Чи Месія постраждає і помре?
ТАК як ми вже бачили, євреї в першому столітті сподівались провідника, який повалить римський уряд, заснує єврейське царство над Ізраїлем і призведе до ери миру та благословення від Бога. Тому що Ісус з Назарету ніколи не здійснив їхніх надій, то єврейський народ не прийняв Його як Месію.
Однак, багато євреїв приваблених Ісусовим навчанням таки вірили, що Він був Месія, навіть після Його смерті. Чому вони могли так вірити? Якщо Єврейські Писання показували, що Месія призведе до доби великого благословення через Царство над Ізраїлем, то як же ті євреї могли вірити в когось, який не здійснив їхніх надій, але який постраждав і був розп’ятий?
Так як їхні Писання показують, слідом по смерті Ісуса, Його єврейські учні зробили висновок, що вони не помітили деяких важливих єврейських пророцтв показуючих, що Месія буде виконувати підготовчу роботу перш ніж зацарює над Ізраїлем. Яка ж була ця робота? І де Єврейські Писання говорять про те, що Месія буде виконувати цю підготовчу роботу?
Даниїлове Месіанське пророцтво
Тоді як Єврейські Писання завжди вживають єврейське слово на Месію, або помазаний, коли говорять про царів і священиків древнього Ізраїля, то в єврейському тексті завжди знаходяться кваліфікаційні прикметники коли, ці стосуються до цих менших помазаних. Проте, є один вірш в якому єврейське слово на Месію знаходиться без такого кваліфікаційного прикметника, показуючи що тут воно стосується до Месії. Зауважте, що це Писання каже:
„Сімдесят (років-) тижнів були призначені над вами і над вашим святим містом, щоб стримати відступництво й покінчити гріх, і спокутувати помилку, і призвести до вічного спасіння [„вічну праведність”,] . . . І щоб ви знали й розуміли: Від видання декрету, щоб відбудувати Єрусалим до Помазаного [„Месії”, Патаї], Князя, буде сім (років-) тижнів; також шістдесят два (роки-) тижні, і відбудована буде базарна площа й рів, і то буде за тяжких часів. І після шостидесятьох і двох (років-) тижнях, Помазаний [„Месія”, Патаї] буде погублений [„витятий”, ЄТ]”.— Даниїла 9:24—26, Переклад Зунца.
Цікаво, тоді як Писання тут говорять про призведення до вічної праведності, то це не приписується владінні Месії. Навпаки, це поєднується з відрізанням Месії в смерті!
Додатково, там кажеться, що ці події пов’язуються з „покінченням гріха”. Справді, що це чудово, бо Єврейські Писання кажуть, що ми всі вспадкували напрям чинити зло, або грішити. Наприклад, в 1 Мойсеєва 8:21 Бога цитовано так: „Уява серця людини є зло від юнацтва її”. Там також кажеться: „Жодна людина на землі не є така праведна, щоб завжди чинила добро, і ніколи не грішила”. (Екклезіястова 7:20, Переклад Лісера) Однак, незважаючи на цей напрям, якого ми всі маємо й якого не можемо повністю перебороти, то поява Месії й Його смерть дійсно „кінчить гріх”! Не дивно, що це говориться відносно ,призведення до вічної праведності’!
Крім того, у 9-му розділі Даниїлового пророцтва кажеться, що з’явлення Месії й Його смерть буде „покутувати помилку”. В Єврейському Писанні „покутувати” стосується до спокутування гріха тваринним жертвуванням. (2 Мойсеєва 29:36) Але, цікаво, коли 9-ий розділ Даниїла говорить про спокутування, то не пов’язує його з смертю якоїсь там тварини, але, краще пов’язує його з смертю Месії!
