мир”.

Звичайний громадян — дивовижно — марширує поруч організованих груп професійних осіб і членів профспілок. Священиків можна всюди бачити. Довгий натовп маршируючих у демонстрації є покрапаний релігійними групами. За першим поглядом,— з’єднане тіло. Але ближче придивитись, то бачимо роз’єднання. Порівнюючи гасла на прапорах і слухаючи їхніх ідеологій, то можна зауважити розбіжність поглядів щодо остаточної форми, яку замороження ядерного озброєння повинно набирати. Також, користуючись цим спірним питанням про замороження ядерного озброєння немало учасників демонстрації поширювали їхні особисті скарги або улюблені політичні ідеології.

Великі, і до того ж білі, величезні моторні машини для зачищання чекають, щоб демонстранти закінчили їхній марш. Демонстранти відходять і слідом за ними вирушують дивізіони цих механічних велетнів, які пожирають літературу демонстрантів і зачищують засмічені вулиці. Чи рух, щоб заморозити ядерне озброєння закінчиться невдачею і політичні провідники забудуть про нього, або чи такі демонстрації матимуть якийсь вплив, як-от щоб більше вплинути на уряди аби вони проголошували мир, то пізніше побачимо.

Проте, якщо ми не можемо з довір’ям покладатись на такі людські рухи як цей, щоб заморозити ядерне озброєння, то куди ж нам повернутись за надією на тривалий мир і безпечність?

[Вставка на сторінці 9]

„Обстановка пересичується страхом завеликим, щоб збагнути його”

[Ілюстрація на сторінці 8]

Страх охоплює світ