„Жертва за провинність” інших
Вартим уваги є те, що тоді, коли Даниїла 9:24—26 натякає на заступницьке спокутування, то є інший вірш в Єврейському Писанні, який точно говорить про спокутування заступницьким стражданням і смертю. Це пророцтво точно говорить, що хтось має постраждати, вмерти й таким чином спокутувати гріхи інших. По суті, Писання дійсно кажуть, що Його душа стане жертвою за провинність інших! Зауважте, що Ісаї 52:13 до 53:12 (Переклад Лісера) каже про цього Божого слугу:
„Він був погорджений, і покинений людьми; страдник, і знайомий з хворобою; і як Той, Хто ховав своє обличчя від нас, Він був погорджений а ми не цінували Його. Але наші хвороби Він Сам взяв на Себе, і наші болі поніс. . . Однак Він був ранений за наші переступи, мучений був за наше беззаконня: кара за наш мир була на Ньому; і Його ж ранами нас уздоровлено. . . І Господь допустив, щоб на Нього випала провинність усіх нас. . . Хто міг сказати, що Він був відрізаний від країни життя, що за переступи Свого народу досаду покладено на Нього? . . Тепер коли Його душа призвела до жертви за провинність [„пожертвувала себе у відновленні”, ЄТ] тоді побачить Він насіння Своє, житиме багато днів, і задоволення ГОСПОДА процвітатиме в Його руці. Звільнений від неспокою Його душі Він побачить добро й буде задоволений: через Його знання Мій праведний Слуга приведе багатьох до праведності, тоді як понесе їхнє беззаконня. Тому, то дам Я уділ Йому між багатьма, і з потужними ділитиме Він здобич; тому що на смерть віддав душу Свою. . . Тоді як поніс гріх за багатьох, і за грішників допустив, щоб зло трапилось Йому”.
Зауважте, що Ісая говорить про призведення до праведності за допомогою особи, яка є „ранена за наші переступи” як „жертва провинності”, яка таким чином носить „гріх нас усіх”. Тому що в Даниїла 9:24—26 показує, що це Месія буде такою покутою, то Ісаї 52:13 до 53.12 також мусить стосуватись до роботи Месії.
Парадокс пояснений
Але якщо Месія мав постраждати й вмерти, щоб спокутувати гріхи інших, то як же Він може царювати, так як Ісая також пророкував? Ісая сам натякав на цей позірний пародокс, коли сказав про Месію: „Тепер коли Його душа призвела до жертви за провинність, тоді Він . . . житиме багато днів”, і „з потужними ділитиме Він здобич, тому що на смерть віддав душу Свою”. Як такий позірний парадокс міг дійсно відбутись? Як це можливо для людини „жити багато днів” коли вона „віддала свою душу на смерть”?
Так як інший слуга Божий одного разу запитав: „Якщо людина помре, то чи вона може знову жити?” (Йова 14:14) Єврейські Писання відгукують Так! Ми не тільки маємо записані випадки коли Божі пророки воскрешали мертвих назад до життя, але Біблія також говорить про час, коли „багато сплячих у поросі земному прокинуться”.— Даниїла 12:2; порівняйте з 1 Царів 17:17—24; 2 Царів 4:32—37; 13:20, 21.
Отже, щоб Слово Боже сповнилось, то Месію було потрібно повернути назад до життя або воскрешити. Тільки тоді Він зможе царювати й призвести людству більші благословення. Тому то Давидові слова придатно можна пристосувати до Нього: „Ти не покинеш Моєї душі в могилі”.— Псалом 16:10, Переклад Лісера.
З часом Ісусові єврейські учні в першому столітті так розуміли ці біблійні пророцтва. Отже, те що Ісус постраждав і помер уже не усувало можливість, що Він був Месією. По суті, такі події почали вважати як підтверджуючий доказ, що Ісус був Месія.
Чому так трудно прийняти?
Проте, для більшості єврейського народу було трудно прийняти це поняття про страждаючого й вмираючого Месію. Без сумніву причина на це були інші популярні погляди того часу. Наприклад, багато євреїв вірили, що вони самі могли цілком перебороти їхні вспадковані напрями до злого дотримуванням Мойсеєвого Закону, Тори. Такі особи надіялись „покінчити їхні гріхи” своїм власним зусиллям, і тому не бачили потреби на те, щоб Месія вмирав і цим чином спокутував їхні гріхи.
Інше популярне навчання було, що Бог Сам визнає євреїв бути праведними тільки тому, що вони були потомками Авраама. Тут знову якщо праведність автоматично приписується євреям, то навіщо ж Месії, щоб Він „приводив багатьох до праведності”. Так, як то сказав Клауснер: „Євреї в Ісусовому часі ніяк не могли зрозуміти ідеї, що Месія буде вбитий”.
Можливо на протязі років з 100 після Ісусової смерті єврейський народ таки не хотів повірити в убитого Месію. Тоді щось сталось і змінило все те. Що ж сталось?